Ухвала

від 26.02.2024 по справі 905/175/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

26.02.2024 Справа № 905/175/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.,

розглянувши заяву б/н від 22.02.2024 Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», м.Київ

про забезпечення позову

у справі за позовом: Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», м.Київ

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон-Плюс», м.Костянтинівка

до відповідача 2: ОСОБА_1 , м.Костянтинівка

про стягнення 3899391,46 грн

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», м.Київ, звернувся до Господарського суду Донецької області із позовною заявою до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон-Плюс», м.Костянтинівка та відповідача 2, ОСОБА_1 , м.Костянтинівка про стягнення 3899391,46грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачами умов кредитного договору №31322480-КД-1 від 19.07.2021 та договору поруки №31322480-ДП-1 від 19.07.2021 в частині своєчасного та в повному обсязі повернення суми кредиту та відсотків за користування кредитом.

Ухвалою суду від 14.02.2024 витребувано у Державної міграційної служби України відомості про реєстрацію або місцеперебування фізичної особи ОСОБА_1 , м.Костянтинівка; витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості про реєстрацію у якості внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , м.Костянтинівка.

Поряд з цим, разом із позовною заявою позивачем подано заяву б/н від 31.01.2024 про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 15.02.2024 заяву б/н від 31.01.2024 Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», м.Київ про забезпечення позову повернуто заявнику.

23.02.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява б/н від 22.02.2024 про забезпечення позову з додатками, за змістом якої зазначено, що враховуючи безпідставне ухилення відповідача 1 від виконання договірних зобов`язань, а також, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення, просить суд забезпечити позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон-Плюс», м.Костянтинівка та ОСОБА_1 , м.Костянтинівка про стягнення 3899391,46грн, наклавши арешт на майно (транспортні засоби), які належить відповідачу 2 - ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ).

Розглянувши заяву б/н від 22.02.2024 про забезпечення позову товариства комерційного банку «Приватбанк», м.Київ, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться в нього чи інших осіб.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Разом з тим, статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням зазначених принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб`єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою.

В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони в процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 4 згаданої статті передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів.

Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову.

Таким чином, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Слід відзначити, що у статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до частини 2 статті 553 Цивільного кодексу України порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Статтею 572 Цивільного кодексу України, встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Положеннями статті 575 Цивільного кодексу України передбачено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості.

Відповідно до п. А.6 кредитного договору №31322480-КД-1 від 19.07.2021, що укладений між позивачем, Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», м.Київ (банк) та відповідачем 1, Товариством з обмеженою відповідальністю «Еталон-Плюс», м.Костянтинівка (позичальник) зобов`язання позичальника забезпечуються договором іпотеки №31322480-ДІ-1/1 від 19.07.2021 та договором поруки №31322480-ДП-1 від 19.07.2021.

Отже, зобов`язання позичальника за кредитним договором №31322480-КД-1 від 19.07.2021 вже забезпечені, зокрема, іпотекою.

Водночас, до заяви про забезпечення позову на підтвердження права власності відповідача 2, ОСОБА_1 , м.Костянтинівка на транспортні засоби, на які позивач просить накласти арешт, заявником надана роздруківка Інформації про транспорті засоби Українського бюро кредитних історій (№ виписки req2#000849829314 від 27.10.2023).

Згідно зі змісту інформаційної виписки №req2#000849829314 від 27.10.2023, наведені в ній 16 об`єктів (транспортні засоби) належать особі з ІПН НОМЕР_2 , однак, відповідач 2 у справі №905/175/24 ОСОБА_1 має ІПН НОМЕР_1 .

Судом за даними з відкритих джерел з мережі Інтернет (https://youcontrol.com.ua/catalog/fop_details/25904858/) встановлено, що ІПН НОМЕР_2 належить ОСОБА_2 , який не є учасником справи №905/175/24.

Крім того, суд звертає увагу на те, що зазначена в інформаційній виписки №req2#000849829314 інформація про транспортні засоби не є актуальною, оскільки виписка датована 27.10.2023.

Водночас надана заявником роздруківка інформації про транспорті засоби Українського бюро кредитних історій, яка не підписана ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою кредитного бюро, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України не є належним та допустим доказом у справі.

На підставі вищевикладеного, суду не доведена належними та допустимими доказами належність майна (транспортних засобів), на яке заявник просить накласти арешт, відповідачу 2 - ОСОБА_1 , м.Костянтинівка.

Суд вважає нерелевантними посилання Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», м.Київ в заяві про забезпечення позову на постанови Верховного Суду від 03 березня 2023 року в справі №905/448/22, від 17 червня 2022 року в справі №908/2382/21, від 12 лютого 2020 року в справі №381/4019/18 висновки в яких стосуються застосування норм права до правовідносин, які не є подібними до правовідносин у цій справі.

Згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні заяви б/н від 22.02.2024 Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», м.Київ про забезпечення позову за недоведеністю.

Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви б/н від 22.02.2024 Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», м.Київ про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набрала чинності з моменту її підписання 26.02.2024.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її підписання.

Суддя Г.Є. Курило