Рішення

від 26.02.2024 по справі 910/15054/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.02.2024Справа № 910/15054/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АСТРА КОСМЕТИК»

про стягнення 553 184,94 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АСТРА КОСМЕТИК» про стягнення суми неустойки в розмірі 553 184,94 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.509, 530, 546, 548, 610, 629 Цивільного кодексу України, ст.193, 230 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором поставки №14/04/123-ком від 14.04.2023, в частині повної та своєчасної поставки замовленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

13.10.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/15054/23, справу визнано малозначною та її розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

13.11.2023 від представника відповідача надійшов відзив, у якому останній заперечує щодо задоволення позову в повному обсязі та, зокрема, зазначає, що позивачем надано суду інші замовлення ніж ті, що фактично погоджувались сторонами та згідно з якими здійснювалась поставка. Крім того, вказує, що замовлення позивача №УПЧМ0013801 від 26.05.2023 взагалі не надходило, а до замовлення №УПЧМ0019583 від 04.08.2023 включено товар поставка якого не передбачена специфікацією, а тому такий товар і не міг бути поставлений відповідачем. Зазначає, що товар за замовленнями приймався позивачем без жодного зауваження та оплачувалися ним, а також при обрахунку неустойки позивачем невраховані зміни протоколу узгодження розбіжностей щодо умов застосування штрафів.

24.11.2023 від позивача надійшли додаткові пояснення, які за своєю суттю є відповіддю на відзив, у яких останній заперечує щодо обставин викладених у відзиві та, зокрема, зазначає, що відповідач надає суду замовлення відмінні від тих, які йому надавались, а фактично до відзиву долучені відкориговані замовлення, оскільки відповідач повідомляв про неможливість виконання замовлень у повному обсязі. Вказує, що погодження і коригування замовлень не звільняє відповідача від відповідальності за порушення строків поставки товару, що був замовлений позивачем згідно первинних замовлень.

04.12.2023 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

14.12.2023 від позивача надійшли додаткові пояснення.

Інших заяв чи клопотань на адресу суду від сторін не надходило.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.04.2023 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки №14/04/123-ком (надалі - договір), відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передавати у власність (постачати) товар покупцю, у визначеній кількості, відповідної якості та за погодженою ціною, а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п.1.2. договору найменування товару, його асортимент, ціна, код товару за УКТЗЕД та інша необхідна інформація зазначається постачальником у специфікації, що є невід`ємним додатком до цього договору (додаток №1).

Пунктом 2.1. договору визначено, що поставка товару постачальником здійснюється окремими партіями відповідно до прийнятих постачальником замовлень покупця. Постачальник зобов`язується приймати від покупця замовлення на поставку товару та здійснювати його поставку за адресами, в кількості та на дату, вказані в замовлені, власними силами і засобами (в т.ч. транспортом) та за свій рахунок.

День (дні) тижня, періодичність та час поставки товару погоджується сторонами у графіку поставок, що є невід`ємним додатком до цього договору (додаток №2) (п.2.2 договору).

Відповідно до п.2.4. договору замовлення покупця, форма якого погоджена сторонами в додатку №4, що є невід`ємною частиною цього договору, оформлюється на підставі даних специфікації та графіку поставок і надсилається постачальнику виключно на електронну пошту вказану у додатку №3 до цього договору.

Згідно з п.2.5. договору замовлення надсилається кожного четверга не пізніше ніж за 48 годин до передбаченого покупцем моменту поставки товару згідно графіку поставки. За письмовим погодженням сторін замовлення може бути узгоджене та сформоване поза графіком поставки.

Замовлення вважається прийнятим постачальником з дати та часу підтвердження його отримання постачальником, шляхом відповіді на електронну пошту покупця зазначену у додатку №3 протягом двох годин з часу отримання замовлення. В іншому випадку замовлення вважається прийнятим постачальником (п.2.6. договору).

Відповідно до п.2.7. договору у разі неможливості виконання замовлення покупця, постачальник зобов`язується не пізніше ніж через 8 (вісім) робочих годин після отримання такого замовлення письмово по електронній пошті (додаток №3) повідомити покупця про неможливість виконання замовлення в повному об`ємі або частково з обґрунтуванням причин неможливості виконання та вказати дату поставки.

Згідно із п.2.8. договору про конкретну поставку товару постачальник зобов`язаний повідомити покупця не пізніше ніж за 24 години до прибуття товару в пункт поставки способом, передбаченим для надсилання замовлень згідно з п.2.4 цього договору. Разом з цим, постачальник направляє покупцю видаткову накладну в форматі «excel», згідно якою покупець звіряє відповідність підготовленої до відправки партії товару замовленню покупця (в частині номенклатури (асортименту) та кількості товару) та специфікації (в частині ціни товару).

Відповідно до п.2.9. договору у випадку зняття товару з виробництва або тимчасової відсутності товару у постачальника, на строк більше ніж 14 календарних днів, постачальник зобов`язується протягом одного робочого дня з моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатися про таку подію, письмово повідомити покупця про даний факт. Такі дані повинні надаватися покупцю у вигляді листа-повідомлення на електронну адресу (додаток №3) у строк не пізніше ніж за 21 календарний день.

Зобов`язання постачальника з постачання товару вважаються виконаними з моменту передачі товару, який відповідає вимогам якості та іншим умовам цього договору, у повному обсязі (за кількість) відповідно до прийнятого замовлення покупця та передачі повного пакету належним чином оформлених товаросупроводжувальних документів відповідно до умов цього договору та діючого законодавства (п.2.10. договору).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що приймання товару за кількістю і якістю провадиться в місці поставки товару в момент його отримання від постачальника на підставі видаткової накладної та інших документів вказаних в п.3.3 цього договору відповідно до:

- Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №Н-6 за виключенням умов, встановлених цим договором та з урахуванням особливостей, передбачених цим договором;

- Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7 за виключенням умов, встановлених цим договором та з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.

Згідно п.3.2. договору приймання товару здійснюється уповноваженим представником покупця та починається з надання уповноваженим представником постачальника пакета документів на товар, передбачених п.3.3. цього договору. При цьому покупець перевіряє на відповідність замовленню по одному екземпляру (одиниці) кожного найменування товару, який передається покупцю по видатковій накладній.

Пунктом 9.9. договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) передбачено, що у разі порушення постачальником строків поставки товару більше ніж на 1 (один) календарний день ніж це передбачено даним договором або замовленнями, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого товару, але не менше ніж 5 000,00 грн. Штраф передбачений цим пунктом договору не застосовується, якщо в конкретному випадку поставки замовлення виконано:

- на 65% і більше - починаючи з першого місяця першого кварталу 2023 року;

- на 75% і більше - починаючи з першого місяця другого кварталу 2023 року;

- на 85% і більше - починаючи з першого місяця третього кварталу 2023 року;

- на 95% і більше - починаючи з першого місяця четвертого кварталу 2023 року.

Відповідно до п.9.12. договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей), у випадку невиконання або неналежного виконання постачальником п.2.7, п.2.9 цього договору останній сплачує покупцю штраф у розмірі 500,00 грн (п`ятсот грн 00 коп.).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами свої обов`язків за даним договором (п.10.1. договору).

Відповідно до графіку поставок, що є додатком №2 до договору, сторони дійшли згоди про поставку товару за адресою: м. Вишневе, вул. Київська, 4, в четвер щотижня, а замовлення п`ятниця.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем не в повному обсязі поставлено товар згідно замовлень від 12.05.2023, 19.05.2023, 26.05.2023, 07.07.2023, 14.07.2023, 28.07.2023, 04.08.2023, а саме:

за замовленнями від 12.05.2023 за №УПЧМ0012304 та №УПЧМ0012305 було замовлено товар на суму 945 480,60 грн і 892,80 грн, який мав бути поставлении? 18.05.2023. Проте, 18.05.2023 відповідачем було поставлено товар лише на суму 892,80 грн, що підтверджується видатковою накладною №1448 від 18.05.2023, а тому сума непоставленого товару становить 945 480,60 грн.

за замовленням від 19.05.2023 за №УПЧМ0012690 було замовлено товар на суму 1 027 403,16 грн, який мав бути поставлении? 25.05.2023. Проте, 25.05.2023 відповідачем було поставлено товар лише на суму 36 487,08 грн, що підтверджується видатковою накладною №1498 від 25.05.2023, а тому сума непоставленого товару становить 990 916,08 грн.

за замовленням від 26.05.2023 за №УПЧМ0013801 було замовлено товару на суму 1 032 520,44 грн, який мав бути поставлении? 01.06.2023. Проте, ні 01.06.2023 ні в будь-якии? іншии? день товар взагалі не поставлено;

за замовленням від 07.07.2023 за №УПЧМ0017037 було замовлено товар на суму 438 039, 72 грн, який мав бути поставлении? 13.07.2023. Проте, 13.07.2023 відповідачем було поставлено товар лише на суму 98 294,64 грн і 200 364,96 грн, що підтверджується видатковими накладними №1957 від 13.07.2023 №1958 від 13.07.2023 відповідно, а тому сума непоставленого товару становить 139 380,12 грн;

за замовлення від 14.07.2023 за №УПЧМ0017447 було замовлено товар на суму 271 815,72 грн, який мав бути поставлении? 20.07.2023. Проте, 20.07.2023 відповідачем було поставлено товару лише на суму 53 467,20 грн, що підтверджується видатковою накладною №2004 від 20.07.2023, а тому сума непоставленого товару становить 218 348,52 грн;

за замовленням від 28.07.2023 за №УПЧМ0019113 було замовлено товар на суму 345 320,82 грн, який мав бути поставлении? 03.08.2023. Проте, 03.08.2023 відповідачем було поставлено товару лише на суму 250 733,70 грн, що підтверджується видатковою накладною №2130 від 03.08.2023, а тому сума непоставленого товару становить 94 587,12 грн;

за замовленням від 04.08.2023 за №УПЧМ0019583 було замовлено товар на суму 142 508,64 грн, який мав бути поставлении? 10.08.2023. Проте, 10.08.2023 відповідачем було поставлено товар лише на суму 117 516,72 грн, що підтверджується видатковою накладною №2179 від 10.08.2023, а тому сума непоставленого товару становить 24 991,92 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання з поставки товару на підставі договору, в зв`язку з чим позивач вказує на обов`язок відповідача сплатити штраф у розмірі 518 184,94 грн за порушення строків поставки (п.9.9. договору) та в розмірі 35 000, 00 грн за неповідомлення про неможливість поставки (п.9.12. договору).

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним замовлено відповідачу товар на загальну суму 4 203 981,90 грн згідно наступних замовлень: від 12.05.2023 за №УПЧМ0012304 на суму 945 480,60 грн, від 12.05.2023 за №УПЧМ0012305 на суму 892,80 грн, від 19.05.2023 за №УПЧМ0012690 на суму 1 027 403,16 грн, від 26.05.2023 за №УПЧМ0013801 на суму 1 032 520,44 грн, від 07.07.2023 за №УПЧМ0017037 на суму 438 039, 72 грн, від 14.07.2023 за №УПЧМ0017447 на суму 271 815,72 грн, від 28.07.2023 за №УПЧМ0019113 на суму 345 320,82 грн та від 04.08.2023 за №УПЧМ0019583 на суму 142 508,64 грн.

Однак, як зазначає позивач, відповідачем поставлено товар лише частково згідно видаткових накладних №1448 від 18.05.2023, №1498 від 25.05.2023, №1957 від 13.07.2023 №1958 від 13.07.2023, №2004 від 20.07.2023, №2130 від 03.08.2023, №2179 від 10.08.2023. Всього згідно видаткових накладних наданих позивачем товар поставлено на загальну суму 757 757,10 грн.

За твердженнями позивача недопоставленим залишився товар на загальну суму 3 195 489,80 грн.

У той же час, відповідач заперечує проти позову та, зокрема, зазначає, що номера і дати замовлень, які вказує позивач, окрім замовлення №УПЧМ0013801 від 26.05.2023, діи?сно надходили і узгоджувались сторонами, однак фактичне наповнення та сума замовлень відрізняється від тих, які були погоджені сторонами. Вказує, що всі замовлення які отримав постачальник від покупця були виконані належним чином на підтвердження чого надає копії замовлень за якими здіи?снив поставку товару, а саме: від 12.05.2023 за №УПЧМ0012304 на суму 26 050,44 грн, від 12.05.2023 за №УПЧМ0012305 на суму 892,80 грн, від 19.05.2023 за №УПЧМ0012690 на суму 36 487,08 грн, від 07.07.2023 за №УПЧМ0017037 на суму 298 659,60 грн, від 14.07.2023 за №УПЧМ0017447 на суму 53 467,20 грн, від 28.07.2023 за №УПЧМ0019113 на суму 250 773,70 грн, від 04.08.2023 за №УПЧМ0019583 на суму 142 508,64 грн. Всього замовлення на суму 808 839,46 грн.

Відповідач наголошує, що в замовленні від 04.08.2023 за №УПЧМ0019583 на суму 142 508,64 грн, що надано позивачем, включено товар постачання якого не погоджувалось сторонами в специфікації (позиція 24 на суму 23 436,72), а тому такий товар взагалі не міг поставлятися.

Крім цього, відповідач надав видаткову накладну №1452 від 18.05.2023 на суму 26 050,44 грн про поставку товару за замовленням позивача від 12.05.2023.

Також як убачається з матеріалів справи 24.08.2023 позивач звертався до відповідача з претензією №1 від 23.08.2023, у якій вказував, що відповідачем не в повному обсязі поставлено товар згідно направлених замовлень, з огляду на що просив протягом 5 робочих днів сплатити неустойку в розмірі 532 725,15 грн, з яких: штраф у розмірі 497 725,15 грн за порушення строків поставки (п.9.9. договору) та штраф в розмірі 35 000, 00 грн за неповідомлення про неможливість поставки (п.9.12. договору). Претензія отримана відповідачем 29.08.2023, що підтверджується відомостями сайту АТ «Укрпошта».

02.10.2023 відповідачем у сервісі «Вчасно» направлено позивачу відповідь за вих.№236 від 04.09.2023 у якій, зокрема, зазначено, що замовлення, які вказані в претензії та додатках №1 та №2 до неї різняться, а тому просив аргументувати вимоги заявлені в претензії та надіслати поштою копії оформлених замовлень.

Так, предметом розгляду даної справи є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 518 184,94 грн за порушення строків поставки (п.9.9. договору) та в розмірі 35 000, 00 грн за неповідомлення про неможливість поставки (п.9.12. договору).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: « 8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Як зазначено судом вище, позивач вказує про направлення відповідачу замовлень від 12.05.2023, 19.05.2023, 26.05.2023, 07.07.2023, 14.07.2023, 28.07.2023, 04.08.2023 на загальну суму 4 203 981,90 грн на підтвердження чого надає звіт про відправку з електронної пошти, з якого вбачається, що на електронну адресу відповідача, погоджену сторонами в додатку №3 до договору (v.prydiys@astracosm.com), у дату їх складання, направлялись наступні замовлення: від 12.05.2023 за №УПЧМ0012304, від 12.05.2023 за №УПЧМ0012305, від 19.05.2023 за №УПЧМ0012690, від 26.05.2023 за №УПЧМ0013801, від 07.07.2023 за №УПЧМ0017037, від 14.07.2023 за №УПЧМ0017447, від 28.07.2023 за №УПЧМ0019113 та від 04.08.2023 за №УПЧМ0019583.

Так, як установлено судом вище пунктом 2.1. договору визначено, що поставка товару постачальником здійснюється окремими партіями відповідно до прийнятих постачальником замовлень покупця. Постачальник зобов`язується приймати від покупця замовлення на поставку товару та здійснювати його поставку за адресами, в кількості та на дату, вказані в замовлені, власними силами і засобами (в т.ч. транспортом) та за свій рахунок.

Відповідно до п.2.4. договору замовлення покупця, форма якого погоджена сторонами у додатку №4, що є невід`ємною частиною цього договору, оформлюється на підставі даних специфікації та графіку поставок і надсилається постачальнику виключно на електронну пошту вказану у додатку №3 до цього договору.

Згідно з п.2.5. договору замовлення надсилається кожного четверга не пізніше ніж за 48 годин до передбаченого покупцем моменту поставки товару згідно графіку поставки. За письмовим погодженням сторін замовлення може бути узгоджене та сформоване поза графіком поставки.

Замовлення вважається прийнятим постачальником з дати та часу підтвердження його отримання постачальником, шляхом відповіді на електронну пошту покупця зазначену у додатку №3 протягом двох годин з часу отримання замовлення. В іншому випадку замовлення вважається прийнятим постачальником (п.2.6. договору).

Відповідно до п.2.7. договору у разі неможливості виконання замовлення покупця, постачальник зобов`язується не пізніше ніж через 8 (вісім) робочих годин після отримання такого замовлення письмово по електронній пошті (додаток №3) повідомити покупця про неможливість виконання замовлення в повному об`ємі або частково з обґрунтуванням причин неможливості виконання та вказати дату поставки.

Згідно із п.2.9. договору у випадку зняття товару з виробництва або тимчасової відсутності товару у постачальника, на строк більше ніж 14 календарних днів, постачальник зобов`язується протягом одного робочого дня з моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатися про таку подію, письмово повідомити покупця про даний факт. Такі дані повинні надаватися покупцю у вигляді листа-повідомлення на електронну адресу (додаток №3) у строк не пізніше ніж за 21 календарний день.

Зобов`язання постачальника з постачання товару вважаються виконаними з моменту передачі товару, який відповідає вимогам якості та іншим умовам цього договору, у повному обсязі (за кількість) відповідно до прийнятого замовлення покупця та передачі повного пакету належним чином оформлених товаросупроводжувальних документів відповідно до умов цього договору та діючого законодавства (п.2.10. договору).

Згідно п.3.2. договору приймання товару здійснюється уповноваженим представником покупця та починається з надання уповноваженим представником постачальника пакета документів на товар, передбачених п.3.3. цього договору. При цьому покупець перевіряє на відповідність замовленню по одному екземпляру (одиниці) кожного найменування товару, який передається покупцю по видатковій накладній.

Тобто, сторонами погоджувався алгоритм дій необхідних для виконання умов договору, зокрема, в частині поставки товару, а саме направлення позивачем (покупцем) замовлень та прийняття їх відповідачем (постачальником) наступним чином: замовлення надсилається кожного четверга не пізніше ніж за 48 годин до передбаченого покупцем моменту поставки товару згідно графіку поставки. За письмовим погодженням сторін замовлення може бути узгоджене та сформоване поза графіком поставки (п.2.5. договору), після чого замовлення вважається прийнятим постачальником з дати та часу підтвердження його отримання постачальником, шляхом відповіді на електронну пошту покупця зазначену у додатку №3 протягом двох годин з часу отримання замовлення. В іншому випадку замовлення вважається прийнятим постачальником (п.2.6. договору).

Суд зазначає, що в додатку №3 сторонами погоджена лише адреса постачальника, тоді як електронна адреса для надсилання, коригування замовлень покупця не погоджувалась, оскільки позивач (покупець) залишив цю графу незаповненою.

Так, як убачається з матеріалів справи позивачем направлені відповідачу замовлення від 12.05.2023 за №УПЧМ0012304, від 12.05.2023 за №УПЧМ0012305, від 19.05.2023 за №УПЧМ0012690, від 26.05.2023 за №УПЧМ0013801, від 07.07.2023 за №УПЧМ0017037, від 14.07.2023 за №УПЧМ0017447, від 28.07.2023 за №УПЧМ0019113, від 04.08.2023 за №УПЧМ0019583, в дати якими вони оформлені о 09.00 год. Документів, які б підтверджували час отримання таких замовлень відповідачем матеріали справи не містять.

Одночасно, позивачем надано листування між представниками сторін з яких, зокрема, вбачається, що сторонами були внесені зміни (коригування) до замовлень: від 12.05.2023 за №УПЧМ0012304, від 19.05.2023 за №УПЧМ0012690, від 14.07.2023 за №УПЧМ0017447 та від 28.07.2023 за №УПЧМ0019113.

При цьому до посилань відповідача відносно того, що надані позивачем листи з електронної пошти він не отримував суд відноситься критично, оскільки з вказаного листування вбачається, що переписка велася за електронною адресою відповідача погодженою в додатку №3 до договору - v.prydiys@astracosm.com та стосувалась замовлень що надані самим відповідачем разом з відзивом на позов, а також як зазначає сам відповідач та вбачається з матеріалів справи електронна адреса позивача в договорі не погоджувалась, а тому суд приходить до висновку, що позивач мав право на направлення листів з будь-якої своєї робочої адреси. Крім цього, представник відповідача відповідав на листи позивача, що свідчить про те, що визнавав таку електронну адресою належною для листування за договором.

Так, суд наголошує, що позивачем визнається у відповіді на відзив факт того, що відповідачем до відзиву було долучені відкориговані замовлення, при тому як убачається з долученого позивачем листування такі коригування вносились саме представником позивача. При цьому суд зазначає, що факт того, що відповідач просив внести зміни до замовлень не спростовує сам факт коригування замовлень позивачем, оскільки позивач мав право не вносити такі зміни та наполягати на поставці всього товару, разом з тим представник позивач добровільно вніс такі зміни.

Також суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що погодження та коригування замовлень не звільняє відповідача від відповідальності за порушення строків поставки товару, що був замовлений позивачем згідно первинних замовлень, оскільки як зазначено судом вище замовлення відкориговані самим позивачем, а також договором погоджено, що замовлення має бути саме прийняте постачальником (відповідачем), тоді як доказів прийняття відповідачем первинних замовлень позивача від 12.05.2023 за №УПЧМ0012304, від 19.05.2023 за №УПЧМ0012690, від 14.07.2023 за №УПЧМ0017447 та від 28.07.2023 за №УПЧМ0019113, в тому числі в порядку п.2.6. договору (за принципом «мовчазної згоди»), матеріали справи не містять та позивачем суду таких доказів, у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, не надано. При цьому суд наголошує, що договір не містить заборони щодо коригування замовлень.

Разом з тим, доказів погодження внесення змін до замовлень позивача від 26.05.2023 за №УПЧМ0013801 на суму 1 032 420,44 грн, від 07.07.2023 за №УПЧМ0017037 на суму 438 039,72 грн та від 04.08.2023 за №УПЧМ0019583 на суму 142 508,64 грн матеріали справи не містять, як і не містять доказів того, що відповідач повідомляв позивача про неможливість поставки всього товар за такими замовленнями, а тому суд приходить до висновку, що саме ті замовлення, що надані позивачем до позову мали виконуватися відповідачем.

Одночасно суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що товар, який міститься в замовлені від 04.08.2023 за №УПЧМ0019583, а саме позиція 24 на суму 23 436,72 грн (ручка парфум.жін. «СІ» Vanila Ode) і не міг поставлятися відповідачем, оскільки його постачання не погоджувалось сторонами в специфікації.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст.549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно із п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями п.4 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, пунктом 9.9. договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) передбачено, що у разі порушення постачальником строків поставки товару більше ніж на 1 (один) календарний день ніж це передбачено даним договором або замовленнями, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого товару, але не менше ніж 5 000,00 грн. Штраф передбачений цим пунктом договору не застосовується, якщо в конкретному випадку поставки замовлення виконано:

- на 65% і більше - починаючи з першого місяця першого кварталу 2023 року;

- на 75% і більше - починаючи з першого місяця другого кварталу 2023 року;

- на 85% і більше - починаючи з першого місяця третього кварталу 2023 року;

- на 95% і більше - починаючи з першого місяця четвертого кварталу 2023 року.

Відповідно до п. 9.12. договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей), у випадку невиконання або не належного виконання постачальником п.2.7, п.2.9 цього договору останній сплачує покупцю штраф у розмірі 500,00 грн (п`ятсот грн 00 коп.).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 518 184,94 грн штрафу за порушення строків поставки (п.9.9. договору) та 35 000, 00 грн штрафу за неповідомлення про неможливість виконання 7 замовлень, а саме: від 12.05.2023 за №УПЧМ0012304 на суму 945 480, 60 грн, від 19.05.2023 за №УПЧМ0012690 на суму 990 916,08 грн, від 26.05.2023 за №УПЧМ0013801 на суму 1 032 520,44 грн, від 07.07.2023 за №УПЧМ0017037 на суму 139 380,12 грн, від 14.07.2023 за №УПЧМ0017447 на суму 218 348,52 грн, від 28.07.2023 за №УПЧМ0019113 на суму 94 587,12 грн та від 04.08.2023 за №УПЧМ0019583 24 991,92 грн.

Одночасно, як установлено судом до замовлень від 12.05.2023 за №УПЧМ0012304 від 19.05.2023 за №УПЧМ0012690, від 14.07.2023 за №УПЧМ0017447 та від 28.07.2023 за №УПЧМ0019113 вносились зміни та сторонами погоджено поставку товару на інші суми ніж визначено позивачем, а саме: від 12.05.2023 за №УПЧМ0012304 на суму 26 050,44 грн, від 19.05.2023 за №УПЧМ0012690 на суму 36 487,08 грн, від 14.07.2023 за №УПЧМ0017447 на суму 53 467,20 грн, від 28.07.2023 за №УПЧМ0019113 на суму 250 773,70 грн.

Так, згідно видаткових накладних наданих сторонами та наявних у матеріалах справи погоджений сторонами товар повністю поставлено відповідачем згідно 4 замовлень, а саме: від 12.05.2023 за №УПЧМ0012304 на суму 26 050,44 грн, від 19.05.2023 за №УПЧМ0012690 на суму 36 487,08 грн, від 14.07.2023 за №УПЧМ0017447 на суму 53 467,20 грн та від 28.07.2023 за №УПЧМ0019113 на суму 250 773,70 грн.

Тоді як товар, згідно замовлень від 26.05.2023 за №УПЧМ0013801 на суму 1 032 520, 44 грн, від 07.07.2023 за №УПЧМ0017037 на суму 139 380,12 грн та від 04.08.2023 за №УПЧМ0019583 на суму 24 991,92 грн поставлено не було.

Разом з тим суд враховує, що товар, який міститься в замовленні від 04.08.2023 №УПЧМ0019583 на суму 23 436, 72 грн (позиція 24) не погоджувався сторонами в специфікації і не підлягав поставці відповідачем, а тому позивачем його помилково враховано при розрахунку штрафу. Отже, залишився непоставленим товар згідно вказаного замовлення на суму 1 555,20 грн, а тому замовлення виконано більше ніж на 95% і штраф передбачений пунктом 9.9. договору в такому випадку не застосовується.

Отже, враховуючи викладене вище, суд здійснивши перерахунок штрафу передбаченого пунктом 9.9. договору, а саме: згідно замовлень від 26.05.2023 за №УПЧМ0013801 на суму 1 032 520, 44 грн та від 07.07.2023 за №УПЧМ0017037 на суму 139 380,12 грн, приходить до висновку, що стягненню з відповідача підлягає штраф у розмірі 175 785,08 грн (1 171 900,56 грн х 15%), а тому позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.

Також перевіривши розрахунок штрафу, передбаченого пунктом 9.12. договору, суд зазначає, що позивачем не враховано, що вказаний пункт у протоколі узгодження розбіжностей, сторонами погоджено в редакції постачальника (відповідача), а тому штраф згідно вказаного пункту складає 500, 00 грн, а не 5 000, 00 грн, як визначено позивачем, а тому враховуючи непоставку всього товару та неповідомлення про неможливість такої поставки за заявками від 26.05.2023 за №УПЧМ0013801, від 07.07.2023 за №УПЧМ0017037 та від 04.08.2023 за №УПЧМ0019583, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача 1 500, 00 грн штрафу за неповідомлення про неможливість поставки.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 175 785,08 грн штрафу за порушення строків поставки та 1 500, 00 грн штрафу за неповідомлення про неможливість поставки.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АСТРА КОСМЕТИК» (03138, місто Київ, вулиця Охтирська, будинок 6-А, кімната 1, ідентифікаційний код 38482913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ» (03151, місто Київ, вулиця Ушинського, будинок 40, корпус 302, офіс 1, ідентифікаційний код 44885114) 177 285 (сто сімдесят сім тисяч двісті вісімдесят п`ять) грн 08 коп. штрафу та 2 659 (дві тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять) грн 28 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань