Постанова
від 09.12.2024 по справі 910/15054/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2024 р. Справа№ 910/15054/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.;

представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024

у справі №910/15054/23 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АСТРА КОСМЕТИК»

про стягнення 553 184,94 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АСТРА КОСМЕТИК» про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АСТРА КОСМЕТИК» 10 192,50 грн витрат на правову допомогу.

Задовольняючи заяву відповідача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд врахував критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, взяв до уваги конкретні обставини справи, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, враховуючи часткове задоволення позову та дійшов висновку, що витрати відповідача на професійну правову допомогу у розмірі 10 192,50 грн є обґрунтованими та підлягають стягненню з позивача, що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/15054/23 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АСТРА КОСМЕТИК» про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідачем не надано доказів надання йому адвокатом послуг з підготовки до судового розгляду справи, оскільки справа розглядалась судом першої інстанції в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Також апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував, що такі послуги, як: вивчення позовних вимог, підстав та доказів, якими вони обґрунтовані; з`ясування позиції клієнта з приводу позову; вивчення доказів на підтвердження його позиції; збір додаткових доказів та формування правової позиції клієнта у справі і обґрунтування її відповідними доказами; обрання стратегії захисту та законних інтересів клієнта, окремо від послуг підготовка відзиву на позовну заяву та направлення його до суду не розглядаються, а повністю поглинаються послугою з підготовки відзиву.

При цьому, апелянт зазначає, що розмір витрат відповідача за надання адвокатом правничої допомоги такої послуги, як підготовка відзиву на позовну заяву та направлення його до суду є невідомим, оскільки акт виконаних робіт від 08.11.2023 не містить вартості такої послуги.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав відзив на апеляційну скаргу, що, у свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/15054/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 задоволено заяву про самовідвід судді Суліма В.В. у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/15054/23. Справу передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ» передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г, суддів Коротун О.М., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/15054/23 та призначено справу до розгляду на 09.12.2024.

Явка представників сторін

Представник відповідача судове засідання, призначене на 09.12.2024, не з`явився, проте від нього 09.12.2024 надійшла заява, в якій просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення першої інстанції залишити без змін та розглянути справу без його участі.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 09.12.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином шляхом доставки електронного документа до електронного кабінету позивача, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного документу 05.11.2024.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників позивача та відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначених представників за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АСТРА КОСМЕТИК» про стягнення суми неустойки в розмірі 553 184,94 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024, позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АСТРА КОСМЕТИК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ» 177 285, 08 грн штрафу та 2 659, 28 грн судового збору, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено

27.09.2024 до суду надійшла заява відповідача про ухвалення додаткового рішення, а саме останній просить суд стягнути з позивача 10 192,50 грн понесених витрат на правову допомогу.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АСТРА КОСМЕТИК» про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АСТРА КОСМЕТИК» 10 192,50 грн витрат на правову допомогу.

Задовольняючи заяву відповідача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд врахував критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, взяв до уваги конкретні обставини справи, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, враховуючи часткове задоволення позову та дійшов висновку, що витрати відповідача на професійну правову допомогу у розмірі 10 192,50 грн є обґрунтованими та підлягають стягненню з позивача, що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з частиною третьою статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Крім того, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Колегія судів також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Таким чином, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Так, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник відповідача посилається на договір про надання правничої допомоги №б/н від 26.10.2023, укладений між відповідачем та адвокатом Поповим А.С., в якому погоджено фіксований розмір гонорару за надання правової допомоги в сумі 15 000, 00 грн (п.5 договору), копію акту виконаних робіт від 08.11.2024 згідно якого адвокатом надано відповідачу правову допомогу на суму 15 000, 00 грн та платіжну інструкцію №696 від 08.11.2023 на суму 15 000, 00 грн про оплату правової допомоги за договором, ордер серії АА №1371838 та копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серії №3124 на ім`я адвоката Попова А.С.,

Колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Судом першої інстанції встановлено, що від позивача надішли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких він вказав, що дана справа не є складною і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль; відповідачем не подано до суду детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) з визначенням обсягу часу, тому він вважає, що розмір гонорару є завищеним та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Як було зазначено вище, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу в заявленому відповідачем розмірі.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024, позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АСТРА КОСМЕТИК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ» 177 285, 08 грн штрафу та 2 659, 28 грн судового збору, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, оскільки судом позов задоволено частково, а саме на 32,05% від розміру позовних вимог, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають покладенню на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 10 192,50 грн, що відповідає 67,95 %.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що відповідачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг на підставі договору про надання правової допомоги, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, враховуючи часткове задоволення позову, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дійшов правильного висновку, що витрати відповідача на професійну правову допомогу у розмірі 10 192,50 грн є обґрунтованими та підлягають стягненню з позивача.

Таким чином, доводи скаржника про наявність підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження, а тому відповідні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Речі» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/15054/23 задоволенню не підлягає. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/15054/23 слід залишити без змін.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Речі» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/15054/23 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/15054/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/15054/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, порядку та строку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

О.М. Коротун

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення09.12.2024
Оприлюднено19.12.2024
Номер документу123816784
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Судовий реєстр по справі —910/15054/23

Постанова від 09.12.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Майданевич А.Г.

Ухвала від 05.11.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Майданевич А.Г.

Ухвала від 04.11.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Майданевич А.Г.

Рішення від 09.10.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Карабань Я.А.

Ухвала від 30.09.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Карабань Я.А.

Постанова від 12.06.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Вовк І.В.

Ухвала від 08.05.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Вовк І.В.

Ухвала від 15.04.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Вовк І.В.

Ухвала від 25.03.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Вовк І.В.

Рішення від 26.02.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Карабань Я.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні