Постанова

від 26.02.2024 по справі 523/9076/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/570/24

Справа № 523/9076/16-ц

Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

з участю секретаря Виходець А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Норма плюс» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 березня 2021року, постановленого під головуванням судді Кисельова В.К.,повний текстрішення складений08квітня 2021 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5 про визнання дій засновників незаконними, скасування редакції статуту, стягнення моральноїшкоди, -

в с т а н о в и в:

У червні2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» (далі ТОВ «Норма Плюс»), ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання дій засновників незаконними, скасування редакції статуту, стягнення моральноїшкоди, в якому просила:

- визнати дії співзасновників ТОВ «Норма Плюс» - ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , пов`язані з внесенням недостовірних відомостей в статут ТОВ «Норма Плюс» від 25.07.2013р. незаконними;

- стягнути солідарно з співзасновників ТОВ «Норма Плюс» на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 150000 грн;

- відмінити редакцію статуту ТОВ «Норма Плюс» від 25.07.2013р.;

- стягнути з ТОВ «Норма Плюс» на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 100000 грн.;

- стягнути судові витрати.

В обґрунтування свого позову позивачка зазначила, що 25.07.2013 року представник ТОВ«Норма Плюс» Гоцуленко С.С. провів реєстрацію нової редакції статуту ТОВ «Норма Плюс» за № 15561050008029421, юридична адреса якого є пр-т Добровольського, 82а у м. Одесі. В нову редакцію статуту співзасновники ОСОБА_2 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 внесли недостовірну інформацію, а саме: у розділі 5 ч. 5.1 п. 1 статуту ТОВ «Норма Плюс», вказано, що «обладнання головної станції розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною вартістю 2785000, 50 грн.». Вищезазначена квартира не є філіалом ТОВ «Норма Плюс», та ніякі договори оренди між позивачкою ОСОБА_1 та ТОВ « Норма Плюс» не укладались. На момент подачі позову квартира АДРЕСА_2 дорога належала сину позивачки ОСОБА_5 . Обладнання вказане у розділі 5 ч. 5 .1 п.1 п. 2 вищезазначеного статуту загальною вартістю 11821379,50 грн. встановлено по іншим адресам та по факту не набувалось співзасновниками ТОВ «Норма Плюс» та не передавалось на баланс товариства в управління та по актам прийому передач.

05 лютого 2016 року Суворовським районним судом м. Одеси у цивільній справі № 523/4380/15-ц був встановлений факт незаконного внесення співзасновниками в статутний капітал ТОВ «Норма Плюс» майна, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Крім того встановлено факт права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 31.03.2006 року, договору про часткову участь у будівництві житла від 10.06.2004 р.

Таким чином, співзасновники незаконно внесли в статутний капітал майно, яке належить позивачці. Маніпулюючи частковим збігом назв ТОВ «Норма Плюс» та «Компьютерная сеть Норма Плюс СПД ОСОБА_1 » ( фактична адреса діяльності кв. АДРЕСА_2 ), використовуючи статут з недостовірними відомостями ТОВ «Норма Плюс» в особі директора Мазуренко Ю.І. подало заяву про вчинення правопорушення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , але рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 05.02.2016 року по цивільній справі № 523/4380/15-ц було визнано розповсюдженні ОСОБА_6 відомості про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 скоїли злочин, передбачений ч. 3 ст. 191 КК України таким що не відповідають дійсності та паплюжать їх честь, гідність та ділову репутацію.

В рамках кримінального провадження, яке було відкрито за заявою ТОВ «Норма Плюс» було вилучено майно та накладено арешт, але ухвалою суду від 19.08.2015 року по справі № 523/12350/15-к вказаний арешт був скасований.

Позивачка вважає, що в результаті незаконних дій відповідачів, а саме внесення недостовірної інформації в статут були порушені її майнові права та тим самим була завдана моральна шкода, яку позивачка оцінює у розмірі 150000 грн.

Судом до участі у справі,в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору був залучений ОСОБА_5 .

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 30 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.

Визнано незаконними дії засновників ТОВ«Норма Плюс» ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 щодо внесення до Статуту ТОВ«Норма Плюс», який затверджений протоколом від 17.07.2013р. за №01/07 загальних зборів учасників ТОВ«Норма Плюс» у Главі № 5 «Статутний капітал, майно та прибуток товариства» підпункту № 1 п. 5.1, в якому зазначено, що «Обладнання головної станції, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .».

Визнано недійсним у Статуті ТОВ«Норма Плюс», який затверджений протоколом від 17.07.2013р. за №01/07 загальних зборів учасників ТОВ«Норма Плюс» у Главі № 5 «Статутний капітал, майно та прибуток товариства» підпункт № 1 п. 5.1, в якому зазначено, що «Обладнання головної станції, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .».

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ«Норма Плюс» про відшкодування моральної шкоди залишені без задоволення у повному обсязі.

Вирішено питання про судові витрати.

Додатковим рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26 травня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 150000 грн. залишені без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Норма Плюс» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в цій частині у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд ухвалюючи рішення не зазначив, яким саме приписам закону суперечать оспорювані положення статуту ТОВ «Норма Плюс» та які права позивачки ними порушуються або оспорюються, також матеріали справи не містять таких доказів.

Також суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про порушення прав та інтересів позивачки, оскільки не звернув уваги на те, що позивачкою обрано неефективний спосіб захисту права чи інтересу.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення без змін, оскільки рішення суду в частині задоволених позовних вимог є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять підстав для його скасування.

Протоколом автоматизованого розподілу від 01 червня 2021 року визначений склад колегії суддів під головуванням судді Цюри Т.В. для розгляду справи (а.с. 64 т. 3).

Ухвалою Одеського апеляційного суд від 04 червня 2021 року апеляційна скаргаТОВ «Норма Плюс» залишена без руху (а.с. 65-66 т. 3).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 червня 2021 року відмовлено у відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Норма Плюс» (а.с. 90-91 т. 3).

Постановою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року ухвала Одеського апеляційного суду від 18 червня 2021 року скасована, справа передана для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції (а.с. 165-171 т. 3).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05 листопада 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Норма Плюс» (а.с. 174-175 т. 3).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року справа призначена до розгляду (а.с. 209 т. 3).

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №763/0/15-23 від 01 серпня 2023 року суддю ОСОБА_7 було звільнено з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с. 18 т. 4).

Відповідно до протоколу повторного розподілу справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду цивільна справа передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Князюку О.В. зі складом колегії суддів, з урахуванням навантаження на суддів Одеського апеляційного суду (а.с. 19, 21 т. 4).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року цивільна справа прийнята до провадження та призначена до розгляду (а.с. 22-23 т. 4)

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №941/0/15-23 від 28 вересня 2023 року суддю ОСОБА_8 було звільнено з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с.24 т. 4).

Відповідно до протоколу повторного розподілу справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду від 17 жовтня 2023 року цивільна справа передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Комлевій О.С. для розгляду (а.с. 25 т. 4).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року цивільна справа за апеляційною скаргою ТОВ «Норма Плюс» прийнята до провадження та призначена до розгляду (а.с. 26 т. 4).

В судове засідання, призначене на 20 лютого 2024 року сторони не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 40-42, 43-47т. 4).

Від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутністю (а.с. 50 т. 4).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю, виходячи з наступного.

За змістом ч. ч. 1, 4ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядаєсправу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам не відповідає в повній мірі, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно із п. 15 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядаютьсправи у спорах між суб`єктами господарювання.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини, які виникли між ОСОБА_1 , засновниками ТОВ «Норма Плюс», та ТОВ «Норма Плюс» стосуються внесення в статутний фонд «Обладнання головної станції, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .».

З матеріалів справи вбачається, що в своїй позовній заяві ОСОБА_1 , зазначає що ТОВ «Норма Плюс» (код ЄДРПО 30622092) використовує частково співпадіння з назвою «Комп`ютерна сіть Норма Плюс СПД ОСОБА_1 », обладнання яке розташоване в кв. АДРЕСА_2 , було внесено у статутний капітал ТОВ «Норма Плюс», належить ОСОБА_1 .

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що згідно квитанцій обладнання, придбано ОСОБА_1 , як фізичній особі підприємцю - суб`єкту підприємницької діяльності (а.с. 162-170 т. 1).

З витягу державного реєстру суб`єктов господарювання вбачається, що ОСОБА_1 є суб`єктом господарської діяльності, яку вона здійснює з 2007 року, в процесі припинення не перебуває.

Колегія суддів зазначає, що спір, який виник між учасниками даної справи стосується майна, яке на підставі наданих квитанцій належить СПД ОСОБА_1 , а тому суд приходить висновку про те, що спір виник між ОСОБА_1 , як суб`єктом підприємницької діяльності та юридичною особою ТОВ «Норма Плюс», а також з її засновниками.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа-учасник приватноправових відносин. Отже, у порядку цивільного судочинства зазвичай можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесене до інших видів судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи те, що спір виник між СПД та юридичною особою, які є суб`єктами господарювання, а тому відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 20 ГПК України, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів наголошує на тому, що закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Підставами для закриття провадження у справі є обставини, які підтверджують: неправомірність виникнення процесу (п.п.1,2,5 ст.255 ЦПК України); неможливість його подальшого продовження (п.п.6,7 ст.255 ЦПК України); недоцільність його продовження (п.п.3,4 ст.255 ЦПК України).

Пунктом 33 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року №2 передбачено, що суд закриває провадження у справі з підстав, передбачених ст.205 ЦПК України (ст. 255 ЦПК України), перелік якої є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

На підставі викладеного, у даному випадку провадження у справі підлягає закриттю відповідно до положень п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, тому що розгляд даного спору належить до компетенції господарських судів.

При скасуваннірішення судута закриттяпровадження посправі ззазначених вище підстав, апеляційний суд вважає недоцільним робити аналіз іншим доводам апеляційної скарги ТОВ «Норма Плюс».

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції із наступним закриттям провадження у справі.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (26 лютого 2024 року).

Керуючись ст.ст.367, 374, 377, 381-384, 386, 389, 390ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства зобмеженою відповідальністю«Норма плюс» задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 березня 2021 року скасувати.

Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5 про визнання дій засновників незаконними, скасування редакції статуту, стягнення моральної шкоди закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення з даним позовом в порядку господарського судочинства.

Роз`яснити позивачу його право протягом десяти днів з дня отримання ним постанови звернутися до Одеського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 26 лютого 2024 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

Є.С. Сєвєрова