Рішення

від 26.02.2024 по справі 910/9741/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.02.2024Справа № 910/9741/13 (910/11868/23)Суддя Господарського суду міста Києва Яковенко А.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1

до Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія"

про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

в межах справи № 910/9741/13

За заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Залар"

до Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія"

(ідентифікаційний код 24964464)

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

На розгляді у Господарському суді міста Києва знаходиться справа №910/9741/13 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Залар" про визнання Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" банкрутом.

До господарського суд міста Києва від ОСОБА_1 надійшла позовна заява про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на суму 81 623,05 грн. за період з 01.01.2023 по 31.07.2023 в межах справи №910/9741/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2023 прийнято до свого провадження заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що розглядається в межах справи № 910/9741/13; вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, до Господарського суду міста Києва від Міністерство оборони України надійшло клопотання про залучення його, як органу управління майном, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2023 у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про залучення третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача відмовлено.

26.12.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до яких позивач просив стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу у загальному розмірі 140 543 грн. з 01.01.2023 по 31.12.2023.

Розглянувши вказану заяву, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З огляду на те, що заява позивача про збільшення позовних вимог відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, а також зважаючи на те, що вказана заява подана до суду до закінчення підготовчого провадження, суд вважає за необхідне прийняти до розгляду відповідну заяву ОСОБА_1 , у зв`язку з чим має місце нова ціна позову.

Будь-яких інших заяв, клопотань, пояснень від сторін по справі до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05.12.2006, яке набрало законної сили 18.05.2007 року, визнано незаконним наказ № 605-п від 26.06.06 про звільнення ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на роботі у Державному підприємстві "Українська авіаційна транспортна компанія" на посаді начальника відділу сертифікації льотного складу та методичної роботи, стягнуто з Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, добові витрати за час перебування у відрядженні та моральну шкоду і судові витрати. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати в сумі 10 005, 60 грн. допущено до негайного виконання.

Таким чином, суд зазначає, що трудові права ОСОБА_1 були порушені до відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія". Більше того, до цього моменту відповідачем не виконано рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05.12.2006, в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу сертифікації льотного складу та методичної роботи.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач просить стягнути, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 у розмірі 140 543,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Так на виконання вказаних норм, як було зазначено, рішенням Дарницького районного суду від 05.12.2006, в тому числі стягнуто середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 10 005,60 грн.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції про захист заробітної плати N 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року N 8-рп/2013 у справі N 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Трудовий договір повинен укладатись, як правило, у письмовій формі (частина перша статті 24 КЗпП України) або оформлюватись наказом чи розпорядженням роботодавця (частина третя статті 24 КЗпП України).

Припинення та розірвання трудового договору пов`язано зі звільненням працівника.

З огляду на зазначене, якщо працівник був незаконно звільнений, трудовий договір з ним був незаконно припинений роботодавцем в односторонньому порядку. Виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця у заробітку за час виконання нежчеоплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу.

Ураховуючи викладене, виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України) не є різновидом оплати праці та елементом структури заробітної плати.

Отже, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Відповідні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 року в справі №369/10046/18 та у справі №910/4518/16.

Таким чином, з огляду на викладене, заробітна плата, яку просить стягнути позивач є за своєю правовою природою середнім заробітком за час вимушеного прогулу, крім того сам позивач наводить розрахунок обчислення такої "заробітної плати", виходячи з середньоденної заробітної плати множеної на кількість робочих днів.

Таким чином суд вважає за необхідне винести рішення про виплату позивачу середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у період з 01.01.2023 по 31.12.2023.

Відповідно до пункту 2 частини 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом 2 пункту 8 Порядку визначено, що у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Згідно з абзацом 3 пункту 8 Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Враховуючи вищенаведене, а також, що розмір середньоденної зарплати, було встановлено у рішенні Дарницького районного суду по справі №2а-749/06 від 05.12.2006, суд вважає правильним розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.01.2023 по 31.12.2023 року у розмірі 140 543,00 грн. (540,55 * 260 днів).

Згідно п. 3 Порядку, всі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Як роз`яснено в п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Зазначені роз`яснення Пленуму Верховного Суду України узгоджуються з вимогами Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 140 543,00 грн. у період з 01.01.2023 по 31.12.2023, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів при її виплаті,

Крім того, керуючись положеннями п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись КЗпП України, ст.10, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 233, 234, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах справи № 910/9741/13 повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 24, корп. 3; ідентифікаційний код 24964464) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 у розмірі 140 543 (сто сорок тисяч п`ятсот сорок три) грн. 00 коп. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів при її виплаті. Видати наказ.

3. Стягнути з Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 24, корп. 3; ідентифікаційний код 24964464) в дохід Державного бюджету України 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26.02.2024.

Суддя А.В. Яковенко