Рішення

від 30.12.2021 по справі 320/1222/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2021 року № 320/1222/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить суд:

-визнати дії Головного управління ДФС у Київській області при винесенні податкового повідомлення-рішення від 18.06.2018 №0110332-5102-1004 протиправними;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.06.2018 №0110332-5102-1004;

- стягнути з Головного управління ДФС у Київській області 16666,67 грн на користь позивача, як безпідставно сплачених коштів.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки об`єктом оподаткування транспортним податком є автомобіль марки LAND ROVER, моделі DISCOVERY SPORT, 2018 року випуску, середньо ринкова вартість якого становить 1 392 538,00 грн, що не перевищує 375 розмірів мінімальної заробітної плати (375*3723 грн. = 1 396 125, 00 грн.), відповідно транспортний засіб, що належить їй, не є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році. Також зазначила, що відповідачем не надано доказів того, що вартість автомобіля станом на 2018 року становила більше ніж 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, що становить 1 396 125,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову з тих підстав, що позивач є власником транспортного засобу марки LAND ROVER, моделі DISCOVERY SPORT, 2018 року випуску. При цьому відповідач зазначає, що згідно переліку легкових автомобілів, що підлягають оподаткуванню у 2018 році, який розміщений на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку, автомобіль позивача підлягає оподаткуванню.

Представник позивача надав суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що Головне управління ДФС у Київській області безпідставно винесло оскаржуване податкове повідомлення-рішення, також зазначив, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження правомірності винесення такого податкового повідомлення рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивачка є власником транспортного засобу DISCOVERY SPORT, 2018 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1999 куб. см., тип пального D.

ГУ ДФС у Київській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 18.06.2018 № 0110332-5102-1004, яке було сформовано в автоматичному режимі податкової бази ІС «Податковий блок» відповідно до відомостей платників податків та в межах встановлених строків вручено платнику, та яким позивачу на підставі ст. 267 ПК України визначено суму податкового зобов`язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» у розмірі 16 666,67 грн.

Також, позивачка зазначає, що сплатила відповідну суму, що підтверджується квитанціями від 21.02.2019 №1275103412.1 та №1275148216.1.

Отримавши вищевказане ППР, позивачка вступила в процедуру адміністративного оскарження, проте листом від ДФС України №6387/99-99-11-05-01-25 від 08.02.2019 скаргу залишено без розгляду.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 267.6.10 п. 267.6 ст. 267 ПК України фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо:

а) об`єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку;

б) розміру ставки податку;

в) нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об`єкт оподаткування, перехід права власності на об`єкт оподаткування, документів, що впливають на середньо ринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи», (набрав чинності 01.01.2015) (далі - Закон України №71-VІІІ), викладено у новій редакції ст.267 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), якою запроваджено транспортний податок для фізичних осіб.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону №71-VIII було рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Згідно п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст. 267 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Об`єктом оподаткування з 2018 році є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 №2246-VIII встановлено, що у 2018 році мінімальна заробітна плата з 1 січня - 3723,00 грн.

Таким чином, в 2018 році об`єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 1 396 125,00 грн. (375 X 3723,00 грн.).

Суд зазначає, що правильність вирішення цього публічно-правового спору залежить від встановлення факту кому саме належить відповідний транспортний засіб, а також від того, чи є цей транспортний засіб об`єктом оподаткування транспортним податком, і чи з`ясовував контролюючий орган ці обставини на момент визначення позивачу податкового зобов`язання.

За змістом абзацу другого підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України середньо ринкова вартість автомобілів для цілей віднесення їх до об`єктів оподаткування транспортним податком визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

На виконання вимог підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 затверджена Методика визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів (далі Методика, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 Методики, вона встановлює механізм визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком.

Пунктом 2 Методики передбачено, що середньо ринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403 (далі також Порядок №403), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля.

Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньо ринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Ср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403).

Згідно з пунктом 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Відповідно до пункту 13 Методики Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньо ринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад визначені розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньо ринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики).

На коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно додатком 1 та додатком 2 Методики впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів. При цьому, технічний стан автомобіля відповідно до Методики не впливає на обрахунок середньо ринкової вартості автомобіля. Однак, розбіжності між ідентичними автомобілями можуть стосуватися, зокрема, технічного стану легкового автомобіля.

Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Обов`язок щодо визначення середньо ринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад визначені розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про вартість автомобіля, яка розрахована виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля.

Аналогічна правова позиція у тотожних правовідносинах була викладена Верховним Судом у постановах від 18 квітня 2018 року у справі №802/2438/16-а, від 10 травня 2018 року у справі №П/811/1630/16, від 05 червня 2018 року у справі №826/17092/16, від 1 серпня 2018 року у справі №826/7172/16, від 29 серпня 2018 року у справі №815/5503/16.

Одним з ключових у питанні надання правової оцінки спірному податковому повідомленню-рішенню є встановлення наявності або відсутності у контролюючого органу при визначені оспорюваного податкового зобов`язання інформації про вартість конкретного транспортного засобу, яка була отримана від органу, уповноваженого її визначати - Мінекономрозвитку.

При цьому, у постановах Верховного Суду за наслідками перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанції в аналогічних правовідносинах суд касаційної інстанції зазначив, що суди не можуть підміняти органи державної влади та здійснювати покладені на них повноваження, розрахунок середньо ринкової вартості автомобіля здійснений судом на сайті Мінекономрозвитку не може бути достовірним доказом, оскільки не враховує певних параметрів, які були актуальні на час визначення податкового зобов`язання (постанови ВС від 05.06.2018 у справі №826/17092/16, від 12.06.2018 у справі №826/11959/16).

Аналіз викладених позицій Верховного Суду у взаємозв`язку з викладеними положеннями Податкового кодексу України дають підстави для висновку, що контролюючий орган може визначити податкове зобов`язання з транспортного податку лише у разі надходження від Мінекономрозвитку інформації про середньо ринкову вартість транспортного засобу.

Чинне законодавство виключає можливість визначення контролюючим органом податкового зобов`язання з транспортного податку в інший спосіб, зокрема шляхом проведення визначення середньо ринкової вартості транспортного засобу за власною ініціативою, у тому числі на підставі даних та інформації, розміщеної на сайті Мінекономрозвитку.

Враховуючи позицію Верховного Суду та з`ясовуючи, чи мав відповідач інформацію, отриману у встановленому законом порядку, що могла бути джерелом для висновків про вартість транспортного засобу, відповідач мав надати суду:

- отриману від Мінекономрозвитку інформацію про вартість автомобіля, на підставі якої позивачу було визначене податкове зобов`язання з транспортного податку;

- розрахунок вартості автомобіля марки LAND ROVER, моделі DISCOVERY SPORT, 2018 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1999, куб. см., тип пального D.

У відзиві відповідач зазначив, що одним з ключових у питанні надання правової оцінки спірному податковому повідомленню-рішенню є належний доказ який підтверджує, те що вартість автомобіля є меншою 375 розмірів мінімальної заробітної плати, відповідно до листа Мінекономрозвитку, при цьому відповідач зазначає, що належним доказом який підтверджує те, що вартість автомобіля є меншою є офіційний лист Мінекономрозвитку, який або спростує або підтвердить позицію позивача.

Водночас відповідач не надав підтвердження, що станом на день винесення спірного податкового повідомлення-рішення керувався офіційною інформацією Мінекономрозвитку про розрахунок вартості автомобіля відповідач, а також не зазначив причин, з яких подання таких доказів є неможливим.

Частиною 2 статті 74 КАС України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а адміністративний позов підлягає задоволенню.

У зв`язку з протиправністю прийнятого повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню, платіж щодо погашення транспортного податку за 2018 рік на виконання повідомлення-рішення є безпідставним, а тому підлягає поверненню відповідним органом виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 768,40 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у сумі 768,40 грн. Керуючись статтями 9,14,73,74,75,76,77,78,90,143,242-246,250,255 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати дії Головного управління ДФС у Київській області при винесенні податкового повідомлення-рішення від 18.06.2018 №0110332-5102-1004 протиправними.

Визнати протиправним та скасувати податковеповідомлення-рішення від 18.06.2018 №0110332-5102-1004 Головного управління ДФС у Київській області.

Стягнути з Головного управління ДФС у Київській області 16666,67 грн на користь позивача, як безпідставно сплачених коштів.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області судові витрати у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.