Рішення

від 14.02.2024 по справі 921/849/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 лютого 2024 року м. ТернопільСправа № 921/849/23 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

за участі секретаря судового засідання Касюдик О.О.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем"

до відповідача Фермерського господарства "ГОСА"

про стягнення 165 975,21 грн заборгованості

за участі представника позивача: Кишкарук І.В. - довіреність (у режимі відеоконференції).

Суть справи:

До Господарського суду Тернопільської області надійшла позовна заява ТОВ "Агросем" до Фермерського господарства "ГОСА" про стягнення 165975,21 грн заборгованості.

Ухвалою суду від 02.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Під час судового слухання, на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н (вх.№502) від 08.01.2024. Натомість позивачем через систему Електронний суд подана відповідь на відзив (вх.№662 від 24.01.2024) з доказами її надіслання іншим учасникам судового процесу.

Окрім цього, 08 лютого 2024 року судом одержані (вх.№ 1107) від ТОВ "Агросем" додаткові пояснення по справі, які окрім іншого, містять фактично заяву про зменшення позовних вимог в частині інфляційних втрат та збільшення ціни позову щодо трьох процентів річних.

З даного приводу суд зауважує, що у пункті 2 частини другої ст. 46 ГПК України законодавець обумовив, що у справі, котра розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог виключно до початку першого судового засідання.

Всупереч цієї процесуальної норми, Товариством скореговані кількісні показники за позовними вимогами під час розгляду справи по суті, після першого судового засідання.

В свою чергу, в частині 1 статті 118 ГПК України зазначено, що із закінченням встановленого законом строку, право на вчинення процесуальних дій втрачається. Як наслідок, спір вирішується судом по суті за первісними позовними вимогами, а заява від 07.02.2024 (вх.1107 від 08.02.2024) в частині зменшення та збільшення розміру позовних вимог судом залишається без розгляду, за правилами ч.2. ст.118 ГПК України.

Уповноважений представник позивача в режимі відеоконференції у судове засідання прибула, позов підтримала в повному обсязі.

Натомість відповідач повторно у судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином. Водночас у відзиві ФГ "ГОСА" позов заперечує повністю, вважає його безпідставним та необґрунтованим, а позовну заяву такою, що підписана не уповноваженою особою ТОВ "Агросем".

З даного приводу суд звертає увагу сторін на приписи частини 1 статті 202 ГПК України, якими передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом також враховано, що за ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відтак, за положеннями ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст.251 ГПК України суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача.

Розгляд спору здійснювався в режимі відеоконференції із технічною фіксацією судового процесу в порядку ст.ст. 197, 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи господарський суд встановив наступне.

Між ТОВ "Агросем" та ФГ "ГОСА" 06 липня 2020 року було укладено Договір поставки № 06.07.20-07 (надалі Договір), за умовами п. 1.1 якого позивач зобов`язується поставити, а відповідач прийняти та оплатити запчастини та супутні матеріали до сільськогосподарської техніки (надалі за текстомТовар) за ціною, в кількості та асортименті, що узгоджені Сторонами та вказані у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цієї угоди.

За положеннями, викладеними у п. 3.3 Договору, Покупець має оплатити Товар шляхом 100% передоплати його вартості, протягом одного банківського дня, з моменту одержання від Постачальника відповідного рахунку.

Згідно з п. 4.1. Договору поставка Товару Постачальником здійснюється окремими партіями на умовах склад Постачальника, який додатково погоджується Сторонами, у наступні строки: протягом 3-х робочих днів у разі наявності Товару на складі Постачальника та протягом 15-ти робочих днів, у разі замовлення Товару, якщо інше не погоджене Сторонами додатково. Строки поставки розпочинають свій перебіг з дня, наступного за днем надходження коштів на рахунок Постачальника.

За твердженням позивача, ним на умовах цього правочину поставлено контрагенту Товар на загальну суму 1 237 967,19 грн. Зазначений факт підтверджуються видатковими накладними, зокрема:

1) № АГ- 08/07107 від 08.07.2020 р. на загальну суму 12 179,22 грн.;

2) № АГ- 11/07014 від 11.07.2020 р. на загальну суму 4 553,50 грн.;

3) № АГ- 03/06034 від 03.06.2021 р. на загальну суму 67 760,18 грн.;

4) № АГ- 28/09062 від 28.09.2021 р. на загальну суму 25 474,67 грн.;

5) № АГ- 09/03046 від 09.03.2022 р. на загальну суму 29 535,16 грн.;

6) № АГ- 09/08126 від 09.08.2022 р. на загальну суму 27 428,32 грн.;

7) № АГ- 30/08128 від 30.08.2022 р. на загальну суму 9 372,70 грн.;

8) № АГ- 31/08163 від 31.08.2022 р. на загальну суму 9 784,61 грн.;

9) № АГ- 05/10034 від 05.10.2022 р. на загальну суму 2 217,48 грн.;

10) № АГ- 17/10019 від 17.10.2022 р. на загальну суму 6 928,76 грн.;

11) № АГ- 17/10198 від 17.10.2022 р. на загальну суму 6 788,17 грн.;

12) № АГ- 26/10051 від 26.10.2022 р. на загальну суму 2 323,80 грн.;

13) № АГ- 26/10161 від 26.10.2022 р. на загальну суму 1 386,95 грн.;

14) № АГ- 27/10051 від 27.10.2022 р. на загальну суму 10 470,29 грн.;

15) № АГ- 09/11005 від 09.11.2022 р. на загальну суму 6 496,36 грн.;

16) № АГ- 14/03090 від 14.03.2023 р. на загальну суму 99 078,94 грн.;

17) № АГ-30/03310 від 30.03.2023 р. на загальну суму 552 160,10 грн.;

18) № АГ-6/04061 від 06.04.2023 р. на загальну суму 336 653,57 грн.;

19) № АГ- 24/04251 від 24.04.2023 р. на загальну суму 21 538,03 грн.;

20) № АГ- 8/05057 від 08.05.2023 р. на загальну суму 5 836,38 грн.

Натомість, відповідач прийняв Товар у власність, але оплатив його вартість лише частково, здійснивши платежі на загальну суму 1 089 775,56 грн. Це підтверджується наявною у матеріалах справи випискою з банківського рахунку щодо розрахунків між контрагентами за період 06.07.2020-22.12.2023 роки, з посиланням на платіжні доручення : 101 від 08.07.2020 - 12 179,22; 102 від 15.07.2020- 4 553,50;219 від 27.05.2021- 67 760,18; 275 від 07.10.2021- 25 474,67;453 від 07.03.2022- 29 535,16;482 від 10.08.2022- 27 428,32;489 від 08.09.2022-19 157,30;509 від 04.10.2022- 2 217,48;654 від 17.10.2022- 6 928,76; 674 від 19.10.2022-6 788,17;685 від 26.10.2022- 3 710,75; 687 від 28.10.2022- 10 470,29;689 від 31.10.2022- 6 496,36 ;690 від 13.03.2023- 40 000,00; 694 від 27.03.2023-58 261,74; 696 від 27.03.2023- 200 000,00;17 від 24.04.2023- 250 000,00; 23 від 15.08.2023- 138 813,66; 811 від 12.10.2023- 30 000,00;841 від 30.10.2023- 150 000,00.

Як наслідок, розмір неоплачених грошових зобов`язань складає 148 191,63 грн.

04 жовтня 2023 року, з метою досудового врегулювання спору Фермерському господарству було направлено досудове попередження вих. № ОЛ-04.10.23\860 від 04.10.2023 року, з вимогою негайно погасити існуючу заборгованість. Поштове відправлення вручено Відповідачу 10.10.2023 року, однак залишене ним без реагування, а зобов`язання по оплаті без виконання.

Наведені обставини слугували підставою для звернення ТОВ "Агросем" до суду із відповідним позовом.

Дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

За приписами ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки. У статті 712 ЦК України, ч. 1 ст.265 ГК України законодавець встановив, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі - продажу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

У спірних правовідносинах умовами укладеної угоди її учасники домовилися про здійснення розрахунку за товарно-матеріальні цінності шляхом передоплати. Однак, із наявних у справі первинних документів ( рахунків на оплату та видаткових накладних) слідує, що поставки товару фактично були проведені як після отримання коштів так і до одержання Постачальником авансових платежів.

З даного приводу, у частині 1 статті 693 Цивільного кодексу України, законодавець обумовив, що у разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу. Викладені у зазначеній статті правові норми регламентують зустрічне виконання зобов`язання та, зокрема, передбачають, що при зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно.

З наведених підстав суд вважає, що у спірних правовідносинах обов`язок покупця щодо оплати виник з моменту прийняття ним матеріальних цінностей , який зафіксований у товаросупровідних документах, а саме видаткових накладних із відмітками ФГ "ГОСА" про отримання товару, копії яких знаходяться у матеріалах справи. Адже у розділі 4 Договору його учасники домовилися про те, що підписання Покупцем видаткової накладної підтверджує фактичне отримання ним замовленої продукції належної якості, комплектності та кількості, з усією товаросупровідною документацію.

При цьому суд звертає увагу, що усі наявні у справі видаткові накладні підписані відповідачем без будь - яких зауважень чи застережень та скріплені його печаткою.

В свою чергу, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на час звернення із позовом та вирішення даного спору становить 148 191,63 грн, яка відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із поданим позивачем розрахунком, за неналежне виконання умов договору Фермерському господарству за період з 30 вересня 2021 року по 26 грудня 2023 року нараховані інфляційні збитки на суму 9 397,89 грн та 8 385,69 грн трьох відсотків річних.

Проаналізувавши наведений позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення інфляційних збитків та 3% річних, заперечення відповідача з даного приводу, враховуючи період існування заборгованості, розмір боргу, дати та суми часткової оплати поставки, провівши відповідний перерахунок, суд вважає правомірно заявленими інфляційне збільшення в сумі 8 555 грн 58 коп. та 3% річних у розмірі 8 226 грн 59 коп. грн. В решті позову в цій частині слід відмовити за необґрунтованістю.

За приписами ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами ч. 1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд зазначає, що позивачем доведено обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог. Натомість, його контрагентом не надано ні обґрунтованих заперечень, ні доказів погашення заборгованості в повному обсязі.

Адже, вказуючи у відзиві на позов на порушення позивачем договірних умов, внаслідок поставки товару ФГ "ГОСА" без попередньої оплати, Господарством поза увагою залишені вказівки, що містяться у статтях 693 та 538 ЦК України. За цими правовими нормами, за відсутності всієї суми передоплати позивач був вправі на власний розсуд приймати одне із рішень: про зупинення виконання свого обов`язку, відмову від його виконання, або здійснення поставки. В свою чергу, Фермерське господарство законодавець наділив правом відмовитися від отримання товару у разі неможливості виконати свій обов`язок з попередньої оплати, своєчасно повідомивши про це другу сторону.

Якщо ж виконання здійснено однією із сторін то Покупець, прийнявши Товар без будь - яких зауважень та застережень, повинен виконати свій обов`язок та оплатити його вартість у строк, передбачений ч.2 статті 538 ГПК України.

Зважаючи на дані Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, умови трудового договору від 14 вересня 2021 року та зміст довіреності від 10 листопада 2023 року, судом критично оцінюються доводи відповідача про підписання позовної заяви неповноважним представником ТОВ "Агросем".

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Інші долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору, були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків суду вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Судовий збір, в силу ст.129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "ГОСА" (вул. Виробнича, будинок 4, с. Токи, Тернопільський район, Тернопільська область, 47823, ідент. номер 21130793) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем" (проспект Степана Бандери, будинок 9В, м. Київ, 04073, ідент. код 30967207) заборгованість в розмірі 148 191 (сто сорок вісім тисяч сто дев`яносто одну) грн 63 коп., інфляційне збільшення у розмірі 8 555 (вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 58 коп., 3% річних у розмірі 8 226 (вісім тисяч двісті двадцять шість) грн 59 коп. та 2 667 (дві тисячі шістсот шістдесят сім) грн 81 коп. в повернення сплаченого судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 26.02.2024.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко