Рішення

від 22.02.2024 по справі 903/1058/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 лютого 2024 року Справа № 903/1058/23

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від позивача: Сорока В.Г. - ордер серія ВК №1005657 від 10.10.2023

від відповідача-1: Сорокопуд М.О. - ордер серія АС №1078913 від 11.12.2023

від відповідача-2: Карпук А.С - ордер серія АС №1060019 від 03.11.2023

відповідач-2: ОСОБА_1 - паспорт серія НОМЕР_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/1058/23 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база", ОСОБА_1 про солідарне стягнення 818016,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

10.10.2023 представник ОСОБА_2 сформував в системі "Електронний суд" заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" в межах ціни позову в сумі 818016,00 грн.

Заяву обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 має намір звернутися до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" та учасника даного товариства ОСОБА_1 про стягнення солідарно 818016,00 грн. вартості частки учасника товариства.

11.10.2023 представник ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" сформував в системі "Електронний суд" письмові пояснення, в яких просить суд в задоволенні заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви, яка подана представником Сорокою В.Г. в інтересах ОСОБА_2 про накладення арешту на кошти ТОВ "Ковельської оптово-торгової бази" в сумі 818016,00 гривень відмовити повністю.

Ухвалою суду від 12.10.2023 заяву про забезпечення позову - задоволено. Накладено арешт на грошові кошти, що належать відповідачу ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" (вул.Миру,68, с.Ковалі, Лубенський р-н, Полтавська обл, 37840, код ЄДРПОУ 38527562) в межах ціни позову в сумі 818016,00 грн., які знаходяться у банківських установах на рахунках, що будуть виявлені державною виконавчою службою або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, до вирішення спору по суті.

13.10.2023 представник ОСОБА_2 сформував в системі "Електронний суд" позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база", ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" 818016,00 грн. вартості частки учасника товариства.

Ухвалою суду від 16.10.2023 позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база", ОСОБА_1 про стягнення 818016,00 грн, залишено без руху. Позивачу не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати письмові пояснення, в яких вказати та обґрунтувати зміст позовних вимог, а саме підстави до кожного з відповідачів; докази сплати судового збору в сумі 12270,24 грн.

Ухвала суду від 16.10.2023 надіслана позивачу та представнику позивача на електронну адресу, яка зазначена у позовній заяві ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та доставлена в електронний кабінет представника - 16.10.2023 о 15:12 год.

Отже, строк для усунення недоліків до 26.10.2023.

23.10.2023 представник ОСОБА_2 сформував в системі "Електронний суд" наступні документи:

1.Клопотання, яким долучив докази сплати судового збору в розмірі 9817,00 грн. Вказав, що у зв`язку із зверненням до суду через систему "Електронний суд" судовий збір за подачу позову сплачується із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0.8, який встановлений ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, судовий збір становить 9817,00 грн. (12270,24 х0,8).

2. Додаткові пояснення у справі, в яких просить стягнути солідарно з ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість частки учасника в статутному капіталі товариства в сумі 818 016,00 грн.

В обгрунтування зазначає, що ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" має обов`язок виплатити Позивачу ОСОБА_2 вартість частки учасника в статутному капіталі станом на 31.07.2018 в сумі 818016,00 грн. у зв`язку з добровільним виходом останнього зі складу учасників товариства. На сьогоднішній день, одним з учасників ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" є ОСОБА_1 , з часткою в статутному капіталі в розмірі 45%.

Вказує, що ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" вчинило значний правочин на користь ОСОБА_1 , який призвів до зменшення активів товариства. Проте, станом на момент передачі нерухомого майна та на сьогоднішній день учасник ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" ОСОБА_1 із складу товариства не виключений, що свідчить про незаконність відчуження вищевказаного нерухомого майна.

Таким чином, вважає, що ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" та ОСОБА_1 несуть солідарну відповідальність за обов`язком щодо виплати Позивачу ОСОБА_2 вартості частки в статутному капіталі товариства в сумі 818016,00 грн.

Ухвалою суду від 23.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

25.10.2023 представник позивача подав до суду клопотання про приєднання доказів, а саме: оригінал звіту про оцінку майна №231013/3 виконаний ПП "Рівне-Експрес-Консалт", копію договору №231013/3 від 13.10.2023, копію акту від 23.10.2023 та докази направлення клопотання для відповідачів.

06.11.2023 представник ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову повністю та стягнути з позивача судові витрати.

07.11.2023 представник ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову повністю та стягнути з позивача судові витрати.

15.11.2023 представник позивача сформував в системі "Електронний суд" відповідь на відзив.

20.11.2023 представник ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" надіслав до суду заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 27.11.2023 суд постановив перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №903/1058/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.12.2023 о 11:30 год. Явку представників сторін визнано обов`язковою.

11.12.2023 представник відповідача-2 подав до суду наступні документи:

1. Клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, в якому просить суд: допустити заміну заходу забезпечення позову вжитого ухвалою суду від 12.10.2023 із арешту коштів у межах ціни позову на арешт складу металевого площею 933,4 метри. кв. реєстраційний номер 92934407221 за адресою АДРЕСА_1 , який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база".

2. Заяву про виклик в судове засідання експерта, в якому просить суд викликати в судове засідання під час розгляду справи по суті експерта ПП «Експрес- Рівне-Консалтинг» Руслана Івановича Кеду (проспект Миру,15, місто Рівне,33013) для надання усних пояснень щодо його висновку.

Протокольною ухвалою суду від 12.12.2023 суд відмовив у відкладенні клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим на підставі ст143ГПК України.

Ухвалою суду від 12.12.2023 в задоволенні клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим по справі №903/1058/23 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база", ОСОБА_1 про солідарне стягнення 818016,00 грн, відмовлено. Суд викликав в судове засідання під час розгляду справи по суті експерта ПП «Експрес- Рівне-Консалтинг» Руслана Івановича Кеду (проспект Миру,15, місто Рівне,33013) для надання усних пояснень щодо його висновку.

01.01.2024 представник вдповідача-1 надіслав на електронну адресу суду заяву про визнання дій позивача та представника позивача зловживанням процесуальними правами та застосування заходів впливу.

Протокольною ухвалою від 03.01.2024 суд заяву представника відповідача-1 про визнання дій позивача та представника позивача зловживанням процесуальними правами та застосування заходів впливу залишив без розгляду. Відклав підготовче судове засідання на 23.01.2024 о 11.30 год в режимі відеоконференції з представником відповідача Сорокопудом М.О.

23.01.2024 представник позивача подав до суду заяву про розгляд підготовчого засідання без його участі , та просив закрити підготовче провадження по справі і призначити розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 23.01.2023 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 20.02.2024 о 10:45 год. Суд викликав в судове засідання під час розгляду справи по суті експерта ПП «Експрес- Рівне-Консалтинг» Руслана Івановича Кеду (проспект Миру,15, місто Рівне,33013) для надання усних пояснень щодо його висновку.

31.01.2024 представник вдповідача-1 надіслав на електронну адресу суду заяву про визнання дій позивача та представника позивача зловживанням процесуальними правами та застосування заходів впливу, в якій просив суд:

1. Визнати дії позивача ОСОБА_2 та адвоката Сороки Віталія Григоровича щодо подання позовної заяви від 13.10.2023 через «Електронний суд» та заяви про забезпечення позову зловживанням їх процесуальними правами.

2. Позовну заяву ОСОБА_2 від 13.10.2023 року - повернути без розгляду.

3. Постановити окрему ухвалу у даній справі стосовно адвоката Сороки Віталія Григоровича та направити її до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області.

В обгрунтування зазначає, що позовна заява від 13.10.2023, яка прийнята до розгляду судом не містить правових підстав щодо солідарної відповідальності учасника товариства. Зазначає, що на дату заяви про забезпечення позову, як зазначав позивач таких учасників було три- ОСОБА_3 ,, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .

Безпосередньо позовна заява взагалі не містить вимоги до відповідача - ОСОБА_1 (предмет позову відсутній). Додаткові письмові пояснення у справі, які подані 23.10.2023 не є позовною заявою в новій редакції, не є заявою про усунення недоліків позовної заяви, а є лише письмовими поясненнями.

Вважає, що до відповідача - ОСОБА_1 пред`явлені письмові пояснення, а не позов в розумінні статті 162 ГПК України. З прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивачем позовну вимогу про стягнення вартості частки учасника в статутному капіталі в розмірі 818016,00 грн. заявлено лише до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська оптово-торгова база».

Вказує про безпідставне залучення співвідповідачем ОСОБА_1 у 2023 році саме з метою зміни територіальної підсудності.

Щодо заяви про визнання дій позивача та представника позивача зловживанням процесуальними правами та застосування заходів впливу, судом враховано наступне.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ГПК України визначає дії, які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами.

Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти певні дії однієї зі сторін спору, що спрямовані на затягування строків розгляду справи, на спричинення додаткових необов`язкових витрат сторони, на вчинення стороною позасудових дій, які фактично свідчать про визнання позовних вимог, та/або інших дій, що передбачені законом та/ або є такими, що на розсуд суду мають на меті створення перешкод здійсненню належного судочинства у конкретному спорі, тим самим перешкоджаючи доступу сторони до правосуддя та реалізації права на справедливий суд.

За приписами статті 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 43 ГПК України, визначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

При цьому норми ГПК України не містять критеріїв визначення безпідставного або штучного позову, а однозначно встановити, що позов є штучним або свідомо безпідставним, суд не може виключно на підставі внутрішнього переконання та позиції інших зацікавлених учасників справи.

Отже, це оціночне поняття, яке в межах змагального процесу має досліджуватися судом, виходячи з доводів сторін та зібраних доказів.

Вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить відповідні повноваження до виключної компетенції судів (Постанова ВС від 05 квітня 2023 року у справі № 922/4278/21).

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку визнання дій позивача та представника позивача зловживанням процесуальними правами, у розумінні ст. 43 ГПК України та повернення позовної заяви без розгляду є обмеженням доступу до правосуддя, порушенням принципу рівності та змагальності сторін, оскільки самі лише припущення та здогадки без дослідження всіх обставин справи у сукупності не можуть достеменно свідчити про ознаки завідомої безпідставності та штучності цього позову.

На підставі вищенаведеного, суд протокольною ухвалою від 20.02.2024 у відповідності до ст.ст.131-132 ГПК України відмовив в задоволенні клопотання про визнання зловживання процесуальними правами за безпідставністю. Оголосив перерву в судовому засіданні до 22.02.2024 о 10.00 год.

06.02.2024 представник позивача сформував в системі «Електронний суд» клопотання, яким приєднав до матеріалів справи постанову Північно-західного апеляційного суду у справі №903/1040/21 від 26.01.2024.

Представник позивача в призначеному судовому засіданні просив суд позов задовольнити повністю.

Представники відповідачів та відповідач-2 просили суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2013 відбулася державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база", код ЄДРПОУ 38527562 (т.1, а.с.99-103).

Згідно з п.1.5. Статуту ТОВ "Ковельська оптово-торгова база", затвердженого рішенням загальних зборів учасників, оформленого протоколом зборів учасників №7 від 24.04.2017, засновником товариства, зокрема, є ОСОБА_2 (т.1, а.с.90-95).

Відповідно до п.3.2 Статуту, для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладу учасника шляхом внесення власних грошових коштів або майна створюється статутний капітал у розмірі 440 000,00 грн.

Вклад ОСОБА_2 до статутного (складеного) капіталу складає 35200,00 грн, що становить 8% статутного капіталу.

Позивач 01.08.2018 як учасник товариства вчинив дії, спрямовані на припинення його корпоративних прав, а саме: припинення участі шляхом виходу із складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

Матеріалами справи підтверджується оформлення позивачем нотаріально посвідченої заяви про вихід зі складу учасників товариства, підтверджується факт державної реєстрації виходу, що свідчить про дотримання позивачем встановленого законом порядку виходу із товариства.

Загальні збори учасників товариства не розглядали заяви позивача від 01.08.2018 і не приймали рішення з цього питання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/7674/18 зазначено про те, що реалізація права на вихід зі складу учасників товариства законодавчо не пов`язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є такими, що суперечать чинному законодавству.

Тобто, достатньою підставою для виходу із складу засновників товариства є подання відповідної заяви, що й було вчинено позивачем 01.08.2018.

Відповідачем долучено до матеріалів справи протокол загальних зборів учасників ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" №9 від 31.07.2018 (т.1, а.с.205-206), яким вирішено, зокрема задовольнити заяву ОСОБА_2 від 02.07.2018 щодо виходу із складу учасників товариства та, відповідно до ст.24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", виплатити вартість частки пропорційно до розміру оплаченої частини частки у статутному капіталі товариства.

Разом з цим, наявний в матеріалах справи протокол загальних зборів учасників ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» від 31 липня 2018 року №9 державному реєстратору на вчинення реєстраційних дій не подавався та відповідне відсутній в матеріалах реєстраційної справи. Дана обставина також встановлена ухвалою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 16 березня 2023 року у справі №903/1040/21.

1 серпня 2018 року ОСОБА_2 подав нотаріально посвідчено заяву про вихід із складу учасників ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» та подано реєстратору приватному нотаріусу Луцького міськрайонного нотаріального округу Волинської області Огей Н.О. відповідну заяву про реєстрацію виходу із складу учасників товариства.

01.08.2018 відбулася державна реєстрація виходу Позивача із складу учасників ТОВ «Ковельська оптово-торгова база», що вбачається з витягу з ЄДР (т.1, а.с.86-89, 99-103).

Відповідно до ст.24 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників.

Учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства за згодою інших учасників.

Рішення щодо надання згоди на вихід учасника з товариства може бути прийнято протягом одного місяця з дня подання учасником заяви, якщо інший строк не передбачений статутом. Якщо для виходу учасника необхідна згода інших учасників товариства, він може вийти з товариства протягом одного місяця з дня надання такої згоди останнім учасником, якщо менший строк не визначений такою згодою.

Учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється.

Не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов`язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати.

Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

За погодженням учасника товариства, який вийшов, та товариства зобов`язання зі сплати грошових коштів може бути замінено зобов`язанням із передачі іншого майна. Товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника.

Товариство зобов`язане надавати учаснику, який вийшов з товариства, доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки.

Статутом товариства можуть бути передбачені інші строк, порядок, розмір та спосіб проведення розрахунків з учасником, що виходить з товариства, а також порядок вибору суб`єкта оціночної діяльності. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Положення частин восьмої - одинадцятої цієї статті застосовуються також до відносин щодо наслідків прийняття загальними зборами учасників рішення про виключення учасника з товариства. Не пізніше 30 днів з дня прийняття загальними зборами учасників такого рішення товариство зобов`язане повідомити колишньому учаснику (його спадкоємцю, правонаступнику) вартість його частки. Вартість частки визначається станом на день, що передував дню прийняття загальними зборами учасників рішення про виключення учасника з товариства.

Правила цієї статті застосовуються також до відносин щодо виходу з товариства спадкоємця чи правонаступника учасника.

З врахуванням викладеного, позивач вказує, що вартість частки, відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», визначається станом на 31 липня 2018 року.

Згідно Звіту про оцінку майна №220628/2, виконаного ПП «Експерт-Рівне-Консалт» ринкова вартість корпоративних прав - 100 % частки у статутному капіталі ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» станом на 31 липня 2018 року становить 10225200,00 грн., а ринкова вартість частки учасника ОСОБА_2 , що складає 8%, становить 818 016,00 грн. (т.1, а.с.96 - оригінал оглянуто в судовому засіданні).

Разом з тим, позивач, зокрема посилаючись на порушення відповідачем приписів ст.24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» зазначає, що відповідач не надав позивачу розрахунок вартості його частки в товаристві та не здійснив відповідної виплати вартості частки.

Поряд з цим, позивач зазначає, що рішення загальних зборів учасників про виключення зі складу учасників прийнято 31 липня 2018 року, таким чином вартість частки визначається станом на 30 липня 2018 року.

Крім того, позивач звертає увагу, що станом на 31 липня 2018 року у власності Відповідача знаходяться об`єкти нерухомості, а саме: склад металевий, площею 587,2 кв.м., прохідна, площею 11,7 кв. м., склад С-1, площею 1033,2 кв.м., склад металевий, площею 933,4 кв. м, склад Є-1, площею 514,3 кв.м., склад Д-1, площею 1205,9 кв.м., склад О-1, площею 1047 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається з наступного.

24.07.2018 між ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» (Продавець) та Ковельська оптово-торгова база Волинської облспоживспілки (Покупець) укладено договір купівлі-продажу об`єктів нерухомості, а саме: склад металевий (площею 587,2 м. кв.); прохідна ( площею 11,7 м. кв.); склад Є-1 (площею 514,3 м. кв.); склад металевий (площею 933,4 м. кв.); склад С-1 (площею 1033,2 м. кв.), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який був посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчуком С.В., зареєстрований в реєстрі за №1643.

31 липня 2018 року між ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» (Продавець) та Ковельська оптово-торгова база Волинської облспоживспілки (правонаступник ТОВ «Ковельська ОТБ») (Покупець) укладено договір купівлі-продажу складу Д-1 та складу О-1, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який був посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчуком С.В., зареєстрований в реєстрі за №1677.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 13.07.2021 року у справі №159/2106/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" про визнання договору недійсним, позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 31.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" та Ковельською оптово- торговою базою Волинської облспоживспілки, який посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Веремчуком Сергієм Володимировичем, зареєстрований у реєстрі за № 1677. Припинено державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" оформлену записами за №27285753, № 27285786 про право власності на склад О-1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 92898207221 та на нежитлове приміщення, склад Д-1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 90651707221, вчинену 31.07.2018 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Веремчуком Сергієм Володимировичем.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" на рішення Господарського суду Волинської області від 13.07.2021 року у справі №159/2106/19 задоволено частково. Рішення Господарського суду Волинської області від 13.07.2021 року у справі №159/2106/19 в частині задоволення позову про припинення державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" оформлену записами за №27285753, № 27285786 про право власності на склад О-1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 92898207221 та на нежитлове приміщення, склад Д-1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 90651707221, вчинену 31.07.2018 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Веремчуком Сергієм Володимировичем, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: "1.Позов задовольнити частково. 2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна укладений 31.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" та Ковельською оптово-торговою базою Волинської облспоживспілки, який посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Веремчуком Сергієм Володимировичем, зареєстрований у реєстрі за № 1677. 3. У задоволенні позову про припинення державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" оформлену записами за №27285753, № 27285786 про право власності на склад О-1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 92898207221 та на нежитлове приміщення, склад Д-1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 90651707221, вчинену 31.07.2018 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Веремчуком Сергієм Володимировичем, відмовити. 4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" (пров. Володимира Кияна,9, м.Ковель, Волинська область, 45000, код ЄДРПОУ 05384241) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 960,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. 5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" (вул.Кавказька,3 офіс 305, м.Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 38527562) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 960,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. 6. Встановити, що заходи забезпечення позову, що були вжиті відповідно до ухвали Господарського суду Волинської області від 19.05.2021 у справі № 159/2106/19 у виді заборони відчуження майна: складу О-1, загальною площею 1047 (кв.м); реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 92898207221, адреса: АДРЕСА_1 ; нежитлового приміщення, складу Д-1 загальна площа 1205.9 кв.м; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 90651707221; адреса: АДРЕСА_1 , діють до набрання рішенням суду у даній справі законної сили та продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням суду законної сили. 7. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" від 26.04.2021 про поворот виконання рішення - відмовити."

Ухвалою Верховного Суду від 08.12.2021 року касаційне провадження за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" і ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 у справі №159/2106/19, закрито.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 09.09.2021 р. у справі №159/6568/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" про визнання недійсним договору купівлі-продажу та припинення права власності, позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 24.07.2018 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" та Ковельською оптово-торговою базою Волинської облспоживспілки (правонаступником якої є ТОВ "Ковельська ОТБ"), який посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Веремчуком Сергієм Володимировичем, зареєстрований у реєстрі за № 1643. Відмовлено у задоволенні позову про припинення права власності ТОВ "Ковельська ОТБ", оформлене записами: №27179927 на склад металевий площею 587,2 м.кв, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 90584807221); № 27180570 на склад площею 514,3 м.кв (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 90614907221); № 27180420 на склад металевий площею 933,4 м.кв (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 92934407221); № 27180236 на склад площею 1033,2 м.кв., (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 98970007221); № 27180094 на прохідну площею 11 м.кв. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 90258807221), вчинену 24.07.2018 р. приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Веремчуком С.В.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 у справі №159/6568/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Господарського суду Волинської області від 09.09.2021 р. у справі №159/6568/20 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про припинення права власності. Прийняти в цій частині нове рішення, і пункти 1-6 рішення викласти в наступній редакції: "1. Позов задоволити. 2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 24.07.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база'' та Ковельською оптово-торговою базою Волинської облспоживспілки, який посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Веремчуком Сергієм Володимировичем, зареєстрований у реєстрі за № 1643. 3.Припинити право власності ТОВ "Ковельська ОТБ" (45000, м. Ковель, вул. Володимира Кияна, 9, код ЄДРПОУ 05384241), оформлене записами: № 27179927 на склад металевий площею 587,2 м.кв, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 90584807221); №27180570 на склад площею 514,3 м.кв (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 90614907221); №27180420 на склад металевий площею 933,4 м.кв (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 92934407221); № 27180236 на склад площею 1033,2 м.кв., (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 98970007221); № 27180094 на прохідну площею 11 м.кв. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 90258807221), яке зареєстроване 24.07.2018 р. приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Веремчуком Сергієм Володимировичем. 4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" (пров. Володимира Кияна, 9, м. Ковель, Волинська область, 45000, код ЄДРПОУ 05384241) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) 2270 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову. 5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" (45005, Волинська обл., Ковельський р-н, місто Ковель, пров.Кияна Володимира, будинок 9, код ЄДРПОУ 38527562) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) 1135 грн. витрат по сплаті судового збору. 6. Повернути з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку (вул. Стрілецька, 4а, м. Луцьк, 43021, код ЄДРПОУ 38009628) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) 1135 грн. судового збору, сплаченого згідно квитанції №32779836 від 10.06.2021 р., що міститься в матеріалах справи." В решті рішення залишити без змін.

Постановою Верховного Суду від 03.08.2022 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська ОТБ» залишено без задоволення. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 і рішення Господарського суду Волинської області від 09.09.2021 у справі № 159/6568/20 залишено без змін.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне звернути увагу щодо застосування конструкції недійсності договору. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або "вражати" договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті "нівелювання" правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №461/4116/18, від 06.04.2022 у справі №461/5209/19, від 12.05.2022 у справі №756/15123/18, від 17.05.2022 у справі №208/9102/15-ц, від 18.05.2022 у справі №613/1436/17, від 01.06.2022 у справі №759/23521/20, від 15.06.2022 у справі №638/3867/18, від 27.06.2022 у справі №638/20682/15-ц, від 15.07.2022 у справі №757/62406/17-ц, від 01.08.2022 у справі №466/5969/20, від 21.09.2022 у справі №638/16768/19, від 05.10.2022 у справі №201/2485/17.

Статтею 236 Цивільного Кодексу України визначено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, враховуючи правову позицію Верховного Суду колегія суддів дійшла висновку, що в результаті недійсності договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 24.07.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база'' та Ковельською оптово-торговою базою Волинської облспоживспілки, який посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Веремчуком Сергієм Володимировичем, зареєстрований у реєстрі за № 1643 не відбулося переходу/набуття права власності від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база'' до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" на об`єкти нерухомого майна, а саме: на склад металевий площею 587,2 м.кв, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 90584807221); № 27180570 на склад площею 514,3 м.кв (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 90614907221); №27180420 на склад металевий площею 933,4 м.кв (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 92934407221); № 27180236 на склад площею 1033,2 м.кв., (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 98970007221); №27180094 на прохідну площею 11 м.кв. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 90258807221).

Отже, є правомірним визначення у звіті вартості частки позивача в майні відповідача з урахуванням ринкової вартості об`єктів нерухомості, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що власником об`єктів нерухомості: склад металевий, площею 587,2 кв.м., прохідної, площею 11,7 кв. м., складу С-1, площею 1033,2 кв.м., складу металевого, площею 933,4 кв. м, складу Є-1, площею 514,3 кв.м., складу Д-1, площею 1205,9 кв.м. та складу 0-1, площею 1047 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 станом як на 30.07.2018 так і станом на 01.08.2018 було Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база''.

Згідно таблиці 42 Звіту ринкова вартість будівель, дохідний підхід, без ПДВ, становить 9575580,00 грн. (т.2, а.с.139 на звороті).

Відповідно до таблиці 43 Звіту станом на 30.07.2018 вартість необоротних активів складає 9576000 грн, оборотних активів - 705100 грн, поточні зобов`язання - 55900 грн. Всього вартість чистих ативів становить 10225200,00 грн.

Таким чином у Звіті про оцінку майна (т.2, а.с.115-193)- корпоративних прав - 100% частки у статутному капіталі ТОВ "Ковельська оптово-торгова база", а також часток учасників: Волинської ОСС (24%), ОСОБА_5 (25%), ОСОБА_6 (25%), ОСОБА_7 (11%), ОСОБА_2 (8%) складений ПП "Експерт-Рівне-Консалт" з врахуванням вищевказаного майна станом на 31.07.2018 встановлено, що ринкова вартість 100% частки у статутному капіталі ТОВ «Ковельська оптово-торгова база», визначена майновим підходом становить 10225200,00 грн., а ринкова вартість частки учасника ОСОБА_2 , що складає 8%, становить 818016,00 грн.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Частиною першою статті 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.Статтями 116 Цивільного кодексу України та статтею 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено право учасника товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників.

Відповідно до частин п`ятої - восьмої, десятої статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється.

Не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов`язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати.

Предметом спору у даній справі є стягнення вартості частки учасника товариства в результаті виходу зі складу його учасників.

Вартість частки учасника визначається, виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства, пропорційно до розміру частки такого учасника (ч.8 ст.24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника.

Твердження відповідачів, що частку ОСОБА_2 в розмірі 8% у статутному капіталі повернуто останньому в сумі 35200,00 грн, а тому в задоволенні позову слід відмовити, суд вважає безпідставним так як за змістом ст.24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" при виході товариство виплачує учаснику вартість його частки або передає майно, цей Закон не передбачає повернення із статутного капіталу учаснику його вкладу. З огляду на викладене, дії товариства щодо повернення позивачу 35200,00 грн, як внеску до статутного капіталу не відповідають законодавству, а тому не створюють правових наслідків.

За таких обставини повернення позивачу 31.07.2018 року 35200,00 грн як внеску до статутного капіталу, що підтверджується платіжним дорученням №536 від 31.07.2018, не позбавляє права позивача на отримання ним на підставі ст.24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" вартості частки учасника, яка визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням приписів ст.24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю ОСОБА_2 вийшов з учасників ТОВ "Ковельська оптова-торгова база" - 01.08.2018 року, на підставі нотаріально завіреної заяви про вихід зі складу учасників ТОВ "Ковельська оптова-торгова база" від 01.08.2018.

Отже, у зв`язку із виходом ОСОБА_2 зі складу учасників відповідача-1 у позивача на підставі ст.24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виникло право на отримання вартості частки у розмірі, встановленому ч.8 ст.24 цього Закону.

Згідно ч.7 ст.24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати.

В матеріалах справи відсутні докази, що визначений відповідною нормою строк виплати частки змінений у статуті товариства.

Згідно виписки АТ КБ «Приватбанк» (т.1, а.с.208-211) №536 від 31.072018 року на суму 35200,00 грн. відповідач повернув позивачу лише внесок до статутного капіталу.

Поряд з цим, в Статуті Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" не врегульовано порядок і спосіб обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході чи виключенні його з товариства.

Згідно з частиною першою статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Частиною першою статті 66 та статтею 139 Господарського кодексу України встановлено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.

За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами. До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.04.2018 у справі №925/1165/14 та постановах Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №920/831/20, 24.11.2021 у справі №911/2882/19.

Господарський суд враховує, що сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (ст.76 ГПК України). До таких доказів належать, у тому числі, але не виключно, висновки експертів.

Відповідно до положень ч. 1, 6 ст. 101 ГПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 ГПК України).

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи позивачем в обґрунтування позовних вимог та підтвердження ринкової вартості майна відповідача, від якої позивач визначив вартість частки позивачем подано копію звіт про оцінку майна №231013/3 - корпоративних прав - 100% частки у статутному капіталі ТОВ "Ковельська оптово-торгова база", а також часток учасників: Волинської ОСС (24%), ОСОБА_5 (25%), ОСОБА_6 (25%), ОСОБА_7 (11%), ОСОБА_2 (8%) складений ПП "Експерт-Рівне-Консалт" на замовлення позивача станом на 30.07.2018 (оригінал повернуто позивачу в судовому засіданні 22.02.2024).

Згідно Звіту про оцінку майна №231013/3, виконаного ПП "Експерт-Рівне-Консалт", ринкова вартість 100 % частки у статутному капіталі ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" станом на 31 липня 2018 року становить 10 225 200,00грн., а ринкова вартість частки учасника ОСОБА_2 , що складає 8%, становить 818016,00 грн.

Згідно зі ст.10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", звіт про оцінку майна є документом, який містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору.

Оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону (ч.1 ст.6 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

Положення Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» хоча й не містять норм щодо обов`язковості оцінки майна у випадку виходу учасника з товариства, але й не виключають проведення оцінки майна за необхідності в цьому (зокрема, за наявності спору).

Судом встановлено, що звіт про оцінку майна на 31.07.2018 складено суб`єктом оціночної діяльності ПП «Експерт-Рівне-Консалт». До звіту додано копію сертифіката №248/2022 від 06.06.2022, виданого Фондом державного майна України, копію свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №2342 від 28.02.2005, копію сертифіката суб`єкта оціночної діяльності №2473 від 14.07.2001, виданого Фондом державного майна України, копію кваліфікаційного свідоцтва оцінювача МФ№1697 від 02.10.2004. Відповідно до пункту 56 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити, зокрема: опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна.

Звіт про вартість об`єктів оцінки, складений суб`єктом оціночної діяльності ПП «Експерт-Рівне-Консалт», містить опис та аналіз зібраної інформації, зміст застосованих методичних підходів, розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна.

Крім цього, судом також враховується, що статтею 32 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, згідно з ч.1 якої оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Отже, чинним законодавством України передбачено підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання у разі неналежного виконання (зокрема, недостовірності чи необ`єктивності оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Статтею 8 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено випадки щодо обмеження проведення оцінки майна, зокрема, не допускається проведення оцінки майна суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання у таких випадках:

1) проведення суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання оцінки майна, що належить йому або оцінювачам, які працюють у його складі, на праві власності або на яке зазначені особи мають майнові права;

2) проведення оцінки майна фізичної особи-замовника або керівників юридичної особи, яка є замовником оцінки, оцінювачем, який має родинні зв`язки з зазначеними особами, або суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, керівництво якого має зазначені зв`язки;

3) проведення оцінки майна своїх засновників (учасників).

Із аналізу положень вказаної статті, вбачається, що Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" не містить прямої заборони учаснику товариства (за рахунок коштів якого в тому числі формувалось майно товариства) виступати замовником оцінки майна товариства для встановлення вартості частки у випадку виходу його з товариства.

Зважаючи на викладене, Звіт про оцінку майна №248/2022 - корпоративних прав - 100% частки у статутному капіталі ТОВ "Ковельська оптово-торгова база", а також часток учасників: Волинської ОСС (24%), ОСОБА_5 (25%), ОСОБА_6 (25%), ОСОБА_7 (11%), ОСОБА_2 (8%) складений ПП "Експерт-Рівне-Консалт" на замовлення позивача станом на 31.07.2018 складений на підтвердження ринкової вартості частки позивача у статутному капіталі відповідача-1.

Відтак, враховуючи повернення позивачу суми у розмірі 35200,00 грн., яку останній зарахував в рахунок оплати вартості частки, до стягнення з ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" на користь позивача підлягає вартість його частки визначена виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника у розмірі 782816,00 грн., виходячи з розрахунку, а в частині стягнення 35200,00 грн слід відмовити.

Подібна правова позиція викладена в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду у справі №9003/1040/21 від 26.01.2024.

В свою чергу, наявний в матеріалах справи Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30 червня 2018 року ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» (а.с. 134, т.1), не містить будь-яких відміток контролюючих органів, не може бути належним доказом, на підставі якого можна встановити вартість частки позивача у зв`язку з виходом його з товариства.

Щодо вимоги про солідарне стягнення з ТОВ "Ковельська оптово-торгова база", ОСОБА_1 , 818016,00 грн. вартості частки учасника товариства, судом враховано наступне.

Позивач при подачі позову та у письмових поясненнях доводив, що одним з учасників ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» є ОСОБА_1 , з часткою в статутному капіталі в розмірі 45%.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є представником ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» з наступними повноваженнями: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (Підписувати і подавати заяви у сфері державної реєстрації юридичних осіб, позовні заяви, інші процесуальні документи. представляти інтереси в судах), Подавати документи для державної реєстрації від імені юридичної особи).

Тобто, ОСОБА_1 є посадовою особою та/або членом виконавчого органу ТОВ «Ковельська оптово-торгова база».

Крім того, 25 вересня 2023 року Відповідач ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» передало у власність учасника товариства ОСОБА_1 , на підставі рішення загальних зборів учасників товариства про передачу майна у власність особи, що вийшла із складу учасників товариства, склад О-1, площею 1047,0 м.кв. та склад Д-1, площею 1229,2 м.кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

28 вересня 2023 року державним реєстратором Підгайцівської сільської ради Луцького району Гедз Мар`яною Миколаївною зареєстровано право власності на склад О-1, площею 1047,0 м.кв. та склад Д-1, площею 1229,2 м.кв. за ОСОБА_1 , що підтверджено ухвалою Господарського суду Волинської області від 13 жовтня 2023 року про забезпечення позову. По своїй суті ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» вчинило значний правочин на користь ОСОБА_1 , який призвів до зменшення активів товариства.

Таким чином, позивач доводив, що ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» та ОСОБА_1 несуть солідарну відповідальність за обов`язком щодо виплати Позивачу ОСОБА_2 вартості частки в статутному капіталі товариства в сумі 818016,00 грн.

Приписами частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Тобто, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, до особи, яка порушила це право, з метою його захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №910/2062/18.

Відповідно до вимог статті 14 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює диспозитивність господарського судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.

При цьому суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів.

Статтею 162 ГПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №278/1258/16-ц та від 25.11.2020 у справі №233/1950/19.

При цьому, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Таким чином, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18 та від 13.10.2020 №640/22013/18.

Разом з цим, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом із тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутності визначенні процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у подові до такого відповідача.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).

Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями всім своїм майном. а її учасники (засновники, акціонери) - не відповідають за її зобов`язаннями.

Згідно до статті 42 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначає посадових осіб товариства. Посадовими особами товариства є члени виконавчого органу, наглядової ради, а також інші особи, передбачені статутом товариства.

Категорія спору і обставини справи які викладені у позовній заяві вказують на період виходу позивача ОСОБА_2 зі складу учасників ТзОВ «Ковельська оптово-торгова база» саме 01.08.2018 року згідно його заяви та рішення загальних зборів товариства.

На момент виходу ОСОБА_2 зі складу учасників ТзОВ «Ковельська оптово-торгова база», ОСОБА_1 не мав ніяких стосунків із ТзОВ «Ковельська оптово-торгова база» (не був ні учасником товариства, ні членом керівного органу товариства).

Також на момент подання позову ОСОБА_1 не був, і не є директором товариства. Діями ОСОБА_1 ніякі матеріальні чи нематеріальні права ОСОБА_2 не порушувались.

Отже, з врахуванням вище викладеного в задоволенні позову до ОСОБА_1 , як сосідарного боржника слід відмовити.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача-1, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених вимог в сумі 11742,24 грн відповідно до ст. 129-130 ГПК України слід віднести на нього.

Разом з тим, ухвалою суду від 12.10.2023 заяву про забезпечення позову - задоволено. Накладено арешт на грошові кошти, що належать відповідачу ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" (вул.Миру,68, с.Ковалі, Лубенський р-н, Полтавська обл, 37840, код ЄДРПОУ 38527562) в межах ціни позову в сумі 818016,00 грн., які знаходяться у банківських установах на рахунках, що будуть виявлені державною виконавчою службою або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, до вирішення спору по суті.

За подання зазначеної заяви позивачем сплачено судовий збір у сумі 1342,00 гривень (копія квитанції ID №7408-6991-7741-7363 від 10.10.2023 знаходиться в матеріалах справи, а.с.46).

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 129-130 ГПК України.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача-1, то витрати по сплаті судового збору за заяву про забезпечення позову в сумі 1342,00 грн. відповідно до ст.130 ГПК України слід віднести на нього.

Отже, оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 11742,24 грн. (пропорційно до задоволених вимог, за подачу позову до суду) та 1342,00 грн. (за заяву про забезпечення позову) відповідно до ст. 130 ГПК України слід віднести на відповідача-1.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" (вул.Миру,68, с.Ковалі, Хорольська ТГ, Лубенський р-н, Полтавська обл, 37840, код ЄДРПОУ 38527562) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , 1977 року народження, паспорт серія НОМЕР_4 , виданий 20.08.2012 року Горозівським РС УММС України у Волинській області) 782816,00 грн (сімсот вісімдесят дві тисячі вісімсот шістнадцять гривень) вартості частки у статутному капіталі товариства, а також 11742,24 грн. (одинадцять тисяч сімсот сорок дві гривні 24 коп) витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 1342,00 грн (одна тисяча триста сорок дві гривні) витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 26.02.2024.

Суддя І. О. Гарбар