Ухвала

від 26.02.2024 по справі 908/413/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

26.02.2024 справа № 908/413/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Левкут В.В., розглянувши матеріали

за позовом акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (вул. Діагональна, 11, м. Запоріжжя, 69035)

до відповідача Georgian Manganese LLC (вул. Мераба Алексидзе, 12, офісне приміщення 39, поверх 8, блок В, м. Тбілісі, Грузія, податковий номер 230085797)

про визнання недійсними окремих пунктів Контракту

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою № 18-3 від 15.02.2024 до Georgian Manganese LLC про визнання недійсними пунктів 14.1 14.2 Розділу 14 «Застосовуване право та суперечки, підпункту «А» пункту 19.1 Розділу 19 «Заяви, гарантії та зобов`язання» Контракту № 19 від 14.12.2020, укладеного АТ «Запорізький завод феросплавів» та Georgian Manganese LLC.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2024 справу № 908/413/24 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Дослідивши подану позовну заяву суд дійшов висновку, що у відкритті провадження слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності.

Частиною 1 статті 27 ГПК України передбачено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

У відповідності до ч.ч. 1, 5 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Із матеріалів позову вбачається, що спір між сторонами виник при виконанні міжнародного договору, одним із учасників якого є іноземний суб`єкт господарювання - Georgian Manganese LLC, місцем реєстрації якого є м. Тбілісі, Грузія. При цьому укладений сторонами Контракт за його суттю не відноситься до таких договорів, через особливості яких можливе його виконання лише в певному місці.

За умовами Контракту Постачальник (Georgian Manganese LLC) продає, а Покупець (АТ «Запорізький завод феросплавів») купує товари у відповідності із положеннями даного Контракту та застосовними Додатками, що є невід`ємними його частинами. Умови поставки: DAP Запоріжжя (Згідно Інкотерміс 2010) (п. 5.2 Контракту). Всі платежі Покупця здійснюються банківським переказом безпосередньо на банківський рахунок Постачальника (п. 8.2 Контракту). Пру цьому, наведені позивачем обставини свідчать, що позовні вимоги стосуються визнання недійсними окремих пунктів Контракту, а не його виконання.

Отже, відповідно до положень ч. 1 ст. 27 ГПК України вказаний позов має бути пред`явлений за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

За визначення ст. 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про міжнародне приватне право" до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, цей Закон застосовується, зокрема, щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.

За визначенням ч. 1 ст. 76 цього Закону суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;

2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;

3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;

4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;

5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;

6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;

7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;

8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;

9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;

10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;

11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;

12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Суд враховує, що позивачем не надано жодних доказів того, що відповідач має на території України, зокрема в Запорізькій області, офіційне представництво.

У той же час, пунктом 14.1 Розділу 14 «Застосовуване право та суперечки» Контракту № 19 від 14.12.2020, яким регулюються відносини сторін, вбачається, що даний Контракт регулюється та тлумачиться у відповідності до законодавства Грузії. В пункті 14.2 цього Контракту сторони передбачили, що будь-які спори, що виникають із даного Контракту або у зв`язку з ним, включаючи будь-яке питання щодо його існування, дійсності або припинення, підлягають вирішенню в судах Грузії.

Таким чином, підписавши Контракт, в якому міститься застереження щодо вирішення будь-яких спорів в судах Грузії, сторони фактично погодились з передбаченим у ньому порядком вирішення спорів, що свідчить про вільне волевиявлення сторін щодо передачі розгляду будь-якого спору за Контрактом саме до суду Грузії.

Отже підсудність даного спору сторони віднесли не до підсудності державних судів України, зокрема, Господарського суду Запорізької області, а до судів Грузії та відповідно до законодавства Грузії.

Відповідно до статті 9 Конституції України, частини 2 статті 13, статей 15, 526 ЦК України державний суд не може нехтувати як визначеними сторонами умовами договору, так і положеннями законодавства, які визначають обов`язковість виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору.

Уклавши Контракт, позивач реалізував своє волевиявлення на вирішення будь-яких спорів, що виникають із Контракту, у відповідності до законодавства Грузії та в судах Грузії, повинен виконувати обов`язки, які випливають з умов Контракту. Реалізація сторонами права на узгодження пунктів Контракту щодо передачі спорів, які виникнуть з укладеного ними правочину чи у зв`язку з ним на розгляд суду Грузії не є відмовою від права на звернення до господарського суду, оскільки являє собою вибір сторонами такого правочину одного із способів реалізації права на звернення за захистом своїх прав.

Отже, за викладених обставин, за правилами визначення підсудності відповідно до положень ГПК України, цей спір не підлягає розгляду в господарських судах України, оскільки має бути пред`явлений до вирішення судів Грузії, як то передбачено умовами Контракту, за місцем знаходженням відповідача.

Позивачем не надано доказів, що законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана ВР України передбачений інший порядок визначення підсудності вказаного спору.

Доводи позивача, що зобов`язання із поставки товару повинні бути виконані на території міста Запоріжжя, а також на те, що товар, який поставлений за умовами Контакту на відповідає наявним домовленостям щодо його морального та фізичного стану, а умови Контракту щодо підсудності будь-яких спорів судам Грузії позбавляє позивача на захист своїх прав у судовому порядку спростовується вищевикладеним.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

На підставі викладеного, враховуючи, що умовами Контракту розгляд даного спору сторонами передбачений в судах Грузії, то у відкритті провадження за позовом АТ «Запорізький завод феросплавів» звернулось до Georgian Manganese LLC про визнання недійсними окремих пунктів Контракту слід відмовити.

Відтак, суд відмовляє у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України.

Пунктом 3 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, тому повернення судового збору без відповідного клопотання сторони не допускається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 175, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити акціонерному товариству «Запорізький завод феросплавів» у відкритті провадження у справі за позовом до Georgian Manganese LLC про визнання недійсними окремих пунктів Контракту.

2.Позовні матеріали повернути заявнику.

Додаток (тільки заявнику): позовна заява № 18-3 від 15.02.2024 з додатками на 62 арк. (в т.ч. оригінали: платіжна інструкції № 402544 від 14.02.2024, фіскальний чек та опис вкладення від 15.02.2024 на адресу відповідача.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 26.02.2024.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Левкут