Ухвала

від 27.02.2024 по справі 754/14337/13-ц

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

4-с/754/32/24

Справа № 754/14337/13-ц

У Х В А Л А

Іменем України

27 лютого 2024 року м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя: О. Грегуль, секретар судового засідання: І. Вакуленко, справа № 754/14337/13-ц

ОСОБА_1 - скаржник/боржник

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - стягувач

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Континенталь фінанси» - заінтересована особа

Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - відповідач

Числовська І.В. - адвокат скаржника

Горбатовський І.А. - представник відповідача

ВСТАНОВИВ:

21.02.2024 до суду надійшла і після реєстраційних дій канцелярією суду 23.02.2024 головуючому передана справа за скаргою на бездіяльність державного виконавця в якій скаржник посилаючись на бездіяльність відповідача просить: 1) Визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Деснянського ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 , що накладений у межах ВП № НОМЕР_2; 2) Зобов`язати посадових осіб Деснянського ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) зняти арешт з усього майна, що належить ОСОБА_1 та заборону його відчуження, в тому числі на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що накладений у межах ВП № НОМЕР_2.

Ухвалою суду від 23.02.2024 у справі № 754/14337/13-ц відкрито провадження.

Ухвалою суду від 23.02.2024 у справі № 754/14337/13-ц витребувано інформацію і завірену копію ВП № НОМЕР_2.

Про час і місце розгляду справи всі учасники справи повідомлялись належним чином через повідомлені і доступні суду засоби зв`язку відповідно: поштою, електронною поштою, SMS, додаток «Дія», а також інформація про рух справи розміщується на офіційному сайті суду і є загальнодоступною.

Учасники справи в судове засідання не з`явились і доказів про поважність причин своєї неявки суду не надали.

Адвокатом скаржника подано клопотання про витребування доказів у приватного нотаріуса, а саме інформації про припинення іпотеки, документів припинення іпотеки, повідомлення про припинення іпотеки.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 84 ЦПК України, 2. У клопотанні повинно бути зазначено: 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати.

У порушення п. 2 ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні адвоката скаржника взагалі не зазначено обставин, яке відношення має перевірка інформації про припинення іпотеки, документів припинення іпотеки, повідомлення про припинення іпотеки до перевірки правомірності дій/бездіяльності виконавчих органів з примусового виконання виконавчих документів та які оскаржуються скаржником, а тому в задоволенні клопотання адвоката скаржника про витребування доказів відмовляється за безпідставністю.

Відповідачем подано листа з проханням відмовити в задоволенні скарги.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 450 ЦПК України, 1. Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. 2. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Заяв/клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З урахуванням викладеного і ст. 128-131, 223, 450 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті засідання за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи № 754/14337/13-ц (провадження № 2/754/507/14 та провадження № 4-с/754/32/24) , суд у судовому засіданні встановив наступне.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24.04.2014 у справі № 754/14337/13-ц (суддя: Бабко В.В.) задоволено частково позов та в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернуто стягнення на належну ОСОБА_1 однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 17.09.2014 у справі № 754/14337/13-ц скасовано рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24.04.2014 у справі № 754/14337/13-ц (суддя: Бабко В.В.) та ухвалено нове, яким в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернуто стягнення на належну ОСОБА_1 однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі рішення Апеляційного суду м. Києва від 17.09.2014 у справі № 754/14337/13-ц Деснянським районним судом м. Києва видано виконавчий лист від 27.10.2014.

У листі Деснянський ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) від 26.02.2024 № НОМЕР_2 суду повідомив наступне.

Постановою державного виконавця від 25.08.2015 відкрито виконавче провадження.

Постановою державного виконавця від 04.03.2016 стягнуто виконавчий збір у сумі: 57099,74 грн..

Постановою державного виконавця від 04.03.2016 накладено арешт на майно боржника з метою забезпечення реального виконання виконавчого документа.

Постановою державного виконавця від 04.03.2016 визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі: 150 грн..

Постановою державного виконавця від 05.09.2019 виконавчий документ повернуто стягувачеві за його заявою.

Також у листі Деснянський ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) від 26.02.2024 № НОМЕР_2 суду повідомляє, що ВП № НОМЕР_2 знищено за закінченням терміну зберігання, що унеможливлює направлення до суду завіреної копії ВП № НОМЕР_2 на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Крім того у листі Деснянський ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) від 26.02.2024 № НОМЕР_2 вказує, що скаржник для ухилення від сплати виконавчого збору у розмірі: 57099,74 грн. та витрат виконавчого провадження у розмірі: 150 грн. по завершеному ВП № НОМЕР_2 подає скарги на бездіяльність відділу без будь-яких законних підстав.

Згідно сформованого 13.11.2023 і доданого до скарги витягу інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, 27.05.2016 здійснено державну реєстрацію обтяжень: арешт нерухомого майна ОСОБА_1 в тому числі об`єкта: квартири за адресою: АДРЕСА_1 , документ поданий для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_2, виданий 04.03.2016, видавник: Деснянський РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, державний реєстратор: Ельбабаєв Баходір Бекмурадович.

З 05.10.2016 набрав чинності Закону України «Про виконавче провадження» 02.06.2016 № 1404-VIII.

Станом на 04.03.2016 і 17.06.2016 діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» 02.06.2016 № 1404-VIII, 1. Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» 02.06.2016 № 1404-VIII, 1. Виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону.

Згідно ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» 02.06.2016 № 1404-VIII, 1. У разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. 2. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Згідно ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» 02.06.2016 № 1404-VIII, 1. У разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. 2. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна. 3. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. 4. У разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Вищевикладене дає правові підстави для висновку, що з 05.09.2019 (дата повернення виконавчого документа стягувачеві) і станом на час подання скарги та її вирішення судом у відповідача не перебуває на виконанні виконавчий документ за яким скаржник є боржником та за яким постановою державного виконавця від 04.03.2016 накладено арешт на майно боржника з метою забезпечення реального виконання виконавчого документа.

Доказів про дотримання та виконання Деснянським ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) вимог ч. 3 і ч. 4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» 02.06.2016 № 1404-VIII суду не надано.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» 02.06.2016 № 1404-VIII, 1. Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» 02.06.2016 № 1404-VIII, 1. Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, 1. Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. 2. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. 3. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. 4. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. 5. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. 6. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. 7. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання. 8. Судові рішення інших держав, рішення міжнародних арбітражів, рішення міжнародних судових установ та аналогічні рішення інших міжнародних організацій щодо вирішення спорів є обов`язковими до виконання на території України за умов, визначених законом, а також відповідно до міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, 4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 19.01.2022 у справі № 179/110/21: «Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Суду як джерело права. Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур. Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.».

Згідно ч. 1, ч. 4 - ч. 7 ст. 81 ЦПК України, 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. 5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 у справі № 757/1782/18: «Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.».

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.08.2021 у справі № 438/1673/13-ц: «Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.».

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).

Будь-яких конкретних правових доказів, які б свідчили про законність перебування майна скаржника під обтяженнями, накладеними при примусовому виконанні виконавчого документа, який повернутого стягувачеві та який на примусовому виконанні не перебуває суду не надано.

З урахування викладеного вимоги скарги є обґрунтованими.

За таких обставин скарга задовольняється.

Згідно ст. 452 ЦПК України, 1. Судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Керуючись ст. 451 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання про витребування доказів, поданого адвокатом Числовською Іреною Вітольдівною від імені ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно скарги адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Задовольнити скаргу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно скарги адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (місцезнаходження: м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, 64, ЄДРПОУ: 34972294) щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно скарги адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), що накладений у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Зобов`язати посадових осіб Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (місцезнаходження: м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, 64, ЄДРПОУ: 34972294) зняти арешт з усього майна, що належить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно скарги адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та заборону його відчуження, в тому числі на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що накладений у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покласти на Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (місцезнаходження: м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, 64, ЄДРПОУ: 34972294) пропорційно розміру задоволених вимог скарги.

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів.

Згідно ст. 261 ЦПК України, 1. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. 2. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

СУДДЯ: