Постанова

від 20.02.2024 по справі 686/7830/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/7830/23

Провадження № 22-ц/4820/114/24

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

секретаря: Шевчук Ю.Г.

за участю: позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Цапіва І.М.,

представника відповідача адвоката Пустовгар А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства спеціального зв`язку на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2023 року (суддя Стефанишин С.Л.) за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького обласного вузла спеціального зв`язку Державного підприємства спеціального зв`язку про стягнення заборгованості по заробітній платі, невиплачених коштів в якості допомоги на поховання, стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и в :

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Хмельницького обласного вузла спеціального зв`язку Державного підприємства спеціального зв`язку про стягнення заборгованості по заробітній платі, невиплачених коштів в якості допомоги на поховання, стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 21 травня 2020 року по 30 грудня 2022 року вона працювала в Хмельницькому обласному вузлі спеціального зв`язку на посаді головного бухгалтера, а з 03 березня 2022 року по 19 грудня 2022 року виконувала обов`язки директора з виплатою різниці між посадовими окладами.

В подальшому ОСОБА_1 звільнилась за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України.

При звільненні їй була виплачена компенсація за невикористану відпустку та частково заборгована заробітна плата.

Проте, на неодноразові звернення позивачки до керівництва Державного підприємства спеціального зв`язку повний розрахунок з нею не проведено. Окрім того, не виплачено кошти на поховання сина, документи про смерть якого були направлені керівництву підприємства.

Тому, позивачка змушена звертатися до суду з вимогою до відповідача про виплату належної їй заборгованості, а саме заборгованість по заробітній платі за листопад 2022 року у сумі 9 000 грн., заборгованість по заробітній платі за грудень 2022 року у розмірі 2300,42 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 55 659,30 грн., заборгованість за роботу в нічний час у розмірі 587,96 грн., допомогу на поховання у розмірі 5000 грн., що складає разом 72 547,68 грн. Окрім того, позивачка просить стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати, що складаються із витрат на правову допомогу.

20.06.2023 року від позивачки до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог у зв`язку із тим, що напротязі шести місяців з нею так і не проведено розрахунку по заборгованості по виплаті заробітної плати.

У зв`язку з цим позивач, збільшивши позовні вимоги, просила суд стягнути з відповідача на її користь суму заборгованості у розмірі 128 206,98 грн., що складається із заборгованості по заробітній платі за листопад - грудень 2022 року у розмірі 11 300,42 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 111 318,60 грн., заборгованості за роботу в нічний час у розмірі 587,96 грн., заборгованості по допомозі на поховання у розмірі 5000,00 грн. та судові витрати по справі.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Хмельницької обласного вузла спеціального зв`язку Державного підприємства спеціального зв`язку на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 11887,96 грн., невиплачені кошти допомоги на поховання 5000 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку 111 318,60 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн., всього стягнуто 138 206 грн. 98 коп.

Стягнуто з Хмельницької обласного вузла спеціального зв`язку Державного підприємства спеціального зв`язку на користь держави судовий збір у розмірі 3260,38 грн.

Задовольняючи позов суд виходив з обґрунтованості позовних вимог, що підтверджено наданими суду доказами у їх сукупності, та врахував те, що на час розгляду справи строк заборгованості у відповідача перед позивачкою перевищив шість місяців, але у відповідності до вимог ч.1 ст.117 КЗпП України підлягає сплаті в межах цих шести місяців.

При нарахуванні відповідачем заробітної плати позивачці за грудень 2022 року не врахована її робота у нічний час, що підлягає додатковій оплаті.

Суд не взяв до уваги доводи відповідача у поданому відзиві на позовну заяву щодо неспроможності виплати заборгованості у зв`язку з тим, що підприємство є збитковим, оскільки це не є причиною для відмови у виплаті працівникам підприємства належних їм коштів. Судом також відхилено зауваження відповідача щодо несвоєчасності позивачки подання заяви на відшкодування допомоги на поховання, оскільки умовами Колективного договору не передбачена будь-яка строковість надання вказаної допомоги, а право на отримання вказаної допомоги виникло у неї під час трудових відносин із відповідачем.

Розмір понесених позивачкою витрат на правову допомогу підтверджено відповідними документами, за висновками суду.

В апеляційній скарзі Державне підприємство спеціального зв`язку, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2023 року скасувати повністю та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування скарги зазначає, що при звільненні ОСОБА_1 їй була здійснена виплата всіх сум, що належали від підприємства, жодної заборгованості перед нею на час розгляду справи по суті та прийняття рішення не було, тому правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку відсутні.

Визначаючи розмір середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільнені, суд першої інстанції не врахував принципи справедливості та розумного балансу між інтересами працівника та роботодавця. Не встановлено судом ймовірності майнових втрат позивача, пов`язаних з затримкою розрахунку при звільненні. На думку апелянта стягнута судом сума середнього заробітку є необґрунтовано завеликою.

Щодо заборгованості за роботу в нічний час апелянт вказує на те, що п. 12.2 Колективного договору визначено, що доплата за роботу в нічний час проводиться працівникам, які працюють на змінному режимі роботи або на добовому чергуванні, і графіками роботи передбачається робота в нічний час, в розмірі 35% місячної тарифної ставки, окладу, посадового окладу за кожну годину роботи в цей час. Водночас, у грудні 2022 року позивачка виконувала обов`язки директора Хмельницького обласного вузла спеціального зв`язку, відповідно до додатку №3 Колективного договору посада директора входить до переліку професій та посад, для яких встановлюється ненормований робочий день, за що передбачено надання додаткового дня оплачуваної відпустки; графіком роботи позивачки не передбачено роботу в нічний час, тому безпідставним є рішення суду про стягнення заборгованості за роботу в нічний час.

Щодо виплати матеріальної допомоги на поховання сина апелянт зазначає, що п. 6.3.3. Колективного договору, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом ДПСЗ на 2022-2026 роки передбачено матеріальну допомогу у розмірі 5000 грн. на поховання близьких родичів. Проте, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до розділу 6 Колективного договору соціальні пільги, гарантії, інші заохочувальні та компенсаційні виплати надаються працівникам підприємства, філії при наявності коштів. Але відповідно до звіту про фінансовий стан ХОВСЗ стан філії є збитковим. До того ж на момент звернення позивачки із заявою про виплату коштів на поховання сина (10.01.2023) вона вже не була працівником підприємства, оскільки була звільнена 30.12.2022. З моменту смерті сина ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) і до 10.01.2023 позивачка з відповідною заявою не зверталась.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу апелянт зазначає, що в позовній заяві позивачкою було заявлено орієнтовний розрахунок вартості судових витрат, де витрати на правничу допомогу склали 7000 грн. Будь-яких заяв про збільшення витрат на правничу допомогу на адресу відповідача не надходило, тому останній був позбавлений права на надання пояснень стосовно цього, та позбавлений можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення як безпідставну, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2023 року залишити без змін як правильне та законне.

В судовому засіданні представник апелянта адвокат Пустовгар А.О. апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Цапів І.М. в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що з 21 травня 2020 року по 30 грудня 2022 ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, була призначена на посаду головного бухгалтераХмельницького обласного вузла спеціального зв`язку Державного підприємства спеціального зв`язку, що підтверджують відповідні записи у її трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

Окрім того, як вбачається із наказу № 7с від 02.03.2022 року ОСОБА_1 з 03 березня 2022 року по 19 грудня 2022 року виконувала обов`язки директора Хмельницького обласного вузла спеціального зв`язку Державного підприємства спеціального зв`язку з виплатою різниці між посадовими окладами (а. с. 9).

Наказом (розпорядженням) № 27к від 30.12.2022 року на підставі особистої заяви від 19.12.2022 року ОСОБА_1 звільнено з посади головного бухгалтера Хмельницького обласного вузла спеціального зв`язку Державного підприємства спеціального зв`язку з її власним бажанням із виплатою компенсації за невикористану відпустку за періоди роботи із 21.05.2020 року по 30.12.2022 року (а. с. 8).

Відповідно до довідки Хмельницького обласного вузла спеціального зв`язку щодо виплати заробітної плати ОСОБА_1 за січень-грудень 2022 року, залишок невиплаченої заробітної плати ОСОБА_1 станом на 31.12.2022 рік складає 9000 грн., нараховано за грудень 2022 року заробітної плати 40942,21 грн., виплачено 04.01.2023 року 39230,09 грн. (40942,21 -39230,09) = 1712,12 грн., залишок невиплаченої заробітної плати за грудень, а всього розмір невиплаченої заробітної плати на час звільнення складає 10712,12 грн.

Наявність заборгованості у відповідача перед позивачкою із виплати заробітної плати за листопад-грудень 2022 року в розмірі 10712,12 грн. підтверджує, також інформація, надана Центрально-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці у листі № ЦЗ/1/635-3В-23 від 03.10.2023 року (а. с. 114-115).

Відповідно до п.12.2 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Державного підприємства спеціального зв`язку на 2022 2026 року доплата за роботу в нічний час проводиться працівникам, які працюють на змінному режимі роботи або на добовому чергуванні і графіками роботи передбачається робота в нічний час, в розмірі 35% місячної тарифної ставки, окладу, посадового окладу за кожну години роботи в цей час.

Так, із рапортів ОСОБА_1 від 03.12.2022 року, 19.12.2022 року та нарядів виходу на роботу працівників від 03.12.2022 року, 18.12.2022 року вбачається, що остання перебувала на чергуванні у вказані дні із 08.00 год. першого дня до 08.00 год. наступного дня (а. с. 13, 14).

Однак відповідно до табелів обліку використаного робочого часу за грудень 2022 року позначення про роботу ОСОБА_1 відсутні.

30.12.2022 року ОСОБА_1 залишено заяву на ім`я в.о. директораДержавного підприємства спеціального зв`язку про виплату їй, окрім заборгованості по заробітній платі, матеріальної допомоги на поховання сина (а. с. 10). Виплата вказаної допомоги на поховання близьких родичів у розмірі 5000 грн. передбачена умовами п.6.3.3 Колективного договору на підставі підтверджуючих документів (а. с. 16-22).

На підтвердження смерті сина позивачкою долучено відповідне свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 14.06.2021 року (а. с. 15).

Листом Державного підприємства спеціального зв`язку № 11-02/57 від 13.01.2023 року у задоволенні вказаної заяви позивачці було відмовлено (повернуто ОСОБА_1 ) (а. с. 48).

Щодо правничої допомоги, то на підтвердження понесених витрат представником позивачки надано Договір про надання адвокатської допомоги від 27 березня 2023 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Цапів І.М., розрахунок суми гонорару за надану адвокатську допомогу від 27.03.2023 року, акт виконаних робіт від 24.07.2023 року, квитанцію № 5 про оплату гонорару ОСОБА_1 адвокату Цапів І.М. на суму 10000 грн., кошти сплачено 24.07.2023 року (а. с. 97-101).

Так, відповідно до ст. 43 Конституції України що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 21 Закону України «Про оплату праці» визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про колективні трудові договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівником регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективним), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно із ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Отже, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

При цьому Велика Палата Верховного Суду вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом.

В даній цивільній справі встановлено, що відповідачем в період з листопадгрудень 2022 року черговими платежами частково погашалася заборгованість по заробітній платі позивачу. Станом на 04 січня 2023 року заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 складала 10712 грн. 12 коп., у зв`язку з чим саме в такому розмірі підлягає стягненню не виплачена заборгованість по заробітній платі станом на час звернення позивачки до суду з позовом.

Ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат позивача судом не встановлено.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає неспівмірними заявлені вимоги про стягнення сум середнього заробітку за час затримки розрахунку зі встановленим розміром заборгованості по заробітній платі. Апеляційний суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 8000 грн.

Щодо виплати допомоги на поховання у зв`язку смертю сина позивачки, то дана виплата не є заробітною платою і відповідно п.6.3.3. розділу 6 колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Державного підприємства спеціального зв`язку на 2022-2026 роки надається у розмірі до 5000 грн. на поховання близьких родичів (батьки, дружина, чоловік, діти). Матеріальна допомога надається за заявою працівника (члена родини) на підставі підтверджуючих документів, про обставини що стались, копії свідоцтва про смерть тощо.

Як вбачається із матеріалів справи позивачка неодноразово зверталася до адміністрації підприємства із заявою на підставі підтверджуючих документів, копією свідоцтва про смерть сина, таку допомогу не виплачено позивачці з надуманих причин, у зв`язку з чим допомога на поховання сина позивачці відповідно до колективного договору в розмірі 5000 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Щодо заборгованості по заробітній платі в розмірі 587,96 грн. за роботу в нічний час, то відповідно до табеля обліку використаного робочого часу за грудень 2022 року ОСОБА_1 не виконувалася робота в нічний час, у зв`язку з чим підстав для стягнення заборгованості в розмірі 587,96 грн. за роботу в нічних час не вбачається.

Надані позивачкою рапорт та наряд виходу на роботу не є достатніми доказами для стягнення заробітної плати за роботу в нічний час.

Зогляду назазначене рішеннясуду першоїінстанції постановленоз порушеннямнорм процесуальногоправа танеправильним застосуваннямнорм матеріальногоправа,у зв`язкучим рішеннясуду підлягаєскасуванню зухваленням новогорішення.Позов слідзадовольнити частково.З Державногопідприємства спеціальногозв`язку накористь ОСОБА_1 підлягає стягненнюзаборгованість позаробітній платів розмірі10712,12грн., середній заробіток за час затримки при розрахунку в розмірі 8000 грн., та 5000 грн.- допомога на поховання сина, а всього 23 712,12 грн. В решті позову необхідно відмовити.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково на 17,15%, тому витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню в розмірі 1715 грн. ( 10000/100х17,15).

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державного підприємства спеціального зв`язку задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства спеціального зв`язку (ЄДРПОУ: 24366929) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 10 712,12 грн., середній заробіток за час затримки при розрахунку в розмірі 8000 грн., 5000 грн. допомоги на поховання, а всього 23 712,12 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Державного підприємства спеціального зв`язку (ЄДРПОУ: 24366929) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) витрати на правову допомогу в розмірі 1715 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 лютого 2024 року

Судді Т.О. Янчук

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк