Рішення

від 23.02.2024 по справі 336/7638/19

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 336/7638/19

Провадження № 2/314/29/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2024 року м.Вільнянськ

Справа № 336/7638/19;

провадження № 2/314/29/2024;

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кіяшко В.О.,

секретар судового засідання Румянцева А.М.,

учасники справи:

-позивач Запорізька міська рада;

-відповідач Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, що є правонаступником Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області;

-відповідач ОСОБА_1 , що є правонаступником ОСОБА_2 ;

-відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Нива»;

-відповідач Головне Управління Держгеокадастру у Запорізькій області;

-третя особа Колективне сільськогосподарське підприємство «Південне» Вільнянського району Запорізької області,

-третя особа Матвіївська сільська об`єднана громада Вільнянського району Запорізької області, до складу якої входить Дружелюбівська сільська рада Вільнянського району Запорізької області;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вільнянськ в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Запорізька міська рада до Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, що є правонаступником Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_1 , що є правонаступником ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Нива», Головного Управління Держгеокадастру у Запорізькій області, треті особи: Колективне сільськогосподарське підприємство «Південне» Вільнянського району Запорізької області, Матвіївська сільська об`єднана громада Вільнянського району Запорізької області, до складу якої входить Дружелюбівська сільська рада Вільнянського району Запорізької області, про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, витребування майна із незаконного володіння,

за участю: представників позивача ОСОБА_3

ОСОБА_4 ,

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гайворонського О.Ю.,

представника відповідача

ТОВ «Агрофірма «Нива» адвоката Сердюка Р.В.,

представника третьої особи Матвіївської

сільської об`єднаної громади Сашкова М.В.,

стислий виклад позиції сторін.

Позивач Запорізька міська рада звернулася до суду з позовом до Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, що є правонаступником Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_1 , що є правонаступником ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Нива», Головного Управління Держгеокадастру у Запорізькій області, треті особи: Колективне сільськогосподарське підприємство «Південне» Вільнянського району Запорізької області, Матвіївська сільська об`єднана громада Вільнянського району Запорізької області, до складу якої входить Дружелюбівська сільська рада Вільнянського району Запорізької області, про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, витребування майна із незаконного володіння.

Позовні вимоги мотивовані тим, що

Розпорядженням голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області від 15.09.2004 № 599 «Про передачу у власність земельних ділянок із земель КСП «Південне» (далі - розпорядження № 599) передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку в розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі вказаного розпорядження № 599, ОСОБА_2 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 109688 від 19.03.2005.

Як зазначено в Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 109688 від 19.03.2005 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки кадастровий номер 2321581400:12:002:0006, площею 3,4397 га, яка розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. Даний Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010526000147.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в подальшому, 15.03.2007 між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма «Нива» укладено договір № 40 оренди спірної земельної ділянки.

Правові підстави набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної власності або комунальної власності визначено ст. 118 Земельного кодексу України. Такими підставами є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Видача державного акту на право власності на земельну ділянку без визначеної законом (ч. 1 ст. 116 ЗК України) підстави є неправомірною, а державний акт, виданий з порушенням вимог ст.ст. 116, 118 ЗК України є недійсним (постанови Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 24.04.2013 у справі № 6- 14цс 13, від 23.10.2013 у справі № 6-93цс13, позиція Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 1806/3935/12).

Запорізька міська рада вважає розпорядження № 599 незаконним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

По перше, відповідно до ст. 85 Земельного кодексу Української PCP 1970 року межа міста - зовнішня межа земель міста, яка відмежовує їх від інших земель єдиного державного земельного фонду і визначається на основі генерального плану міста. Межа міста встановлюється і змінюється Президією Верховної ради Української PCP за поданням виконавчого комітету обласної, міської (міст республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.

Постановою Ради міністрів Української PCP від 30.05.1985 № 224 затверджено Генеральний план розвитку міста Запоріжжя, в тому числі проект планування його приміської та зеленої зон (оригінал знаходиться у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України).

В подальшому, Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 16.06.1988 № 6039-ХІ «Про розширення меж міста Запоріжжя» включено в меж міста Запоріжжя частину території Брянського і Запорізького районів загальною площею 1137,7 гектара, яку за генеральним планом розвитку міста передбачається використати під промислове та житлове будівництво (оригінал Указу знаходиться у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України).

Запорізькою міською радою отримано в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України копію вказаного Указу.

З листа Головного управління Держземагенства у Запорізькій області від 18.09.2013 № 09-02-37/6947 вбачається, що останнє встановлення (розширення) меж міста Запоріжжя здійснено на підставі Указу Президії Верховної Ради Української PCP від 16.06.1988 № 6039-ХІ «Про розширення меж міста Запоріжжя». Вказаний Указ набув чинності з моменту його опублікування, тому існуючі межі м. Запоріжжя є встановленими з дати публікації цього Указу та не вимагають будь-яких додаткових погоджень. План міської межі та каталог координат зберігається в архіві департаменту архітектури Запорізької міської ради.

Таким чином, межа міста Запоріжжя є встановленою з 1988 року у повній відповідності до вимог нормативно-правових актів, чинних на дату її встановлення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 06.11.2018 по справі № 908/3381/16 та від 07.08.2019 по справі № 908/43/17, предметом дослідження яких також було питання щодо встановлення меж міста Запоріжжя у 1988 році. Верховний Суд встановив наступне:

-У період з 1970 по 1990 роки на законодавчому рівні було закріплено єдину правову підставу встановлення межі міста - Указ Президії Верховної Ради УРСР.

-Межа міста Запоріжжя є встановленою в 1988 році відповідно до діючого на той час законодавства, до теперішнього часу іншого нормативного документа про затвердження меж м. Запоріжжя не приймалося і такі межі у визначеному законом порядку не змінювались.

-Таким чином, межа міста Запоріжжя була розширена на 1137,7 га за рахунок територій Вільнянського та Запорізького районів згідно з Указом Президії Верховної ради Української РСР від 16.06.1988 № 6039-ХІ.

З картографічного матеріалу та формуляру до нього, а саме Чергової довідкової карти вбачається, що розширення межі міста Запоріжжя відбулося на підставі Указу Президії Верховної Ради УРСР від 16.06.1988, графічне зображення меж завізовано на листі-документі (L-36-11) начальником геослужби міста Запоріжжя Р.М. Сагадеєвим станом на 22.09.1989 рік «синя лінія» (оригінал знаходиться в Державному науково-виробничому підприємстві «Картографія»). Тобто, з 22.09.1989 нова межа міста Запоріжжя була нанесена на кадастрові карти. Із вказаної Чергової карти також вбачається, що Дружелюбівська сільська рада знаходиться за межами міста Запоріжжя.

На кольоровій роздруківці Публічної кадастрової карти України відображена існуюча межа міста Запоріжжя, з якої вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах міста Запоріжжя, а Дружелюбівська сільська рада знаходиться за межами міста Запоріжжя (знаходиться у публічному доступі.

З кольорової роздруківки Публічної кадастрової карти України вбачається, що на вкладці «ділянка» кадастровий номер спірної земельної ділянки вказує на Вільнянський район Запорізької області. Однак, у вкладці «район» спірна земельна ділянка значиться у м. Запоріжжі, а її кадастровий номер повинен починатись на 2310100000 (знаходиться у публічному доступі).

Тобто, земельна ділянка кадастровий номер 2321581400:12:002:0006, яка передана у власність ОСОБА_2 , знаходиться у межах міста Запоріжжя відповідно до Генерального плану м. Запоріжжя станом на 1988 рік і відповідно до даних Державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України (в редакції на 12.05.2004) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції на 12.05.2004) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Вказане вище доводить загальновідомий факт про те, що межу м. Запоріжжя встановлено у 1988 році та свідчить про перевищення Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області своїх повноважень в частині розпорядження спірною земельною ділянкою.

Визначальним у правовідносинах з надання земельної ділянки у власність є волевиявлення власника землі, здійснене у формі відповідного рішення. Тому в разі, якщо правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси, тобто прийнято всупереч волевиявленню власника землі, то такий акт визнається незаконним та скасовується судом на підставі ч. 1 ст. 21 ЦК України.

В даному випадку голова Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, в порушення вимог Земельного кодексу України, перевищив свої повноваження та розпорядився земельною ділянкою, яка знаходиться в межах населеного пункту, а саме міста Запоріжжя.

Таким чином, відповідачем Вільнянською районною державної адміністрації Запорізької області неправомірно, поза межами повноважень, прийнято розпорядження від 15.09.2004 № 599 щодо передачі у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, у зв`язку з чим воно є незаконним.

Відповідно до ст. 43 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації», розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голів місцевих державних адміністрацій можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і, одночасно, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відповідно до п. «г» ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З наведених вище обставин вбачається, що розпорядження відповідача Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області від 15.09.2004 № 599 щодо передачі у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки прийнято ним поза межами власних повноважень, а також всупереч вимогам чинного законодавства України, тобто є незаконним та підлягає скасуванню.

По друге, у подальшому на підставі оспорюваного розпорядження № 599 ОСОБА_2 видано Державний акт серії ЗП № 109688 від 19.03.2005 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2321581400:12:002:0006.

У зв`язку із тим, що державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі розпорядження відповідного органу виконавчої влади, вимога про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу виконавчої влади, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.

Тобто, вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого видано такий акт (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23.10.2013 у справі № 6-93цс13).

Оскільки підставою набуття права власності на вищезазначену земельну ділянку став Державний акт на право власності на земельну ділянку, який виданий на підставі незаконного розпорядження, то такий Державний акт також є недійсним та підлягає скасуванню.

Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним способом поновлення порушених прав у судовому порядку (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, підставою для скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 2321581400:12:002:0006 є рішення суду про скасування Державного акту на право приватної власності на вказану земельну ділянку.

По третє, відповідно до п. 1.5, 1.8 Порядку присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення Державного реєстру земель від 20.03.2002 № 12 (який діяв на момент прийняття спірного розпорядження) кадастровий номер земельної ділянки присвоюється місцевими органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів та несе в собі інформацію, зокрема, щодо місцеположення земельної ділянки в межах адміністративно-територіального устрою.

Як зазначено вище, спірна земельна ділянка знаходиться в межах міста Запоріжжя, однак, присвоєний їй кадастровий номер свідчить про її розташування на території Вільнянського району Запорізької області, що не відповідає дійсності.

За таких обставин необхідним є скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування її кадастрового номера.

Відповідно до ст. ст. 1, 16 ЗУ «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до п. п. 50, 60 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки. Номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки.

Запис у Поземельній книзі скасовується Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.08.2019 по справі № 908/43/17.

За таких обставин маються підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки та її кадастрового номера.

По четверте, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи, місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 80 Земельного кодексу України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

Крім того, з урахуванням статей 1, 2, 6, 10 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судове практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом (стаття 388 ЦК України) є відсутність між позивачем і відповідачем зобов`язально-правових відносин.

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем.

За п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України можливість витребувати майно від добросовісного набувача є за відсутності у діях власника майна волі на передачу майна.

Приймаючи розпорядження, у тому числі з приводу передачі землі у приватну власність, голова районної державної адміністрації реалізує не власну волю, а повноваження, надані йому державою у межах та у спосіб, встановлений законом. Незаконне розпорядження голови райдержадміністрації, яке суперечить принципу, визначеному ст. 19 Конституції України, не може вважатися волевиявленням держави, а скоріше є бажанням окремої посадової особи.

Тобто, земельна ділянка, яка була передана у власність ОСОБА_2 на підставі незаконного розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації від 15.09.2004 р. № 599 вибула з володіння територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, як власника, незаконно та поза її волею, внаслідок прийняття державним органом незаконного рішення.

В подальшому, спірна земельна ділянка була передана відповідачем Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області у користування ТОВ «Агрофірма «Нива» на підставі договору № 40 оренди спірної земельної ділянки, який зареєстровано в Запорізькій регіональній філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельним ресурсам» за № 040726000073 від 10.08.2007, також поза волею територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

Таким чином, позивач Запорізька міська рада вважає, що має право витребувати спірну земельну ділянку від добросовісного набувача ТОВ «Агрофірма «Нива» за правилами ст. 388 ЦК України.

Представники позивача Матюшка Є.В., ОСОБА_4 у судовому засіданні на позовних вимогах наполягали, просили їх задовольнити.

Представники відповідачів адвокат Гайворонський О.Ю. (Ковальова І.В.), адвокат Сердюк Р.В. (ТОВ «Нива») у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, просили відмовити.

Представник третьої особи адвокат Сашков М.В. (Матвіївська ОТГ) у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив відмовити.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів для їх дослідження та доведення їх перед судом, тому суд приходить до висновку, що учасники справи мали достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав щодо подання доказів. Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності не з`явившихся учасників, які були належним чином повідомлені та на підставі тих доказів, які містяться в матеріалах справи.

Заяви, клопотання інші процесуальні дії у справі.

05.12.2019 позов надійшов до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі в порядку загального позовного провадження призначено підготовче судове засідання.

06.02.2020 від Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області до Шевченківського районного суду м. Запоріжжянадійшов відзив на позовну заяву.

20.02.2020 від Запорізької міської ради до Шевченківського районного суду м. Запоріжжянадійшла відповідь на відзив Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області.

10.03.2020 від ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшов відзив на позовну заяву.

12.03.2020 від Запорізької міської ради до Шевченківського районного суду м. Запоріжжянадійшла відповідь на відзив ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області.

24.04.2020 від представника ТОВ «Агрофірма «Нива» до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява про залишення позовної заяви без руху та відзив.

15.05.2020 від Запорізької міської ради до Шевченківського районного суду м. Запоріжжянадійшла відповідь на відзив ТОВ «Агрофірма «Нива».

02.12.2020 від відповідача ОСОБА_2 до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшов відзив на позовну заяву.

02.12.2020 від відповідача ОСОБА_2 до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2020 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору КСП «Південне» Вільнянського району Запорізької області та Дружелюбівську сільську раду Вільнянського району Запорізької області, справу призначено до судового розгляду, витребувано докази по справі.

27.01.2021 від представника ТОВ «Агрофірма «Нива» до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява про закриття провадження в справі в частині позовних вимог; заява про залишення позову без розгляду.

01.02.2021 від Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява про закриття провадження в справі в частині позовних вимог; заява про залишення позову без руху; відзив на позовну заяву.

09.02.2021 від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Гайворонського О.Ю. до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю.

11.03.2021 до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від Запорізької РДА Запорізької області надійшов лист про заміну сторони.

24.03.2021 від представника ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання про долучення доказів.

24.03.2021 від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Гайворонського О.Ю. до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання про долучення доказів.

25.03.2021 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя, залучено Запорізьку районну державну адміністрацію Запорізької області, що є правонаступником Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області (протокол сз 25.03.2021).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя 25.03.2021 цивільну справу передано за підсудністю Вільнянському районному суду Запорізької області.

15.04.2021 цивільна справа надійшла до Вільнянського районного суду Запорізької області в провадження судді Кіяшко В.О.

Ухвалою судді Вільнянського районного суду Запорізької області Кіяшко В.О. від 22.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

23.04.2021 від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Гайворонського О.Ю. до суду надійшло клопотання про зупинення розгляду справи у зв`язку зі смертю відповідача ОСОБА_2

11.05.2021 від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Гайворонського О.Ю. до суду надійшло клопотання щодо надання відзиву та продовження строку на його подання.

17.05.2021 від представника ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі врахувавши позицію викладену у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду від 17.05.2021 провадження у справі зупинено до залучення у справі правонаступника відповідача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Витребувано інформацію зі Спадкового реєстру про реєстрацію спадкової справи, заповіту, спадкових договорів.

Ухвалою суду від 23.06.2022 провадження у справі відновлено, призначено підготовче судове засідання, витребувано копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 у Вільнянської державної нотаріальної контори; інформацію про реєстрацію осіб у Вільнянської міської ради.

09.09.2022 на виконання ухвали суду від 23.06.2022 із Вільнянської міської ради до суду надійшла інформація.

Ухвалою суду від 22.11.2022 витребувано у Вільнянської державної нотаріальної контори копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2

20.12.2022 із Вільнянської державної нотаріальної контори до суду надійшла відповідь на запит.

Ухвалою суду від 12.01.2023 витребувано у П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2

13.01.2023 до суду надійшов із Запорізької РДА Запорізької області відзив на позовну заяву.

03.02.2023 із П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори до суду надійшла копія спадкової справи після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 30.03.2023 залучено до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено підготовче судове засідання.

28.04.2023 від ОСОБА_1 до суду надійшла апеляційна скарга на ухвалу суду від 30.03.2023.

Ухвалою суду від 11.05.2023 виправлено описку в ухвалі від 30.03.2023.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 21.06.2023 апеляційну скаргу залишено без задоволення. ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 30.03.2023 залишено без змін.

20.10.2023 від представника ТОВ «Агрофірма «Нива» до суду надійшло клопотання про подання доказів.

06.11.2023 від адвоката Гайворонського О.Ю. до суду надійшло клопотання/заява/пояснення та міркування щодо позовних вимог.

Ухвалою суду від 06.11.2023 закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.

13.12.2023 від представника ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі врахувавши позицію викладену у відзиві на позовну заяву.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову) не вчинялось, провадження не зупинялось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи та з`ясувавши обставини, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку площею 3,4397 га на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 2321581400:12:002:0006 на підставі Розпорядженням голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області від 15.09.2004 № 599 «Про передачу у власність земельних ділянок із земель КСП «Південне» (далі - розпорядження № 599). ОСОБА_2 було передано земельну ділянку в розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На підставі вказаного розпорядження № 599, ОСОБА_2 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 109688 від 19.03.2005.

Право власності на земельну ділянку зареєстровано відповідачкою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

15 березня 2007 року земельна ділянка, передана в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» на підставі договору № 29 (том № 1 а. с. 45).

Цивільна справа перебуває на розгляді в суді з 2019 року. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла (том № 3 а.с. 95). 30 березня 2023 ухвалою суду в якості правонаступника відповідача залучено ОСОБА_1 (том № 4 а.с. 81).

Книгою третьою ЦК України внормовано право власності та інші речові права.

У відповідності до змісту права власності власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, як слідує із змісту ст. 328 ЦК України). Право власності є непорушним.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, як випливає із змісту ст. 321 ЦК України, яка регламентує непорушність права власності.

Непорушність права власності декларована Основним Законом України в статті 41.

Виняток з правила про непорушність права власності встановлений в частині 4 ст. 41 Конституції України та частинах 2, 3 ст. 321 ЦК України.

Як зазначено в частині 2 ст. 321 ЦК України, особа може бути позбавлена права власності лише у випадках і порядку, встановлених законом.

З наведеного випливає, що коло випадків, коли може бути припинено право особи на мирне здійснення права власності, є обмеженим, і таке припинення має проводитися виключно за встановленою законом процедурою, на що вказує семантика вжитої в частині 2 ст. 321 ЦК України частки «лише» (лише у випадках і порядку, встановлених законом).

Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості (частина 3 ст. 321 ЦК України, ч. 5 ст. 41 Конституції України).

Таким чином, лише мотиви суспільної необхідності та не в усіх випадках цієї необхідності, а лише за відсутності інших заходів поновлення суспільного інтересу, можуть зумовити примусове відчуження об`єктів права приватної власності, як прямо слідує з наведених положень Основного Закону і цивільного законодавства.

Є очевидним, що вимога про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2321581400:12:002:0006, а також вимога про витребування землі з чужого незаконного володіння є нічим іншим, ніж вимогою про припинення права власності на спірну нерухомість.

Разом з тим позивач, висуваючи відповідну вимогу, не лише не зазначає, чим зумовлене застосування найбільш суворого заходу обмеження права власника в реалізації ним цього права повною мірою, яке гарантоване національним та міжнародним законодавством, але й не посилається на наявність суспільної необхідності для примусового припинення права власності, лише посилаючись на віднесення вказаної ділянки до меж територіальної юрисдикції м. Запоріжжя.

За змістом Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» суспільна необхідність - це обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку.

Навіть якщо припустити віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 2321581400:12:002:0006 до території м. Запоріжжя, в позові не зазначено, в чому полягає обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність вилучення земельної ділянки.

Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» визначено правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

Згаданим судом Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» встановлений вичерпний перелік підстав для примусового відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності, якою є обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку; а також процедуру цього відчуження, що пов`язана з дотриманням права особи, чиє право припиняється, попереднього повного відшкодування вартості земельної ділянки.

Разом з тим, не вбачаючи ознак суспільної необхідності у вилученні земельної ділянки, суд бере до уваги, що позивачем застосований спосіб захисту права, що врегульований нормами права, що витікають з правовідносин про захист права власності, які внормоване Главою 29 ЦК України, і вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог, виходить з такого.

Порушення права позивача, як зазначено в позові, полягає в тому, що на підставі Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 16.06.1988 року до меж міста Запоріжжя включено частину території Вільнянського і Запорізького районів Запорізької області загальною площею 1137,7 га, якою охоплюється спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2321581400:12:002:0006 (а. с. 17 т. 1).

Право власника на захист свого права шляхом висування вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння та від добросовісного набувача внормоване ст. ст. 387, 388 ЦК України.

Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння встановлено статтею 387 ЦК України, право власника на витребування майна від добросовісного набувача внормовано статтею 388 ЦК України.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі (було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння (1); було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння (2); вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом(3)).

Вважаючи, що відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» є добросовісним набувачем, позивач вимагає витребування з його володіння спірної земельної ділянки.

З аналізу наведеної правової норми (ст. 388 ЦК України) випливає, що передумовами для застосування вказаного знаряддя захисту права є наявність права власності у особи, яка вимагає витребування майна (1); придбання його добросовісним набувачем за відплатним договором (2); вибуття майна з володіння власника не з його волі іншим шляхом (3).

Вибуття спірної земельної ділянки з володіння позивача, як вказано в позові, відбулося внаслідок видання незаконного розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області від 15.09.2004 року № 599 «Про передачу у власність земельних ділянок із земель колективного сільськогосподарського підприємства «Південне» в частині рішення про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва площею 3,4397 га.

Суд не погоджується з твердженнями позову про незаконність в цій частині означеного рішення органу місцевого самоврядування.

Способами захисту цивільних прав та інтересів в силу ст. 16 ЦК України може бути, зокрема: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту цивільного права, як визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, встановлений статтею 21 ЦК України.

У відповідності до частини 2 цієї статті суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як випливає із змісту вказаної правової норми визнанню незаконним та скасуванню підлягає таке владне рішення органу місцевого самоврядування, яке суперечить актам цивільного законодавства (1) та порушує цивільні права або інтереси осіб (2), тобто для задоволення відповідних позовних вимог необхідна констатація сукупності двох наведених передумов.

Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.908.1995 року № 720/95 внормовано порядок паювання сільськогосподарських угідь, що перебувають у колективній власності сільськогосподарських суб`єктів господарювання. (паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств).

За змістом Указу Президента, паювання земель - це визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена

колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного

сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського

кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в

тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються

членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства,

відповідно до списку, що додається до державного акту на право

колективної власності на землю.

При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових

гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства,

кооперативу, товариства є рівними.

На виконання наведених положень Указу Президента № 720/95 від 08.08.1995 року головою Вільнянської районної державної адміністрації 26 червня 2003 року було видане розпорядження № 322 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по паюванню земель колективного сільськогосподарського підприємства «Південне» (т. 4 а. с. 191).

За змістом пункту 8 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу

України в редакції Закону України «Про внесення змін до Земельного кодексу України» № 675-ІV від 30.04.2004 року, члени колективних сільськогосподарських підприємств,

сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських

акціонерних товариств, а також пенсіонери з їх числа, які на час

набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки

шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на

їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього

Кодексу.

При обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються

сільськогосподарські угіддя, які були передані в оренду із земель

державної чи комунальної власності або які на час набрання

чинності Земельним кодексом України належали цим підприємствам на

праві колективної власності чи перебували у постійному

користуванні, за винятком земель, що не підлягають приватизації

або залишаються у державній чи комунальній власності відповідно до

Земельного кодексу України.

З урахуванням положень вказаного Указу Президента України та доповнень до п. 8 Перехідних положень Земельного кодексу України, а також позитивного рішення загальних зборів членів КСП «Південне» від 14.05.2003 року, розпорядженням голови Вільнянської районної державної адміністрації № 322 від 26.06.2003 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації по паюванню земель КСП «Південне».

У відповідності до вказаного Закону головою Вільнянської районної державної адміністрації № 296 30 квітня 2004 року видане розпорядження про паювання земель державної власності, переданих в оренду колективного сільськогосподарського підприємства «Південне». Зазначеним розпорядженням затверджено карту-схему паювання земель, які передані колективному сільськогосподарському підприємству «Південне» на умовах оренди, виготовлену державним підприємством «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Зазначене рішення органу місцевого самоврядування містить інформацію про утворення тимчасової узгоджувальної комісії, яка погоджувала списки членів та пенсіонерів КСП «Південне» по одержанню ними земельних паїв та схему розпаювання земель.

Згідно із п. 16 Перехідних положень ЗК України (в редакції від 26.04.2003 року) громадянам-власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділялися в натурі земельні ділянки з видачою державних актів на право власності на землю.

Як слідує зі змісту розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації № 496 від 28.07.2004 року, ним було затверджено проект організації території колективного сільськогосподарського підприємства «Південне» у відповідності до вимог ст. 7 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв)», встановлено розмір середньої земельної частки (паю), що дорівнює 3,25 га, надано дозвіл землевпорядній організації, яка має ліцензію на виконання землевпорядних робіт, виготовити власникам земельних часток (паїв) державні акти на право власності на земельні ділянки (том 4 а.с. 172).

Технічною документацією по розробці проекту організації території земельних часток (паїв) КСП «Південне» Вільнянського району Запорізької області передбачено утворення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району, цільове призначення яких - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для подальшої передачі цих ділянок у власність працівникам КСП "Південне" та пенсіонерам з їх числа та відповідно до розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації від 31.08.2004 року № 556 триста сімдесят три громадянина стали учасниками права спільної часткової власності на землю (том № 4 а. с. 175-189, 187, том № 1 а.с. 13-14).

15 вересня 2004 року головою Вільнянської районної державної адміністрації підписано розпорядження № 599 «Про передачу у власність земельних ділянок із земель колективного сільськогосподарського підприємства «Південне», за змістом якого у власність громадян згідно з доданим до розпорядження списком передаються у власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель, переданих у користування КСП «Південне» (том № 1 а.с. 12).

Зазначене розпорядження прийняте уповноваженою посадовою в межах своєї компетенції, оскільки у відповідності до п. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Суб`єктами права державної власності на землю відповідно до ст. 4 ЗК України (в редакції станом на 01.01.2002 року) виступають; Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності; Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території Республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Суб`єктами ж права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, у власність яких землі можуть бути передані за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств.

Наведене означає відсутність права у органів місцевого самоврядування на здійснення розпорядження вказаними землями, зміну їх категорії, цільового призначення навіть за умови включення земельної ділянки колективної форми власності до межі міста.

Що ж стосується спірної ділянки, вона є об`єктом приватної форми власності, яке за життя набула ОСОБА_2 як член колективного сільськогосподарського підприємства в порядку паювання земель, переданих у колективну власність цьому сільськогосподарському підприємству, та виділення земельної частки в розмірі належного йому паю в натурі з числа інших земельних часток, що передані КСП у колективну власність.

В силу ст. 19 ЗК України, у відповідності до якої землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим (ч. 3 ст. 19 ЗК).

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей, за змістом ст. 22 ЗК України, тоді як до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування (ст. 38 ЗК).

З наведеного випливає, що здійснення будівництва чи промислової діяльності на землях сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення землі забороняється, так як землі сільськогосподарського призначення та землі житлової і громадської забудови, промисловості є різними і самостійними категоріями земель, що мають різне цільове призначення і умови використання.

Технічною документацією по розробці проекту організації території земельних часток (паїв) колективного сільськогосподарського підприємства «Південне» Вільнянського району Запорізької області, виконаного ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут», підтверджується той факт, що земельна ділянка з кадастровим номером 2321581400:12:002:0006 розташована на території Дружелюбівської сільської ради, відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказана земельна ділянка використовується відповідно до правового режиму використання земель, визначеного для категорії земель сільськогосподарського призначення з моменту утворення радгоспу «Мокрянка», який в подальшому було перетворено в КСП «Південне» та за рахунок земель якого було виділено його членам земельні ділянки до теперішнього часу включно.

Про неврегульованість між м. Запоріжжя вказують такі фактичні дані.

За змістом рішення президії Вільнянської районної ради «Про зміну межі м. Запоріжжя» від 23.12.1998 року № 3-2, в якому наявне посилання на рішення Дружелюбівської сільської ради від 01.12.1998 року № 2, протокол зборів уповноважених КСП «Південне», ВАТ «Запоріжкокс», відмовлено у вилученні земель зазначеного колективного підприємства, а в листах Вільнянської райдержадміністрації № 07/1826 від 25.11.1999 року та Запорізької обласної державної адміністрації № 4052/08-20 від 29.08.2000 року значиться про неврегульованість межи м. Запоріжжя (том 1 а.с. 165).

У відповідності до розпорядження голови обласної державної адміністрації № 298 від 05.06.2000 року «Про встановлення зовнішньої межі міста Запоріжжя» у зв`язку з неврегульованістю права користування землями міста Запоріжжя в межах, затверджених рішенням Запорізької обласної ради від 16.10.1968 року і в межах, що виникли відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 16.05.1988 року № 5030-ХІ «Про розширення межі міста Запоріжжя» голова обласної державної адміністрації приписує виконкому Запорізької міської ради провести роботи по перенесенню в натурі міської межі у відповідності з приведеними вище документами, використавши проектну документацію по відновленню та виносу в натурі межі міста Запоріжжя, що розроблена Запорізькою філією інституту землеустрою УААН в 1999 році; виконкому Запорізької міської ради, Вільнянській та Запорізькій райдержадміністраціям разом з органами місцевого самоврядування у двомісячний термін після видання даного розпорядження внести необхідні зміни в земельно-кадастрову документацію; землі сільськогосподарського призначення до завершення приведення земельної реформи тимчасово залишити в територіальному користуванні Вільнянського та Запорізького районів (том 1 ас. 164).

Наведені обставини підтверджують невирішеність питань узгодження меж м. Запоріжжя, Вільнянського та Запорізького районів.

Згідно з п. 29 ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної ради України належить утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів. В силу ст. 176 ЗК України (в редакції 2005 року) межі адміністративно-територіальних утворень посвідчуються державним актом України, а у відповідності до частин 1, 4 ст. 20 ЗК Української РСР (в редакції 1988 року) право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею, видача яких здійснюється у відповідності до ст. 21 ЗК України виконавчими комітетами районних (сільських) рад народних депутатів.

Як зазначено в частині 2 ст. 40 ЗК Української РСР (в редакції 1988 року), вилучення ділянок із земель, які є у користуванні колгоспів, може провадитися тільки за згодою загальних зборів членів колгоспу.

Проте позивачем не надано суду жодних фактичних даних на підтвердження згоди загальних зборів членів КСП «Південне» на вилучення земель, проекту землеустрою, не надано державного акту на землю, який визначав би межі м. Запоріжжя як умовну замкнену лінію на поверхні землі, що відокремлює його територію від інших категорій.

Статтею 19 ЗК України встановлені категорії земель, і до них відносяться, зокрема землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим, як слідує із змісту частини 3 ст. 20 ЗК України.

Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок врегульована статтею 20 ЗК України, згідно з якою при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо:

- земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу;

- земельних ділянок приватної власності - їх власниками.

Як зазначено судом, спірна земельна ділянка є землею сільськогосподарського призначення

Між тим включення земель Вільнянського та Запорізького районів Запорізької області до між м. Запоріжжі у відповідності до Указу Президії Верховної Ради Української РСР передбачає використання вказаних земель під промислове та житлове будівництво, що припускає зміну категорії та цільового призначення земель, а це у відповідності до ст. 20 ЗК України у випадку належності ділянки на праві приватної власності є прерогативою власника земельної ділянки.

Окрім того, статтею 23 встановлено пріоритетність земель сільськогосподарського призначення , в силу якої землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.

Для будівництва ж промислових підприємств, об`єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв`язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов`язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості, зазначено в частині 3 вказаної статті.

Відомостей про зміну категорії та цільового призначення спірної земельної ділянки суду також не надано.

Більш того, наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель в силу ст. 21 ЗК України можуть полягати у визнанні недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Таким чином, суд доходить висновку, що ОСОБА_2 правомірно набула право власності на земельну частку (пай), яку у відповідності до оспорюваного розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації № 599 було виділено в натурі, отримав державний акт про право власності на землю, на підставі якого вказана земельна ділянка булу успадкована відповідачкою по справі ОСОБА_5 . Вказана земельна ділянка використовується відповідно до правового режиму використання земель, визначеного для категорії земель сільськогосподарського призначення, з моменту утворення радгоспу «Мокрянка», що перетворений в КСП «Південне».

Межі районів, сіл, селищ, міст, районів у містах - це умовна лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій у відповідності до ст. 173 ЗК України.

Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць, як слідує із змісту ч. 2 ст. 173 ЗК України.

Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною четвертою цієї статті (ч. 3 ст. 173 ЗК України), а це землі державної власності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що за умови правомірності набуття права власності, яка (правомірність) в даному випадку не лише презюмується, а й доведена відповідачами, навіть за умови включення спірної ділянки до меж міста Запоріжжя у встановленому законом порядку не могло б потягти за собою припинення права власності за відповідачкою.

У зв`язку з викладеним, суд не вбачає підстав для застосування такого способу захисту права як визнання незаконним та скасування акту органу місцевого самоврядування, для вжиття якого в силу ст. 21 ЦК України, як вже зазначено судом, необхідна констатація двох передумов: невідповідність нормативно-правового акту вимогам законодавства (1) та порушення будь-чиїх цивільних прав та інтересів.

Відсутність порушення права позивача свідчить і про відсутність у нього права на звернення з віндикаційним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог про витребування земельної ділянки, суд також враховує відсутність матеріальних підстав для висування вимоги до орендаря земельної ділянки про витребування нерухомості з його володіння, оскільки за загальними правилами цивільного законодавства та законодавства про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку не є підставою для зміни умов або припинення договору оренди, якщо інше не встановлено договором між орендарем та орендодавцем.

Що стосується посилання представника позивача в позові на необхідність застосування при розв`язанні цього позову висновків в постановах Верховного Суду Верховного Суду в справі 908/3381/16 від 06.11.2011 року та № 908/43/17 від 07.08.2019 року, за змістом яких межа м. Запоріжжя була встановлена в 1988 році на підставі Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 16.06.1988 року, суд виходить з такого.

За змістом ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Означеними постановами Верховного Суду встановлено, що територія м. Запоріжжя дійсно була розширена на 1137,7 га за рахунок території Вільнянського та Запорізького районів згідно із Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 16.06.1988 року, і з того часу межі м. Запоріжжя у визначеному законодавством порядку не змінювалися, проте, враховуючи ці обставини, відмовляє в задоволенні позову, оскільки основна позовна вимога про витребування земельної ділянки у комунальну власність витікає з вимоги про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування про передачу ділянки у власність члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Проте, як зазначив суд, він не вбачає ознак протиправності в оскаржуваному рішенні, оскільки рішення про передачу земель сільськогосподарського призначення у комунальну власність, наявність якого (рішення про передачу) є обов`язковою передумовою для вилучення земель цієї категорії та зміни їх цільового призначення, як встановлено судом, загальними зборами колективного сільськогосподарського підприємства «Південне» не приймалось. Навпаки, як вже зазначалось судом, в рішенні президії Вільнянської районної ради «Про зміну межі м. Запоріжжя» від 23.12.1998 року № 3-2 про відмову у вилученні земель зазначеного колективного підприємства враховане волевиявлення зборів уповноважених осіб КСП «Південне» на ненадання такої згоди.

Оскільки лише порушене право підлягає захисту у випадку визнання поважними причин пропущення позовної давності, між тим суд не вбачає ознак порушення права позивача в діях відповідачів, він не розглядає клопотання відповідачів про застосування давності та не оцінює заперечення проти цих клопотань з боку позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 56, 77-81, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

позов Запорізької міської ради до Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, що є правонаступником Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_1 , що є правонаступником ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Нива», Головного Управління Держгеокадастру у Запорізькій області, треті особи: Колективне сільськогосподарське підприємство «Південне» Вільнянського району Запорізької області, Матвіївська сільська об`єднана громада Вільнянського району Запорізької області, до складу якої входить Дружелюбівська сільська рада Вільнянського району Запорізької області, про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, витребування майна із незаконного володіння - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Повний текст рішення суду складено 23.02.2024.

Позивач: Запорізька міська рада, код ЄДРПОУ 04053915, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206.

Відповідач: Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області, код ЄДРПОУ 20488417, м. Запоріжжя, вул. Істоміна, що є правонаступником Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, код ЄДРПОУ 02140870, Запорізька обл., м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 12.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , що є правонаступником ОСОБА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Нива», код ЄДРПОУ 30719778, адреса: м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 25, кв. 104.

Відповідач: Головне Управління Держгеокадастру у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39820689, адреса: м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50.

Третя особа: Колективне сільськогосподарське підприємство «Південне» Вільнянського району Запорізької області, код ЄДРПОУ 31654722, адреса: Запорізька обл., Запорізький (Вільнянський) р-н, с. Гасанівка.

Третя особа: Матвіївська сільська об`єднана громада Вільнянського району Запорізької області, код ЄДРПОУ 24906248, адреса: Запорізька обл., Запорізький р-н, с. Матвіївка, вул. Центральна, буд. 77А, до складу якої входить Дружелюбівська сільська рада Вільнянського району Запорізької області.

Суддя Вікторія Олександрівна Кіяшко

23.02.2024