Постанова

від 14.02.2024 по справі 914/2406/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2024 р. Справа №914/2406/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Свореня Юрія Ярославовича б/н від 18.12.2023 (вх. №01-05/3849/23, №01-05/3850/23 від 19.12.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 22.11.2023 (суддя Король М.Р., повний текст складено 27.11.2023) та на додаткове рішення від 06.12.2023 (повний текст складено 11.12.2023)

у справі №914/2406/23

за позовом: Львівської міської ради

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Свореня Юрія Ярославовича

про: стягнення 584 835,18 грн.,

за участю представників:

від апелянта (відповідача): Бідак О.О. адвокат

від позивача: Гузюк Н.І. представник

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.11.2023 у справі №914/2406/23 позов задоволено повністю; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Свореня Юрія Ярославовича на користь Львівської міської ради суму безпідставно збережених коштів у зв`язку із користуванням земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 4610136900:05:005:0004) за адресою: вул. Є.Лазаренка, 6-б у місті Львові, без правовстановлюючих документів, у розмірі 584 835,18 грн. та 8772,52 грн. судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 06.12.2023 у справі №914/2406/23 у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Свореня Юрія Ярославовича про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 22.11.2023 у справі №914/2406/23 за позовом Львівської міської ради до Фізичної особи-підприємця Свореня Юрія Ярославовича про стягнення 584 834,18 грн. та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 06.12.2023 у справі №914/2406/23, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.19.2023 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.01.2024, після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження, встановлено позивачу строку для надання відзиву до 29.01.2024, призначено розгляд справи на 31.01.2024.

29.01.2024 позивач подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити оскаржене рішення без змін.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 у зв`язку з неявкою сторін в судове засідання розгляд справи відкладено на 07.02.2024.

07.02.2024 апелянт подав суду заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у якій просить стягнути з позивача судовий збір в розмірі 10 528 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 15000 грн.

В судовому засіданні 07.02.2024 сторони надали пояснення щодо фактичних обставин спору, доводів та заперечень, на які вони покликаються. Колегія суддів оголосила перерву до 14.02.2024.

14.02.2024 позивач подав суду додаткові пояснення у справ та заяву, у якій просить відмовити в задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з недоведеністю та передчасністю подання.

В судовому засіданні 14.02.2024 представниця апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала, просила оскаржені судові рішення скасувати, у задоволення позовних вимог відмовити повністю та покласти на позивача судові витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечила, просила залишити оскаржені рішення суду першої інстанції без змін, а у задоволенні заяви апелянта про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржувані рішення та додаткове рішення слід залишити без змін, з огляду на таке:

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідача та рішення суду першої інстанції.

Львівська міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Свореня Юрія Ярославовича про стягнення 584 835,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач без укладення договору оренди фактично використовує належну Львівській міській територіальній громаді земельну ділянку для обслуговування розміщених на ній об`єктів нерухомого майна, що належать йому на праві власності.

Позивач вказує на те, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог повністю, вказував на відсутність належних та допустимих доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки за заявлені до стягнення періоди, безпідставне застосування при розрахунку недоотриманих коштів у вигляді орендної плати ставки 6% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, замість належної 3%, невірне визначення зонального коефіцієнта грошової оцінки землі, неправомірне застосування індексації нормативно-грошової оцінки, необґрунтованість розрахунку позовних вимог.

Також відповідач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу в розмірі 95 000,00 грн.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, дійшов таких висновків:

- відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки у м. Львові, без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею її власнику, чим порушив право позивача (власника земельної ділянки) на отримання вказаних коштів, і це право позивача підлягає захисту в судовому порядку на підставі ст. 1212 Цивільного Кодексу України;

- відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб, не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов, як і фактичний добросовісний землекористувач;

- земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі, відтак згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-00001199462023 від 23.06.2023, земельну ділянку сформовано з 04.12.2008;

- відповідач не був постійним землекористувачем чи користувачем земельними ділянками на підставі договору за спірний період;

- при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, нормативно-грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 3 814 418,96 грн.;

- річний розмір орендної плати за спірну земельну ділянку за період з 01.07.2020 до 09.03.2023 підпадає під п.7.15.1 «Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові» та становить 6 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, оскільки коефіцієнт, який характеризує функціональне використання такої земельної ділянки (Кф) становить 1,2;

- відповідно до розрахунку недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, наданого управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, розмір збитків, завданих власнику землі за період з 01.07.2020 до 30.06 2023 становить 584 835,18 грн., а здійснивши перерахунок розміру орендної плати з урахуванням нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, відповідних коефіцієнтів індексації (1,0 за 2020 рік, 1,0 за 2021 рік, 1.1. за 2022 рік та 1.15 за 2023 рік), ставки орендної плати (6%) суд встановив, що позивачем правильно здійснено відповідні нарахування;

- в матеріалах справи містяться витяги з 2023, 2022 року, які повністю співпадають із розмірами нормативних грошових оцінок, зазначених в розрахунках, які подані позивачем;

- відповідач не врахував п.п.7.15.1 Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові, відповідно до якого орендна плата за земельні ділянки, надані для обслуговування адміністративних, офісних будівель/споруд встановлюється у розмірі: 6 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, якщо коефіцієнт, який характеризує функціональне використання такої земельної ділянки (Кф) становить 1,2;

- ухвалою Львівської міської ради від 17.04.2008 №1744 та від 09.03.2023 №3071 визначено призначення спірної земельної ділянки, що надавалася в оренду відповідачу, а саме «для обслуговування та реконструкції виробничих, складських та адміністративно-побутових будівель» та «для обслуговування виробничих, складських та адміністративно-побутових будівель», що співпадає з п.7.15. Порядку;

- матеріали справи не містять доказів про подання відповідачем контррозрахунку щодо проведеного міською радою розрахунку розміру безпідставно збережених грошових коштів;

- неналежне виконання своїх обов`язків з боку міської ради, не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою.

У додатковому рішенні, суд врахував те, що позовні вимоги задоволено повністю та відмовив відповідачу у покладенні понесених судових витрат на позивача.

Узагальнені доводи апелянта (відповідача) та позивача.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що рішення суду від 22.11.2023 прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні всіх дійсних обставин, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи, на підтвердження чого апелянт вказує такі доводи:

- суд не встановив та не дослідив, який коефіцієнт застосовано у нормативно-грошовій оцінці, котра покладена в основу розрахунку позовних вимог, зокрема, згідно з Описом меж економіко-планувальних зон (додаток 4 до ухвали Львівської міської ради від 30.06.2016 №631) земельна ділянка знаходиться в економіко-планувальній зоні за порядковим номером 178 (вул. Бойківська вул. Академіка А. Сахарова вул. Стрийська смуга відводу залізниці); згідно з визначенням зонального коефіцієнту Км2 та грошової оцінки 1 кв.м землі у межах економіко-планувальних зон (додаток 2 до ухвали від 30.06.2016 №631), грошова оцінка 1 квадратного метра землі у планувальній зоні 178 складає 698,12грн.; для планувальної зони 178 визначено наступну грошову оцінку земель різного функціонального призначення у розрізі економіко-планувальних зон (додаток 3 до ухвали від 30.06.2016 №631): Кф = 2,5 1745,29; Кф = 1,2 837,74; Кф = 1,0 698,12; Кф = 0,7 488,68; Кф = 0,65 453,77; Кф = 0,5 349,06); якщо взяти НГО згідно з розрахунками позивача - 3015401,38 грн і поділити на кількість квадратних метрів ділянки (1724) вийде сума 1749,07грн., що є наближено рівним до НГО за 1м2 при коефіцієнті 2,5.; тобто позивач застосував Кф 2,5, а не 1,2, що виключає можливість застосування 6-ти відсоткової ставки;

- суд не з`ясував обставини зміни цільового призначення землі, так, при видачі ділянки у 2008 було правомірно в нормативно-грошовій оцінці застосовано коефіцієнт 2.5, адже призначення земельної ділянки - землі комерції, проте, постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2021 №821 введений в дію Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, у зв`язку з чим тепер цільове призначення земельних ділянок визначається згідно з додатками 58,59,60 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 зі змінами; згідно з додатком №59 ділянки для розміщення та експлуатацію основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості класифікатор цільового призначення 11.02, а для ділянок з таким класифікатором у НГО застосовується виключно коефіцієнт 1.2.; зважаючи на те, що НГО була проведена при передачі земельної ділянки відповідачу, коли цільовим призначенням землі було землі комерції і застосувати можна було лише коефіцієнт 2.5, а потім тільки індексувалася, то вказаний коефіцієнт і зберігся у НГО, проте, ці обставини не були встановлені судом та жодним чином не відображені у рішенні суду;

- в рішенні Господарського суду Львівської області від 01.02.2023 у справі №914/1160/22, в якому брав участь позивач та яке ним не оскаржувалось і набрало законної сили, зазначено: « 4.28. Щодо застосованого позивачем у розрахунку значення коефіцієнта в розмірі 1,2, суд вважає такий обґрунтованим, адже цільове призначення трьох земельних ділянок « 11.03» та « 11.02», що відповідає коефіцієнтам, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлених додатком № 1 Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів.»; наведене є додатковим обґрунтуванням правомірності перевірки судом застосованого Кф та необхідності застосування в нашому випадку (оскільки згідно доданої позивачем копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.06.2023 №НВ-0001199462023 цільове призначення земельної ділянки 11.02, категорія земель землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій;

- суд помилково вважав, що призначення спірної земельної ділянки, а саме «для обслуговування та реконструкції виробничих, складських та адміністративно-побутових будівель» та «для обслуговування виробничих, складських та адміністративно-побутових будівель», що співпадає з п.7.15. Порядку; відповідно до пункту 7.5.1 Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м.Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №1995 від 25.05.2017, річний розмір орендної плати встановлюється у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за винятком земельних ділянок, використання яких вказано у пунктах 7.6-7.16 цього порядку; згідно з п.7.15 Порядку, орендна плата за земельні ділянки, надані для обслуговування адміністративних, офісних будівель/споруд встановлюється у розмірі: п.7.15.1 - 6 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, якщо коефіцієнт, який характеризує функціональне використання такої земельної ділянки (Кф) становить 1,2; у п.3.8 ДБН зазначається: побутові будинки і приміщення підприємств Будинки і приміщення обслуговування працюючих: санітарно-побутові, охорони здоров`я, харчування 3.9 адміністративні будинки підприємств будинки, у яких розміщуються приміщення управління, конструкторських бюро, інформаційно-технічного призначення, копіювально-розмножувальних служб, обчислювальної техніки, охорони праці, приміщення для навчальних занять; оскільки відповідачу надавалась земельна ділянка для обслуговування та реконструкції виробничих, складських та адміністративно-побутових будівель, а у відповідача основними та першочерговими є тільки виробничі приміщення, то і не може бути іншої мети фактичного використання земельної ділянки, а покликання суду на п. 7.15.1 як на ідентичне призначення є абсолютно не доведеним та не відповідає обставинам справи; з інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно, котру було долучено позивачем також вбачається відсутність адміністративно-офісних будівель у відповідача; матеріали справи підтверджують відсутність на орендованій земельній ділянці адміністративних, офісних будівель/ споруд, за наявності яких можна би було застосувати 6 %;

- в оскаржуваному рішенні суд вказав, що матеріали справи не містять доказів про подання відповідачем контррозрахунку щодо проведеного міською радою розрахунку розміру безпідставно збережених грошових коштів, проте, у п.7.2. заперечень на відповідь на відзив чітко наведено контррозрахунок відповідача;

- у позовній заяві позивач взагалі не вказує, не посилається та не обґрунтовує свої вимоги п.7.15.1 «Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові», суд самостійно дійшов до такого висновку, хоча, застосування 6% передбачено і іншими пунктами порядку, натомість позивач обмежується посиланням на п.7.5.1 Порядку;

- ухвалою від 09.03.2023 позивач теж не мав права встановлювати орендну плату в розмірі 6%, адже така не є ухвалою про передачу ділянки і не є ретроспективною в часі, відповідач використовував ділянку на підставі від 2008 року, а там чітко передбачено 3%, а не 6%;

- суд взагалі не надав оцінки запереченням про те, що необґрунтованість та безпідставність здійсненого позивачем розрахунку, визнана судовими рішеннями протиправність та нечинність скасованої ухвали Львівської міської ради від 30.06.2016 №631 дата набрання законної сили рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі №1.380.2019.000737, яким визнано протиправною та нечинною ухвалу Львівської міської ради «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Львова від 30.06.2016 №631» 14.06.2023, відтак нараховування за час після її скасування є протиправним;

- додаткове рішення оскаржується з підстав незгоди відповідача з основним рішенням суду про задоволення позовних вимог.

Позивач, заперечуючи проти задоволення вимог апеляційної скарги у відзиві та додаткових поясненнях наводить такі аргументи на спростування доводів апелянта:

-основою для визначення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, а в ч.1 ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі; відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки містяться та розраховуються автоматично в системі Державний земельний кадастр;

-Велика Палата ВС у постанові у справі №905/1680/20 від 09.11.1021 вказала, що що належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути витяг з Державного земельного кадастру;

-розмір нормативної грошової оцінки, яка вказана позивачем в розрахунку недоотриманих коштів є однаковий до розміру нормативної грошової оцінки вказаної у витягах з державного земельного кадастру за 2021, 2023;

-формуючи розрахунки позивач враховував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19 про те що, перевіряючи обґрунтованість розрахунку позовних вимог, заявлених позивачем саме як орендна плата за користування відповідачем сформованою земельною ділянкою, розрахунок безпідставно збережених грошових коштів за весь період здійснюється позивачем на підставі витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки, а не на підставі декількох витягів за кожен календарний рік;

-при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування здійснюється позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель та відомостей з державного земельного кадастру;

-формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі «реального часу», тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула;

-відповідач не надав інших доказів, щодо спростовують розмір нормативної грошової оцінки за 2020-2023 року, на відміну позивача, який довів розмір нормативної грошової оцінки за 2022 та 2023 рік, хоча законодавством передбачено надання відомостей про нормативну грошову оцінку за кілька років;

-відомості про нормативну грошову оцінку містяться виключно у Державному земельному кадастрі і Львівська міська рада не проводить розрахунок нормативної грошової оцінки земельних ділянок;

-ухвалою Львівської міської ради №3071 від 09.03.2023 «Про продовження ФОП Сворень Ю.Я. терміну оренди земельної ділянки на вул. Академіка Є.Лазаренка, 6-б» ухвалено продовжити фізичній особі-підприємцю Свореню Юрію Ярославовичу на 5 років термін оренди земельної ділянки площею 0,1724 га (у тому числі площею 0,0048 га у межах червоних ліній) на вул. Академіка Є. Лазаренка, 6-б (кадастровий номер 4610136900:05:005:0004) встановивши річну орендну плату за землю у розмірі 6 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.; ухвала не оскаржувалася відповідачем, а розмір нормативної грошової оцінки затверджений на підставі п.7.15. Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові;

-ухвалою Львівської міської ради від 17.04.2008 №1744 (перша ухвала про оренду на 10 років) та від 09.03.2023 №3071 визначено призначення землі, що надається в оренду відповідачу під виробничі потреби а саме «для обслуговування та реконструкції виробничих, складських та адміністративно-побутових будівель» та «для обслуговування виробничих, складських та адміністративно-побутових будівель; отже призначення землі що передається в оренду є обслуговування виробничих, складських та адміністративно-побутових будівель дане призначення співпадає п. 7.15. Порядку, адже п. 7.15. містить збірне поняття призначення.;

-з 2018 року на території Львівської міської ради почав діяти Порядок продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові, відповідно до якого встановлено нові ставки орендної плати, і розрахунок орендної плати за використання земельної ділянки в тому числі і за земельну ділянку за кадастровим номером 4610136900:05:005:0004 підпадали під його положення а саме п.7.5.1.;

-щодо скасування ухвали ЛМР від 30.06.2016 №631 зазначає, що у зв`язку з скасування нормативної грошової оцінки вводиться автоматично в дію нормативна грошова оцінка, встановлена попередніми роками, а саме 2014 року, відповідно до п.1.2. Ухвали ЛМР 30 червня 2016 року № 631 встановлено середню (базову) вартість 1 кв.м земель міста станом на 01.01.2014, отже розмір нормативної грошової оцінки не змінився.

Фактичні обставини справи, правильно встановлені судом першої інстанції.

Земельна ділянка в місті Львові на вулиці Є.Лазаренка, 6-б (кадастровий номер 4610136900:05:005:0004) площею 1,1724 га належить територіальній громаді м.Львова, є комунальною власністю та на момент подання позовної заяви не є об`єктом договору про передачу її у власність або надання у користування (оренду) фізичним чи юридичним особам, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-00001199462023 від 23.06.2023, дата державної реєстрації земельної ділянки - 04.12.2008.

Земельну ділянку сформовано з 04.12.2008.

Ухвалою Львівської міської ради від 17.04.2008 №1744 передано фізичній особі- підприємцю Свореню Юрію Ярославовичу земельну ділянку площею 0, 1724 га (у тому числі площею 0,0032 га у межах червоних ліній з обмеженнями) на вул. Академіка Є. Лазаренка, 6-б в оренду терміном на 10 років для обслуговування та реконструкції виробничих, складських та адміністративно-побутових будівель за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання - землі комерції (Договір оренди землі від 01.08.2008 №Ф-1062 на 10 років до 17.04.2018).

Ухвалою Львівської міської ради від 09.03.2023 №3071 Про продовження ФОП Сворень Ю.Я. терміну оренди земельної ділянки на вул. Академіка Є.Лазаренка, 6-б надано ФОП Сворень Ю.Я. тримісячний термін для укладення договору оренди земельної ділянки та договору відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою у розмірі орендної плати з 17.04.2018р.

Станом на дату подання позову документи, які посвідчують право користування земельною ділянкою, відсутні.

Управлінням державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради 04.11.2022 було проведено обстеження земельної ділянки за адресою на вул. Є.Лазаренка, 6 б у місті Львові та встановлено, що ФОП Сворень Ю.Я. фактично використовує земельну ділянку площею 0,1724 га, кадастровий номер 4610136900:05:005:0004 за адресою вул. Є.Лазаренка, 6 б у місті Львові для обслуговування будівель, за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої ділянки.

Підставою для проведення даного обстеження є наказ Департаменту

містобудування від 14.10.2022 №129.

За результатами зазначеного обстеження акт обстеження земельної ділянки від 04.11.2022 №30 та вимогу від 11.11.2022 №2412-вих-98646, як стверджує позивач, скеровувались на адресу ФОП Сворень Ю.Я.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.07.2023 № 340579548, у власності ФОП Сворень Ю.Я. перебуває наступне майно на вул. Є.Лазаренка, 6 б:

- нежитлова будівля літ.А-2, загальною площею (кв.м): 819.6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомоrо майна 9486946101). Дата державної реєстрації 19.01.2013р.

- нежитлова будівля літ. В-1, загальною площею (кв.м): 333.7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 9468446101). Дата державної реєстрації 19.01.2013р. будівля літ. А-2, площею 544,2 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 13540291). Дата державної реєстрації 30.06.2006р.

- будівля літ. Г-1, площею 295,4 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 13540503). Дата державної реєстрації 15.02.2013р.

- будівля літ. Б-1, площею 147,1 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 13540647 ) . Дата державної реєстрації 30.06.2006р.

- будівля літ. В-1, площею 222,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 13540776). Дата державної реєстрації 30.06.2006р .

Таким чином, відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки (кадастровий номер 4610136900 :05: 005 :0004 за адресою вул Є.Лазаренка, 6 б у місті Львові).

Згідно з витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 24.03.2023р. №НВ- 4600288842023, нормативно грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 4610136900:05:005:0004) становить 3 814 418,96 грн.

Позовні вимоги враховують період використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів з 01.07.2020 до - 30.06.2023.

Відповідно до ухвали Львівської міської ради №1995 від 25.05.2017 Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові затверджено Порядок продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові.

Пунктом 5 ухвали встановлено, що ця ухвала набирає чинності з 01.01.2018.

Пунктом 7.3 Розділу 7 вказаного Порядку визначено, що розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється відповідно до їх цільового (функціонального) використання у розрізі економіко-планувальних зон м. Львова згідно з цим Порядком, за винятком випадку, коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про передачу земельної ділянки в оренду або результатами земельних торгів (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах).

Відповідно до п.п.7.5.1 Розділу 7 Порядку, річний розмір орендної плати встановлюється у розмірі у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за винятком коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про передачу земельної ділянки в оренду або протоколом аукціону (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах) та для земельних ділянок використання яких вказано у пунктах 7.6 - 7.16 цього Порядку.

Згідно з п.7.15 Порядку, орендна плата за земельні ділянки, надані для обслуговування адміністративних, офісних будівель/споруд встановлюється у розмірі: п.7.15.1 - 6 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, якщо коефіцієнт, який характеризує функціональне використання такої земельної ділянки (Кф) становить 1,2.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0001199462023 від 23.06.2023 на земельну ділянку кадастровий номер 4610136900:05:005:0004 встановлено: Категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид цільового призначення: 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Відповідно до розрахунку недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, наданого управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, розмір збитків, завданих власнику землі за користування відповідачем земельною ділянкою площею 1,1724 га (кадастровий номер 4610136900:05:005:0004) на вул, Є.Лазаренка,6 б в місті Львові за період з 17.04.2018 до 30.06.2023 становить 983 873,30 грн. За період з 01.07.2020 до 30.06 2023 становить 584 835,18 грн.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Львівській області від 25.07.2023 №1.8-23361-24, відомості по задекларованих та сплачених сумах плати за землю на вул. Є.Лазаренка, 6б, у місті Львові (кадастровий номер 4610136900:05:00 5:0004), площею 0,1724 відсутні.

Відповідно до листа Управління адміністрування місцевих та залучених фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради від 27.07.2023 №4-2201-10048, надходжень з плати за землю від ФОП Сворень Юрія Ярославовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за період з 01.07.2020 до 30.06.2023 не було.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди. Підставою позову є користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів та без здійснення плати за таке користування.

У позовній заяві позивач покликається на ст.1212 Цивільного кодексу України.

За умовами частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини 1 статті 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Водночас згідно зі статтями 122-124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено в ч.1 ст.21 Закону України Про оренду землі.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок, зокрема, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч.1 ст.1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №918/779/22.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі №922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Як було правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки у м. Львові, без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею її власнику.

Відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб, не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов, як і фактичний добросовісний землекористувач.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового Кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового Кодексу України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено приписами підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового Кодексу України.

Статтею 13 Закону України Про оцінку земель регламентовано, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково. Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (стаття 18 Закону України Про оцінку земель).

Відповідно до статті 20 Закону України Про оцінку земель, за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Частиною 2 статті 20 Закону України Про оцінку земель передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються, як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини 3 статті 23 цього Закону, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

При стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №922/902/18, від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, від 06.11.2019 у справі №922/3607/18).

При цьому, чинне законодавство не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, формування такого здійснюється автоматично в режимі реального часу, тобто на час звернення заявника, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (вказаний правовий висновок викладено у постанові ВС від 29.05.2020 у справі №922/2843/19).

Верховний Суд у справі №922/2060/20 вказав, що витяг може бути доказом проведення оцінки та визначати дані про таку оцінку, як на момент його видачі, так за попередній період, за умови, що нормативно-грошова оцінка була сталою і не зазнала змін у цей період.

Згідно з витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 24.03.2023 №НВ- 460028842023, нормативно грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 4610136900:05:005:0004) становить 3814418,96 грн.

Відповідно до пункту 7.5.1 Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м.Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №1995 від 25.05.2017, річний розмір орендної плати встановлюється у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за винятком земельних ділянок, використання яких вказано у пунктах 7.6-7.16 цього порядку.

Згідно з п.7.15 Порядку, орендна плата за земельні ділянки, надані для обслуговування адміністративних, офісних будівель/споруд встановлюється у розмірі: п.7.15.1 - 6 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, якщо коефіцієнт, який характеризує функціональне використання такої земельної ділянки (Кф) становить 1,2.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0001199462023 від 23.06.2023 року на земельну ділянку кадастровий номер 4610136900:05:005:0004 встановлено: Категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид цільового призначення: 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Враховуючи наведене, річний розмір орендної плати за земельну ділянку на вул. Академіка Є.Лазаренка, 6 б (кадастровий номер 4610136900:05:005:0004) за період з 01.07.2020 до 09.03.2023 підпадає під п.7.15.1 Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові та становить 6 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, оскільки коефіцієнт, який характеризує функціональне використання такої земельної ділянки (Кф) становить 1,2.

Наведеним спростовуються доводи апелянта про те, що у спірному випадку було застосовано коефіцієнт 2,5, а не 1,2.

Доводи апелянта про те, що на земельній ділянці розміщено лише виробничі приміщення, які не є адміністративними будівлями колегія суддів відхиляє, оскільки пункт 7.15 Порядку «Орендна плата за земельні ділянки, надані для обслуговування адміністративних, офісних будівель/споруд» містить збірне поняття. Більше того, п.7.16 Порядку, який передбачає розмір орендної плати за земельні ділянки, надані для обслуговування нежитлових будівель/споруд, складів тощо, встановлює відсоткову ставку від 3 до 6 від нормативної грошової оцінки землі, що встановлюється на підставі ухвали міської ради. Тобто, навіть за умови застосування п.7.16 в разі існування договірних відносин у спірному періоді, підлягала б застосуванню ставка від 3 до 6 відсотків.

Також не має правових підстав для застосування до спірних правовідносин ставки 3%, визначеної в договорі оренди, що припинив свою дію.

Відповідно до розрахунку недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, наданого управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, розмір збитків, завданих власнику землі за користування відповідачем земельною ділянкою площею 1,1724 га (кадастровий номер 4610136900:05: 005:0004) на вул, Є.Лазаренка,6 б в місті Львові за період з 01.07.2020 року по 30.06 2023 року становить 584 835,18 грн.

Вказаний розрахунок, згідно з заявленим позивачем періодом, з урахуванням, нормативно грошової оцінки земельної ділянки, відповідних коефіцієнтів індексації (1,0 за 2020 рік, 1,0 за 2021 рік, 1.1. за 2022 рік та 1.15 за 2023 рік), ставки орендної плати (6%) є арифметично правильним.

Відповідно до податкових декларацій відповідачем сплачено земельний податок у сумі 158 137 грн у 2019 році, відтак вказані кошти правомірно зараховані у період їх сплати, в той час, як позовні вимоги стосуються періоду 01.07.2020-30.06.2020.

В матеріалах справи містяться витяги з 2023, 2022 року, які повністю співпадають із розмірами нормативних грошових оцінок, зазначених в розрахунках, які подані позивачем.

В оскарженому рішенні суд першої інстанції вказав, що матеріали справи не містять доказів про подання відповідачем контррозрахунку щодо проведеного міською радою розрахунку розміру безпідставно збережених грошових коштів.

Колегія суддів встановила, що такий розрахунок наведено відповідачем у запереченні відповідача на відповідь на позов (а.с.44, том 3). Зокрема, відповідач вказав такий розрахунок:

за період з 01.07.2020 до 31.12.2020: 837,74 (грошова оцінка земель планувальної зони 178 (із застосуванням коефіцієнту 1,2)х1724 (площа земельної ділянки)/100х3(%)/12х6 (за період з 01.07.2020 до 31.12.2020) = 21 663,96 грн.;

за період з 01.01.2021 до 31.12.2021: 837,74х1724/100х3= 43327,91 грн;

за період з 01.01.2022 до 31.12.2022: 837,74х1724х1,1 (коефіцієнт індексації нго для 2022 року) /100х3= 47660,70 грн;

за період з 01.01.2023 до 13.06.2023: 837,74х1724х1,15/100х3/365х164 (тривалість днів періоду в 2023 році)= 22388,07 грн;

разом всі періоди 135040,64 грн.

Водночас, відповідач у запереченнях просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У наведеному контрозрахунку відповідач врахував відсоткову ставку 3, що не відповідає встановленим обставинам справи та не спростовує розрахунку позивача.

Таким чином, суд першої інстанції, вказавши, що відповідач не надав контррозрахунку, допустив порушення норм процесуального права, яке не призвело до ухвалення неправильного вирішення спору по суті, а відтак не може бути підставою для скасування оскарженого рішення.

Слід врахувати, що з огляду на правові висновки Верховного Суду, які викладено у постановах від 10.02.2020 у справі №922/981/18 та від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, неналежне виконання своїх обов`язків з боку міської ради, не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки в сумі 584 835,18 грн., відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України в разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, отже, суд першої інстанції в додатковому рішенні обґрунтовано відмовив відповідачу у задоволенні заяви про стягнення з позивача судових витрат.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваних рішень, доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржувані рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст. 129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір та судові витрати, понесені апелянтом на професійну правничу допомогу, слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Свореня Юрія Ярославовича відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 22.11.2023 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 06.12.2023 у справі №914/2406/23 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. У задоволенні вимог заяви апелянта про відшкодуання витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження встановлені у ст. 287, 288 ГПК України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 26.02.2024.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддяГалушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.