Рішення

від 23.02.2024 по справі 917/2213/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2024 Справа № 917/2213/23

Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Громадської спілки «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» (02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова 5, прм. 57, офіс 1, ідентифікаційний код 43370642), що виступає в інтересах Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Мьюзік» (03124, м. Київ, вул. М. Василенко, 7-А ідентифікаційний код 40471053 р/р НОМЕР_1 МФО 351005)

до Фізичної особи-підприємця Вітенко Ніни Іванівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )

про стягнення 67 100,00 грн

без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Громадської спілки «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами», що виступає в інтересах Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Мьюзік» до Фізичної особи-підприємця Вітенко Ніни Іванівни про стягнення за незаконне використання твору «Такі молоді» (виконавець - Ivan NAVI) 67 100 гривень.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Ухвала Господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 надіслана на адресу відповідача Фізичної особи-підприємця Вітенко Ніни Іванівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), повернута до суду поштовою установою із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Ухвала суду надіслана на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17; від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, Суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

В рішеннях від 28.10.1998 у справі Осман проти Сполученого королівства та від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)

В рішенні від 07.07.1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

В суду відсутня інформація щодо зміни місцезнаходження відповідача, ухвала суду надсилались судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, яка відповідає відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про вжиття належних заходів з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, відзив на позов не надав.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/2213/23.

Судом враховано, що за ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

В позовній заяві позивач обґрунтовує позовні вимоги таким.

Громадська спілка "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (ГС ОКУАСП) діє у повній відповідності до наданих йому позивачами доручень (погоджень).

Так, відповідно до Договору №АВ110620 про управління майновими правами від 26 червня 2020 року в управління ГС ОКУАСП передані майнові авторські права Позивача.

Відповідно до п. 2.1. зазначеного Договору Правовласник (Позивач) надає Організації (ГС ОКУАСП) повноваження (невиключне право) здійснювати управління майновими правами на об`єкти авторських прав (у тих сферах про які йдеться в цьому договорі), що належать правовласнику, а саме: дозволяти та/або забороняти в інтересах правовласника використання таких об`єктів третіми особами, а також здійснювати інші дії передбачені цим договором та законом.

Надання повноважень на управління правами за цим договором передбачає, право на укладання організацією договорів про надання дозволів на використання об`єктів авторських прав третіми особами та/або договорів про виплату винагороди за використання об`єктів авторських прав, здійснення функцій по розподілу та виплаті такої винагороди, а також здійснення будь-яких інших функцій, які прямо не заборонені законом (п. 2.2 Договору).

За змістом п. 2.5 Договору, правовласник уповноважує організацію отримувати від третіх осіб, зокрема, від організацій колективного управління винагороду, зібрану ними за використання об`єктів авторського права (переданих в управління правовласником організації), у тому числі впродовж періодів, передуючих укладенню цього договору.

Згідно з п. 4.1 Договору, за цим договором організація отримує повноваження здійснювати управління майновими правами правовласника на колективній основі щодо наступних видів використання об`єктів авторських прав: публічне використання об`єктів авторських прав (творів); публічне виконання об`єктів авторських прав (творів); публічне сповіщення авторських прав (творів).

Відповідно до п. 4.3 Договору, правовласник передає організації за цим договором невиключне право здійснювати збір винагороди при використанні об`єктів майнових авторських прав щодо способів, зазначених в підпунктах 4.1.1.1 та 4.1.1.2 Договору.

У відповідності до п. 6 Договору №АВ110620 визначено повноваження на судовий захист прав правовласника:

« 6.1.Організація мас право здійснювати відповідно до чинного законодавства України будь-які юридичні дії з метою забезпечення майнових прав Правовласника на об`єкти авторських прав, повноваження на управління якими передані Організації за цим Договором.

6.2.Організація має право вживати будь-яких законних заходів, направлених на захист майнових прав Правовласника, в тому числі - здійснювати фіксацію фактів використання об`єктів авторських прав.

6.3. У випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання за письмовим погодженням з Правовласником має право пред`являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав Правовласника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами. При цьому, при здійсненні судового захисту інтересів Правовласника стосовно майнових прав, які передані Організації в управління, Організація може виступати в судовому процесі як від власного імені, так та і від імені Правовласника беручи за основу приписи закону. При цьому, якщо в зазначеному вище випадку Організація виступатиме від імені Правовласника, то ані Організації, ані представникам залученим Організація до представництва в судовому процесі, довіреність від Правовласника не потрібна (факту наявності цього Договору для такого представництва достатньо1). Правовласник підтверджує, що Організація при захисті прав Правовласника в судовому порядку має процесуальні права та обов"язки особи, в інтересах якої вона діє (Правовласника) в рамках передбачених законом».

Представником ГС ОКУАСП були проведені фіксації фактів використання Відповідачем музичних творів в публічному закладі, в якому здійснює господарську діяльність Відповідач.

Детальна інформація щодо зазначеної фіксації є наступною:

Прізвище представника, який здійснював фіксацію: Барбаренко В. В.

Дата проведення фіксації: 19.08.2023 р.

Назва публічного закладу, в якому була проведена фіксація: ресторан «Перший гостинний двір»., адреса публічного закладу, в якому була проведена фіксація: м, Кременчук, вул. Халаненюка, 5-А.

Фіксація була проведена як шляхом складання відповідного акту фіксації, так і проведенням відеозапису використання Відповідачем музичних творів.

Як вказує ГС ОКУАСП, Позивачу належать (і належали під час фіксації) майнові авторські права на музичний твір (надалі - «Твір»): «Такі молоді» (виконавець - Ivan NAVI), що підтверджується наявністю у позивача таких документів як: Договір №253-ПФ про передачу виключних авторських і суміжних прав від « 18» червня 2018 року разом з Додатком 1.1., 2.1. (строк дії договору: з « 18» червня 2018 року і без обмеження терміну відповідно до 8.1., 8.2. Договору; Територія: країн всього Світу).

ГС ОКУАСП зазначає, що використання музичних творів у публічному закладі є публічним виконанням, а подані докази, на його думку свідчать, що відповідач у своєму закладі використовував способом публічного виконання твори (причому не має значення прямо чи опосередковано).

При цьому, дозволу (права) на використання зазначених у позові творів відповідач не отримував. А, оскільки відповідач здійснив бездоговірне використання музичного твору у комерційних цілях (для супроводження своєї господарської діяльності), то у порядку ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» відповідач вчинив дії, які порушують майнові права позивача, що визначені у ст. 15 зазначеного закону і таке порушення дає підстави для судового захисту шляхом стягнення компенсації за порушення авторських прав.

З огляду на зазначене та в порядку Закону України «Про авторське право і суміжні права», а також із врахуванням того, що відповідач використав один твір, авторські майнові права на які належать позивачу і знаходились в управлінні позивача, із посиланням на наявність обставин, що свідчать про порушення майнових авторських прав позивачів, ГС "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", що виступає в інтересах позивача - ТОВ "Бест Мьюзік" звернулась до суду із позовом про стягнення з ФОП Вітенко Ніни Іванівни компенсації в сумі 67 100,00 грн.

Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Предметом даного позову є вимога позивача про стягнення з відповідача компенсації за незаконне використання музичного твору.

Відповідно до ст. 418 ЦК України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ст. 421 ЦК України, суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

За змістом ст. 7 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон), суб`єктами авторського права є автори творів, зазначених у ч. 1 ст. 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у ст.15 цього Закону (виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами), будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором (ч. 1 ст. 31 Закону).

В ст. 45 Закону визначено, що суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління.

Згідно із ст. 47 Закону, суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління.

Правові засади діяльності організацій колективного управління визначаються Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".

Відповідно до ч. 1 ст. 1 цього Закону, організація колективного управління - громадське об`єднання зі статусом юридичної особи, зареєстроване в Установі (центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності), що не має на меті отримання прибутку, засноване виключно правовласниками, діяльність якого спрямована на колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав.

За змістом статей 5, 6 та ч. 5 ст. 12 Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", організація колективного управління може здійснювати управління майновими правами її членів у межах визначених автором (автор визначає конкретні майнові права для управління які вносяться у відповідний каталог), а розширене колективне управління, у свою чергу, надає право організації колективного управління управляти майновими правами членів організації без включення їх у відповідні каталоги (крім випадків вилучення майнових прав автором), тобто вона є учасником правовідносин у сфері суміжних прав.

Оскільки у спірних правовідносинах автор визначив конкретні майнові права для управління, які вносяться у відповідний каталог, то має місце добровільне колективне управління, а не розширене колективне управління, яке потребує акредитації.

Суд встановив, що позивачу на підставі Договору №253-ПФ про передачу виключних авторських і суміжних прав від « 18» червня 2018 року разом з Додатком 1.1., 2.1. належать майнові авторські права на згаданий музичний твір «Такі молоді» (виконавець - Ivan NAVI), а ГС "ОКУАСП" відповідно до Договору №АВ110620 про управління майновими правами від 26 червня 2020 року має право збирати винагороду за публічне виконання цих творів, здійснювати фіксацію фактів їх комерційного використання та подавати позови до суду про виплату компенсацій за незаконне використання цих творів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 441 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), використанням твору є його публічне виконання.

Згідно зі статтею 1 Закону, публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Використання твору без дозволу суб`єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим п. "а" ст. 50 Закону.

Як зазначив позивач та не спростував відповідач у своїй господарській діяльності використовував музичний твір «Такі молоді» (виконавець - Ivan NAVI) без відповідного договору з суб`єктом авторського права чи організації колективного управління, що є порушенням вимог Закону.

Саме відповідач, який здійснює господарську діяльність у ресторані «Перший гостинний двір». (м. Кременчук, вул. Халаненюка, 5-А), несе відповідальність за додержання в ньому вимог Закону щодо охорони права на об`єкти інтелектуальної власності, оскільки саме особа, яка здійснює господарську діяльність у відповідному закладі, несе відповідальність за додержання в ньому вимог закону щодо охорони права на об`єкти інтелектуальної власності (Зазначений висновок Верховного Суду мав місце в Постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у Справі №908/364/17).

Суд зазначає, що незаконне комерційне використання музичного твору зафіксоване за допомогою відеозйомки. Такий доказ самостійно або разом з іншими наявними у справі доказами, зокрема фіскальним чеком, свідчить про виконання у комерційному закладі відповідача відповідного об`єкта авторського права.

Також відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності у нього майнових прав на використання вищевказаних фонограм і зафіксованих у нього виконання музичних творів, зокрема, укладання ліцензійного договору із відповідним правовласником.

Відповідно до ст. 445 ЦК України, автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з ст. 431 ЦК України, порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Варто зауважити, що кожен музичний твір є окремим об`єктом авторського права, який належить конкретному суб`єкту, а тому і кожен окремий факт протиправного використання об`єктів авторського права та/або суміжних прав становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у виді стягнення компенсації.

Стягнення цієї компенсації обумовлене тим, що внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, яка полягає у невиконанні обов`язку укласти договір з ГС "ОКУАСП", як організацією колективного управління, і є протиправною формою поведінки, позивач позбавлений можливості отримати відповідну суму коштів (згідно з тарифами), яка є його збитками у вигляді упущеної вигоди (постанова Верховного Суду від 08 червня 2021 у справі № 910/16803/19).

У додатку від 26.06.2020 до договору від 26.06.2020 №АВ110620 про управління майновими авторськими правами сторони узгодили, що в сфері публічного виконання творів дозволи третім особам на виключній основі надає організація. За загальним правилом, організація надає дозволи на використання всіх творів, яких стосується договір, в цілому і ціна за отримане право на використання способом публічного виконання всіх таких творів не може бути меншою ніж сума еквівалентна 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 1 січня року, в якому матиме місце використання (в залежності від кількості використань). Водночас, щодо використання способом публічного виконання одного твору, якого стосується цей договір, то організація вправі надати дозвіл на таке використання за ціною не нижче ніж сума еквівалентна 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 1 січня року, в якому матиме місце використання (в незалежності від кількості використань).

Оскільки комерційне використання відповідачем музичного твору мало місце 19.08.2023 р., то розмір компенсації, що підлягає стягненню, має визначатися з урахуванням установленого законом прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2023 року, а саме 2 684 грн (ст. 7 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2021 рік").

Таким чином, розмір компенсації за незаконне використання музичного твору становить 67 100,00 грн (25 х 2 684).

За змістом частин 1, 3 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ч. 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач відсутність своєї вини в ході розгляду справи суду не довів, не спростував факту незаконного комерційного використання музичного твору та не надав належних, вірогідних та допустимих доказів на спростування обставин, зазначених позові.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 67 100,00 грн. компенсації за неправомірне використання об`єктів авторського права, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України покладаються на відповідача в сумі 2 684,00 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Вітенко Ніни Іванівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (вул. А. Аболмасова, 5, прим. 57, офіс 1, м. Київ, 02002, код 43370642) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Мьюзік" (вул. М. Василенко, 7-А, м. Київ, 03124, код 40471053) 67 000,00 грн. за незаконне використання музичного твору та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.02.2024р.

Суддя Киричук О.А.