Ухвала

від 26.02.2024 по справі 401/1755/23

СВІТЛОВОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26.02.2024

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні клопотання

про скасування арешту майна

копія Справа № 401/1755/23 Провадження № 1-кс/401/128/24

21 лютого 2024 року м. Світловодськ

Слідчий суддя Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області

ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

заявника ОСОБА_4 ,

представника заявника, адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Світловодському міськрайонному суді Кіровоградської області клопотання представника заявника адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року представник заявника ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту з майна з підстав, визначених ст. 174 КПК України, на накладений ухвалою слідчого судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 січня2023 року, а саме, на належний їй автомобіль «AUDI», моделі «A7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та повернути їй вказаний автомобіль. В обґрунтування клопотання представник посилався на те, що у провадженні слідчого відділення поліції №1 (м.Світловодськ) Олександрійського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області перебуває кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191, ч. 1 ст. 366 КК України. Чоловіку заявниці ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України. У власності дружини ОСОБА_6 , ОСОБА_4 перебуває транспортний засіб - автомобіль марки «AUDI», моделі «А7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , придбаний нею та який не є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Представник заявника зазначає, що ОСОБА_4 придбала вказаний автомобіль за власні кошти - тобто кошти на які придбаний вказаний автомобіль не є спільною сумісною власністю, а є коштами ОСОБА_4 (особистими), вказане майно є її особистим придбаним на власні кошти зароблені не в період спільного проживання з ОСОБА_6 . Вважає, що арешт на майно ОСОБА_4 накладено помилково (через викривлення слідчим інформації щодо начебто його відношення до спільної сумісної власності, що не відповідає дійсності) тому подальший арешт вказаного майна є недоцільним.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_4 та її представник адвокат ОСОБА_5 просили задовольнити клопотання з підстав, які у ньому викладено.

Прокурор в судовому засіданні просив відмовити в клопотанні, оскільки заявником не доведено, що арештований транспортний засіб не є спільною сумісною власністю подружжя, і арештований автомобіль AUDI», моделі «A7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , може бути використаний для конфіскації майна як виду покарання.

Дослідивши матеріали клопотання про скасування арешту майна, а також матеріали клопотання про арешт майна (справа №401/1755/23), слідчий суддя дійшов таких висновків.

В судовому засіданні встановлено, що у провадженні Слідчого відділення відділення поліції №1 (м.Світловодськ) Олександрійського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області перебувають матеріали досудового розслідування №42021120000000040 від 01.03.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в результаті злочинних дій ОСОБА_6 ,, умисно незаконно заволодів бюджетними грошовими коштами на загальну суму 874 028 гривень 10 копійок (вісімсот сімдесят чотири тисячі двадцять вісім гривень десять копійок), якими розпорядився на власний розсуд, чим спричинив Департаменту капітального будівництва та інвестиційної діяльності Кіровоградської обласної державної адміністрації матеріальну шкоду на вищевказану суму, яка у 600 та більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто спричинив матеріальну шкоду у особливо великих розмірах. Таким чином, ОСОБА_6 , вчинив заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України.

06 січня 2024 року слідчим повідомлено ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що у власності дружини ОСОБА_6 , ОСОБА_4 перебуває транспортний засіб - автомобіль марки «AUDI», моделі «A7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 , 2011 року випуску, сірого кольору, придбаний нею на підставі договору купівлі-продажу №3541/2022/3445680 від 07.10.2022.

Крім того, шляхом отримання інформації з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, встановлено що 02 жовтня 2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено шлюб, отже відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям у шлюбі є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, або законом.

Викладені в клопотанні обставини підтверджуються наданими стороною обвинувачення доказами.

З пояснень представника заявника з його клопотання про скасування арешту майна вбачається, ОСОБА_4 не є підозрюваною, а ні свідком по справі. А тому арешт на майна ОСОБА_4 накладено помилково (через викривлення слідчим інформації щодо начебто його відношення до спільної сумісної власності, що не відповідає дійсності) тому подальший арешт вказаного майна вважає недоцільним.

Ухвалою слідчого судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 січня 2023 року, встановлено, що автомобіль марки «AUDI», моделі «A7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 , 2011 року випуску, сірого кольору, придбаний ОСОБА_4 07.10.2022, тобто під час перебування у шлюбі із підозрюваним ОСОБА_6 ; це майно не є речами індивідуального користування та не виключено з цивільного обороту; відомостей про поділ майна та розмір часток кожного з подружжя немає, таким чином наявні підстави для накладення арешту на майно, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та до частки підозрюваного може бути застосована конфіскація.

Слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно прийшов до висновку, що на даний час існують достатні підстави вважати, що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, може призвести до втрати, перетворення або іншої передачі майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Приймаючи рішення за результатами розгляду клопотання органу досудового розслідування про арешт майна, слідчий суддя, дотримався вказаних вище вимог законодавства, встановивши належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вказане майно.

Наведене свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна ОСОБА_4 , оскільки невжиття даних заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна призведе до його втрати, перетворення або іншої передачі майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, на які посилається представник заявника, а саме питання наявності спору між подружжям чи є автомобіль на який накладено арешт спільною сумісною власністю чи ні.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 04.10.2022 року (справа № 752/7440/18) спори щодо виділення частки майна із спільної сумісної власності вирішуються у інший спосіб, при цьому в межах кримінального провадження є неприпустимим вирішення спору про право власності на майно, в тому числі і яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя, шляхом поділу його з виділенням часток.

Отже, сама по собі наявність режиму спільної сумісної власності майна подружжя не викликає повноважень слідчого судді при розгляді клопотання про арешт майна встановлювати, яка саме частина майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя без виділення часток, належить підозрюваному, оскільки це не передбачено нормами кримінального процесуального законодавства України, натомість, має встановлюватися в порядку цивільного судочинства.

Тому, враховуючи те, що автомобіль був придбаний під час перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у шлюбі, це майно не є речами індивідуального користування та не виключено з цивільного обороту, відомостей про поділ майна та розмір часток кожного з подружжя немає зазначене майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та до частки підозрюваного ОСОБА_6 може бути застосована конфіскація.

Враховуючи вказані обставини та проаналізувавши зазначені в ухвалі слідчого судді правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що арешт на вказане вище майно не призвів до надмірного обмеження прав власника, а також в повній мірі відповідав принципам пропорційності, «справедливої рівноваги» між інтересами суспільства і основними правами людини, відповідно до практики ЄСПЛ.

Крім того, досудове розслідування в даному кримінальному провадженні триває, а відтак, потреба застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна на даний час не відпала.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання представника заявника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 на даний час не може бути задоволено з підстав, які вказано представником.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131, 132, 167, 170, 174, 309, 310, 369 - 372, 392, 393, 395 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні клопотання представника заявника адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту на автомобіль марки «AUDI», моделі «A7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 , 2011 року випуску, сірого кольору, зареєстрований за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ), на підставі договору купівлі-продажу №3541/2022/3445680 від 07.10.2022., який накладено ухвалою слідчого судді від 12 січня 2024 року у кримінальному провадженні №42021120000000040 від 01 березня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

Повний текст ухвали оголошено 26 лютого 2024 року.

Відповідно до ст. 309 КПК України ухвала слідчого судді про відмову у задоволені клопотання про скасування арешту майна оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Світловодського міськрайонного

суду Кіровоградської області ОСОБА_1

Згідно з оригіналом