Постанова

від 14.02.2024 по справі 2-515/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/569/24

Справа № 2-515/11

Головуючий у першій інстанції Виноградова Н.В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Драгомерецького М.М.,

Дришлюка А.І.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представника ОСОБА_1 адвоката Олексіна В.В.,

розглянувшиувідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу представника ОСОБА_1 -адвоката КанікаєваЮрія Олеговичана рішенняСуворовського районногосуду м.Одеси від24березня 2011року,ухваленого підголовуванням суддіВиноградової Н.В.,у цивільнійсправі запозовом Публічногоакціонерного товариства«Фідобанк» (правонаступникаПублічного акціонерноготовариства «ЕрстеБанк»),правонаступником якогоє Товариствоз обмеженоювідповідальністю «СектрумЕсетс»,до ОСОБА_2 ,правонаступниками якоїє ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ,законним представникомякої єїї батько ОСОБА_5 , ОСОБА_1 простягнення заборгованостіза кредитнимдоговором,

встановив:

03.06.2010 року Публічне акціонерне товариство «Фідобанк», яке є правонаступником ПАТ «Ерсте Банк» (далі Банк),звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором №014/1388/6/13574 від 14.04.2008 року в сумі 99 790,98 доларів США, що на день розрахунку заборгованості (12.05.2010 року) за курсомНБУ складало 790 933,33 грн.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 14.04.2008 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 85000,00 доларів США строком до 13.04.2022 року, зі сплатою 12,5% річних (далі Кредитний договір).

У забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором, 14.04.2008 року між Банком та ОСОБА_2 і посвідченого приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Мартинюк О.Б. за реєстровим № 825, позичальником було передано в іпотеку Банку земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно договору поруки № 014/9255/3/11424 2 від 12.03.2008 року, укладеного між Банком та ОСОБА_1 , останній зобов`язався солідарно з позичальником відповідати перед Банком за виконання умов Кредитного договору.

У зв`язку з порушенням умов Кредитного договору, станом на 12.05.2010 року у ОСОБА_2 виникла заборгованість за Кредитним договором у розмірі 99790,98 доларів США.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив його позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24.03.2011 року позовні вимоги Банка були задоволені.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованість за Кредитним договором № 014/1388/6/13574/2 від 14.04.2008 року в загальному розмірі 790933,33 грн, а також судові витрати у розмірі 1820,00 грн. (т.1, а.с.129-131).

ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачка ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_1 (т.2, а.с.110зворот).

В апеляційній скарзі від 29.10. 2021 року представник ОСОБА_1 адвокат Канікаєв Ю.О. ставить питання про скасування рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24.03.2011 року, ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.1, а.с.133-137).

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 13 липня 2022 року у справі допущено процесуальне правонаступництво та замість ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , залучено в якості її правонаступників ОСОБА_3 та малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інтереси якої представляє її батько ОСОБА_5 (т.2, а.с.143).

Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засідання, за участю представника ОСОБА_1 адвоката Олексіна В.В., у відсутність інших учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, у тому числі ОСОБА_3 через свого представника адвоката Племениченка Г.В. (т.3, а.с.136-139).

Колегією суддів було також враховано, що поштова кореспонденція направлялася ОСОБА_5 , який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за зареєстрованим місцем його проживання, що підтверджується довідкою 21.11.2023 року звідділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Одеській області про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача: АДРЕСА_2 (т.3, а.с.132).

Однак, поштова кореспонденція на вказану адресу повернулася до суду з відміткою: «за закінченням терміну зберігання», що є належним його сповіщенням, як то передбачено ч. 1 ст. 131 ЦПК України (т.3, а.с.148).

Одеським апеляційним судом 02.02.2024 року також було розміщено на офіційному веб-сайті судової влади України оголошення про повідомлення ОСОБА_5 , який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про слухання справи 14.02.2024 року, о 17 год. 00 хв., що в сенсі ч.11 ст. 128 ЦПК України є належним повідомлення (т.3, а.с.152).

У зв`язку з цим, колегія суддів також зазначає, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що всвоїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції тривалий час (т.1, а.с.162-163), від учасників справи не надходило заяв або клопотань про відкладення слухання справи, колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції у відкритому судовому засіданні за участю представника апелянта, у відсутність учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Розглядаючи спір та стягуючи у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором і з ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 виступив поручителем ОСОБА_2 та зобов`язався солідарно з позичальником відповідати перед кредитором за виконання нею зобов`язання (т.1, а.с.129-131).

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, з огляду на наступні обставини.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 14.04.2008 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 85000,00 доларів США на строк до 13.04.2022 року, зі сплатою 12,5% річних (т. 1, а.с.17-21).

У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 14.04.2008 року між Банком та ОСОБА_2 і посвідченого приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Мартинюк О.Б., за реєстровим № 825, позичальником було передано в іпотеку Банку земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.32-38).

Відповідно до договору поруки № 014/9255/3/11424 2 від 12.03.2008 року, укладеного між Банком та ОСОБА_1 , останній зобов`язався солідарно з позичальником відповідати перед Банком за виконання умов Кредитного договору (т.1, а.с.29-31).

Внаслідок невиконання умов Кредитного договору, у ОСОБА_2 станом на 12.05.2010 року виникла заборгованість у розмірі 99790,98 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.05.2010 становило 790933,33 грн., з яких: заборгованість за кредитом 82940,88 доларів США; заборгованість за простроченими відсотками 13288,57 доларів США; заборгованість по сплаті пені 3561,53 доларів США.

Відповідно до ст.ст.525, 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Разом з тим, згідно ч.4 ст. 559 ЦК України, в редакції, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, в редакції, що діяла на час розгляду справи, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 21.11.2012 року у справі № 6-134цс12.

Відповідно дост.251ЦК Українистроком єпевний періоду часі,зі спливомякого пов`язанадія чиподія,яка маєюридичне значення. Терміномє певниймомент учасі,з настаннямякого пов`язанадія чиподія,яка маєюридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Як вбачається із п. 8.1. Кредитного договору, договір набуває чинності з дати його укладення та діє до повного погашення кредитної заборгованості (т.1, а.с.20).

Пунктом 5.2 Договору поруки встановлено, що договір набуває чинності з дати його укладення та діє до однієї з наступних обставин: виконання позичальником забезпеченого порукою зобов`язання; погашення поручителем всієї заборгованості позичальника за кредитом; якщо кредитор в межах трирічного строку з дня настання терміну виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя (т.1, а.с.31).

Разом з тим, умови договору поруки не містить строк припинення поруки у розумінні ст. 251 ЦК України, а тому в даному випадку підлягає застосуванню ч. 4 ст. 559 ЦК України, в редакції, що діяла на час розгляду справи, про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Як вже зазначалося, договір поруки між Банком та ОСОБА_1 укладено 14.04.2008 року.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом (т.1, а.с.10-13), останній платіж позичальником був здійснений 11.11.2008 року.

Починаючи з 16.12.2008 року, ОСОБА_2 припинила виконувати свої зобов`язання за Кредитним договором і саме з цього моменту у Банка виникло право вимагати від боржника погашення заборгованості.

03.06.2010 року, тобто через 17 місяців, Банк звернувся до суду із позовом до поручителя ОСОБА_1 , тобто зі спливом строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України, в редакції, що діяла на час розгляду справи, для пред`явлення такого позову.

В матеріалах справи міститься лист-вимога Банка від 24.06.2009 року, який адресований на ім`я ОСОБА_1 (т.1, а.с.8). Однак зазначений лист вимога складений також з пропуском шестимісячного строку із дня настання строку виконання зобов`язання. Крім того, матеріали справи не містять доказів про отримання ОСОБА_1 зазначеного листа вимоги.

Таким чином, враховуючи, що Банк звернувся до суду із позовом до поручителя ОСОБА_1 із пропуском шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України, суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банка заборгованість за Кредитним договором.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Канікаєва Ю.О. підлягає частковому задоволенню, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 березня 2011 року - зміні, з прийняттям постанови про виключення із другого абзацу резолютивної частини рішення суду слова: «солідарно» та « ОСОБА_1 » та виключення із третього абзацу резолютивної частини рішення слова: «в рівних частинах» та « ОСОБА_1 ».

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його спростовують, оскільки рішення ухвалено не у повній відповідності до вимог матеріального права.

Часткове задоволення апеляційної скарги полягає в тому, що рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 березня 2011 року підлягає зміні, тоді як представник апелянта просив про скасування оскаржуваного рішення, в частині позовних вимог Банка до ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1, п.п.1-3 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, враховуючи, що апеляційна скарга фактично підлягає задоволенню, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є правонаступниками ОСОБА_2 , на користь відповідача ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 550,00 грн. (т.1,а.с. 139).

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Канікаєва Юрія Олеговича задовольнити частково.

Рішення Суворовськогорайонного судум.Одеси від24березня 2011рокузмінити.

Прийняти постанову, якою:

у першому абзаці резолютивної частини рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 24 березня 2011 року після слова «задовольнити» доповнити словом «частково»;

виключити із другого абзацу резолютивної частини рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 березня 2011 року слова: «солідарно» та « ОСОБА_1 »;

виключити із третього абзацу резолютивної частини рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 березня 2011 року слова: «в рівних частинах» та « ОСОБА_1 ».

В іншій частині рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 березня 2011 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , які є правонаступниками ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , в рівних частках сплачений за апеляційну скаргу судовий збір у розмірі 2550,00 грн. (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.02.2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк