Рішення

від 26.02.2024 по справі 910/16014/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.02.2024Справа № 910/16014/23

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юхман і партнери"

вул. Кутузова 18/7, м. Київ, 01133

до Державного підприємства "Сервіс"

вул. Олександра Кониського, 82А, м. Київ, 04053

про стягнення 935 831,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юхман і партнери" (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Сервіс" (далі-відповідач) про стягнення 935 831,49 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/16014/23 від 18.10.2023 позовну заяву залишено без руху.

23.10.2023 від позивача надійшли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 18.10.2023.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.10.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/16014/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

30.11.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позову заперечує.

22.12.2023 позивачем подано відповідь на відзив із запереченнями проти аргументів відповідача, що наведені у відзиві.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Між ТОВ «Юридична фірма «Юхман і партнери» (Позивач, також - Виконавець) та Державним підприємством «Сервіс» (Відповідач, також - Замовник) 11.01.2016р. укладено Договір про надання юридичних послуг №107/1 (надалі також - Договір), в рамках якого Позивачем здійснювалось представництво інтересів відповідача в судах, в тому числі адміністративних. Безпосереднє надання послуг, що є предметом Договору про надання юридичних послуг №107/1 від 11.01.2016р. здійснювалось директором товариства адвокатом Юхманом Юрієм Михайловичем (займає дану посаду в товаристві з 08.09.2003р.) та Головним юрисконсультом адвокатом Анголенко Анною Вячеславівною (займає дану посаду в товаристві з 29.12.2015р.).

Так, відповідно до п.4.1.4 та 4.1.5 Договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 01.12.2017р.) Виконавець за цим договором надає Замовнику такі види послуг:

« 4.1.4. представництво інтересів в судах (господарських, загальної юрисдикції, адміністративних) у всіх інстанціях;

4.1.5. складання документів правового характеру, що стосуються ведення справ у судах всіх інстанцій».

Крім того, відповідно до підп.А) п.5.1. Договору:

«А) винагорода Виконавця розраховується почасово з розрахунку:

50 (п`ятдесят) Євро* за одну годину роботи спеціаліста Виконавця щодо представництва інтересів Замовника перед третіми особами (окрім судового представництва) необхідного для досягнення предмету Договору;

70 (сімдесят) Євро* за одну годину роботи спеціаліста Виконавця щодо підготовки всіх документів, необхідних для досягнення предмету Договору;

100 (сто) Євро* за одну годину роботи спеціаліста Виконавця щодо підготовки всіх документів, необхідних для судового представництва;

150 (сто п`ятдесят) Євро* за одну годину роботи (мінімум 1 год) спеціаліста Виконавця щодо представництва інтересів Замовника в судах (незалежно від інстанції).

Розрахунок здійснюється в гривнях України за офіційним курсом Національного банку України на момент виставлення рахунку. Зазначена винагорода сплачується на підставі рахунку Виконавця протягом 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку. Виконавець зобов`язаний надати Замовнику розрахунок часу, затраченого на досягнення мети договору».

Звертаючись до суду, позивач вказує, що за період з моменту укладення Договору до 01.01.2020р. Замовник своєчасно та в повному обсязі здійснював оплату за надані послуги. Позивачем вказується, що за період з 01.01.2020р. по 21.07.2022р. ТОВ «ЮФ «Юхман і партнери» здійснювалось представництво інтересів ДП «Сервіс» в судових справах, перелік котрих наведений у позовній заяві із детальним описом наданих послуг. А зокрема:

за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Державного підприємства «Сервіс» про стягнення з ДП «Сервіс» частини чистого прибутку (доходу) господарських операцій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до бюджету у сумі 5 646 099,21 гри., справа №640/23900/19;

за позовом державного підприємства «Сервіс» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 11.06.2020р. №50327-10 про сплату частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) у сумі 11 186 404,43 грн., справа №640/17770/20;

за позовом Головного управління ДПС у м.Києві до ДП «Сервіс» про стягнення коштів платника податків ДП «Сервіс» з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 10 728 053,55 грн., справа №640/30086/20.

З тверджень позивача вбачається, що розрахунок (Звіт) щодо вартості нижчеперелічених юридичних послуг за період з 01.01.2020р. по 21.07.2022р., а також Рахунок на сплату за надані послуги на суму 182 617 грн. 61 коп. надсилався на адресу ДП «Сервіс» листом від 22 липня 2022р.

Як вказує Позивач, він неодноразово направляв на адресу Відповідача претензії щодо сплати заборгованості за надані послуги, зокрема 22.06.2022р., 01.09.2022р., та 15.12.2022р. Однак, Відповідач виконав взяті на себе зобов`язання лише частково, зокрема лише щодо сплати додаткової винагороди виконавцю за представництво інтересів в судовій справі №826/5841/18 (не є предметом вимог по даному позову), а також частково сплатив заборгованість в розмірі 100 000 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог Відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання.

Листом від 17.01.2023р. №10/2023 ДП «Сервіс» надав Відповідь на претензію від 15.12.2022р., якою невиконання взятих на себе зобов`язань пояснив скрутним фінансовим становищем, пов`язаним з затримками в розрахунках перед ДП «Сервіс» його контрагентами. При цьому, зобов`язання по оплаті винагороди (основної та додаткової), що є предметом даного позову, підтвердив та визнав, однак станом на момент подання даного позову не виконав.

04 серпня 2023р. ДП «Сервіс» направив до ТОВ «ЮФ «Юхман і партнери» листа «Щодо погашення заборгованості за надані юридичні послуги та необхідності представництва інтересів ДП «Сервіс» перед ДПС України», в якому вчергове затримку в оплаті заборгованості обґрунтовує скрутним фінансовим становищем, пов`язаним із затримками в розрахунках перед ДП «Сервіс» перед контрагентами, а також не в повній мірі обґрунтованими вимогами ДПС щодо сплати підприємством обов`язкових платежів, зокрема, зазначається, що ДПС не враховуються ті рішення судів, які винесені на користь ДП «Сервіс», в яких представництво інтересів підприємства здійснювало ТОВ «ЮФ «Юхман і партнери», та розрахунки щодо яких є предметом позовної заяви. Крім того, зазначено щодо часткової сплати заборгованості за вже надані юридичні послуги в розмірі 100 000 грн., іншу частину ДП «Сервіс» просить здійснити розстрочення.

08 серпня 2023р. ДП «Сервіс» сплатило частково заборгованість за надані юридичні послуги в розмірі 100 000 грн., що підлягають зарахуванню в рахунок зобов`язань, що виникли найпізніше (до додаткової винагороди по справі №640/17770/20).

З врахуванням викладеного, беручи до уваги поточний стан розрахунків між сторонами Договору, заборгованість ДП «Сервіс» перед ТОВ «Юридична фірма «Юхман і партнери» за надані юридичні послуги складає:

35 259 грн. 11 коп. додаткової винагороди по справі №640/20131/18 - зобов`язання щодо сплати - з 28.07.2022р.;

459 320 грн. 22 коп. додаткової винагороди справі №640/17770/20 - зобов`язання щодо сплати - з 18.10.2021р.;

182 617 грн. 61 коп. основна винагорода - розрахована відповідно до погодинних ставок Виконавця, вказаних в Договорі, за період з 01.01.2020р. по 21.07.2022р. - зобов`язання щодо сплати - з 22.07.2022р., що разом складає 677 196 грн. 94 коп.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Позивач вказує, що ні в строки передбачені умовами Договору, ні на день подачі цього позову Відповідач розрахунки за надані послуги не здійснив.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено Договори технічного нагляду, відповідно наведеного вище переліку.

Судом встановлено, що акти наданих послуг підписані обома сторонами без жодних зауважень та заперечень щодо кількості та якості наданих робіт. Також суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні заперечення щодо якості та вартості наданих послуг зі сторони Відповідача. Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідач у встановлений вищевказаним договорами строк не розрахувався чим порушив умови договору.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач фактично надавав відповідачу послуги відповідно до укладених між сторонами Договорів. З матеріалів справи вбачається, що надання позивачем наданих послуг не заперечується відповідачем. Водночас з наявних матеріалів справи не вбачається, щоб відповідач частково чи повністю відмовлявся від одержання таких послуг.

Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності претензій відповідача щодо обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг. Відомості щодо їх наявності суду також не повідомлені.

Отже, суд приходить до висновку, що Відповідач зобов`язаний сплатити на користь Позивача заборгованість по наданих послугах згідно вищезазначеного Договору.

Відповідач належними засобами доказування доказів протилежного не довів.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем, надані послуги оплачено не було, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 677 196,94 грн.

Таким чином, враховуючи надані суду докази суд дійшов висновку про порушення умов укладеного між сторонами договору з боку відповідача в частині проведення повної оплати за надані послуги у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 677 196,94 грн. є обґрунтованими.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 217 747,09 грн. - інфляційних втрат, 40 887,46 грн.- 3% річних.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено вірно.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 217 747,09 грн. - інфляційних втрат, 40 887,46 грн.- 3% річних.

Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивач, посилаючись на ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, просить суд у резолютивній частині рішення, ухваленого за результатом розгляду даної справи, зазначити про нарахування заборгованості з 3 % річних до моменту фактичного виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

За змістом ч. 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в цій частині та зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, інфляційних втрат та 3% річних на суму саме основного боргу у розмірі 677 196,94 грн починаючи з моменту набрання рішенням законної сили і до моменту виконання вказаного рішення, з урахуванням приписів законодавства України.

Перерахунок основного боргу, вказаного у рішенні суду та у виконавчому документі, для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення, має здійснюватися за наступною формулою: 3% річних : «Борг х Кількість днів прострочення х 3 / 100% / 365 днів», та інфляційних збитків за формулою: «Сума збитку (за 1 місяць) = Сума боргу х Індекс інфляції / 100% - Сума боргу; загальна сума інфляційних збитків визначається шляхом додавання щомісячних сум збитків»

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних та інфляційні втрати нараховуються на залишок заборгованості, що залишився за визначеною вище формулою.

Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення замовника від обов`язку оплати відповідних робіт. Зокрема, в разі відсутності коштів для оплати замовник має право призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог, що наведені у відзиві, суд розглянув і відхилив, як такі, що не спростовують заявлених позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Сервіс" (вул. Олександра Кониського, 82А, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 25139756) на Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юхман і партнери" (вул. Кутузова 18/7, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 32045697) заборгованість у розмірі 677 196,94 грн., інфляційних втрат у розмірі 217 747,09 грн., 3% річних у розмірі 40 887,46 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 14 037,47 грн.

3. Органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №910/16014/23 здійснювати нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму основного боргу у розмірі 677 196,94 грн., яка підлягає стягненню з Державного підприємства "Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юхман і партнери", з моменту набрання рішенням законної сили до моменту виконання вказаного рішення, за формулою: 3% річних : «Борг х Кількість днів прострочення х 3 / 100% / 365 днів», та інфляційних збитків за формулою: «Сума збитку (за 1 місяць) = Сума боргу х Індекс інфляції / 100% - Сума боргу; загальна сума інфляційних збитків визначається шляхом додавання щомісячних сум збитків»

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов