Постанова

від 27.02.2024 по справі 569/26521/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2024 року

м. Рівне

Справа № 569/26521/21

Провадження № 22-ц/4815/21/24

Головуючий у Рівненському міському суді

Рівненської області: суддя Кучина Н.Г.

Рішення суду першої інстанції ухвалено

(вступна і резолютивна частини) о 15 год. 18 хв.

29 червня 2023 року

у м. Рівне Рівненської області

Дата складання повного тексту рішення: 03 липня 2023 року

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Боймиструк С.В., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Андрошулік І.А.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мун Індустріал";

відповідач2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нове тепло України";

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: державний реєстратор Комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" Рівненської обласної ради Чернецька Оксана Володимирівна та державний реєстратор Дубенської районної адміністрації Рівненської області Ружнілов Олексій Володимирович;

представники учасників справи:

ОСОБА_1 адвокат Ільїн Вадим Анатолійович;

Товариства з обмеженою відповідальністю "Нове тепло України" адвокат Куцоконь Юрій Петрович;

за участі: представників сторін адвокатів Ільїна Вадима Анатолійовича та ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 , як правонаступника ОСОБА_1 , - адвоката Ільїна Вадима Анатолійовича на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 червня 2023 року у цивільній справі за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Ільїна Вадима Анатолійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мун Індустріал", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нове тепло України", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: державний реєстратор Комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" Рівненської обласної ради Чернецька Оксана Володимирівна, державний реєстратор Дубенської районної державної адміністрації Рівненської області Ружнілов Олексій Володимирович; про скасування державної реєстрації права власності,

в с т а н о в и в :

У грудні 2021 року через свого представника адвоката Ільїна В.А. до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мун Індустріал" (далі ТОВ "Мун Індустріал"), Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове тепло України» (далі ТОВ "Нове тепло України"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: державний реєстратор Комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради Чернецька О.В. (далі державний реєстратор КП "РОБТІ"), державний реєстратор Дубенської районної державної адміністрації Рівненської області Ружнілов О.В. (далі державний реєстратор Дубенської РДА); про скасування державної реєстрації права власності.

Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що 28 лютого 2008 року між Акціонерним банком "Брокбізнесбанк"(далі АТ "Брокбізнесбанк" або банк) в особі Рівненської філіїта ОСОБА_4 укладено кредитний договір №104К-08 та додаткову угоду №1 до кредитного договору. Тоді ж між банком, позичальником і ОСОБА_1 з метою виконання зобов`язань ОСОБА_4 за кредитним договором укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням Рівненського міського суду від 06 жовтня 2010 року у справі №2-6282/10 за позовом ПАТ «Брокбізнесбанк» позов задоволено: солідарно стягнуто з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь банку заборгованість за кредитним договором в сумі 243 926, 58 гривень, в рахунок якої звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , шляхом її продажу наприлюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації 303 330 гривень. Дане рішення суду виконано не було.

За договором про відступленняправа вимоги за іпотечним договором № 241 від 19 квітня 2018 року та договором про відступлення(купівлі продажу)прав вимоги № 245 від 19 квітня 2018 року, укладеного між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ТОВ "Мун Індустріал", право вимоги за кредитним договором № 104К-08 від 28 лютого 2008 року та іпотечним договором №104К-08/і від 28 лютого 2008 року перейшло до ТОВ "Мун Індустріал".

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 271427355 від 20 серпня 2021 року позивач дізналася, що державним реєстратором КП "РОБТІ" 23 липня 2018 року прийнято рішення № 42214240 про реєстрацію права власності за ТОВ "Мун Індустріал" квартири АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки, кредитного договору та договором про відступлення(купівлі продажу)прав вимоги.

У жовтні 2021 року право власності на спірну квартиру набуто ТОВ «Нове тепло України».

Позивач звертає увагу, що ТОВ «Мун Індустріал», зловживаючи своїм правом іпотекодержателя, та усупереч вимогам Закону України «Про іпотеку» порушило право власності позивача на нерухоме майно.

Тому вважає, що оспорювані рішення державного реєстратора КП "РОБТІ" та державного реєстратора Дубенської РДА підлягають скасуванню як протиправні, адже порушують право власності іпотекодавців на квартиру.

Заочним рішенням Рівненського міського суду від 14 червня 2022 року у справі №569/26521/21 задоволено позов представника позивача - адвоката Ільїна В.А. до ТОВ "Мун Індустріал", ТОВ «Нове тепло України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: державний реєстратор КП "РОБТІ", державний реєстратор Дубенської РДА; про скасування державної реєстрації права власності.

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 42214240 від 25 липня 2018 року, прийняте державним реєстратором КП "РОБТІ" про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Мун Індустріал" на підставі кредитного договору, серія та номер 104К-08, виданий 28.02.2008, видавник: ПАТ «Брокбізнесбанк», та ОСОБА_4 , іпотечного договору з майновим поручителем, серія та номер 104К-08і, виданий 28.02.2008 на об`єкт житлової нерухомості - квартиру, загальною площею 51,6 м2 у АДРЕСА_2 , договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, серія та номер: 241, виданого 19.04.2018 та договору про відступлення (купівлі - продажу) права вимоги, серія та номер: 245, виданого 19.04.2018, видавник: ПАТ «Брокбізнесбанк» та ТОВ «Мун Індустріал"; визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 60955777 від 18.10.2021, прийняте державним реєстратором Дубенської РДА про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Нове тепло України", на підставі акту № 1/21, серія та номер: р/н 4044-4045, виданого 12.10.2021 та протоколу № 1/21, серія та номер: р/н 4042-4043, виданого 12.10.2021, виданих на об`єкт житлової нерухомості - квартиру, загальною площею 51,6 м2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Рівненського міського суду від 03 серпня 2022 року скасовано заочне рішення від 14 червня 2022 року і призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Рішенням Рівненського міського суду від 29 червня 2023 року представнику ОСОБА_1 адвокату Ільїну В.А. відмовлено в задоволенні позову до ТОВ "Мун Індустріал", ТОВ «Нове тепло України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: державний реєстратор КП "РОБТІ", державний реєстратор Дубенської РДА; про скасування державної реєстрації права власності.

ОСОБА_3 як спадкоємцем прав і обов`язків ОСОБА_1 після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 через свого представника адвоката Ільїна В.А. подано апеляційну скаргу, де вважає оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та фактично через порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення справи.

Обґрунтовуючи її, покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла позивач, а після її смерті заявник на підставі заповіту прийняв спадщину, тобто набув прав і обов`язків боржника.

Звертав увагу на те, що відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 травня 2019 року у справі №569/14315/16-ц (провадження №61-25006св18), кредитор вправі вчиняти будь-які дії (застосовувати способи звернення стягнення на іпотеку, визначені законом та договором), направлені на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, але у разі, якщо є рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, що набрало законної сили, іпотекодержатель позбавлений права після ухвалення такого рішення застосовувати позасудовий спосіб захисту своїх порушених прав шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що був предметом судового розгляду.

Вважав хибними посилання суду попередньої інстанції на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що висловлена у постанові від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17 про те, що способи звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлені сторонами в іпотечному договорі, не є взаємовиключними. При цьому цей висновок визначає наявність у сторін права передбачити у договорі як судовий, так і позасудовий способи задоволення вимог кредитора.

Між тим, право почергово застосовувати всі способи звернення стягнення на предмет іпотеки Законом України "Про іпотеку" унеможливлюється.

З цих міркувань просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийнявши нове про задоволення позовних вимог.

У поданому відзиві представник ТОВ "Нове тепло України" адвокат Куцоконь Ю.П., вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Як з`ясовано судом, 28 лютого 2008 року між АТ "Брокбізнесбанк" в особі Рівненської філіїта ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 104К-08 (т. 1 а.с. 4, 5). Того ж дня укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору № 104К-08 (т. 1 а.с. 6).

За умовами кредитного договору № 104К-08 від 28 лютого 2008 року банк надав позичальнику грошові кошти у сумі 200 000 гривень строком з 28 лютого 2008 року по 15 лютого 2018 року включно зі сплатою 20 % річних (пункт 1.1).

Тоді ж, 28 лютого 2008 року, між АТ "Брокбізнесбанк" - з однієї сторони, ОСОБА_4 і ОСОБА_1 - з другої сторони з метою повернення отриманих кредитних коштів укладено договір іпотеки №104К-08/і квартири АДРЕСА_1 , чим забезпечено виконання кредитного зобов`язання. Вартість предмета іпотеки визначено сторонами у 303 330 гривень (т. 1 а.с. 7-9).

За положеннями пункту 5.1.1. договору іпотеки №104К-08/і від 28 лютого 2008 року банку надано право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку виконання позичальником основного зобов`язання або його частини воно не буде виконане, а також вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання отримати задоволення своїх вимог за рахунок вартості предмета іпотеки.

Встановлено, що рішенням Рівненського міського суду від 06 жовтня 2010 року у справі № 2-6282/10 за позовом ПАТ «Брокбізнесбанк», який набув прав і обов`язків АТ «Брокбізнесбанк», вимоги банку задоволено частково.

Солідарно стягнуто з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь банку заборгованість за кредитним договором в сумі 243 926 гривень 58 копійок, в рахунок якої звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , шляхом продажу її наприлюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації 303 330 гривень.

В частині позову про виселення мешканців цієї квартири відмовлено (т. 1 а.с. 10,11).

Дане рішення суду набрало законної сили.

За договором про відступленняправа вимоги за іпотечним договором № 241 від 19 квітня 2018 року та договором про відступлення(купівлі продажу)прав вимоги № 245 від 19 квітня 2018 року, укладеного між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ТОВ «Мун Індустріал», право вимоги за кредитним договором №104К-08 від 28 лютого 2008 року та іпотечним договором №104К-08/і від 28 лютого 2008 року перейшло до ТОВ «Мун Індустріал».

Отже, відбулася заміна кредитора у зобов`язанні з ПАТ «Брокбізнесбанк» на його правонаступника - ТОВ «Мун Індустріал» (т. 1 а.с. 179-184). Тому до ТОВ «Мун Індустріал» перейшли права ПАТ «Брокбізнесбанк» в обсязі і на умовах, передбачених пунктом п.5.1.1. іпотечного договору, зміст якого на момент переходу прав до ТОВ «Мун Індустріал» не змінився.

Інформаційною довідкою № 271427355 від 20 серпня 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджено, що державним реєстратором КП "РОБТІ" 23 липня 2018 року прийнято рішення № 42214240 про реєстрацію права власності за ТОВ «Мун Індустріал» квартири АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки, кредитного договору та договору про відступлення(купівлі продажу)прав вимоги (т. 1 а.с. 12-13).

12 жовтня 2021 року право власності на спірну квартиру набуто ТОВ "Нове тепло України", про що свідчить інформаційна довідка №280255974 від 20 жовтня 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 14-15).

Вважаючи, що право власності іпотекодавця (майнового поручителя) порушується відповідачами внаслідок того, що право ОСОБА_1 було захищено у спосіб, визначенийрішенням Рівненського міського суду від 06 жовтня 2010 року, у зв`язку з чим у нового кредитораТОВ «Мун Індустріал» відсутні підстави для задоволення своїх вимог шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки, у грудні 2021 року в суд звернувся представник ОСОБА_1 адвокат Ільїн В.А. з позовом до ТОВ "Мун Індустріал", ТОВ "Нове тепло України", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: державний реєстратор КП "РОБТІ" та державний реєстратор Дубенської РДА; про скасування державної реєстрації права власності.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із відсутності правових і фактичних підстав для задоволення вимог позивача, оскільки наявність невиконаного судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку. При цьому застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягнення заборгованості.

Здійснення особою (її правонаступником) права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту, передбачених договором, адже вони не є взаємовиключними.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Згідно із ч. 1ст. 526, ч. 1 ст. 598, ст. 599, ч. 1 ст. 546, ст.ст. 547, 610 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Приходячи до переконання про залишення оскаржуваного рішення без змін, колегія суддів бере до уваги те, що аналіз положень статей33,36,37,39 Закону України «Про іпотеку»дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина першаст. 37 Закону України "Про іпотеку").

Устатті 33 Закону України "Про іпотеку"передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановленихстаттею 12 цього Закону.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Умовами пунктів 7.4, 7.5, 7.6 іпотечного договору №104к-08/і від 28 лютого 2008 року сторони визначили, що іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі:

- рішення суду;

- виконавчого напису нотаріуса;

- передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання по кредитному договору в порядку, встановленому статтею 37 Закону України про іпотеку та умовами цього договору;

- продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 37 Закону України про іпотеку та умовами цього договору.

За рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися в позасудовому порядку, передбаченому цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке визнається сторонами договором про задоволення вимог іпотекодержателя, та чинним законодавством України.

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (ст. 1 Закону України «Про іпотеку»).

У разіпорушення іпотекодавцемобов`язків,встановлених іпотечнимдоговором,іпотекодержатель маєправо вимагатидострокового виконанняосновного зобов`язання,а вразі йогоневиконання -звернути стягненняна предметіпотеки (ч.1ст.12 Закону України «Про іпотеку»в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки).

Норми частин першої і другої ст. 36 Закону України "Про іпотеку" надають сторонам іпотечного договору право вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цьогоЗакону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування не підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягала позивач, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Щодо доводів заявника про відсутність у нового кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку після того, як первісний кредитор звернув стягнення на іпотечне майно за судовим рішенням, не отримавши задоволення своїх вимог, то з ними погодитися не можна.

Так, за наведених обставин в іпотекодержателя зберігається право використати (реалізувати) інші способи звернення стягнення на іпотечне майно, визначеніЗаконом України «Про іпотеку», в т.ч. і обраний ним позасудовий спосіб звернення стягнення шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження.

Реалізуючи своє право, первісний іпотекодержатель ПАТ «Брокбізнесбанк» звернувся доРівненського міського суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №104к-08/і від 28 лютого 2008 року. Рішенням Рівненського міського суду від 06 жовтня 2010 року у справі № 2-6282/10 вимоги банку в частині стягнення кредитного боргу задоволено і солідарно стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 243 926 гривень 58 копійок, у рахунок якої звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_3 , що належала на праві власності ОСОБА_4 і ОСОБА_1 , шляхом продажу її наприлюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації у 303 330 гривень.

При цьому, як правильно зазначав суд попередньої інстанції, способи звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлені сторонами в іпотечному договорі, не є взаємовиключними за умови відсутності спору щодо наявності боргу і його розміру. Подібний висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17.

Хоча на момент звернення для вчинення реєстраційних дій щодо права власності на квартиру відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» кредитор уже застосував один із передбачених законом способів задоволення своїх вимог, звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, подальше зверненняТОВ «Мун Індустріал» до державного реєстраторадля задоволення своїх вимог за рахунок іпотечного майна в позасудовому порядку не суперечить положенням укладеного сторонами іпотечного договору та приписамЗакону України «Про іпотеку», оскільки метою укладення договору іпотеки є забезпечення належного виконання договірного зобов`язання шляхом одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами боржника (постанови Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №199/8098/18 і від 12 травня 2021 року у справі №278/1124/1).

Крім того, у постанові від 06 вересня 2023 року у справі №496/5343/18 Верховний Суд дійшов висновку, що наявність невиконаного судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, адже застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягнення заборгованості.

Здійснення особою (її правонаступником) права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Таку ж позицію викладено у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №676/8249/18 і від 03 травня 2022 року у справі №569/23762/19, де вказується, що наявність судового рішення, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки на користь первісного кредитора, не позбавляє його правонаступника можливості задовольнити свої вимоги в інший передбачений законом спосіб, за наявності даних про невиконання зазначеного судового рішення.

Тому твердження про помилкове незастосування судом норм матеріального права спростовуються правильністю висновків суду попередньої інстанції.

Не заслуговують на увагу колегії суддів аргументи з приводу необхідності застосування при вирішенні спірних правовідносин висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 22 травня 2019 року у справі №569/14315/16-ц (провадження №61-25006св18), позаяк спростовуються подальшими правовими позиціями, якими Верховний Суд і Велика Палата Верховного Суду відступили від нього.

Необґрунтованими є і фактичні посилання автора апеляційної скарги на недодержання судом норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення справи.

Так, відповідно до абз. другого ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові дефекти, що потягли би помилкове розв`язання цивільно-правового спору, заявник не надав, а апеляційним судом їх не було здобуто.

При цьому встановлено й відсутність обставин, які свідчили би про обов`язкове скасування судового рішення внаслідок існування підстав, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

Решта доводів апеляційної скарги теж є необґрунтованими, судом першої інстанції їм уже було дано відповідну правову оцінку, а тому апеляційним судом відхиляються.

З огляду на це суд прийшов до правильного висновку і про відсутність спонукань для задоволення вимог позивача в частині скасуваннярішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Нове тепло України», оскільки попередній власник квартири набув її на законних підставах та згодом правомірно відчужив на користь нового набувача.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Ільїна Вадима Анатолійовича залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 червня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 27.02.2024

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.В.Боймиструк

С.С.Шимків