Ухвала

від 26.02.2024 по справі 380/18475/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 лютого 2024 року

м. Київ

справа №380/18475/21

адміністративне провадження №К/990/1498/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О., перевіривши матеріали адміністративної справи № 380/18475/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕҐА-ТЕХ»

до Міністерства культури та інформаційної політики України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, Громадська організація «Народна дія Львів»

про визнання протиправними дій, скасування припису

за касаційною скаргою Міністерства культури та інформаційної політики України

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Верховний Суд ухвалою від 25 січня 2024 року відкрив касаційне провадження у справі № 380/18475/21, витребував матеріали адміністративної справи та надав учасникам строк для подання до суду відзиву на касаційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України та заперечення щодо клопотання скаржника.

Суддею-доповідачем згідно із статтею 340 Кодексу адміністративного судочинства України проведені необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду.

Міністерство культури та інформаційної політики України разом з касаційною скаргою подало клопотання про зупинення виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку.

Від учасників справи відзиву на вказане клопотання у встановлений судом строк (10 днів з моменту отримання ухвали про відкриття касаційного провадження) та на момент постановлення цієї ухвали не надходило. Як вбачається з довідок про доставку електронного листа копію ухвали Верховного Суду від 25 січня 2024 року про відкриття касаційного провадження у справі № 380/18475/21 до електронного кабінету учасників справи доставлено 26 січня 2024 року.

Вирішуючи вищенаведене клопотання скаржника, Суд виходить з наступного.

Предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування припису Міністерства культури та інформаційної політики України № 12519/6.11.6 від 19 жовтня 2021 року щодо припинення проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті «Будівництво торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській, 1; вул. Волоській, 1-а; вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові зі знесенням існуючих будівель».

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 29 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року, задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕҐА-ТЕХ»: визнав протиправним та скасував припис Міністерства культури та інформаційної політики України від 19 жовтня 2021 року № 12519/6.11.6.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 340 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя-доповідач в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються.

Згідно із частиною першою статті 375 КАС України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі статтею 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У зв`язку з цим, суд зазначає, що для зупинення виконання судових рішень, яке допускається як винятковий захід, повинні бути поважні причини. Відповідна заява повинна бути мотивована, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені належними доказами. Таке зупинення не повинно порушувати балансу інтересів сторін, а також не порушувати прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки.

Заявник повинен навести обґрунтування відповідної вимоги та довести, що захист його прав та інтересів стане об`єктивно неможливим без вжиття таких заходів; для відновлення порушених прав необхідно буде докласти надмірних зусиль та/або витрат.

Вирішуючи заявлене питання, Суд також ураховує пункт «с» Рекомендацій (95)5 Комітету міністрів Ради Європи (КМРЄ) державам-членам «Щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних або комерційних справах» (Concerning the introduction and improvement of the functioning of appeal systems and procedures in civil and commercial cases) від 7 лютого 1995 року, в якому передбачено, що коли судове рішення підлягає негайному виконанню, зупиняти виконання доцільно тільки тоді, коли в результаті виконання особі, яка подала скаргу, буде завдано непоправної або серйозної шкоди або коли це унеможливить здійснення правосуддя на більш пізньому етапі.

Крім того, у пунктах «b» та «d» Рекомендацій Rec(2003)16 Комітету міністрів Ради Європи (КМРЄ) державам-членам «Щодо виконання адміністративних рішень і судових рішень у сфері адміністративного права» (On the execution of administrative and judicial decisions in the field of administrative law) від 9 вересня 2003 роки зазначено наступне: якщо в законодавстві не передбачено, що подача скарги на судове рішення автоматично зупиняє виконання цього рішення, сторонам повинна бути надана можливість звернутися до судових органів із клопотанням про призупинення виконання оскаржуваного рішення для забезпечення їх прав та інтересів; при винесенні рішення за клопотанням про призупинення виконання рішення судовий орган повинні враховувати права та інтереси третіх осіб.

Також суд бере до уваги положення пункту 55 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) «Щодо якості судових рішень» (On the quality of judicial decisions), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що у більшості правових систем існують процедури зупинення або відстрочення виконання рішення; зупинення або відстрочення є, безперечно, необхідними в деяких випадках.

Відповідно до пунктів 12, 13 та 24 Висновку № 13 (2010) Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) до уваги Комітету міністрів Ради Європи «Про роль суддів у виконанні судових рішень» (Оn the role of judges in the enforcement of judicial decisions) призупинення виконання судового рішення можливе винятково на підставі іншого судового рішення; виконання судового рішення не повинно затримуватись, окрім випадків, підстави для яких передбачені законом; будь-яке відстрочення виконання може підлягати розгляду суддею; суддя може мати повноваження призупиняти чи відкладати виконання рішення за наявності у сторін певних обставин.

На обґрунтування необхідності зупинення судового рішення, що оскаржується, скаржник зазначає, що ця справа становить значний суспільний інтерес та виняткове суспільне значення, яке полягає у тому, що питання захисту культурної спадщини через невиконання вимог чинного законодавства набуло особливої уваги та актуальності, оскільки викликає вагомий суспільний резонанс.

Скаржник також наголошує на тому, що охорона культурної спадщини, яка є предметом розгляду у цій справі, є важливим напрямом політики держави, від здійснення якої безпосередньо залежить можливість сталого розвитку суспільства, держави та кожного індивіда; збереження об`єктів культурної спадщини здійснюється задля можливості їх використання у суспільному житті в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь та є пріоритетним конституційним завданням держави.

Виявлення та збереження об`єктів культурної спадщини є важливим напрямком гуманітарної політики держави, де участь держави є найбільшою, а відповідальність - найвищою. Також обов`язок захисту культурної спадщини передбачений і нормами міжнародного законодавства.

Міністерство культури та інформаційної політики України зазначає, що у разі задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції, буде суттєво ускладнено виконання рішення суду касаційної інстанції, оскільки виникає можливість знищення культурної спадщини в межах Історичного ареалу м. Львова.

Тобто метою зупинення виконання оскаржуваних судових рішень скаржник зазначає необхідність уникнення можливості неправомірного знищення позивачами об`єктів культурної спадщини.

Суд вважає такі мотиви скаржника на підтвердження необхідності зупинення виконання оскаржуваних судових рішень обґрунтованими та сумісними з вимогами статті 375 КАС України, з огляду на наступне.

У цій справі Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 29 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року, скасував припис Міністерства культури та інформаційної політики України № 12519/6.11.6 від 19 жовтня 2021 року щодо припинення проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті «Будівництво торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській, 1; вул. Волоській, 1-а; вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові зі знесенням існуючих будівель», що проводяться, за твердженням скаржника, в межах Історичного ареалу м. Львова (рішення Львівської міської ради від 9 грудня 2005 року № 1311).

Отже, внаслідок скасування спірного припису та отримання позивачем права на виконання будівельних робіт на об`єкті «Будівництво торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській, 1; вул. Волоській, 1-а; вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові зі знесенням існуючих будівель», виникає загроза пошкодження або знищення об`єктів культурної спадщини, що знаходяться у межах Історичного ареалу м. Львова.

У силу положень частини п`ятої статті 54 Конституції України держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Крім того, Суд враховує, що поворот виконання рішення у цій справі з урахуванням положень статті 380 КАС України буде об`єктивно неможливим або ускладненим.

Верховний Суд неодноразово висловлювався стосовного того, що спори, які виникають у сфері охорони культурної спадщини, стосуються захисту суспільного (публічного) інтересу, який протиставляється приватному праву, гарантованому статтею 42 Конституції України, на здійснення підприємницької діяльності, незабороненої законом, та виражається у збереженні та охоронні історико-культурної спадщини світового, загальнонаціонального або місцевого значення (постанова Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постановах від 31 січня 2023 року у справі № 640/8728/21 та від 12 грудня 2023 року у справі № 380/13557/21 та постанови Верховного Суду від 8 жовтня 2019 року у справі № 826/4485/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 826/12524/18, від 25 лютого 2021 року у справі № 522/8120/16-а, від 20 травня 2022 року у справах № 160/9717/21 та № 640/16786/19, від 1 лютого 2023 року у справі № 260/2284/21 та від 28 березня 2023 року у справі № 160/17941/21 та від 27 червня 2023 року у справі № 640/27822/20).

Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 6 серпня 2020 року у справі № 826/705/16, зупинення виконання судового рішення є спеціальним способом оперативного реагування суду касаційної інстанції; метою зупинення виконання рішення суду є запобігання настанню негативних наслідків, які можуть мати місце у зв`язку з виконанням судового рішення.

Враховуючи викладене, а також те, що скаржником наведено належні та обґрунтовані доводи, що дають підстави для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваного судового рішення, Суд доходить висновку про необхідність задоволення клопотання Міністерства культури та інформаційної політики України.

Схожа позиція застосована Верховний Судом, зокрема в ухвалі від 7 липня 2023 року у справі № 380/13557/21.

Керуючись статтями 248, 256, 340, 355, 359, 375 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Міністерства культури та інформаційної політики України про зупинення виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року задовольнити.

2. Зупинити виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року у справі № 380/18475/21 до закінчення їх перегляду у касаційному порядку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Я.О. Берназюк