Ухвала

від 27.02.2024 по справі 545/275/19

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/275/19

Провадження № 2/545/78/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.02.2024 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого суддіПутрі О.Г.,

з участю секретаряЛитвинова В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві цивільну справу за позовомвиконуючого обов`язки керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі, повернення земельних ділянок,-

ВСТАНОВИВ:

Виконуючий обов`язки керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі, повернення земельних ділянок. Позовна заява мотивована тим, що земельні ділянки земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності передані для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 із порушенням вимог чинного законодавства та їх передача суперечить інтересам держави.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2022 року визначено головуючого суддю по справі Путрю О.Г.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 08.06.2022 справу прийнято до провадження.

Ухвалою від 19.10.2023 підготовче провадження по справі закрито, призначено справу до розгляду по суті.

Прокурор Ганзенко О.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та прохав задовольнити, пославшись на обставини та підстави, викладені у позові.

Представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Нескородь В.М. у задоволенні позову прохав відмовити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомленими про місце та час слухання справи відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, заяв чи клопотань не надсилали.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку .

Судом встановлено , що на підставі заяв гр. ОСОБА_1 про надання земельних ділянок з метою ведення фермерського господарства Головним управлінням Держземагентства (Держгеокадастру) у Полтавській області надано ОСОБА_1 земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства в оренду , які розташовані за межами населених пунктів Рунівщинської, Новоселівської та Надержинщинської сільських рад Полтавського району Полтавської області, а саме: від 10.12.2014 №5444-сг; від 10.12.2014 №5445-сг; від 10.12.2014 №5446-сг; від 10.12.2014 №5447-сг; від 10.12.2014 №5448-сг; від 10.12.2014 №5449-сг; від 10.12.2014 №5450-сг; від 10.12.2014 №5451-сг; від 10.12.2014 №5453-сг; від 10.12.2014 №5454-сг, від 18.07.2016 №5146-сг; від 18.07.2016 №5149-сг; від 18.07.2016№5151-сг; від 18.07.2016 №5154-сг; від 18.07.2016 №5156-сг; від 18.07.2016 №5158-сг;від 19.07.2016 №5254-сг; від 19.07.2016 №5257-сг; від 19.07.2016 №5259-сг;від 19.07.2016№5264-сг; від 19.07.2016 №5265-сг; від 19.07.2016 №5266-сг; від 22.07.2016 №5384-сг.У подальшому між Головним управлінням Держземагентства у Полтавській області та ОСОБА_1 укладено договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства ( том 1 а.с.42-47, 53-58, 64-69, 75-80, 86-91, 97-102, 108-113, 119-124, 130-135, 141-146, 166-168, 188-193, 216-221, 245-250, том 2 а.с. 21-26, 47-52, 76-81, 96-101,183-188, 209-214, 237-242).Як вбачається із спірних договорів орендодавець на підставі наказів надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельні ділянки для ведення фермерського господарства.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як підприємець з 13.02.2003 року і цей статус на даний час не змінений, що підтверджується відомостями, які містяться на веб-сайті ЄДРЮОФОП.

Статтею 124Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним з найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першоюстатті 16 цього Кодексукожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

За змістом частини першоїстатті 19 Цивільного процесуального кодексу України(далі -ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами розглядаються господарськими судами.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV«Про фермерське господарство»(далі - Закон № 973-IV) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

У статті 2 Закону № 973-IV закріплено, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Тобто спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах є Закон №973-IV.

За частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону №973-IVправо на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону№ 973-IV).

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону №973-IV вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З комплексного аналізу норм статей 1,5,7,8,12 Закону №973-IVможна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому закономпорядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Фермерські господарства створюються для вироблення товарної сільськогосподарської продукції, здійснення її переробки та реалізації з метою отримання прибутку.

За положенням статті 42 Господарського кодексу України (далі -ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, і відповідно до статті 1 Закону № 973-IV, і відповідно статті 42ГК України фермерське господарство є формою підприємницької діяльності, а надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення власної підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Тобто, земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи:

1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю як передумова створення фермерського господарства;

2) створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.

Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства.

Хоча, як зазначалося вище, земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства як суб`єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб`єкту земельної ділянки. Отже, в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов`язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі.

Аналізуючи відносини щодо створення фермерського господарства і набуття ним права власності (користування) землею, можна зробити висновок, що dejure отримує землю фізична особа - засновник фермерського господарства, однак defacto він діє в інтересах створюваного ним фермерського господарства.

У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб- підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

Згідно з ч. 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20),Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 3 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 12 травня 2020 року у справі № 357/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.Спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Відповідно доп.1ч.1ст.255ЦПКУкраїни суд своєю ухвалою закриває провадження у справі якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин провадження у справі підлягає закриттю з роз`ясненням позивачу, згідно з положеннями ч. 1ст. 256 ЦПК України, що розгляд даної справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1ст.255, 258-260, 353-354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом виконуючого обов`язки керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі, повернення земельних ділянокзакрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної цивільної справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя: О. Г. Путря