Рішення

від 22.02.2024 по справі 359/6433/23

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/359/343/2024

Справа №359/6433/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Семенюти О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Моргушко Л.В.,

за участю представника відповідача Мостової М.І.,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємстваобслуговування повітряногоруху України,треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Первинна профспілкова організація авіакомпанії «Украерорух», Всеукраїнська профспілка «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України», про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

встановив:

1. Зміст доводів пред`явленого позову.

У липні2023року ОСОБА_1 звернувся досуду звказаним позовомта обґрунтовуєйого тим,що вінпрацював вДП «Украерорух»на посадіінженера 1категорії групиорганізаційного забезпеченнята документообігуслужби організаціївиробництва авіакомпанії«Украерорух».Наказом ДП«Украерорух» №414/овід 13квітня 2020року позивачбув звільненийз роботина підставіп.1ч.1ст.40КЗпП України,у зв`язкузі скороченнямштату працівників. ОСОБА_1 посилається нате,що йоговивільнення зроботи булопроведено зчисленними порушеннямизакону.Зокрема,відповідач неповідомив профспілковуорганізацію проскорочення штатупрацівників,не проводивз профспілкамиконсультації щодозапобігання звільненню.Крім того,ДП «Украерорух»приховав від ОСОБА_1 наявні напідприємстві вакантніпосади,оскільки здня попередженняпозивача провивільнення 3лютого 2020року,до днявручення самогопопередження 13лютого 2020року,минуло 10днів.Позивач такожмав переважнеправо назалишення нароботі.Рішенням Первинноїпрофспілкової організаціїавіакомпанії «Украерорух»(далі ППОПАК «Украерорух»)від 31березня 2020року буловідмовлено у наданні ДП «Украерорух» згоди на звільнення позивача з роботи. Крім того, Верховний Суд у справі №359/3507/20 вже надавав оцінку незаконності дій відповідача.

Тому ОСОБА_1 просить суд визнати незаконним та скасувати наказ ДП «Украерорух» №414/о від 13 квітня 2020 року, поновити позивача на роботі в ДП «Украерорух» на посаді інженера 1 категорії групи організаційного забезпечення та документообігу служби організації виробництва авіакомпанії «Украерорух», стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду в розмірі 10000 гривень.

2. Інформація про рух цивільної справи. Ставлення учасників судового процесу до пред`явленого позову.

Зі змісту протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 3 липня 2023 року (а.с.63-64 т.1) вбачається, що цивільна справа за позовом, пред`явленим ОСОБА_1 , була розподілена судді Бориспільського міськрайонного суду Семенюті О.Ю.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 10 липня 2023 року (а.с.65-66 т.1) було залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 4 вересня 2023 року (а.с.149 т.1) було відкрито провадження у цивільній справі та призначено розгляд цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримував позов та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_3 не визнає позов та заперечує проти його задоволення. В обґрунтування своїх доводів вона посилається на те, що 26 грудня 2019 року наказом ДП «Украерорух» №1120 була введена в дію оновлена організаційна структура та штатний розпис керівного складу ДП «Украерорух». 9 січня 2020 року т.в.о. адміністративного директора ДП «Украерорух» проінформував голову первинної профспілковоїорганізації авіакомпанії«Украерорух» ОСОБА_4 про скорочення штату працівників. Оскільки посада позивача була в переліку посад, що підлягають скороченню, ДП «Украерорух» 13 лютого 2020 року підготував письмове попередження про скорочення посади позивача через 2 місяці після його отримання та надав ОСОБА_1 перелік вакантних посад по підприємству. Ці обставини свідчать про те, що відповідачем були виконані вимоги ст.49-2 КЗпП України. Однак позивачем протягом 2 місяців до дня звільнення так і не було подано жодної заяви про обрання ним будь-якої вакантної посади. Без волевиявлення позивача ДП «Украерорух» не міг перевести позивача на іншу посаду. 27 березня 2020 року ДП «Украерорух» направив до ППО ПАК «Украерорух» подання про розірвання трудового договору з членами даної профспілки, в тому числі і з ОСОБА_1 7 квітня 2020 року відповідач отримав рішення вказаної профспілки про відмову у наданні згоди на звільнення позивача, однак оскільки відмова не була обґрунтована, враховуючи те, що позивач так і не подав заяву на заняття ним будь-якої вакантної посади, ДП «Украерорух» прийняв законний наказ про звільнення позивача з займаної ним посади на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України. У зв`язку з тим, що скорочена посада, яку обіймав ОСОБА_1 , була єдиною на підприємстві, правила ст.42 КЗпП України, які передбачають переважне право працівника на залишення на роботі, не поширюються на спірні правовідносини. Незважаючи на те, що попередження про звільнення позивача було підготовлено 3 лютого 2020 року, воно разом з переліком посад, актуальних станом на 13 лютого 2020 року, було вручено позивачу 13 лютого 2020 року, оскільки до цієї дати ОСОБА_1 перебував у відпустці. Ці обставини свідчать про те, що звільнення позивача з роботи було проведено з дотриманням порядку, передбаченого законом. Тому представник відповідача ОСОБА_3 просить суд відмовити у задоволенні позову.

Представники ППО ПАК «Украерорух» та ВП «ФПАРРіЗУ» не з`явилися у судові засідання, своєї позиції щодо пред`явленого позову не висловили, вони неодноразово належним чином повідомлялися про час та місце розгляду цивільної справи, що підтверджується численною судовою кореспонденцією (а.с.155, 156 т.1, а.с.11, 12, 23-27, 59, 60, 74-80 т.2).

3. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Наказом ДП «Украерорух» №581/о від 4 липня 2018 року (а.с.18 т.1) ОСОБА_1 було прийнято на посаду інженера 1 категорії групи організаційного забезпечення та документообігу служби організації виробництва авіакомпанії «Украерорух».

Наказом ДП «Украерорух» №1120 від 26 грудня 2019 року (а.с.188-191 т.1) на підставі оновленої організаційної структури відповідача, погодженої 23 грудня 2019 року Міністерством інфраструктури України, у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці, з 26 грудня 2019 року було введено оновлену організаційну структуру ДП «Украерорух» та штатний розпис керівного складу підприємства.

Наказом ДП «Украерорух» №9 від 8 січня 2020 року (а.с.193-195 т.1) затверджено штатний розпис підрозділів головного підприємства «Украерорух» та з 3 лютого 2020 року введено в дію новий штатний розпис.

3 лютого 2020 року ДП «Украерорух» підготувало попередження про скорочення посади позивача та наступне вивільнення (а.с.25 т.1). 13 лютого 2020 року позивач отримав вказане попередження та перелік вакантних посад, актуальних станом на 13 лютого 2020 року (а.с.26-41).

27 березня 2020 року ДП «Украерорух» направив голові ППО ПАК «Украерорух» Шевердіну С. подання про розірвання трудового договору (а.с.217-218 т.1) з членами даної профспілки, посади яких підлягають скороченню, в тому числі щодо ОСОБА_1 .

Наказом ДП «Украерорух» №414/о від 13 квітня 2020 року (а.с.222 т.1) позивач був звільнений з роботи у зв`язку зі скороченням штату працівників, на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Спірні правовідносини регулюються главою ІІІ «Трудовий договір» КЗпП України та Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

4. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Згідно з ч.6 ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Згідно з ч.2 ст.492 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Як роз`яснив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №359/2467/20 (провадження № 61-8055св22), застосування ст.42 КЗпП України можливе серед працівників, які обіймають ідентичні (тотожні, однакові) посади. Якщо посада, яку займає працівник, на підприємстві є єдиною й будь-яка перевага в цьому випадку не може бути реалізована, тому у роботодавця немає підстав для з`ясування наявності у позивача переважного права на залишення на роботі та застосування ст.42 КЗпП України. Право на залишення на роботі, передбачене ч.1 ст.42 КЗпП України, не застосовується для працевлаштування в новоутворених структурних підрозділах (при зміні організаційної структури), оскільки переважне право на залишення на роботі не є тотожним переважному праву на працевлаштування на нову посаду у новостворених підрозділах. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі №310/9294/18 (провадження № 61-16809св20), від 09 квітня 2020 року у справі №760/21020/15 (провадження № 61-37686св18).

Згідно з ч.3 ст.64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відповідно до ч.2 ст.65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

Як роз`яснив Верховний Суд у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду в постановах від 16 січня 2018 року у справі №519/160/16-ц (провадження №61-312св17), від 6 лютого 2018 року у справі №696/985/15-ц (провадження №61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі №297/868/18 (провадження №61-393св19), від 28 квітня 2021 року у справі №373/2133/17 (провадження №61-8393св20), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Зокрема, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення. Наведені правові висновки викладено в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року у справі №444/2600/19 (провадження №61-13999св20), від 22 липня 2021 року у справі №456/57/20 (провадження №61-6288св21), від 23 липня 2021 року у справі №766/12805/19 (провадження №61-7098св21), від 27 серпня 2021 року у справі №712/10548/19 (провадження №61-10299св21), від 09 грудня 2021 року у справі №646/2661/20 (провадження № 61-7496св21), від 24 січня 2022 року у справі №358/404/20 (провадження № 61-15621св21).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

5. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

Судом встановлено, що у відповідача ДП «Украерорух» дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, реорганізація підприємства зі скороченням штату працівників. Так, за новою організаційною структурою авіакомпанії «Украерорух» відбулось скорочення посад з 37 (а.с.198-199 т.1) до 31 посади (а.с.194-195 т.1).

9 січня 2020 року т.в.о. адміністративного директора ДП «Украерорух» листом №1-16.2/102/20 (а.с.192 т.1) проінформував голову первинної профспілковоїорганізації авіакомпанії«Украерорух» ОСОБА_4 про скорочення штату працівників, який особисто розписався про ознайомлення з вказаною інформацією. На підставі наказу ДП «Украерорух» №135 від 25 лютого 2020 року (а.с.242 т.1) на підприємстві була створена комісія з дотриманням норм трудового законодавства при проведенні організаційних заходів, а листом №1-23.2.2/2069/20 від 4 березня 2020 року (а.с.243 т.1) начальник управління персоналу ДП «Украерорух» пропонувало голові ППО ПАК «Украерорух» провести спільні засідання для обговорення питань подальшого скорочення працівників. Враховуючи вказані письмові докази, суд критично оцінює доводи представника позивача ОСОБА_2 щодо невиконання керівництвом ДП «Украерорух» обов`язку, передбаченого ч.3 ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

13 лютого 2020 року ОСОБА_1 особисто отримав попередження про звільнення та перелік вакантних посад по ДП «Украерорух», актуальних саме на 13 лютого 2020 року, а не станом на 3 лютого 2020 року. Відтак твердження представника позивача ОСОБА_2 про те, що з дня виготовлення попередження та до дня вручення його позивачу минуло 10 днів, що призвело до приховування наявних у відповідача вакансій, не ґрунтується на матеріалах цивільної справи. Крім того, як вбачається з заяви ОСОБА_1 від 13 січня 2020 року (а.с.228 т.1) в період часу з 20 січня 2020 року до 8 лютого 2020 року позивачу було надану відпустку на період навчання в Національному авіаційному університеті, що об`єктивно унеможливило вручення ОСОБА_1 попередження про звільнення в день його виготовлення 3 лютого 2020 року.

Всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не подали жодного доказу на підтвердження того, що позивач повідомив ДП «Украерорух» про згоду на переведення на будь-яку вакантну посаду. Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється. Позивач мав висловити свою згоду на переведення на будь-яку обрану ним посаду, однак цього не зробив. В той же час, ДП «Украерорух» не мав права перевести позивача без його згоди на іншу посаду. Зі змісту витягу зі штатного розпису авіакомпанії «Украерорух», затвердженого наказом ДП «Украерорух» №21 від 11 січня 2019 року (а.с.198-199 т.1) вбачається, що група організаційного забезпечення та документообігу служби організації виробництва складалась з інженера 1 категорії та провідного інженера. Ця обставина свідчить про те, що посада, яку займав ОСОБА_1 , була єдиною в авіакомпанії «Украерорух». Як вбачається з правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №359/2467/20 (провадження №61-8055св22), в такому випадку ст.42 КЗпП України, яка передбачає переважне право працівника на залишення на роботі, не поширюється на спірні правовідносини.

У зв`язку з тим, що позивач був попереджений про наступне вивільнення більше ніж за два місяці, звільнення його з роботи було проведено з дотриманням вимог, передбачених ст.492 КЗпП України.

Листом №53 від 1 квітня 2020 року (а.с.219-220 т.1) ППО ПАК «Украерорух» повідомила відповідача про прийняте рішення №60 від 31 березня 2020 року (а.с.221 т.1), яким відмовила в наданні згоди на розірвання трудового договору. ППО ПАК «Украерорух» в обґрунтування свого рішення послалася на те, що відповідач не дотримався порядку дій при розірванні трудового договору, не надав профспілці інформацію про причини наступних звільнень, не провів консультації про заходи щодо запобігання звільненню працівників, а також не провів конкурси чи іспити для визначення переважного права на залишення на роботі. Як роз`яснив Верховний Суд України в постанові від 1 липня 2015 року у справі №6-703цс15, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості. Лише у разі відсутності у рішенні обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення. Така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова «обґрунтований», яке означає «бути достатньо добре аргументованим, підтвердженим переконливими доказами, доведеним фактами». Отже рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо добре аргументованим та містити посилання на фактичні обставини й правове обґрунтування незаконності звільнення працівника, на неврахування власником певних обставин й гарантій, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав. Оцінку щодо обґрунтованості рішення профспілкового органу надає суд. У цій цивільній справі судом встановлено, що рішення ППО ПАК «Украерорух» не містило правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 , а ґрунтувалося лише на загальних формулюваннях, та фактично суперечило листу т.в.о. адміністративного директора ДП «Украерорух» №1-16.2/102/20 від 9 січня 2020 року (а.с.192 т.1), наказу ДП «Украерорух» №135 від 25 лютого 2020 року (а.с.242 т.1), листу начальника управління персоналу ДП «Украерорух» №1-23.2.2/2069/20 від 4 березня 2020 року (а.с.243 т.1). Тому суд висновує, що ДП «Украерорух» мав право звільнити позивача без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Також суд зазначає, що висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, висловлені у постанові від 26 січня 2022 року в справі №359/3507/20 (провадження № 61-19652св21), не можуть бути враховані судом під час розгляду цієї цивільної справи з огляду на таке. Так, у справі №359/3507/20 позивач був членом виборного профспілкового органу ППО ПАК «Украерорух», яка вступила до вищестоящої профспілки ВП «ФПАРРіЗУ», тому при звільненні на нього поширювались гарантії, передбачені ч.3 ст. 252 КЗпП України, ч.3 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». ДП «Украерорух» не дотримався вимог вказаних нормативно-правових актів у справі №359/3507/20. В цивільній справі, що є предметом судового розгляду, відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 був членом виборного профспілкового органу ППО ПАК «Украерорух», і для його звільнення роботодавець був зобов`язаний звернутися ще до вищестоящої профспілки ВП «ФПАРРіЗУ». Вказана інформація відсутня і в рішенні ППО ПАК «Украерорух» №60 від 31 березня 2020 року (а.с.221 т.1), і в її листі №53 від 1 квітня 2020 року (а.с.219-220 т.1). За таких обставин у цій справі №359/6433/23 відповідач був зобов`язаний був виконати та виконав вимоги, передбачені ч.1 ст.43 КЗпП України, а на ОСОБА_1 не поширювались гарантії, передбачені ч.3 ст. 252 КЗпП України та ч.3 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Крім того, позивач у цивільній справі №359/3507/20 звертався до директора ДП «Украерорух» з заявою, в якій повідомляв про бажання і надалі працювати на підприємстві. В цій цивільній справі ОСОБА_1 не написав та не подав жодної заяви до ДП «Украерорух» щодо переведення його на будь-яку посаду.

З огляду на це суд висновує щодо відсутності підстав для визнання незаконним та скасування наказу ДП «Украерорух» №414/о від 13 квітня 2020 року, для поновлення ОСОБА_1 на посаді інженера 1 категорії групи організаційного забезпечення та документообігу служби організації виробництва авіакомпанії «Украерорух», а також для стягнення з ДП «Украерорух» на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Тому у задоволенні позову, пред`явленого ОСОБА_1 , належить відмовити в повному обсязі.

6. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 1073 гривень 60 копійок, що підтверджується відповідною квитанцією (а.с.144 т.1). Однак у задоволенні пред`явленого позову відмовлено.

З огляду на це суд висновує, що підстави для відшкодування позивачу вказаних судових витрат відсутні.

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.ст.263-265, ч.6 ст.268 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до державного підприємстваобслуговування повітряногоруху України,треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Первинна профспілкова організація авіакомпанії «Украерорух», Всеукраїнська профспілка «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України», про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити.

Повний текст рішення суду складений 27 лютого 2024 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.Ю. Семенюта