Постанова

від 22.02.2024 по справі 924/789/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

22 лютого 2024 року Справа № 924/789/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Дика А.І.,

представники учасників справи не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» на рішення господарського суду Хмельницької області від 04.12.2023, повний текст якого складено 07.12.2023, у справі №924/789/23 (суддя Вибодовський О.Д.)

за позовом Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» в особі

відокремленого підрозділу Славутський район електричних мереж

до Фермерського господарства «Обрій»

про стягнення 343 909,28 грн вартості недорахованої електроенергії,-

В липні 2023 року Акціонерне товариство «Хмельницькобленерго» в особі відокремле-ного підрозділу Славутського району електричних мереж (надалі в тексті Товариство) звернулося з позовом до Господарського суду Хмельницької області про стягнення з Фермерського господарства «Обрій» (надалі в тексті Фермерське господарство) 343 909,28 грн вартості недорахованої плати за розподіл електричної енергії та перетікання реактивної електричної енергії за період з листопада 2019 року по грудень 2022 року.(т.1, арк.справи 1-10).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.12.2023 у справі №924/789/23 в задоволенні позову Товариства відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що умовами Договору від 01.10.2021 про закупівлю послуг з розподілу електричної енергії не передбачена оплата з коефіцієнтом 40 по встановленому трансформатору току, тому дії Позивача щодо нарахувань коефіцієнта трансформації на 40 є протиправними і не відповідають умовам договору. Крім того, місцевим господарським судом взято до уваги, що Товариство в 2019р., 2020р., 2021р., до 30 вересня 2022 року жодних дій щодо укладення публічного договору не вчинив, змін до Договору від 19.12.2019 про встановлення нового лічильника та трансформатора (з розрахунковим коефіцієнтом 40) Позивачем не вчинялось і тому Відповідач сплачував кошти за рахунками, що виставлялись постачальником як було передбачено умовами укладеного договору, Правилами та Кодексом комерційного обліку.(т.2, арк.справи 32-37).

Не погоджуючись із рішенням, Товариство подало скаргу до Північно-західного апеляцій- ного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 04.12.2023 у даній справі та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи скаргу, Підприємство зазначає, що висновки, викладені у рішенні госпо-дарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. На думку Скаржника, судом першої інстанції не досліджено розміщення на вебсайті Позивача Договорів у всіх редакціях з моменту набуття чинності Правил роздрібного ринку електричної енергії (надалі в тексті ПРРЕЕ), що діяли та діють з 21.12.2018. Також не враховано, що з 01.01.2019 до 01.10.2022 між сторонами діяв публічний Договір про надання послуг з розподілу електричної енергії без оформлення його в паперовій формі, а тому Від-повідач з грудня 2019 повинен був враховувати встановлені трансформатори струму з номінальним коефіцієнтом трансформації 40.

Апелянт пояснює механічною помилкою зазначення ним розрахункового коефіцієнта « 20» в Додатку №3 укладеного 01.10.2022 Договору, тому вважає, що така не може бути підставою невиконання чи неналежного виконання Відповідачем зобов`язань, взятих після приєднання до публічного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії (без оформлення його в паперовій формі 06.12.2018 (який набув чинності 01.01.2019).(т.2, арк.справи 42-46).

12.01.2024 на адресу суду від Відповідача надійшли:

- відзив, в якому просить залишити апеляційну скаргу Товариства» без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін;

- заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку просить провести . через Славутський міськрайонний суд Хмельницької області.(т.2, арк.справи 62-68, 71).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 відкрито провадження у справі №924/789/23 та призначено до розгляду на 22.02.2024, доручено забезпе-чити проведення відеоконференції Славутському міськрайонному суду Хмельницької області. (т.2, арк.справи 76).

09.02.2024 на електронну адресу суду надійшло клопотання Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.(т.2, арк.справи 79).

В день судового засідання апеляційної інстанції 22.01.2024 представник Позивача та Славутський міськрайонний суд Хмельницької області не вийшли на зв`язок під час судового засідання в режимі відеоконференції, перебуваючи в режимі «офлайн», тобто поза мережею, що зафіксовано протоколом судового засідання від 22.02.2024.

Крім того, Славутський міськрайонний суд Хмельницької області надав Акт №2 від 22.02.2024 про те, що у зв`язку із проведенням в приміщенні суду технічних робіт щодо демонтажу та встановлення сервера в період часу з 09:00 год до 16:30 год 22.02.2024 був відсутній інтернетзв`язок та не працювала автоматизована система документообігу суду.

Відтак Славутський міськрайонний суд не зміг забезпечити проведення відеоконференції 22.02.2024.

Враховуючи, що явка обов`язковою не визнавалася, а сторони повідомлені належним чином про місце, дату та час судового засіданні, що підтверджується Довідками про доставку електронного листа від 19.01.2024.(т.2, арк.справи 77), а також те, що ризики технічної неможли-вості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, колегія суддів порадившись на місці вирішила розпочати розгляд справи по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2016 між ПАТ «Хмельницькобленерго», право-наступником та новим найменуванням якого є акціонерне товариство «Хмельницькобленерго» та ФГ «Обрій» укладено Договір про постачання електричної енергії №253 (надалі в тексті Договір), відповідно до п.2 якого, приєднана потужність у точці підключення становить 244 кВт.(т.1, арк. справи 18-22).

Згідно п.1.5.16 Правил улаштування електроустановок (надалі в тексті ПУЕ) при приєд-нанні потужності понад 50 кВт в мережі 0,4 кВ слід встановлювати трансформатори струму з класом точності 0,58.

На виконання вимог ПУЕ відповідно до додатку 2 до Договору споживачем для коректного зменшення вхідного струму до меншого номінального та подання його на стандартний лічильник були встановлені трансформатори струму 100/5 з коефіцієнтом трансформації 20 (к = 12/11-100/5=20).

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що для визначення реального споживання електроенергії, Відповідач множив показання електричного лічильника на коефіцієнт трансформації 20.

Як стверджує Позивач, в листопаді 2022 року під час оформлення Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії в паперовій формі, Товариством було виявлено, що Фермерське господарство з 13.11.2019, замінивши трансформатори струму 100/5 з номінальним коефіцієнтом трансформації 20 на трансформатори струму 200/5 з номінальним коефіцієнтом трансформації 40 не змінив у «Звітах про покази засобів обліку за розрахунковий місяць» коефіцієнт трансформації з 20 на 40.

Матеріалами справи стверджено, що факт встановлення трансформаторів струму 200/5 з номінальним коефіцієнтом трансформації 40 підтверджується «Актом встановлення, заміна, пломбування, технічної перевірки вузла обліку електричної електроенергії, встановленого в електроустановках до 1000 В» №4/385 від 13.11.2019, який підписав голова ФГ «Обрій» Васильчик С.Г.(т.1, арк. справи 35).

Наявність трансформаторів струму 200/5 з номінальним коефіцієнтом трансформації 40 у споживача підтверджується «Актом встановлення, заміна, пломбування, технічної перевірки вузла обліку електричної електроенергії, встановленого в електроустановках до 1000 В» №2-387 від 21.05.2021 та №168 від 22.02.2023.(т.1, арк. справи 36).

Також, в матеріалах справи наявний додаток №3 до Договору споживача №21100253 від 01.10.2022, в якому розрахунковий коефіцієнт зазначений 20 та додаток №3 до договору спожи-вача №21100253 від 01.10.2022, де зазначено розрахунковий коефіцієнт 40.(т.1, арк.справи 78, 79).

Позивач зазначив, що з листопада 2019 по грудень 2022 кількість недорахованих спожитих кіловат-годин Відповідача становлять 238134 кВгод, за що останньому було нараховано 325909,50 грн вартості послуги з розподілу неврахованої (спожитої) електричної енергії та 17 484,78 грн вартості генерації реактивної електроенергії. Вважаючи, що несплатою 343 394,28 грн Відповідач порушив умови публічного Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та завдав шкоди майновим інтересам Позивача, останній звернувся до господарського суду з позовом.

Як вже зазначалося, 04.12.2023 господарським судом Хмельницької області в задоволенні позову відмовлено.(т.2, арк.справи 32-37).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Позивача безпідставна і не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

У відповідності до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом даного спору є стягнення вартості недорахованої плати за розподіл електричної енергії та перетікання реактивної електричної енергії.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті ГК України) гос-подарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань і є обов`язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов`язання у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України).

Зобов`язанням, відповідно до ст.509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Такі ж правила встановлює і ст.174 ГК України.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загально-господарського інтересу.

Матеріалами справи стверджено, що 25.03.2016 Товариством та Фермерським госпо-дарством було укладено Договір постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 244 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно п.1.5.16 ПУЕ, при приєднанні потужності понад 50 кВт в мережі 0,4 кВ слід встановлювати трансформатори струму з класом точності 0,58.

Суд першої інстанції виснував, що на виконання вимог ПУЕ відповідно до додатку 2 до Договору №253 для коректного зменшення вхідного струму до меншого номінального та подання його на стандартний лічильник споживачем були встановлені трансформатори струму 100/5 з коефіцієнтом трансформації 20 (к = 12 /11-100/5=20). Відповідно, для визначення реального споживання електроенергії, споживач множив показання електричного лічильника на коефіцієнт трансформації 20.

Згідно п.4.2.4 Договору від 25.03.2016 Споживач не несе відповідальності перед постачальником відповідно до цього Договору, якщо доведе, що порушення виникли з вини постачальника або внаслідок дії обставин непереборної сили.

З матеріалів справи вбачається, що Славутським РЕМ на підставі акту №4/385 від 13.11.2019 було проведено заміну лічильника та трансформатор з номінальним коефіцієнтом струму 200/5 у трансформаторній підстанції яка постачає електричну енергію для Відповідача.

Крім того, наявність у Фермерського господарства трансформаторів струму 200/5 з номінальним коефіцієнтом трансформації 40 стверджується Актами встановлення, заміни, плом-бування, технічної перевірки вузла обліку електричної електроенергії, встановленого в електро-установках до 1000 В №2-387 від 21.05.2021 та №168 від 22.02.2023.

З огляду на таке, Скаржник стверджує, що приєднавшись з 01.01.2019 до публічного договору, враховуючи наявність у споживача трансформатора з номінальним коефіцієнтом струму 200/5 Відповідач під час розрахунку повинен був враховувати номінальний коефіцієнт трансформації 40, а не 20. Відтак, для визначення реального обсягу споживання електроенергії, Відповідач повинен був множити показання електричного лічильника на коефіцієнт трансформації 40.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що оскільки 31.12.2018 закінчився строк на який було укладено Договір про постачання електричної енергії №253, а новий договір не був укладений з 01.01.2019 по 01.10.2022 між сторонами не існувало договору про постачання електричної енергії в паперовій формі.

Крім того, матеріали справи не містять доказів, що Позивачем надсилалась на адресу ФГ «Обрій» поштовим відправленням заява-приєднання, яка формується за базами даних вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання та містить ЕІС-коди точок комерційного обліку об`єкта споживача, встановленого зразка, як це передбачено у Додатку №3 до ПРРЕЕ (Додаток 1 до Типового договору).

Натомість, матеріали справи містять заяву приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 06.12.2018, відповідно до якої Відповідач з 01.01.2019 приєднався до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах попереднього договору про постачання електричної енергії №253 від 25.03.2016 бази даних абонентів постачальника за регульованим тарифом.(т.1, арк.справи 25).

Існування даної заяви та її зміст не заперечується сторонами, відтак колегія суддів вважає, що Відповідач продовжував користуватися електричною енергією на умовах договору №253 від 25.03.2016, а отже правомірно застосовував коефіцієнт трансформації передбачений вказаним договором.

Крім того, згідно п.3.1.1 Договору від 25.03.2016, постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно у з Умовами обумовлені цим Договором.

Матеріалами справи стверджено, що Договір про постачання електричної енергії №253 від 25.03.2016, припинив дію з 01.01.2019 та відповідно до підписаної Позивачем заяви-приєднання від 01.10.2022 з ініціативи останнього договір про надання послуг з розподілу електричної енергії №2110053 від 01.10.2022 було укладено в паперовій формі.

За умовами Договору, за підсумками розрахункового місяця постачальник послуг комер-ційного обліку (Оператор системи розподілу) забезпечує визначення обсягу електричної енергії за точками комерційного обліку споживачу незалежно від того, хто є власником комерційного засобу (засобів) обліку, та в установленому порядку передає ці дані Адміністратору комерційного обліку для можливості їх використання суб`єктами ринку електричної енергії, у тому числі постачальником споживача.

Дані комерційного обліку щодо обсягу електричної енергії за розрахунковий місяць зазначаються Оператором системи розподілу в особистому кабінеті споживача (за умови його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим договором, у тому числі якщо оплату за цим договором забезпечує електропостачальник cпоживача (п.3.2 Договору від 01.10.2022).

Пунктом 3.3 договору від 01.10.2022 визначено, якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть покази лічильника електричної енергії, визначення фактичного обсягу розподілу та споживання електричної енергії за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показів та показів, на які споживачем здійснено розрахунки.

Згідно п.3.4 цього ж договору, споживач, що не є побутовим, зобов`язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця або в інший узгоджений сторонами термін, надати Постачальнику послуг комерційного обліку (Оператору системи розподілу або постачальнику, за умови надання за домовленістю з Оператором системи розподілу відповідного сервісу постачальником) звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць, зразок якого наведено в Додатку 10 до Договору. При обладнанні комерційних засобів обліку засобами дистанційної передачі даних, інформація про покази засобів обліку за розрахунковий місяць формується через канали дистанційного зв`язку.

Перевірка достовірності даних комерційних засобів обліку безпосередньо на місці їх встановлення забезпечується Сторонами за необхідності, але не рідше ніж один раз на шість місяців, про що складається відповідний акт контрольного огляду засобу комерційного обліку.

У разі ненадання Споживачем звіту про дані комерційних засобів обліку протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця (або в інший узгоджений Сторонами термін) та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційної передачі даних, а також за відсутності контрольного огляду засобу комерційного обліку протягом розрахункового місяця обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий місяць визначається розрахунковим шляхом у порядку, передбаченому Додатком 4 до цього Договору.

Визначений обсяг розподіленої (спожитої) електричної енергії за підсумками розрахунко-вого місяця передається Адміністратору комерційного обліку у встановленому Кодексом комерційного обліку порядку для включення в місячний баланс електричної енергії ОЕС України і є підставою для його використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку електричної енергії, у тому числі для взаєморозрахунків між Споживачем та його постачальником.

За наявності розбіжностей у частині визначення обсягу розподіленої та спожитої електричної енергії вони підлягають урегулюванню відповідно до Кодексу комерційного обліку або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина обсягу розподіленої та спожитої електричної енергії встановлюється відповідно до даних Оператора системи розподілу.(п.3.5 Договору).

Як правильно зазначено судом першої інстанції, протягом спірного періоду сторони не здійснили заходів передбачених умовами договору, Правилами та нормами Кодексу комерційного обліку стосовно реєстрації розрахункових засобів обліку електроенергії (встановлених у 2019 році лічильника та трансформатора струму) в системі адміністратора комерційного обліку наступні дані: найменування об`єкта, точка підключення, енергетичний ідентифікаційний код точки розподілу (ЕІС код), дані про розрахункові засоби (№ засобів обліку, тип засобу обліку), покази засобів обліку (попередні, поточні), різниця, коефіцієнт обліку. Зазначені помилки призвели до невідповідності даних обліку електричної енергії у Відповідача з вини Оператора системи розподілу та постачальника електричної енергії.

Натомість в матеріалах справи відсутні, а Позивачем не надано суду доказів контрольного зняття показів лічильника електричної енергії з 2016 по січень 2023 року, відтак колегія суддів дійшла висновку, що Скаржником в зазначений період такі дії не здійснювалися.

Крім того, матеріали справи містять додаток №3 до Договору від 01.10.2022, згідно якого відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії в графі: енергетичний ідентифікаційний код: 6224706854835579. назва площадки: ФГ (пл) адреса: с.В.Правутин. місце: ЗТП-370. № лічильника 11537926, тип лічильника: НІК 2303АКТ ТІ 000.М.11 тип вимірів: акт клас напруги 2, трансформатори струму 200/5, розрахунковий коефіцієнт 20.(т.1, арк.справи 79).

Оператор системи (позивач), згідно з пп.5 п.7.1 Договору №20100104 від 01.10.2022, має право вимагати від споживача відшкодування збитків, завданих порушеннями, допущеними споживачем під час користування електричною енергією. Оператор системи має право контролювати додержання споживачем вимог ПРРЕЕ та складати акти про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам Договору та порушення вимог законодавства України в електроенергетиці.(п.п.6,7 п.7.1 Договору).

За умовами п.8.6 цього Договору, у разі порушення розрахункового обліку з вини споживача, споживач сплачує оператору системи вартість необлікованої електричної енергії, визначеної відповідно до ПРРЕЕ.

Поруч з тим, пунктом 8.7 Договору визначено, що споживач не несе відповідальності перед Оператором системи розподілу відповідно до вимог пунктів 8.5 та 8.6 цієї глави Договору, якщо доведе, що порушення виникли з вини Оператора системи розподілу.

Матеріали справи свідчать, що включно до лютого 2023 року Відповідачем сплачувалися кошти за спожиту електроенергію згідно виставлених Позивачем рахунків із застосуванням розрахункового коефіцієнту 20.

В подальшому, 01.02.2023 сторонами було укладено Угоду до Договору №21100253 від 01.10.2022 про надання послуг з розподілу електричної енергії, якою внесено зміни до Додатку №3 змінено відомості про тип лічильника та трансформатор струму з розрахунковим коефіцієнтом 40.(т.1, арк.справи 77-78).

З огляду на вищевикладені обставини, колегія суддів виснує, що протягом спірного періоду Позивач тричі здійснював доступ до засобів обліку Відповідача, про що складено Акти №4/385 від 18.11.2019, №2-387 від 21.05.2021 та №168 від 22.02.2023, в яких зокрема вказано змінені параметри трансформатора 200/5, однак продовжував у виставлених рахунках вказувати коефіцієнт трансформації 20. Крім того, укладеним за ініціативою Позивача в жовтні 2022 року письмовим договором також не було змінено з 20 на 40 коефіцієнт трансформації у Додатку №3. Апеляційний суд виходить з того, що саме на постачальника покладено обов`язок формування рахунку за надані послуги з постачання електричної енергії, однак маючи таку можливість з 2019 року Позивач не змінював коефіцієнт трансформації як за наслідками перевірок, так і при укладенні нового Договору в жовтні 2022 року, приймав оплату без зауважень та заперечень із застосуванням коефіцієнту трансформації 20.

При цьому, колегія суддів відхиляє як безпідставне покликання Позивача на те, що зазначення у Договорі від 01.10.2022 розрахункового коефіцієнта 20 сталося внаслідок механічної помилки, адже на момент розгляду справи до Договору від 01.10.2022 внесено зміни, а відтак відносини між сторонами є врегульованими.

Досліджені та встановлені судом обставини свідчать, що право Товариства не є порушеним, позовні вимоги необґрунтовані, а відтак позов не підлягає задоволенню.

Доводи Позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та спростовуються викладеними вище висновками суду, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини щодо п.1 ст.6 Конвенції, яка зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див.рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п.29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п.26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v.Ukraine), заява №22750/02, п.42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, п.25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява №5231/04, п.18, 19).

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктив-ному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визна-ються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст.34,86,129,232,233,240,275,276,282,284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» на рішення госпо-дарського суду Хмельницької області від 04.12.2023 у справі №924/789/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню до Верховного Суду за виключенням випадків, передбачених ст.287 ГПК України.

3. Матеріали справи №924/789/23 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.