Рішення

від 15.02.2024 по справі 910/4714/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2024Справа № 910/4714/23

За позовомПершого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)до третя особа,1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарткор» 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Капрі» 3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Корса» 4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті сіті» яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будбілдінг"простягнення 21 472 322,67 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Шевченко І.Є.;

від відповідача-1: Виноградський О.Є.;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-3: не з`явився;

від відповідача-4: Святенко М.О.;

від третьої особи: Іванов В.П.;

прокурор: Кузьміна К.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/4714/23 за позовом Першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва (далі також - прокурор) в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також - позивач, Департамент) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарткор" (далі також - відповідач-1, ТОВ "Смарткор"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Капрі" (далі також - відповідач-2, ТОВ "Капрі"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Корса" (далі також - відповідач-3, ТОВ "Корса"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сіті" (далі також - відповідач-4, ТОВ "Ріелті Сіті"), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Будбілдінг" (далі також - третя особа, ТОВ "Будбілдінг") про солідарне стягнення 21 472 322,67 грн.

Під час підготовчого провадження від сторін, прокурора та третьої особи до суду надійшли заяви по суті справи відповідно до положень ст. 161 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, судом були задоволені клопотання позивача, відповідачів та третьої особи про долучення доказів, зокрема:

- клопотання позивача від 19.09.2023 про долучення Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), листа Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

- клопотання відповідача-4 від 23.11.2023 про долучення Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта;

- клопотання третьої особи від 12.09.2023 про долучення копій договору на виконання робіт № 01/03/2017-П від 01.03.2017, відповіді Головного управління ДСНС України у м. Києві від 27.07.2023 № 71 01-4771/71 19, відповіді Дніпровського районного управління ГУ ДСНС України у м. Києві від 26.07.2023 № 71 26 02-607/71 26 01; клопотання від 12.09.2023 про долучення Висновку експерта за результатами проведення економічної експертизи № 25/08.2023 від 25.08.2023.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив за можливе закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 25.01.2024.

19.01.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі та заява про поновлення строку для подання доказів, а саме:

- листа Департаменту земельних ресурсів № 05716-10149 від 01.08.2023 та доказу його отримання Департаментом економіки та інвестицій 02.08.2023;

- витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:078:0002 (станом на 02.08.2023);

- листа Департаменту економіки та інвестицій № 050/14-2860 від 27.07.2023.

Заслухавши доводи учасників судового засідання 25.01.2024, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача та долучення доказів керуючись положеннями ст. 207 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 25.01.2024 суд оголосив про відкриття судового засідання, з чого розпочався розгляд справи по суті, заслухав вступне слово, закінчив з`ясування обставин та перевірку їх доказами та оголосив перерву до 15.02.2024.

Прокурор та представник позивача безпосередньо в судовому засіданні 25.01.2024 наполягали на задоволенні заявленого позову в повному обсязі.

Представники відповідачів-1, -4 та третьої особи проти позовних вимог заперечували.

Відповідачі -2, -3 явку уповноважених представників у судове засідання 25.01.2024 не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті, а неявка представників відповідачів -2, -3 в судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 25.01.2024 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Під час розгляду справи судом встановлено, що 15.09.2017 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Смарткор", Товариству з обмеженою відповідальністю "Капрі", Товариству з обмеженою відповідальністю "Корса", Товариству з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сіті" дозвіл № ІУ113172581968 на виконання будівельних робіт із будівництва об`єкта: «Будівництво житлового комплексу торговельно-офісними вбудованими приміщеннями на вул. Багговутівській, 17-21 в Шевченківському районі м. Києва» (далі також - об`єкт).

16.04.2021 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України зареєстровано за № ІУ123210329227 та видано вказаним вище Товариствам сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, як стверджує прокурор, що відповідачами всупереч вимог законодавства обов`язок щодо сплати коштів для створення і розвитку інфраструктури міста Києва не виконано, що підтверджується листами Департаменту економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації від 14.10.2022 № 050/08-3004, від 02.12.2022 № 050/08-3680, від 17.02.2023 № 050/08-629.

Згідно з інформацією, наведеною у зазначених листах Департаменту економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації, правові підстави для звільнення ТОВ "Смарткор", ТОВ "Капрі", ТОВ "Корса", ТОВ "Ріелті Сіті" від сплати пайової участі у зв`язку із будівництвом об`єкту відсутні. Крім того, Департаментом направлено вимоги від 13.10.2022, від 02.12.2022 про укладення договору пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста Києва у зв`язку із будівництвом об`єкта. Однак, станом на дату подання позову, запитувані у вимогах документи ТОВ "Смарткор", ТОВ "Капрі", ТОВ "Корса", ТОВ "Ріелті Сіті" не подані, розрахунок обсягу пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, направлений вимогою від 02.12.2022 не підписаний, а кошти пайової участі не сплачені.

Департамент заявлені прокурором позовні вимоги підтримав у повному обсязі в усних та письмових поясненнях.

Відповідачі та третя особа проти позову заперечували посилаючись, зокрема, на наступне:

- прокурором невірно визначено відповідачів як суб`єктів пайової участі у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва;

- житловий будинок по вул. Багговутівській 17-21 (об`єкт) побудовано на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:078:0114, однак вказана земельна ділянка належить на праві володіння та користування (суборенди) ТОВ «Смарткор» на підставі договору суборенди земельної ділянки, укладеного ТОВ «Смарткор» з ТОВ Капрі» та ТОВ «Корса», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. 25.01.2017;

- ТОВ «Ріелті Сіті», ТОВ Капрі» та ТОВ «Корса» є землекористувачами (орендарями) земельної ділянки за кадастровим № 8000000000:91:078:0002 по вул. Багговутівській, 17-21, яка є суміжною із земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:91:078:0114, на якій відбувалося будівництво об`єкту;

- 08.02.2017 між ТОВ «Смарткор» та ТОВ «Будбілдінг» було укладено договір № 1 про забудову та пайову участь, відповідно до умов якого делеговано ТОВ «Будбілдінг» функції замовника із будівництва та введення в експлуатацію об`єкта;

- прокурор та Департамент невірно визначили розмір пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Києва у зв`язку з будівництвом об`єкта, оскільки розрахунок повинен виконуватися з рахуванням нормативу одиниці створеної потужності для житлових будинків (Nжитл) станом на 2020 рік, а не станом на 2022 рік, як це зазначено в позовній заяві.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону, прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 цієї норми, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність захисту" може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166«б», від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі № 910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18, від 30.01.2019 року у справі № 47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.

Крім того, необхідно враховувати рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді №3-рп/99 від 08.04.1999).

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 ГПК України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Крім того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 922/901/17, від 31.10.2018 у справі № 910/6814/17 та від 06.02.2019 у справі № 927/246/18.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Частиною 3 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Погодження бюджетного законодавства відносить кошти, отримані в рахунок пайової участі, до джерел формування бюджету розвитку місцевих бюджетів.

Бюджетом розвитку згідно з пунктом 19 частини першої статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визнаються доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються виключно для реалізації програм соціально-економічного розвитку та зміцнення матеріально-фінансової бази.

Таким чином, оскільки кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів є джерелом формування бюджету розвитку місцевих бюджетів, то стягнення таких коштів безумовно становить собою інтерес територіальної громади та держави, пов`язаний з накопиченням бюджетних коштів, необхідних для нормального функціонування інституції місцевого самоврядування та їх реальної змоги вирішувати питання місцевого значення.

Крім того, порушення вимог законодавства про сплату пайової участі призводить до існування такого становища, за якого одні суб`єкти господарювання укладають договори пайової участі та сплачують пайові внески, а інші, ухиляючись від їх укладення, не несуть будь-якої матеріальної або юридичної відповідальності, чим порушується принцип рівності суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території міста Києва.

Пунктом 5 частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплені повноваження виконавчих органів міських рад щодо залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об`єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з підпунктом 1 пункту «б» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» здійснення контролю за дотриманням зобов`язань щодо платежів до місцевого бюджету на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності віднесено до повноважень виконавчих органів міської ради.

Пунктом 3.3 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва», затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 (далі також - Порядок), передбачено, що в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Крім того, пунктом 4.1 Порядку визначено, що замовники зобов`язані звернутися із заявою про визначення розміру пайової участі саме до Департаменту.

На підставі наведеного слід дійти висновку, що органом, уповноважених на виконання функцій контролю за дотриманням законодавства у даному випадку є Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є поняття «інтерес держави».

В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі № 915/20/18.

Як наголошував прокурор під час розгляду справи та у письмових поясненнях, інтерес держави полягає у необхідності відшкодування коштів пайової участі на користь місцевого бюджету замовниками будівництва об`єкту, які ухиляються від виконання вимог законодавства, що призвело до набуття відповідачами майна (грошових коштів) та їх збереження без належної правової підстави.

Інтереси держави охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, що відповідає змісту статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (постанова Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 810/3894/17).

Крім того, спірні правовідносини фактично пов`язані зі сферою формування та виконання місцевого бюджету, до якого мають своєчасно та в повному обсязі надходити кошти пайової участі, що безпосередньо стосується прав та економічних інтересів територіальної громади міста Києва.

Таким чином, місцеві інтереси знаходяться у тісному зв`язку із загальнодержавними, а місцеве самоврядування і державне буття суспільства характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням.

Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому.

Виконання субсидіарної ролі щодо заміни відповідного органу, який неналежно здійснює захист інтересів держави, є конституційним обов`язком прокурора вживати заходів щоб інтереси держави не залишалися незахищеними.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 905/803/18.

Прокурором на доведення порушення інтересів держави наголошено, що Департаментом починаючи з 13.10.2022 систематично здійснювалося листування з ТОВ "Смарткор", ТОВ "Капрі", ТОВ "Корса", ТОВ "Ріелті Сіті" щодо необхідності сплати коштів пайової участі, тобто уповноваженому органу було відомо про порушення тривалий час.

Крім того, Шевченківська окружна прокуратура міста Києва ще 03.10.2022, 25.11.2022 зверталась до Департаменту з листами № 10.60-41-6809ВИХ-22, № 10.60-41-8584ВИХ22, № 41-1224 вих-23 щодо необхідності вжиття заходів цивільно-правового характеру, спрямованих на стягнення коштів належної до сплати пайової участі в даному випадку.

Як вбачається з інформації Департаменту (лист від 14.10.2022 № 050/08-3004, лист від 02.12.2022 № 050/08-3680, лист від 17.02.2023 № 050/08-629) останній направляв відповідачам вимоги від 13.10.2022 № 050/08-2985 про укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва та від 02.12.2022 № 50/08-3657 про сплату пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва.

Прокурор наголошує, що вжиті Департаментом заходи є недостатніми та не призводять до ефективного, дієвого та належного поновлення порушеного права держави щодо отримання коштів до бюджету, які б вона могла реально одержати за звичайних обставин.

Департамент, будучи обізнаним про встановлені порушення у підконтрольні сфері, маючи встановлені законодавством повноваження щодо вжиття відповідних заходів, не вжив усіх достатніх та необхідних заходів для їх захисту, тим самим допустив неналежне виконання покладених на нього функцій.

У лютому 2023 Шевченківська окружна прокуратура м. Києва повідомила Департамент (лист № 41-2440 ВИХ-23) про намір звернутися до суду з відповідною позовною заявою, а позов до суду надійшов 27.03.2023.

Таким чином, прокурором була надана можливість компетентному органу відреагувати на порушення інтересів держави щодо стягнення коштів пайової участі, зокрема, шляхом вчинення дій для виправлення ситуації та відновлення порушених інтересів держави.

Вказане свідчить про нездійснення Департаментом повноважень із захисту державних інтересів, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру шляхом пред`явлення відповідного позову з метою захисту інтересів держави.

Верховний Суд у постанові від 26.05.2021 у справі № 926/14/19 зазначив: якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва передбачені абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». У такому разі (за умови наявної відповіді уповноваженого органу) дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.

У постанові від 14.07.2021 у справі № 911/3211/19 Верховний Суд вказав: якщо за обставинами справи вбачається, що відповідному органу було відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора), про таке порушення, але такий орган не здійснював та/або не здійснює захист порушених інтересів, то у такому випадку вимога про надання відповідному органу «розумного строку» для самостійного реагування на порушення і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи.

З наведеного слід зробити висновок, що норми законодавства не вимагають від прокурора надання відповідному суб`єкту додаткового строку для реагування на вже встановлений прокурором факт порушення інтересів держави, про який достеменно відомо органу з попереднього листування з прокурором, та за наявності підтвердженої бездіяльності уповноваженого органу впродовж достатнього для захисту порушених інтересів часу.

Невжиття Департаментом жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо про порушення інтересів держави, повинно кваліфікуватись як бездіяльність щодо захисту державних інтересів.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження підстав для представництва в суді.

Крім того, надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 № 806/1000/17, від 02.10.2018 № 4/166 «Б», від 17.10.2018 №910/11919/17, від 08.02.2019 №915/20/18, від 19.03.2019 у справі №925/1381/16.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з вказаним позовом Першим заступником керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", та подано позову заяву до суду в інтересах держави у зв`язку з невжиттям компетентним органом заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів держави.

Крім того, закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.

Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

- по-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Для вирішення спору в справі першочергово потрібно встановити замовників будівництва об`єкта: «Будівництво житлового комплексу торговельно-офісними вбудованими приміщеннями на вул. Багговутівській, 17-21 в Шевченківському районі м. Києва».

Як вбачається із Дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ113172581968 від 15.09.2017, який виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією, вказаний дозвіл виданий ТОВ "Смарткор", ТОВ "Капрі", ТОВ "Корса", ТОВ "Ріелті Сіті" як замовникам на «Будівництво житлового комплексу торговельно-офісними вбудованими приміщеннями на вул. Багговутівській, 17-21 в Шевченківському районі м. Києва».

Згідно із наявною у матеріалах справи заявою про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та видачу сертифіката від 29.03.2021, то таку заяву підписали директори ТОВ "Смарткор", ТОВ "Капрі", ТОВ "Корса", ТОВ "Ріелті Сіті" як замовники будівництва.

Відповідно до сертифікату готовності № ІУ123210329337 від 16.04.2021, об`єкт збудований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:078:0114, а не на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:078:0002, як стверджували відповідачі у відзивах та запереченнях. У графі «відомості про замовника» також зазначено ТОВ "Смарткор", ТОВ "Капрі", ТОВ "Корса", ТОВ "Ріелті Сіті".

Більше того, саме ТОВ «Смарткор» подавало до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації звернення про присвоєння поштової адреси житловому комплексу з торговельно-офісними вбудованими приміщеннями на вул. Багговутівській, 25 у Шевченківському районі м. Києва (об`єкту будівництва на вул. Багговутівській, 17-21 в Шевченківському районі м. Києва).

Стосовно доводів відповідача-1 про делегування функцій замовника Товариству з обмеженою відповідальністю «Будбілдінг» відповідно до договору № 1 від 08.02.2017 встановлено наступне.

Дійсно, наявним у матеріалах справи доказами підтверджується факт укладення між ТОВ «Смарткор» (як стороною 1) та ТОВ «Будбілдінг» (як стороною 2) договору № 1 про забудову та про пайову участь, за умовами якого сторона 1 уповноважила (надала, делегувала) стороні 2, а сторона 2 набула виключне право вчиняти всі дії, виконувати зобов`язання та нести відповідальність за свої дії для виконання умов цього договору в інтересах кожної сторони, що окрім іншого включає вчинення правочинів, як замовник, що стосуються участі у плануванні та затвердження генерального плану, плану зонування території і детального плану території, їх оновлення та внесення змін до них, отримання і виконання вихідних даних, організації розроблення проектної документації, її затвердження та проведення експертизи проекту будівництва, отримання дозвільних документів, будівництва та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом всіх об`єктів будівництва на земельній ділянці (з кадастровим номером 8000000000:91:078:0114).

Відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (Закон в редакції станом на 15.09.2017, тобто на дату видачі дозволу на будівельні роботи) замовник - фізична або юридична особа, - яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Крім того, визначення поняття замовника будівництва передбачено також Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженим затвердженого рішенням КМР від 15.11.2016 № 411/1415.

Зокрема, пунктом 2.1. Порядку визначено, що замовник - фізична або юридична особа, яка здійснює, має намір здійснити нове будівництво або реконструкцію об`єктів (будинків, будівель, споруд, їх комплексів або частин).

Статтею 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

У той же час частиною 7 статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що у разі якщо право на будівництво об`єкта передано іншому замовникові або змінено генерального підрядника чи підрядника (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), а також у разі коригування проектної документації замовник протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю з поданням засвідчених у встановленому порядку копій документів, що підтверджують зазначені зміни. Продовження виконання будівельних робіт без такого повідомлення забороняється.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції станом на 16.04.2021, тобто на дату видачі сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Акт готовності об`єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об`єкт застрахований).

Указаними вище нормативно-правовими актами передбачено, що фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території повинна подати у встановленому законом порядку заяву про намір такої забудови, а також отримати передбачені чинним законодавством дозвільні документи.

У разі ж зміни замовника або делегування його функцій іншій особі, змовник у визначений законом строк зобов`язаний повідомити про такі зміни орган державного архітектурно-будівельного контролю.

Разом з тим як установлено вище, 15.09.2017 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано дозвіл № ІУ113172581968 на виконання будівельних робіт із будівництва об`єкта: «Будівництво житлового комплексу торговельно-офісними вбудованими приміщеннями на вул. Багговутівській, 17-21 в Шевченківському районі м. Києва» саме ТОВ "Смарткор", ТОВ "Капрі", ТОВ "Корса", ТОВ "Ріелті Сіті".

У подальшому, 29.03.2021 замовниками будівництва ТОВ "Смарткор", ТОВ "Капрі", ТОВ "Корса", ТОВ "Ріелті Сіті" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України подано заяву про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та видачу сертифікати.

Після чого, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 16.04.2021 зареєстровано за № ІУ123210329337 та видано замовникам будівництва ТОВ "Смарткор", ТОВ "Капрі", ТОВ "Корса", ТОВ "Ріелті Сіті" сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Будь-яких доказів зміни замовника або ж передачі його функцій іншій особі з належним повідомленням про такі зміни органу державного архітектурно-будівельного контролю, відповідачами та третьою особою не надано.

Більш того, матеріалами справи підтверджується, що у всіх дозвільних документах щодо об`єкту будівництва житлового комплексу торговельно-офісними вбудованими приміщеннями на вул. Багговутівській, 17-21 в Шевченківському районі м. Києва, замовниками визначено саме ТОВ "Смарткор", ТОВ "Капрі", ТОВ "Корса", ТОВ "Ріелті Сіті".

Ураховуючи вищевикладене, судом зроблено висновок про необґрунтованість доводів відповідачів щодо заявлення прокурором позову до неналежних відповідачів та про делегування функцій забудовника Товариству з обмеженою відповідальністю «Будбілдінг» на підставі договору № 1 про забудову та про пайову участь від 08.02.2017, укладеним між ТОВ «Смарткор» та ТОВ «Будбілдінг».

Щодо наданого прокурором розрахунку розміру пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва в зв`язку з будівництвом об`єкта: «Будівництво житлового комплексу торговельно-офісними вбудованими приміщеннями на вул. Багговутівській, 17-21 в Шевченківському районі м. Києва» на загальну суму 21 472 322,67 грн, то суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Зі змісту частин другої та третьої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції станом на 15.09.2017, тобто на дату видачі дозволу на будівельні роботи), вбачається, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, що полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

На виконання вищевказаної норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Київською міською радою прийнято рішення від 15.11.2016 № 411/1415 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва», яким затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва.

17 жовтня 2019 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі - Закон №132-ІХ), підпунктом 3 пункту 13 якого виключено статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Пунктом 2 розділу II (Прикінцеві та перехідні положення) вказаного Закону встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у розмірі 2 відсотків вартості будівництва об`єкта (для житлових будинків), що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію, при цьому, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва.

Тобто, попри виключення із Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» статті 40, якою було врегульовано порядок сплати пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, вказаним Законом №132-ІХ покладено на замовників будівництва обов`язок щодо сплати коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту упродовж 2020 року.

У зв`язку з цим, рішенням Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 Порядок приведено у відповідність до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №132-ІХ та викладено в новій редакції.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами. Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.

Згідно з п. 3.1 Порядку, пайова участь є обов`язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком.

Пунктом 3.2 Порядку передбачено, що пайова участь включає в себе відшкодування витрат міського бюджету на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у зв`язку із реалізацією замовником проекту нового будівництва або реконструкції об`єктів (будинків, будівель, споруд, їх комплексів або частин) незалежно від їх форм власності на території міста Києва.

Відповідно до п. 4.1 Порядку замовник, який здійснює або має намір здійснити нове будівництво або реконструкцію об`єктів (у разі збільшення загальної площі об`єкта), зобов`язаний до прийняття об`єкта в експлуатацію взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, крім випадків, передбачених законодавством та цим Порядком. Замовник зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва/реконструкції об`єкта звернутися до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва/реконструкції. Департамент протягом 15 робочих днів з дня отримання документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва.

Разом з цим встановлено, що відповідачами всупереч вимог законодавства обов`язок щодо сплати коштів для створення і розвитку інфраструктури міста Києва не виконано (листи Департаменту економіки та інвестицій КМДА від 14.10.2022 №050/08-3004, від 02.12.2022 №050/08-3680, від 17.02.2023 №050/08-629).

Пунктом 3.3 Порядку передбачається, що в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Департамент є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку) (п. 3.4 Порядку).

Так, за інформацією Департаменту (лист від 14.10.2022 № 050/08-3004 та лист від 17.02.2023 №050/08-629) правові підстави для надання звільнення ТОВ "Смарткор", ТОВ "Капрі", ТОВ "Корса", ТОВ "Ріелті Сіті" від сплати пайової участі у зв`язку із будівництвом зазначеного об`єкту відсутні.

Крім того, Департаментом направлено вимоги від 13.10.2022, від 02.12.2022 про укладення договору пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста Києва у зв`язку із будівництвом вказаного об`єкта. Однак, станом на дату подання позову та на час розгляду справи, ТОВ "Смарткор", ТОВ "Капрі", ТОВ "Корса", ТОВ "Ріелті Сіті" запитувані у вимозі від 13.10.2022 №050/08-2985 документи не подані, розрахунок обсягу пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, направлений вимогою від 02.12.2022 №050/08-3657 не підписаний, відповідно кошти пайової участі не сплачені.

Наведене також свідчить про те, що ТОВ "Смарткор", ТОВ "Капрі", ТОВ "Корса", ТОВ "Ріелті Сіті" були обізнані про необхідність сплати коштів пайової участі до бюджету міста, проте свідомо ухиляються від виконання вказаного обов`язку.

Частина п`ята статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції, чинній на дату видачі ТОВ "Смарткор", ТОВ "Капрі", ТОВ "Корса", ТОВ "Ріелті Сіті" дозволу на виконання будівельних робіт, передбачала, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У той же час, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» не передбачено договору як способу прийняття пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Крім того, зі змісту цього ж нормативно-правового акту вбачається, що з 01.01.2021 відсутні нормативні підстави для залучення замовників будівництва до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Як зазначалося вище, пунктом 2 розділу II (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у розмірі 2 відсотків вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (для житлових будинків).

Відповідно до підпункту 6.4.2 пункту 6.4 розділу VI Порядку розмір належної до сплати пайової участі визначається за такою формулою:

РПУ = S об`єкта х Nжитл х 2 %, де

РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн);

S об`єкта - загальна площа (крім загальної площі приміщень, визначених в п. 4.2 цього Порядку) об`єкта будівництва або додатково створені площі в результаті реконструкції (кв. м);

Nжитл - норматив одиниці створеної потужності для житлових будинків, який дорівнює опосередкованій вартості спорудження 1 кв. м житлових будинків для міста Києва, яка затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України і діє на дату здійснення розрахунку (грн/кв.м).

З урахуванням пункту 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», відповідно до положень пункту 6.4.1 розділу VI Порядку Департаментом та прокурором у позові здійснено розрахунок належної до сплати пайової участі.

Відповідно до довідки ТОВ «Технічне бюро «Фаєрмур» від 15.11.2022 щодо показників на житловий, громадський чи виробничий будинок, господарські будівлі, захисні споруди, а також матеріалів технічної інвентаризації, виконані вказаним товариством, та розрахунку обсягу пайової участі, складеного Департаментом економіки та інвестицій ВО КМР (КМДА), загальна площа житлового будинку на вул. Багговутівській, 17-21 (будівельна адреса) у Шевченківському районі міста Києва складає 50 038, 7 кв.м (в т.ч. загальна площа квартир 35 359,3 кв.м, загальна площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень 6284,4 кв.м., загальна площа паркінгу 2911,00 кв.м.).

За наданим розрахунком прокурора, використовуючи формулу, передбачену п. 6.4.2 VI Порядку, розмір пайової участі для житлових будинків (крім індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків з господарськими будівлями) та квартир РПУ = Sоб`єкта х Nжитл х 2 %, де РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн), Sоб`єкта - 47 127, 70 кв. м., Nжитл - 22 781 грн, Департаментом проведено розрахунок пайової участі для ТОВ "Смарткор", ТОВ "Капрі", ТОВ "Корса", ТОВ "Ріелті Сіті" за будівництво об`єкту: 47 127, 70 х 22 781 х 2% = 21 472 322, 67 грн.

Вказаний прокурором та Департаментом у розрахунку показник Nжитл дорівнює 22 781 грн та був затверджений Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 214 від 17.11.2022 «Про затвердження показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розраховані станом на 01.10.2022»).

У той же час, положення частини другої розділу ІІ (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-ІХ, на які посилаються позивач та прокурор, визначають, що замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту протягом 2020 року.

Вітдак, розрахунок розміру пайової участі повинен виконуватися з урахуванням Nжитл, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує функціонування та реалізує державну політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування станом на 2020 рік.

Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України № 311 від 16.12.2020 «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України» Nжитл складає 15 465 грн.

Таким чином, у відповідачів виник обов`язок із сплати внеску (пайової участі) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва в зв`язку з будівництвом об`єкта: «Будівництво житлового комплексу торговельно-офісними вбудованими приміщеннями на вул. Багговутівській, 17-21 в Шевченківському районі м. Києва», а розмір такого внеску повинен становити 14 576 597,61 грн за наступним розрахунком: 47 127,70 кв.м. * 15 465 * 2% = 14 576 597,61 грн.

Обгрунтованість розміру пайової участі з урахуванням показників Nжитл станом на 2020 рік також підтверджується доводами прокурора, якими мотивовано підстави для звернення до суду з позовом в інтересах держави. Зокрема, у позові зазначено, що Департамент, будучи обізнаним про порушення в підконтрольній сфері, маючи встановлені законодавством повноваження щодо вжиття відповідних заходів, не вжив усіх достатніх дій для їх захисту, тим самим допустив неналежне виконання покладних на нього функцій.

Крім того, під час визначення розміру пайової участі судом було прийнято до уваги наданий третьою особою Висновок експерта за результатами проведення економічної експертизи № 25/08.2023 від 25.08.2023.

Згідно з ч. 1 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (ч. 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до положень ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 Господарського процесуального кодексу України).

На вирішення експертизи було поставлено наступне питання:

- У якій сумі документально підтверджується розмір пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної до соціальної інфраструктури міста Києва у зв`язку з будівництвом об`єкта: «Будівництво житлового комплексу торговельно-офісними вбудованими приміщеннями на вул. Багговутівській, 17-21 в Шевченківському районі м. Києва», з урахуванням показників Nжитл, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування згідно положень Закону України Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-ІХ та інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини в будівельній сфері?

За результатами проведеного досліджено експертом Проскура К.П. надано відповідь на питання - У межах наданих на дослідження документів та з урахуванням показників Nжитл, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування згідно положень Закону України Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-ІХ та інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини в будівельній сфері, документально підтверджується розмір пайової участі у створенні і розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва в зв`язку з будівництвом об`єкта «Будівництво житлового комплексу торговельно-офісними вбудованими приміщеннями на вул. Багговутівській, 17-21 в Шевченківському районі м. Києва» у розмірі 14 576 597, 61 грн.

Наведені у дослідній частині висновку обставини також підтверджують доводи відповідачів про невірне визначення розміру пайового внеску з урахуванням показників Nжитл станом на 2022 рік, а не на 2020 рік, відповідно до змін законодавства під час будівництва об`єкту.

Верховний Суд у постанові від 14.12.2021 № 643/21744/19 зазначає, що відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинне бути виконане до прийнятті новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру (п.31 постанови).

У такому разі замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав сплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже зобов`язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 Цивільного кодексу України).

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Як вбачається з доводів, визначених у позовній заяві, наявні усі умови, які свідчать про набуття (збереження) відповідачами майна (коштів) без достатньої правової підстави.

3 огляду на викладене, суд дійшов висновку про доведення прокуратурою факту порушення інтересів держави, ухилення відповідачів від сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, що в свою чергу є підставою для солідарного стягнення з ТОВ "Смарткор", ТОВ "Капрі", ТОВ "Корса", ТОВ "Ріелті Сіті" коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту в розмірі 14 576 597, 61 грн та для часткового задоволення заявленого позову.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарткор» (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21; код ЄДРПОУ 40885426), Товариства з обмеженою відповідальністю «Капрі» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13, корпус А; код ЄДРПОУ 31991320), Товариства з обмеженою відповідальністю «Корса» (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21; код ЄДРПОУ 31927867), Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті сіті» (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, код ЄДРПОУ 31928017) до бюджету міста Києва на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 04633423) кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту в розмірі 14 576 597,61 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарткор» (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21; код ЄДРПОУ 40885426) на користь Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ 02910019, банк: ГУДКСУ м. Києва, номер рахунку: IBAN UA168201720343100001000011062, вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150) витрати зі сплати судового збору в розмірі 54 662,24 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капрі» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13, корпус А; код ЄДРПОУ 31991320) на користь Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ 02910019, банк: ГУДКСУ м. Києва, номер рахунку: IBAN UA168201720343100001000011062, вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150) витрати зі сплати судового збору в розмірі 54 662,24 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корса» (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21; код ЄДРПОУ 31927867) на користь Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ 02910019, банк: ГУДКСУ м. Києва, номер рахунку: IBAN UA168201720343100001000011062, вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150) витрати зі сплати судового збору в розмірі 54 662,24 грн.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті сіті» (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, код ЄДРПОУ 31928017) на користь Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ 02910019, банк: ГУДКСУ м. Києва, номер рахунку: IBAN UA168201720343100001000011062, вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150) витрати зі сплати судового збору в розмірі 54 662,24 грн.

7. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

8. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.02.2024 року.

Суддя Ю.О.Підченко