Постанова

від 20.02.2024 по справі 922/3695/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року м. Харків Справа № 922/3695/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Дзюби А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 150 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/3695/23 від 12.12.2023, ухвалене суддею Аріт К.В. у приміщенні Господарського суду Харківської суду області, повне рішення складено 22.12.2023

за позовом ОСОБА_1 , с.Великоолександрівка, Васильківський район, Дніпропетровська обл.

до Житлового кооперативу «Ювілейний», м.Харків,

про визнання недійсними окремих положень статуту

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Житлового кооперативу «Ювілейний» про визнання недійсним окремих положень Статуту Житлового кооперативу «Ювілейний» (ідентифікаційний код юридичної особи: 23006943. Місцезнаходження юридичної особи: 61162, м. Харків, вул. Ньютона, 129-А.) а саме: - пункту 3.4. При оформленні продажу квартири покупець стає членом кооперативу; - пункту 4.4. В разі смерті члена кооперативу його майно, пай та інші його внески при відсутності у нього спадкоємців, переходять у власність кооперативу і використовується на його потреби.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що наразі Комінтернівським районним судом м.Харкова розглядається справа №641/6936/20 за позовом Житлового кооперативу «Ювілейний» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування майна - квартири АДРЕСА_1 . В якості підстав заявлених позовних вимог, ЖК «Ювілейний» посилався на обставини розгляду Комінтернівським районним судом м. Харкова іншої справи №641/9271/18. Ознайомившись з матеріалами справи №641/9271/18, та, в тому числі, із Статутом Житлового кооперативу Ювілейний, позивач вважає, що п.п. 3.4 (При оформленні продажу квартири покупець стає членом кооперативу) та пункт 4.4. (В разі смерті члена кооперативу його майно, пай та інші його внески при відсутності у нього спадкоємців, переходять у власність кооперативу і використовується на його потреби) Статуту порушують його права та не відповідають вимогам законодавства України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.12.2023 у справі №922/3695/23 в позові відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції, із посиланням на ч.1 ст.57, ст.ст. 94, 167 ГК України, ст.ст. 2, 4, 8, 12, 15 Закону України "Про кооперацію", ст.ст. 83, 85, 86, ч.1 ст.88 ЦК України, обґрунтовано тим, що статут юридичної особи є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки містить норми, обов`язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту, який за змістом частини другої статті 20 ГК України може бути визнаний недійсним, якщо його положення суперечать законодавству. Проаналізувавши пункти 3.3, 3.4, 3.5, 3.8 Статуту відповідача, суд дійшов висновку, що зазначені пункти, а також підпункт 10.1.7 Статуту свідчать про те, що покупець, який придбав квартиру - не стає «автоматично» членом кооперативу. Натомість положення п. 3.4 Статуту необхідно трактувати таким чином, що при оформленні продажу квартири покупець набуває право стати членом кооперативу, у нього з`являються передбачені статутом підстави для такого членства. Разом з тим, покупець на свій розсуд може скористатись таким правом, звернувшись із заявою про прийняття його у члени кооперативу, як і відмовитись від вступу у члени кооперативу (активно, чи пасивно - не звертаючись із відповідною заявою). Позивач жодним чином, з посиланням на відповідне нормативно-правове обґрунтування, не зазначив яким саме чином його права порушені, адже з боку ЖК «Ювілейний» жодних дій, які б підтверджували намагання останнього «автоматично» включити позивача в склад членів кооперативу не здійснювалось. Не погоджуючись з п.4.4. Статуту, позивач наводить приписи ст.1277 ЦК України, згідно з якими орган місцевого самоврядування зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою в разі відсутності спадкоємців. Разом з тим, позивач не уповноважений на представництво інтересів органу місцевого самоврядування. Зважаючи на викладене, мотивування позову посиланням на те, що п. 4.4 Статуту «ЖК «Ювілейний» порушує права територіальної громади за висновками суду першої інстанції є безпідставним, а наявність у Статуті п. 4.4 також жодним чином не порушує прав позивача. З урахуванням викладеного та беручи до уваги те, що позивачем належними засобами доказування в порядку ст.74 ГПК України не доведено факту порушення його прав окремими положеннями Статуту Житлового кооперативу "Ювілейний", суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для задоволення позову у даній справі відсутні.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся через систему «Електронний суд» 09.01.2024 до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№150Х від 10.01.2024), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2023 по справі №922/3695/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, визнати недійсним окремі положення Статуту Житлового кооперативу «Ювілейний» (ідентифікаційний код юридичної особи: 23006943, місцезнаходження юридичної особи: 61162, м. Харків, вул. Ньютона, 129- А.) а саме: - пункт 3.4. При оформленні продажу квартири покупець стає членом кооперативу; - пункт 4.4. В разі смерті члена кооперативу його майно, пай та інші його внески при відсутності у нього спадкоємців, переходять у власність кооперативу і використовується на його потреби. Стягнути з Житлового кооперативу «Ювілейний» (ідентифікаційний код юридичної особи: 23006943, місцезнаходження юридичної особи: 61162, м. Харків, вул. Ньютона, 129-А.) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Васильківським РС ГУ ДМС України Дніпропетровській області 05.08.2015, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .) понесені судові витрати.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги, позивач зазначив, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, отже є таким, що підлягає скасуванню. Позивач наполягав, що підставами для подання позову слугувало саме порушення оскаржуваними пунктами Статуту його прав. Посилаючись на обставини розгляду Комінтернівським районним судом м.Харкова справ №641/9271/18 та №№641/6936/20, апелянт зазначив, що всі дії ОСОБА_3 , як голови правління Житлового кооперативу «Ювілейний», здійснюються на підставі Статуту Житлового кооперативу, пункти якого не відповідають законодавству України. Апелянт не згоден із твердженням суду першої інстанції, що пункт 3.4. Статуту необхідно тлумачити у сукупності з іншими його пунктам, адже зазначений пункт Статуту, вкладений без альтернативно та має пряме тлумачення, що членом кооперативу стає та особа, яка придбала квартиру у будинку даного кооперативу. Крім того, зазначений пункт за своїм змістом прямо суперечить нормам законодавства та іншим пунктам Статуту; у жодному випадку не може йти мова про те, що покупець який придбав квартиру стає «автоматично» членом кооперативу, як те передбачає пункт 3.4 Статуту, оскільки автоматичне членство в кооперативі покладає на особу певні обов`язки, в тому числі сплату визначених Статутом кооперативу внесків, що свідчить про порушення прав та інтересів позивача; зазначений пункт порушує права позивача та протирічить ст. 11 ЗУ «Про кооперацію», яка встановлює імперативній порядок прийняття до кооперативу. Висновки ж суду першої інстанції з приводу переважного права на прийняття у члени кооперативу не відповідають обставинам справи та суперечать нормам матеріального права. Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що саме на підставі оскаржуваного п. 4.4 Статуту, ЖК «Ювілейний» в особі директора Загуменної Д.В. звертається до суду щодо оскарження права власності ОСОБА_1 та витребування майна на користь кооперативу, отже кооператив на підставі вказаного пункту Статуту вчинює дії, які порушують права ОСОБА_1 .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх. № 150 П/2) на рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/3695/23 від 12.12.2023; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться "20" лютого 2024 р. о 14:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104.

Також ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3695/23.

18.01.2024 матеріали справи №№922/3695/23 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

В судове засідання Східного апеляційного господарського суду 20.02.2024 сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

16.02.2024 до Східного апеляційного господарського суду через систему Електронний суду від представника ОСОБА_1 , адвоката Крижановського М.В., надійшла заява, в якій представник апелянта просив розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2023 по справі №922/3695/23 провести за відсутності позивача (апелянта) ОСОБА_1 та його представника адвоката Крижановського М.В., апеляційну скаргу ОСОБА_1 представник просив задовольнити у повному обсязі (вх.№ 2443).

Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду від 15.01.2024 направлялась судом апеляційної інстанції на юридичну адресу відповідача та була вручена адресату 23.01.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду (а.с.124).

Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 цього Кодексу.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні за їх відсутності.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (позивачем) укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 , який зареєстрований в реєстрі за №2045 та посвідчений приватним нотаріусом Кривошейною І.М.

Відомостями витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №139758007 від 01.10.2018, підтверджується реєстрація 01.10.2018 за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно змісту зазначеного договору дарування від 01.10.2018, квартира АДРЕСА_1 належала дарувальнику - ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шеренковим В.О. 30.08.2018 за №1165, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №27702717.

З наявного в матеріалах справи заочного рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12.05.2020 у справі №641/9271/18 вбачається, що ЖК «Ювілейний» в особі директора Загуменної Д.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в якому просив: визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від 30.08.2018 року, серія №1165, посвідчений ПН ХМНО Шаренковим В.О.; визнати недійсним договір дарування спірної квартири укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 01.10.2018 року серія №2045 посвідчений ПН ХМНО Кривошеїною І.М.; визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ЖК «Ювілейний».

В обґрунтування позовних вимог в межах №641/9271/18 позивач, зокрема, зазначив, що квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якої відсутні спадкоємці та відповідно до п. 4.4. Статуту ЖК «Ювілейний» квартира перейшла у власність кооперативу. В межах справи №641/9271/18 встановлено, що 30.08.2018 року зареєстровано право власності на вказану квартиру за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 30.08.2018 року за №1165 укладеного з ОСОБА_4 , від імені якої діяв ОСОБА_5 , який посвідчений ПН ХМНО ОСОБА_6 . В подальшому 01.10.2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір дарування спірної квартири за № 2045, який посвідчений посвідченого ПН ХМНО Кривошеїною І.М.

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12.05.2020 у справі №641/9271/18 позовні вимоги ЖК «Ювілейний» задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 , від імені якої діяв ОСОБА_5 та ОСОБА_2 від 30.08.2018 року, реєстраційний №1165, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шеренковим Валерієм Олеговичем.

В частині позовних вимог ЖК «Ювілейний» в особі директора Загуменної Діани Володимирівни до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Кривошеїна Ірина Миколаївна та приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Шеренков Валерій Олегович про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності - відмовлено.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12.05.2020 у справі №641/9271/18 набрало законної сили 07.08.2020.

В подальшому Житловий кооператив «Ювілейний» звернувся до Комінтернівського районного суду м.Харкова із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про витребування спірної квартири (згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень справа №641/6936/20 перебуває на розгляді Комінтернівського районного суду м. Харкова).

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 23006943 зареєстровано Житловий кооператив «Ювілейний», керівником якого є ОСОБА_3 .

Так, відповідного п. 3.1 Статуту Житлового кооперативу «Ювілейний» (затвердженого рішенням загальних зборів членів кооперативу протоколом №1 від 13.04.2005 та зареєстрований 18.04.2005, номер запису 14801020000008901, надалі - Статут) членами кооперативу є: засновники ЖК «Ювілейний» або їх правонаступники; інші особи, які були і є членами кооперативу до прийняття цього статуту.

Згідно п. 3.3 Статуту членами кооперативу є фізичні особи, які придбали у свою власність жилого та нежилого приміщення у засновників кооперативу, виявили своє бажання виконувати всі вимоги Статуту кооперативу та отримали згоду на загальних зборах або уповноважених від членів кооперативу на задоволення цього бажання.

Пунктом 3.4. Статуту визначено, що при оформленні продажу квартири покупець стає членом кооперативу.

Згідно з пунктом 3.5. Статуту членство в кооперативі припиняється в разі: добровільного виходу з нього; виключення члена кооперативу за порушення вимог Статуту; смерті члена кооперативу - фізичної особи; припинення діяльності кооперативу.

Пунктом 3.8. Статуту визначено, що у разі відмови власника квартири вступити в кооператив між кооперативом і власником укладається угода про спільне володіння будинком та дольову участь у витратах на його утримання.

Згідно з пунктом 3.9. Статуту у разі відмови власника квартири вступити в кооператив або відмови на укладення угоди про дольову участь у витратах кооператив має право на звернення до суду для стягнення платежів на утримання та ремонт житлового будинку та прибудинкової території.

Згідно з пунктом 10.1. Статуту вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження рішення правління про прийняття нових членів та припинення членства (п. 10.1.7. Статуту).

Відповідно до пункту 4.4. Статуту в разі смерті члена кооперативу, його майно, пай та інші його внески, при відсутності у нього спадкоємців, переходять у власність кооперативу і використовується на його потреби.

З огляду на те, що дії Загуменної Діани Володимирівна в інтересах ЖК «Ювілейний» в межах справ №641/6936/20 та №641/9271/18 здійснюються на підставі вказаного Статуту Житлового кооперативу, а відповідні його пункти за твердженням позивача не відповідають законодавству України та порушують права ОСОБА_1 , останній завернувся 16.02.2021 до Комінтернівського районного суду міста Харкова із позовною заявою про визнання недійсним окремих положень Статуту Житлового кооперативу «Ювілейний» а саме: - пункт 3.4. При оформленні продажу квартири покупець стає членом кооперативу; - пункт 4.4. В разі смерті члена кооперативу його майно, пай та інші його внески при відсутності у нього спадкоємців, переходять у власність кооперативу і використовується на його потреби.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 07.03.2023 у справі №641/1072/21 (відповідно Розпорядження Голови Верховного Суду № 4/0/9-22 від 10.03.2022 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" змінено територіальну підсудність судових справ Комінтернівського районного суду міста Харкова та визначено територіальну підсудність справ за Ленінським районним судом міста Полтави) провадження у справі закрито на підставі п.1 ч. 1 ст. 255 ЦК України, оскільки за висновками суду розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарських судів, у зв`язку із тим, що спірні правовідносини стосуються прав учасників справи, пов`язаних із діяльністю кооперативу, зокрема щодо набуття членства у кооперативі та питання переходу у власність кооперативу майна, паю та інших внесків у разі смерті члена кооперативу.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 20.07.2023 у справі №641/1072/21 апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Крижановського М.В. залишено без задоволення, ухвалу Ленінського районного суду м.Полтави від 07.03.2023 залишено без змін.

21.08.2023 представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Крижановський М.В. звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Житлового кооперативу «Ювілейний» про визнання недійсним окремих положень Статуту Житлового кооперативу «Ювілейний», а саме: - пункт 3.4. При оформленні продажу квартири покупець стає членом кооперативу; - пункт 4.4. В разі смерті члена кооперативу його майно, пай та інші його внески при відсутності у нього спадкоємців, переходять у власність кооперативу і використовується на його потреби.

Оскаржуваним рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/3695/23 від 12.12.2023 відмовлено в задоволені позову повністю, з підстав зазначених вище у вказаній постанові.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Спір по справі стосується визнання недійсними окремих положень Статуту Житлового кооперативу "Ювілейний".

За змістом положень cт.167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначені Законом України "Про кооперацію".

Кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування; членський внесок - грошовий неповоротний внесок, який періодично сплачується членом кооперативного об`єднання для забезпечення поточної діяльності кооперативного об`єднання; цільовий внесок - грошовий чи інший майновий внесок члена кооперативу, що вноситься понад пай до спеціального фонду кооперативу для забезпечення виконання конкретних завдань кооперативу (ст. 2 Закону України "Про кооперацію").

Відповідно до ч. 3 Закону України "Про кооперацію" метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Згідно ст. 6 Закону України "Про кооперацію" кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Згідно зі ст.15 Закону України "Про кооперацію" вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв. Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про кооперацію" статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

В силу приписів ч.1 ст.57 ГК України установчими документами суб`єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб`єкта господарювання.

Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

Отже, статут юридичної особи є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки містить норми, обов`язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту, який за змістом частини другої статті 20 ГК України може бути визнаний недійсним, якщо його положення суперечать законодавству.

Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача (вказані висновки також наведені в постанові Верховного Суду 24 листопада 2022 року у cправі № 914/343/22).

У судовому рішенні про визнання недійсними окремих положень установчих документів має бути зазначено, яким саме приписам закону суперечать ці положення та які права позивача ними порушуються або оспорюються. При цьому задоволення позовних вимог судом не повинно порушувати прав інших осіб (постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 916/3828/20, від18.05.2022 у справі №910/17657/20).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (ст. 94 ГК України).

Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83, 85, 86 ЦК України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Згідно з положеннями ст.12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Отже, за змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що пункт 3.4. Статуту, згідно з яким при оформленні продажу квартири покупець стає членом кооперативу та пункт 4.4. Статуту, відповідно до якого в разі смерті члена кооперативу його майно, пай та інші його внески при відсутності у нього спадкоємців, переходять у власність кооперативу і використовується на його потреби, не відповідають законодавству України (ст. 4, 10, 11 Закону України "Про кооперацію", ст. 1277 ЦК України) та протирічать іншим пунктам Статуту кооперативу, у зв`язку з чим просив суд визнати їх недійсними. Вказані доводи так само зазначені у апеляційній скарзі позивача.

Недійсність п. 3.4 Статуту, на думку апелянта, обумовлена тим, що даний пункт передбачає при оформленні продажу квартири «автоматичне» зарахування покупця квартири до членів кооперативу, що суперечить приписам: - ст. 2 Закону України «Про кооперацію» щодо добровільності об`єднання осіб, які утворюють кооператив; - ст. 4 Закону України «Про кооперацію» щодо добровільності вступу та безперешкодності виходу з кооперативної організації; - ст. 10 Закону України «Про кооперацію» щодо виявлення бажання особи брати участь у діяльності кооперативу; - ст. 11 Закону України «Про кооперацію» щодо вступу до кооперативу на підставі письмової заяви та затвердження прийняття у члени кооперативу загальними зборами його членів.

За змістом ст.4 Закону України «Про кооперацію» кооперація базується на таких основних принципах: добровільності вступу та безперешкодного виходу з кооперативної організації; соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва; рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос); вільного вибору напрямів і видів діяльності; демократичного контролю за діяльністю кооперативних організацій та їх посадових осіб з боку членів кооперативних організацій; безпосередньої участі членів кооперативної організації у її діяльності.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про кооперацію» членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Статтею 11 Закону України «Про кооперацію» встановлено, що вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Відповідно п. 3.3 Статуту ЖК "Ювілейний" членами кооперативу є фізичні особи, які придбали у свою власність жилого та нежилого приміщення у засновників кооперативу, виявили своє бажання виконувати всі вимоги Статуту кооперативу та отримали згоду на загальних зборах або уповноважених від членів кооперативу на задоволення цього бажання.

Пунктом 3.4. Статуту визначено, що при оформленні продажу квартири покупець стає членом кооперативу.

Членство в кооперативі припиняється в разі: добровільного виходу з нього; виключення члена кооперативу за порушення вимог Статуту; смерті члена кооперативу - фізичної особи; припинення діяльності кооперативу (п.3.5 Статуту).

Так, до компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження рішення правління про прийняття нових членів та припинення членства (п. 10.1.7. Статуту).

Крім того, пунктом 3.8. Статуту визначено, що у разі відмови власника квартири вступити в кооператив між кооперативом і власником укладається угода про спільне володіння будинком та дольову участь у витратах на його утримання.

Згідно з пунктом 3.9. Статуту у разі відмови власника квартири вступити в кооператив або відмови на укладення угоди про дольову участь у витратах кооператив має право на звернення до суду для стягнення платежів на утримання та ремонт житлового будинку та прибудинкової території.

Отже, підпункт 10.1.7 Статуту свідчать про те, що покупець, який придбав квартиру - не може стати «автоматично» членом кооперативу, як те передбачено на думку апелянта п. 3.4 Статуту, адже загальні збори членів кооперативу наділені повноваженнями затвердження рішення правління про прийняття нових членів та припинення членства.

Крім того, п. 3.5 Статуту не передбачає «автоматичного» припинення членства у кооперативі після продажу квартири одним із членів.

Отже, оскільки п. 3.5 Статуту не передбачає «автоматичного» припинення членства у кооперативі після продажу квартири одним із членів, трактування позивачем п. 3.4 Статуту щодо «автоматичного» набуття членства новим власником (покупцем) квартири, без врахуванням інших пунктів, не відповідають дійсному змісту Статуту.

Натомість вказаний пункт 10.1.7 Статуту ЖК "Ювілейний" узгоджується із змістом п. 3.3 (щодо отримання згоди на загальних зборах або уповноважених від членів кооперативу на задоволення бажання стати членом кооперативу) та не суперечить п. 3.4. Статуту (при оформленні продажу квартири покупець стає членом кооперативу).

Крім того, пункт 3.8 Статуту передбачає можливість відмови власника квартири вступити в кооператив.

Отже, апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що положення п. 3.4 Статуту про те, що при оформленні продажу квартири покупець стає членом кооперативу, необхідно розглядати саме у сукупності з положеннями інших пунктів Статуту.

Зазначені вище висновки спростовують доводи апелянта, що положення п. 3.4 Статуту суперечить п. 3.3 Статуту.

Таким чином, є цілком обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що саме системний аналіз положень наведених норм Статуту дозволяє дійти висновку про те, що положення п. 3.4 Статуту необхідно трактувати таким чином, що при оформленні продажу квартири покупець набуває право стати членом кооперативу, у нього з`являються передбачені Статутом підстави для такого членства. Разом з тим, покупець на свій розсуд може скористатись таким правом, звернувшись із заявою про прийняття його у члени кооперативу, як і відмовитись від вступу у члени кооперативу (активно, чи пасивно - не звертаючись із відповідною заявою).

Натомість позивачем не надано до матеріалів справи будь-яких доказів на підтвердження того, що його «автоматично» включили до членів ЖК "Ювілейний" і вказаний пункт 3.4. Статуту призвів до порушення його прав (як то покладання відповідачем на позивача певних обов`язків, в тому числі по сплаті визначених статутом кооперативу внесків, про що апелянтом зазначалось у апеляційній скарзі).

При цьому апелянт в позовній заяві самостійно зазначає, що не є членом кооперативу, відповідач у наданому до суду першої інстанції відзиві на позовну заяву також вказував, що ЖК «Ювілейний» жодних дій по включенню позивача «автоматично» до членів кооперативу не здійснював.

Таким чином апелянт не довів, що вказаний пункт 3.4 Статуту у відповідній редакції порушив його права.

Не погоджуючись з п.4.4. Статуту, позивач наводить приписи ст.1277 ЦК України, згідно з якими саме орган місцевого самоврядування зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою в разі відсутності спадкоємців.

Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач не уповноважений на представництво інтересів органу місцевого самоврядування. Натомість Харківська міська рада, як представницький орган територіальної громади Харкова, не є учасником справи.

Доводи апелянта ж про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що саме на підставі оскаржуваного п. 4.4 Статуту ЖК «Ювілейний» звернувся до суду щодо оскарження права власності ОСОБА_1 та витребування майна на користь кооперативу в межах справи №641/6936/20, не підтверджують факт порушення прав позивача, адже апелянт (як відповідач в межах справи №641/6936/20) може висловити незгоду із позовними вимогами під час розгляду вказаної справи із відповідними посиланнями на норми законодавства України.

Таким чином апелянт не довів належними та допустимим доказами, що вказані пункти 3.4 та 4.4. Статуту ЖК «Ювілейний» порушують його права та яким саме чином.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 21.04.2021 у справі № 904/5480/19).

Отже, відсутність порушеного права у позивача зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову.

Наведене свідчить, що доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, відповідно до частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини 1 якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (наприклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, який підтримується Великою Палатою Верховного Суду й повторюється у значній кількості тотожних справ, Велика Палата Верховного Суду вважала, що особи, які є членами кооперативу, правомочні брати участь у його управлінні, а також мають інші правомочності, передбачені законом та статутними документами, що випливають з їх участі у кооперативі. Оскільки кооператив є господарською організацією, а спір виник у межах господарських правовідносин з управління діяльністю кооперативу, а саме у зв`язку з порушенням прав члена кооперативу щодо можливості брати участь в управлінні, розгляд цього спору має здійснюватися судом господарської юрисдикції (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №738/1772/17, від 03 квітня 2019 року у справі №759/11487/16-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18, від 18 грудня 2019 року у справі №640/1029/18-ц, від 17 грудня 2019 року у справі №904/4887/18 та інших).

І хоча в межах вказаної справи позивачем не доведено порушення його прав, як члена кооперативу, в даному конкретному випадку суд бере до уваги, що спірні правовідносини в межах справи №922/3695/23 стосуються прав учасників справи, пов`язаний із діяльністю кооперативу, зокрема щодо набуття позивачем членства у кооперативі та, з огляду на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 07.03.2023 у справі №641/1072/21 про закриття провадження у справі, яка залишена без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 20.07.2023 у справі №641/1072/21, вказана справи підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Частиною 1 ст. 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновків, що оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, а тому відсутні підстави для його скасування, у зв`язку із чим апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/3695/23 від 12.12.2023 залишити без змін.

3.Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.02.2024.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель