Постанова

від 15.02.2024 по справі 904/5913/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2024 року м.Дніпро Справа № 904/5913/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Михайлова К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта Альянс Трейд" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023 (прийняту суддею Ярошенко В.І., повне судове рішення складено 13.11.2023) у справі № 904/5913/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта Альянс Трейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівський кар`єр"

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст вимог.

Разом з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафта Альянс Трейд" подало до Господарського суду Дніпропетровської області заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми позову 970 760, 29 грн на розрахункові рахунки, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Любимівський кар`єр".

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023 у справі № 904/5913/23 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафта Альянс Трейд" в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що позивачем у заяві про вжиття заходів щодо забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не долучено належних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до прийняття рішення у даній справі, не обґрунтовано підстав того, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені.

3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафта Альянс Трейд" подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023 у справі № 904/5913/23, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати; задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта Альянс Трейд" про забезпечення позову у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що на відповідач не провадить погашення заборгованості перед Позивачем вже тривалий час, при тому, що поставлені нафтопродукти були прийняті останнім без будь-яких зауважень.

Крім того, Відповідач, підписанням акту звірки взаєморозрахунків фактично визнав наявність у нього заборгованості перед Позивачем, але, ігнорує будь-які звернення Позивача щодо погашення існуючої заборгованості, у тому числі, досудову претензію.

Вищезазначені обставини говорять про недобросовісність дій Відповідача по відношенню до Позивача, його небажання виконувати свої зобов`язання, умисне ігнорування будь-яких звернень Позивача.

Відповідач, ігноруючи всі вимоги Позивача щодо сплати заборгованості, може у будь - який час здійснити перерахування коштів з свого рахунку іншим особам з метою уникнення відповідальності у разі задоволення судом позовних вимог, а, відтак. Позивачу доведеться знову звертатись до суду та правоохоронних органів з метою захисту порушених прав та інтересів.

Дії Відповідача свідчать про його небажання виконувати взяті на себе зобов`язання за Договором, які полягають в оплаті поставленої останньому нафтопродукції, а, відтак, навіть у випадку задоволення позову. Відповідачем можуть бути здійснені дії, направлені на утруднення виконання рішення суду.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Інформація з сайту "Судова влада України" дає змогу зробити висновки про недобросовісність Відповідача у виконанні своїх зобов`язань перед іншими постачальниками. Крім того, наявними є відкритті виконавчі провадження відносно Відповідача, а, відтак. Позивач є не єдиним Постачальником товарів, за які Відповідач не розрахувався.

5.Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач проти задоволення скарги заперечує та зазначає, що апелянтом не надано будь-яких належних доказів на підтвердження вчинення Відповідачем дій, направлених на фактичне відчуження належного йому майна, у той час, як умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Всі фактичні обставини справи, які наводяться Позивачем у якості підстав застосування заходів забезпечення позову, є лише порівняльним аналізом фінансових/господарських показників Відповідача і не несуть жодної доказовості щодо можливого вибуття майна Відповідача з його володіння або можливого ускладнення виконання рішення суду у майбутньому.

Водночас, застосування заходів забезпечення позову у справі № 904/5913/23 призведе до невиправданого обмеження прав Відповідача та третіх осіб, позбавить його можливості здійснення господарської діяльності, виплати заробітних плат, сплати податків тощо.

Крім того, всупереч зазначеному Позивачем у заяві про застосування заходів забезпечення позову та апеляційній скарзі, що вже після вказаної Позивачем у позовній заяві дати утворення заборгованості (з 24.07.23 р.), Відповідач неодноразово сплачував грошові кошти на рахунок Позивача за Договором поставки нафтопродуктів, стягнення боргу за яким є предметом спору у справі 904/5913/23 на загальну суму 160 000,00 грн.

Вищезазначене ніяким чином не свідчить про ігнорування вимог Позивача, ухиляння Відповідача від виконання своїх зобов`язань, уникнення останнім відповідальності.

6.Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 15.02.2024 о 14:15 год.

В судовому засіданні 15.02.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7.Встановлені судом обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафта Альянс Трейд" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівський кар`єр" про стягнення заборгованості у розмірі 970 760, 29 грн, з яких: 654 314, 22 грн заборгованість за договором поставки нафтопродуктів № 01/12 від 09.12.2022, 163 578, 55 грн штрафні санкції у розмірі 25 % від суми заборгованості, 69 658, 23 грн 36 % річних, 79 589, 83 грн пеня та 3 619, 46 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів № 01/12 від 09.12.2022 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Разом з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафта Альянс Трейд" подало заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми позову 970 760, 29 грн на розрахункові рахунки, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Любимівський кар`єр".

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що відповідач не проводить погашення заборгованості перед позивачем вже тривалий час, при тому, що поставлені нафтопродукти були прийняті останнім без будь-яких зауважень.

При цьому, відповідача може у будь - який час здійснити перерахування коштів з свого рахунку іншим особам з метою уникнення відповідальності у разі задоволення судом позовних вимог, а відтак Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафта Альянс Трейд" доведеться знову звертатись до суду та правоохоронних органів з метою захисту порушених прав та інтересів.

За результатами розгляду заяви про забезпечення позову судом першої інстанції прийнято ухвалу про відмову у її задоволенні.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Переглядаючи оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду в апеляційному порядку, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Відповідно до вимог частини першої статі 137 Господарського процесуального кодексу позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суд у кожному конкретному випадку повинен оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18).

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення заборгованості за договором за отриманий товар та штрафні санкції.

У даному випадку позивачем не наведено фактичних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про вчинення відповідачем дій спрямованих на ухилення від виконання судового рішення або дій, які можуть призвести до відчуження належного позивачу майна на момент виконання рішення.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Так само, як і можливість відповідача розпоряджатися коштами на рахунку не є достатньою підставою для забезпечення позову у визначений позивачем спосіб.

Встановлення фактичних обставин у справі, в тому числі виконання чи невиконання стороною договірних зобов`язань, здійснюється судом на підставі доказів під час розгляду справи по суті.

З акту звірки взаєморозрахунків, доданого до заяви про забезпечення вбачається, що борг почав формуватись з червня 2023, при цьому відповідачем систематично здійснювалась часткова оплата бору. Відповідачем було надано платіжні доручення також про часткову сплату боргу у жовтні-грудні 2023 року.

Посилання позивача на наявність у відповідача спірної заборгованості сама по собі не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вказана заборгованість на час подання позову є предметом спору та підлягає доведенню позивачем на загальних підставах під час розгляду справи по суті. Тоді як підстави для вжиття заходів забезпечення позову визначені процесуальним законодавством.

Колегія суддів не вбачає можливості з поданих позивачем доказів дійти висновків, що відповідач може вжити заходів, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, а також спрямування коштів на рахунках на потреби, які не пов`язані з виконанням судового рішення.

У апеляційній скарзі позивач посилається на дані сайту "Судова влада України" та наявність відкритих виконавчих проваджень щодо відповідача. Проте, конкретної інформації щодо кількості судових справ та виконавчих проваджень не зазначає, що не надає можливості суду оцінити вказані обставини, оскільки суд не збирає самостійно докази на підтвердження доводів сторін.

Жодна з викладених позивачем обставин у заяві про забезпечення позову та апеляційній скарзі не підтверджена належними доказами та має характер необґрунтованого припущення. Докази подані позивачем окремо чи у сукупності також не доводять вказані позивачем обставини.

Отже, позивачем не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем докази не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення законодавства, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи, наведені в обґрунтування вимог апеляційної скарги.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

10. Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта Альянс Трейд" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023 у справі № 904/5913/23 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023 у справі № 904/5913/23 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.02.2024

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко