Ухвала

від 28.03.2024 по справі 914/2406/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/2406/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Свореня Юрія Ярославовича

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 (у складі колегії суддів: Желік М.Б. (головуючий), Орищин Г.В., Галушко Н.А.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 22.11.2023 (суддя Король М.Р.)

та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 06.12.2023 (суддя Король М.Р.)

за позовом Львівської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Свореня Юрія Ярославовича

про стягнення 584 835,18 грн,

ВСТАНОВИВ:

19.03.2024 через систему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фізичної особи-підприємця Свореня Юрія Ярославовича на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 (повний текст складено 26.02.2024), на рішення Господарського суду Львівської області від 22.11.2023 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 06.12.2023 у справі № 914/2406/23.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Приписами пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною п`ятою статті 12 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із частини сьомої статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Пунктом 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлюється у розмірі 2 684,00 грн.

Предметом позову у справі № 914/2406/23 є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 584 835,18 грн, який є менше 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 500 = 1 342 000,00 грн станом на 01.01.2023), а відтак у розумінні наведених положень Господарського процесуального кодексу України ця справа є справою незначної складності та не підлягає касаційному оскарженню.

В якості обґрунтування наявності підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених підпунктами "а" - "в" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України у правовідносинах, коли в разі набуття права власності на будівлі до набувача перейшло право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України), склалася ситуація невизначеності правового режиму спірної земельної ділянки, внаслідок чого суди першої та апеляційної інстанцій зробили хибний висновок про відсутність у відповідача права користування спірною земельною ділянкою.

Суди першої та апеляційної інстанції залишили поза увагою ту обставину, що з матеріалів справи (з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна) слідує, що Відповідач набув у власність будівлі, які розташовані на спірній земельній ділянці, на підставі договору купівлі-продажу від 27.06.2006 з ВАТ фірма "Галбуд". При цьому господарські суди попередніх інстанцій не встановили речового права попереднього землекористувача ВАТ фірма "Галбуд".

Також зазначає, що з наявної у матеріалах даної справи ухвали Львівської міської ради № 1744 від 17.04.2008 "Про користування Фізичною особою-підприємцем Своренем Ю.Я. земельною ділянкою на АДРЕСА_1 " вбачається, що розглянувши звернення ФОП Свореня Ю.Я. від 07.12.2007 № 5-4397, листа-згоду ВАТ фірма "Галбуд" від 21.09.2006 № 353 на вилучення земельної ділянки, Позивач відповідно до пункту 1 вказаної ухвали ухвалила вилучити за згодою з користування ВАТ фірма "Галбуд" земельну ділянку площею 0,1724 га на вул. Академіка Є. Лазаренка , 6-б та зарахувати до земель міста. Тобто суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно не врахували, що внаслідок набуття права власності на будівлі на підставі договору купівлі-продажу від 27.06.2006 до набувача ФОП Свореня Ю.Я. перейшло право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача ВАТ фірма "Галбуд" (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).

Крім цього, скаржник зауважує, що станом на дату прийняття рішення Львівської міської ради (пункт 1 ухвали Львівської міської ради № 1744 від 17.04.2008) про вилучення за згодою з користування ВАТ фірма "Галбуд" земельної ділянки площею 0,1724 га на вул. Академіка Є. Лазаренка , 6-б та зарахування спірної земельної ділянки до земель міста, речове право на таку земельну ділянку у ВАТ фірма "Галбуд" припинилося та перейшло до нового набувача будівель ФОП Свореня Ю.Я.

Таким чином, на думку заявника, дана касаційна скарга стосується питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питання: 1) чи припинилося у відповідача набуте право користування спірною земельною ділянкою внаслідок прийняття Львівською міською радою рішення про таке припинення у попереднього землекористувача; 2) чи наявні правові підстави для застосування коефіцієнту розрахунку орендної плати для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості при таких обставинах, коли Відповідач є власником нежитлових будівель та будівель та відсутня інформація щодо інших характеристик будівель, то вказана земельна ділянка використовувалась Відповідачем для виробничих потреб.

Касатор також зазначає, що особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, так як Фізичною особою-підприємцем Своренем Юрієм Ярославовичем подано до Господарського суду Львівської області позовну заяву до Львівської міської ради, у якій просить, зокрема, визнати незаконною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 09.03.2023 № 3071 "Про продовження ФОП Сворень Ю.Я. терміну оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1 ". Як на підставу вказаного позову посилається на те, що прийняття Львівською міською радою оскаржуваного незаконного рішення у формі ухвали порушує ФОП Сворень Ю.Я. речове право, а саме володіння та користування земельною ділянкою відповідно до вимог законодавства, у томи числі встановлення розміру орендної плати. Між тим, при розгляді даної справи Львівська міська рада посилається на оскаржувану в іншій справі ухвалу Львівської міської ради від 09.03.2023 № 3071 "Про продовження ФОП Сворень Ю.Я. терміну оренди земельної ділянки на вул. Академіка Є. Лазаренка, 6-б" як на доказ відсутності орендних відносин між сторонами та встановлення розміру орендної плати у розмірі 6%.

Отже, за твердженнями скаржника, при розгляді даної справи будуть встановлені обставини щодо наявності у нього права володіння та користування спірною земельною ділянкою та щодо дійсного розміру орендної плати у заявлений період. Зазначені обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, Відповідач буде позбавлений спростувати при розгляді вказаної іншої справи, оскільки в обох справах сторони спору однакові.

Крім цього, заявник зазначає, що справа має виняткове значення для нього, оскільки стягнена сума оскаржуваними судовими рішеннями у розмірі 584 835,18 грн, є фактично його втратами та ставить касатора у скрутне матеріальне становище. Тому, на його думку, відсутність можливості касаційного оскарження, фактично позбавляє скаржника вказаної суми грошових коштів, що, безперечно, становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном у розумінні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

Також зауважує, що ця справа становить значний суспільний інтерес, оскільки державні органи зобов`язані забезпечувати реалізацію зазначеного речового права і у разі його порушення захищати та поновлювати це порушене право.

Крім того, скаржник посилається на те, що суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково, оскільки дана справа є складною, у ній міститься великий обсяг доказів, законність яких ставиться Відповідачем під сумнів. Зокрема, він оскаржує ухвалу Львівської міської ради від 09.03.2023 № 3071 "Про продовження ФОП Сворень Ю.Я. терміну оренди земельної ділянки на вул. Академіка Є. Лазаренка, 6-б". Окрім того, заявник стверджує про наявність між сторонами договірних відносин, а саме чинності укладеного договору оренди від 01.08.2008 та наголошує про наявність у нього речового права на спірну земельну ділянку в тому обсязі, що були у попереднього землекористувача ВАТ фірма "Галбуд".

Таким чином, Відповідач вважає, що дана справа повинна була розглянута за правилами загального позовного провадження, оскільки вона має важливе значення для обох сторін, а обмежений термін розгляду справи в порядку спрощеного провадження не забезпечив повноту та всебічність судового розгляду, а також не дозволив скаржнику в повній мірі реалізувати свої процесуальні права, в тому числі шляхом витребування доказів, проведення експертиз тощо, чим порушено його право на справедливий судовий розгляд.

Суд виходить з того, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Однак наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; а також, що суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Водночас, посилання заявника на застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду може бути підставою касаційного оскарження судових рішень згідно з положеннями частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, проте не може розцінюватись Судом як виключний випадок для касаційного перегляду справи у розумінні частини третьої зазначеної норми.

При цьому з аналізу посилань у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду та на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, Суд доходить висновку про те, що вони фактично зводяться до незгоди із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи та оцінкою доказів і не стосуються обґрунтування виключних випадків визначених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути переглянуто у касаційному порядку.

Частиною другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

За змістом пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою ЄСПЛ, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

У такий спосіб суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Свореня Юрія Ярославовича на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024, на рішення Господарського суду Львівської області від 22.11.2023 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 06.12.2023 у справі № 914/2406/23, на підставі пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, то клопотання про відстрочення сплати судового збору залишається без розгляду.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року №10-р(ІІ)/2023 щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (щодо процесуальних фільтрів касаційної інстанції) та визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти 1, 5 частини шостої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (щодо ціни позову для визначення малозначних справ у цивільному процесі). Пункти 1, 5 частини шостої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, які визнані неконституційними, утрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Отже зазначене Рішення Конституційного Суду України не стосується застосування положень Господарського процесуального кодексу України, а саме частини п`ятої статті 12 та пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та не визнає неконституційним процесуальні фільтри в касаційній інстанції.

З огляду на викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Свореня Юрія Ярославовича на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024, на рішення Господарського суду Львівської області від 22.11.2023 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 06.12.2023 у справі № 914/2406/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко