Ухвала

від 26.02.2024 по справі 303/533/24

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №303/533/24

2-з-/303/4/24

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

26 лютого 2024 року м.Мукачево

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Монич В.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі №303/533/24,-

в с т а н о в и в:

12 січня 2024 року, ОСОБА_1 звернулася до Мукачівського міськрайонного суду з позовом до АТ «ПриватБанк», ОСОБА_3 ,треті особи без самостійних вимог приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипова І.В.,приватного нотаріуса Ужгородського нотаріального округу Парамонов О.В. про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування майна з чужого незаконного володіння.

23 лютого 2024 року ОСОБА_1 , подала до суду заяву, про забезпечення позову якою просила суд - постановити ухвалу про забезпечення позову негайно, протягом двох днів з надходження цієї заяви до суду, без виклику сторін у содове засідання. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: житловий будинок, загальною площею 253.6 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1077385221227 та заборонити здійснювати будь- які дії щодо вказаного нерухомого майна. Допустити негайне виконання ухвали суду про забезпечення позову.

З матеріалів доданих до позовної заяви, а саме: кредитного договору № MKH0GK0000I466 від 17.01.2006 року та договору іпотеки від 17.01.2006 року встановлено, що предметом іпотеки є житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , власником якого є заявник ОСОБА_1 .

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 356645913 від 01.12.2023 року встановлено, що на час звернення позивача до суду з позовом та заявою про забезпечення доказів, власником житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , є не ОСОБА_4 , а відповідач ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу від 10.11.2023 року, укладеного з АТ КБ «Приватбанк».

Дослідивши матеріали справи та заяву про забезпечення позову суд прийшов до висновку, що спірні правовідносини виникли на підставі кредитного договору №MKH0GK00001466 від 17.01.2006 року відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 159 860. 00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12, 00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.01.2026 року.

З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним кредитним договором між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Щербан О.П.. зареєстровано в реєстрі за реєстровим № 168.

Згідно п. 1.3. договору іпотеки предметом іпотеки є житловий будинок літера „А", загальною площею 253, 6 кв. м, житловою площею 72. 5 кв. м, спортзал з басейном літера „Б", споруди № 1 -3, бруківка І-ІІ, водопровід літера „Н", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно довідки виданої Виконкомом Верхньокоропецькою сільською радою, Мукачівського району від 10.10.2016 року №1073 та Інформаційної довідки Мукачівського районним МЕТІ від 29.11.2023 року №428 в тім, що індивідуальне домогосподарство в АДРЕСА_2 згідно запису Гогосподарської книги, змінено назву на адресу: АДРЕСА_1 .

Таким чином належними та допустимими доказами встановлено, що житловий будинок в АДРЕСА_2 змінило назву на адресу: АДРЕСА_1 .Умови договору позивачем виконувались належним чином, та повернуто Банку суму в розмірі 102000 гривень в тому числі в порядку примусового виконання рішення.

Позивач стверджує, що 15.11.2023 року невідомі їй особи увірвались до житлового будинку, належного їй на праві приватної власності що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса АДРЕСА_2 . Мукачівського району) і повідомили, що вони являються новими власника житлового будинку придбаного в AT КБ «Приват Банк». Також вказані особи повідомили, що в даному будинку ніхто не зареєстрований, а договір купівлі-продажу укладено в місті Києві. Останні змінили замки, встановили охорону та погрожуючи зброєю зайняли її житло без законного права на те.

Чоловік позивача ОСОБА_5 15.11.2023 року звертався із заявою до Мукачівського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області щодо зазначених обставин.

17 листопада 2023 року між позивачем та адвокатським об`єднанням «Форвард-Лекс» в особі Керуючого партнера адвоката Пітух Василя Івановича укладено договір про надання правої допомоги. Представник в порядку доступу до сайту Судова влада України, Єдиного державного реєстру судових рішень дізнався про наявність судової справи №2-1550/09 за позовною заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 21 травня 2009 року по справі №2-1550/09 позовні вимоги Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MKH0GK00001466 від 17.01.2006 року в розмірі 131 472, 99 гривень звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, загальною площею 253, 6 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі - продажу № 159 від 17.01.2006 року, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ЗАТ КБ «ПриватБанку» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 14 листопада 2017 року по справі №303/5148/17 стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», місце знаходження м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50 заборгованість за кредитним договором №МКН0СК00001466 в розмірі 46598 (сорок шість тисяч п`ятсот дев`яносто вісім) гривень 54 копійки та судовий збір в розмірі 1600 гривень.

Відповідно до частин першої та другоїст. 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Виходячи з аналізу даної норми закону, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити, і такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини першоїст.150Цивільного процесуальногокодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пленум Верховного Суду України в п. 4постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам..

При цьому, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(Конвенція) забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").

Отже, заходи забезпечення позову (вимог), без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

При вирішенні заяви слід зазначити, що заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача.

В протилежному випадку, - уможливлюється виконання судового рішення на підставі принципу обов`язковості судових рішень, регламентованого в статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція), пункті 9 частини другоїстатті 129 Конституції України,статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", пункті 5 частини третьоїстатті КАС України, рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Рябих проти Росії" (§§ 51, 52), "Горнсбі проти Греції" (§ 40).

Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Своєю чергою, у рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів",ефективний засіб- це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

Аналіз змісту заяви про забезпечення позову та позовних матеріалів свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист та поновлення прав позивача, у разі, якщо під час розгляду спору у даній справі будуть встановлені факти порушення таких прав, оскільки на даний час відповідач (2) ОСОБА_3 може розпорядитися нерухомим майном, а саме : житловим будинком, загальною площею 253,6 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1077385221227 на власний розсуд.

Таким чином, суд приходить до висновку, що застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно: житловий будинок, загальною площею 253,6 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1077385221227 та заборонити здійснювати будь-які дії щодо вказаного нерухомого майна. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості ефективного захисту прав позивача, а тому заяву слід задоволити.

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволити.

Накласти арешт на нерухоме майно: житловий будинок, загальною площею 253,6 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1077385221227 та заборонити здійснювати будь-які дії щодо вказаного нерухомого майна.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Мукачівського

міськрайонного суду Володимир МОНИЧ