Постанова

від 08.02.2024 по справі 904/590/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2024 року м.Дніпро Справа № 904/590/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Зелецький Р.Р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2023 (суддя Бєлік В.Г.)

у справі № 904/590/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до Дніпровського фахового коледжу залізничного транспорту та транспортної інфраструктури

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз"

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить тягнути з Державного вищого навчального закладу "Дніпровський коледж залізничного транспорту та транспортної інфраструктури" заборгованість у загальному розмірі 543 429,09 грн., яка складається з: основного боргу - 374 652,61 грн.; пені - 53 059,53 грн.; інфляційних втрат - 106 169,32 грн.; трьох відсотків річних - 9 547,63 грн., відповідно до умов типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2023 у справі №904/590/23 позовні вимоги задоволені частково; стягнуто з Державного вищого навчального закладу "Дніпровський коледж залізничного транспорту та транспортної інфраструктури" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" основний борг у розмірі 90 863,30 грн.; пеню у розмірі 28603,27грн.; інфляційні втрати у розмірі 21 906,92 грн., 3% річних у розмірі 2 262,87 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 154,55 грн.; в решті позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" , в якій просить це рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 283 789,31 грн основного боргу, 24 456,26 грн пені, 7 284,76 грн 3% річних та 84 262,40 грн інфляційних втрат, прийняти у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Наголошує, що суд першої інстанції не мав права змінювати ціну природного газу. Змінюючи ціну суд порушив принцип стабільності або неможливості зміни встановленої сторонами ціни, який закладений у статті 632 ЦК України.

За твердженням скаржника, судом не враховано тієї обставини, що гранична ціна природного газу 16,8 грн за куб.м. з 1 грудня 2021 року вже не застосовувалась.

Вважає, що відповідач не вчинив жодних дій щодо зміни категорії споживача, а це свідчить про погодження відповідачем із визначення АТ «ОГС «Дніпрогаз» його категорії, спожива природний газ, відповідно погодив ціну природного газу, чим вчинив конклюдентні дії не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, тобто погодився із умовами типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», що відповідно породжує юридичні наслідки.

Апелянт вказує, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом порушено норми статей 236 та 238 ГПК України, що стало підставою для ухвалення незаконного рішення в частині зменшення розміру пені.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

За приписами ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні 08.02.2024 приймали участь представники сторін.

Представник позивача (апелянта) просив суд апеляційну скаргу задовольнити, судове рішення в оскаржуваній частині скасувати та прийняти нове про повне задоволення позову.

Представник відповідача просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, постачальник, постачальник "останньої надії") відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Держаний вищий навчальний заклад «Дніпровський коледж залізничного транспорту та транспортної інфраструктури є бюджетною установою, на доказ чого до матеріалів справи надано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Рішенням ДГП у Чечелівському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області №180466400032 від 14.06.2018 року, щодо включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій від 12.12.2016.

У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 29.10.2021 автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Таким чином, позивач, як суб`єкт ринку природного газу має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

За відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача - ДВНЗ "Дніпровський коледж залізничного транспорту та транспортної інфраструктури", зазначено ЕІС-код споживача природного газу - 56ХQ00001383А008.

Факт включення відповідача, зокрема у спірний період з 16.11.2021 по 19.12.2021 до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується:

- листом оператора ГТС - від 13.12.2022 № ТОВВИХ-22-13588;

- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма № 10).

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Так, відповідно до пункту 2.1. договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно з пунктом 3.1. договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Згідно з пунктом 3.3. договору період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Так, відповідно до підпункту 4.2. розділу IV договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (пункт 4.3. договору).

Згідно з підпунктом 1 пункту 5.1 та підпунктом 1 пункту 5.2. договору, споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами договору.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством.

У пункті 8.2. договору сторони передбачили, що постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.

У пункті 11.1. договору передбачено, що договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за договором.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної локації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, відповідна роздруківка наявна в матеріалах справи. Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача за тарифом для непобутового споживача.

На виконання пункту 4.3. договору позивачем направлялись на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, які станом на час звернення позивача із позовом до суду відповідачем не оплачені.

Порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Позивач стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, відповідно до договору, у строк та порядок передбачений договором, належним чином та в повному обсязі.

Отже, на виконання умов договору в період з 16.11.2021 по 19.12.2021 позивач поставив відповідачу природний газ в загальному об`ємі 8,75595 куб.м. Вартість отриманого газу за розрахунком позивача становить 430 889,27 грн (з урахуванням вартості транспортування). Відповідачем було здійснено єдину оплату в розмірі 56 236,66 грн. 23.12.2021, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 374 652,61 грн.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 4.5. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 01.01.2022 по 30.11.2022 в сумі 53 059,53 грн. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період прострочення з січня по листопад 2022 року у сумі 106 169,32 грн, а також 3% річних за період прострочення з 01.01.2022 по 30.11.2022 у сумі 9 547,63 грн.

Вказане і є причиною спору.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що:

- позовна вимога про стягнення суми основного боргу підлягає частковому задоволенню та складає за розрахунком суду 90 863,30 грн;

- Позивачем правильно визначено період, за який нараховується пеня, проте оскільки невірно визначено суму на яку пеня нарахована, то судом проведено власний розрахунок, згідно з яким стягненню підлягає пеня на суму 90 863,30 грн за період з 01.02.2022 по 30.11.2022 в сумі 28 603,27 грн;

- за розрахунком суду сума втрат від інфляції, що підлягає стягненню за період лютий-листопад 2022 складає 21 906,92 грн; сума 3% річних за період 01.02.2022-30.11.2022 складає 2 262,87 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апелянт оскаржує рішення Господарського суду Запорізької області від 28.02.2023 у справі № 908/1977/22 лише в частині в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 283 789,31 грн основного боргу, 24 456,26 грн пені, 7 284,76 грн 3% річних та 84 262,40 грн інфляційних втрат, відтак апеляційне провадження здійснюється в межах вимог апеляційної скарги і судом не перевіряється законність та обґрунтованість рішення в іншій (неоскаржуваній) частині.

Водночас, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 ГПК України).

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить тягнути з Державного вищого навчального закладу "Дніпровський коледж залізничного транспорту та транспортної інфраструктури" заборгованість у загальному розмірі 543 429,09 грн., яка складається з: основного боргу - 374 652,61 грн.; пені - 53 059,53 грн.; інфляційних втрат - 106 169,32 грн.; трьох відсотків річних - 9 547,63 грн., відповідно до умов типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії".

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати вартості природного газу, спожитого у період з 16.11.2021 по 19.12.2021.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. ДВНЗ "Дніпровський коледж залізничного транспорту та транспортної інфраструктури" не погоджується з твердженням позивача про поставку йому газу у період з 16.11.2021 по 19.12.2021 та автоматичним включенням відповідача до портфелю постачальника останньої надії, оскільки Коледж ні яким чином позивачем не був повідомлений про факт, що після укладання договору з ТОВ Газопостачальна компанія Нафогаз Трейдинг № 03-1160/21-БО-Т від 22.11.2021 про постачання природного газу, постачання природного газу постачальником остатньої надії продовжено, і лише ця інформація з`явилася при наданні ним рахунку № 2614 від 12.01.2022.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч. 3 ст. 184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Судом встановлено, що типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 2 ст. 265 ГК України визначено, що договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Тобто, виходячи з ч. 2 ст. 265 ГК України та предмету договору, укладеного між позивачем та відповідачем, а також враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та укладеним між ними договором, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Отже, всі відносини між споживачем та постачальником після укладання договору регулюються Цивільним кодексом та іншими нормативними актами, а саме, Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексів України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є оплатним.

Так, умови щодо порядку здійснення оплати визначені в пункті 4.4. договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, в період з 16.11.2021 по 19.12.2021 позивачем був поставлений природний газ в загальному об`ємі 8,75595 куб.м., відповідачем оплачено частково в сумі 56 236,66 грн.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача складає 374 652,61 грн., визначаючи вартість отриманого відповідачем газу позивач застосував тариф для непобутового споживача.

Натомість відповідач вважає помилковим розрахунок суми основного боргу, зроблений позивачем.

При вирішення спорі колегія суддів виходить з того, що згідно п. 7-1. Розділу VII ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України «Про ринок природного газу» тимчасово, до 31 березня 2022 року, Регулятор на підставі розрахунку постачальника "останньої надії" має право затверджувати граничні ціни, за якими постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу у період з 1 жовтня 2021 року по 31 березня 2022 року побутовим споживачам, споживачам, що є бюджетними установами відповідно до Бюджетного кодексу України, закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживачам, що здійснюють виробництво теплової енергії.

Такі ціни можуть відрізнятися від цін постачальника "останньої надії", визначених умовами конкурсу на обрання постачальника "останньої надії", які має застосовувати переможець такого конкурсу як постачальник "останньої надії".

У разі якщо в період після 1 жовтня 2021 року до 1 грудня 2021 року у споживача, що є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), відсутній (був відсутній) постачальник природного газу, вважається, що постачання природного газу такому споживачу в зазначений період здійснює (здійснював) постачальник "останньої надії", за умови звернення такого споживача до 30 листопада 2021 року до постачальника "останньої надії" для укладення договору з таким постачальником. У такому разі умови договору з постачальником "останньої надії" поширюються на відносини, що виникли після 1 жовтня 2021 року.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2021 року №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236» Кабінет Міністрів України постановив:

Установити з 1 жовтня по 30 листопада 2021 р. граничну ціну на природний газ за договорами постачання: між споживачами, що є бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо) та постачальником «останньої надії» - на рівні 16,8 гривні за 1 куб. метр (з урахуванням податку на додану вартість).

З метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального періоду 2021/22 року: акціонерному товариству Національна акціонерна компанія Нафтогаз України разом з Міністерством розвитку громад та територій, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, юридичним особам теплоенергетики державної та комунальної форм власності забезпечити: укладення договорів постачання газу між бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо) та постачальником останньої надії.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №917-р «Про визначення товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» постачальником «останньої надії»», Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначене постачальником «останньої надії» строком на три роки як переможець конкурсу.

З метою уникнення випадків відсутності постачальника та забезпечення стабільного постачання природного газу бюджетним організаціям Постановою КМУ від 25 жовтня 2021 р. №1102 встановлено, що усі бюджетні організації, заклади охорони здоров`я державної власності та заклади охорони здоров`я комунальної власності у разі відсутності постачальника будуть автоматично переводитись на постачання природного газу до постачальника «останньої надії». Тобто, у разі, коли процес укладання договору затягується та Споживач відсутній у Реєстрі постачальника або такого споживача відключає попередній постачальник організація не залишиться без природного газу та перейде на споживання до енергетичного гаранта постачальника «останньої надії».

Відповідно до п. 41-7. постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. № 1236, установлено з 1 жовтня по 30 листопада 2021р. граничну ціну на природний газ за договорами постачання між споживачами, що є бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо) та постачальником останньої надії - на рівні 16,8 гривні за 1 куб. метр (з урахуванням податку на додану вартість).

Як передбачено п. 12 ч. 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Матеріалами справи підтверджується, що:

- Коледж заснований на державній формі власності, фінансування якого здійснюється на підставі діючого законодавства України за рахунок коштів державного або (та) місцевого бюджету (п. 1 абз. 3 Статуту Державного вищого навчального закладу «Дніпровський коледж залізничного транспорту та транспортної інфраструктури», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 15.05.2018 № 475 (т. 1 а.с. 132));

- фінансування Фахового коледжу здійснюється з урахуванням положень ст. 66 Закону України «Про фахову передвищу освіту» за рахунок коштів державного бюджету у встановленому законодавством порядку, в тому числі шляхом надання відповідних освітніх субвенцій (п. 8.7 Статуту Дніпровського фахового коледжу залізничного транспорту та транспортної інфраструктури затвердженого наказом Міністра освіти і науки України від 22.12.2022 № 475 (т. 1 а.с. 131));

- на підставі рішення ДП у Чечелівському району м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 1804664600032 від 14.06.2018 Державний вищий навчальний заклад «Дніпровський коледж залізничного транспорту та транспортної інфраструктури» включено до Реєстру неприбуткових установ та організацій, ознака неприбутковості: 0031 бюджетні установи; дата присвоєння ознаки неприбутковості: 12.12.2016; дата включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій, починаючи з якої визначається строк безперервної реєстрації неприбуткової організації: 29.01.1999 (т. 1 а.с. 130, 152).

Отже, належними та достатніми доказами засвідчено, що Державний вищий навчальний заклад «Дніпровський коледж залізничного транспорту та транспортної інфраструктури» (нинішня назва Дніпровський фаховий коледж залізничного транспорту та транспортної інфраструктури) відповідає усім критеріям щодо визначення установи бюджетною, оскільки утримується за рахунок відповідно державного бюджету та (або) місцевого бюджету та є неприбутковим.

Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду, що ціна за отриманий відповідачем газ у спірний період має розраховуватись виходячи саме із тарифу 16,8 гривні за 1 куб. метр, тоді як позивач розраховував суму боргу виходячи із тарифу для непобутових споживачів.

Аргументи скаржника про те, що суд першої інстанції не мав права змінювати ціну природного газу. Змінюючи ціну суд порушив принцип стабільності або неможливості зміни встановленої сторонами ціни, який закладений у статті 632 ЦК України, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, оскільки за приписами ч. 1 ст. 189 ГК України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 632 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Як вже було зазначено, відповідно до п. 41-7. постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. № 1236 з 1 жовтня по 30 листопада 2021р. було встановлено граничну ціну на природний газ за договорами постачання для споживачів, що є бюджетними установами.

Постанова КМУ № 1102 також регулює те, що ПОН здійснює постачання природного газу, зокрема, для бюджетних установ, з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року за ціною, що не може перевищувати 16,8 грн. за 1 куб.м. з урахуванням ПДВ.

Отже, судом правильно встановлено, що для відповідача у період з 1 жовтня по 30 листопада 2021р. за постачання природного газу має бути застосовано тариф 16,8 грн. за 1 куб.м. з урахуванням ПДВ.

Відповідно перерахунок суми основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат за вказаний період є таким, що відповідає положенням законодавства, що не спростовано позивачем.

В свою чергу, посилання апелянта на те, що відповідач не вчинив жодних дій щодо зміни категорії споживача, а це свідчить про погодження відповідачем із визначення АТ «ОГС «Дніпрогаз» його категорії, спожива природний газ, відповідно погодив ціну природного газу, чим вчинив конклюдентні дії не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, тобто погодився із умовами типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», що відповідно породжує юридичні наслідки, колегією судді визнається безпідставним, оскільки з наданих позивачем пояснень (т. 1 а.с. 204-206) слідує, що категорію споживача визначає Оператор газорозподільних систем (в даному випадку АТ «ОГС «Дніпрогаз»).

Відповідно до п.п. 1, 2 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС Інформаційна платформа має містити такі дані, зокрема:

1) перелік точок входу/виходу до/із газотранспортної системи;

2) інформацію про всіх суб`єктів ринку природного газу, включаючи споживачів, яким в установленому порядку присвоєні ЕІС-коди;

3) інформацію про постачальника «останньої надії»;

4) інформацію про постачальників із спеціальними обов`язками;

5) інформацію про Реєстри споживачів постачальників.

2. Інформація про споживачів в інформаційній платформі має містити щонайменше:

1) ЕІС-код споживача та за наявності ЕІС-коди його точок обліку;

2) EIC-код фізичної точки виходу з газотранспортної системи;

3) дані закріплених за споживачем діючих постачальників та визначені ними періоди постачання;

4) дані щодо зміни постачальників із початку функціонування інформаційної платформи;

5) інформацію про прогнози споживання природного газу на кожну газову добу (D) для споживачів, по яких відбір/споживання не вимірюється щодобово;

6) інформацію про попередні обсяги споживання кожної газової доби (D);

7) інформацію про фактичне добове споживання;

8) інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М);

9) дані періодів відсутності у споживача закріпленого постачальника (за їх наявності) з початку функціонування інформаційної платформи;

10) дані періодів обмеження (припинення) газопостачання споживачу (якщо такі дані вносились по споживачу) з початку функціонування інформаційної платформи;

11) період вимірювання (відбір/споживання, що вимірюється щодобово, або відбір/споживання, що не вимірюється щодобово);

12) належність споживача до категорії споживачів, постачання яким може здійснюватися в рамках спеціальних обов`язків, які в установленому порядку покладені рішенням Кабінету Міністрів України на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу»;

13) належність споживача до категорії побутових;

14) належність споживача до категорії виробників теплової енергії;

15) належність споживача до категорії бюджетних установ та організацій;

16) інформацію про періоди постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії».

Як передбачено п. 5 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС Оператори газорозподільних систем відповідно до вимог цього Кодексу та за формами оператора газотранспортної системи, погодженими з Регулятором, повинні вносити до інформаційної платформи інформацію, зокрема:

визначену підпунктами 1, 2, 5 - 8, 12, 13, 14, 15, 17 пункту 2 цієї глави, по всіх споживачах, підключених до газорозподільної системи;

дані щодо операторів газорозподільних систем (за їх наявності), яким природний газ передається з газорозподільної системи, з визначенням місць підключення таких операторів;

дані щодо газовидобувних підприємств (за їх наявності), промислові газопроводи яких безпосередньо підключені до газорозподільної системи.

Отже, відображення в Інформаційній платформі категорії споживача здійснюється саме на підставі внесених АТ «ОГС «Дніпрогаз» даних.

З пояснень АТ «ОГС «Дніпрогаз» слідує, що на момент укладення Договору відповідачу був присвоєний персональний ЕІС-код споживача природного газу - 56ХQ00001383А008.

В період з 01.01.2021 по 31.12.2021 відповідачу було визначено категорію споживача ТКЕ.

Третя особа зазначає, що у 2018 році (з моменту запровадження Інформаційної платформи), АТ «Дніпрогаз», як Оператор ГРМ, вніс до платформи інформацію, зокрема, про належність Дніпропетровського технікуму залізничного транспорту до категорії виробників теплової енергії.

Зазначена інформація була внесена на підставі листа Дніпропетровського технікуму залізничного транспорту № 600 від 18.08.2011, в якому відповідач повідомив, що: «Державний вищий навчальний заклад «Дніпровський коледж залізничного транспорту та транспортної інфраструктури» є бюджетною організацією, яка має на своєму балансі гуртожиток № 2 за адресою: м. Дніпро, проспект Петровського (Івана Мазепи), 19, з власною котельнею, яка споживає природний газ для виробки теплової енергії, та використовує її тільки для опалення гуртожитку № 2».

Отже, АТ «ОГС «Дніпрогаз» було неправильно визначено категорію споживача для відповідача, адже Дніпровський фаховий коледж залізничного транспорту та транспортної інфраструктури сам повідомив Оператора ГРМ про те, що є бюджетною установою, що доведено належними доказами, а опалення власною котельною гуртожитку, що перебуває на балансі відповідача, не змінює його категорію на виробника теплової енергії, позаяк така була направлена виключно для забезпечення утримання одного з основних засобів, що використовуються в діяльності коледжу.

На користь вказаного свідчить також й та інформація, що вже починаючи з 01.08.2022 та в подальшому АТ «ОГС «Дніпрогаз» визначав категорію відповідача як споживача 4 (Бюджет), що вбачається з наданого витягу з Інформаційної платформи (т. 1 а.с. 207).

Таким чином, здійснивши перерахунок та застосувавши тариф 16,8 грн/м.куб у спірному періоді з 16.11.2021 по 30.11.2021 (включно), судом визначено суму основного боргу, яка становить 56 236,66 грн.

Платіжним дорученням № 381 від 17.12.2021 відповідач своєчасно (в межах обумовленого сторонами періоду - до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, п. 4.4 Договору) сплатив позивачу вартість поставленого газу на суму 56 236,66 грн.

Відтак нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат у згаданому періоді колегією суддів визнаються безпідставними, а тому правомірно відхилені судом.

Разом з тим, відповідно до Постанов КМУ № 1102 та № 1236 ПОН зобов`язаний забезпечувати газопостачання за ціною 16,8 грн/м.куб до 30.11.2021 р., а відповідно до чинного законодавства користуватись послугами ПОНу споживач може не більше 60 днів.

Тобто граничний тариф в розмірі 16,8 грн/м.куб, за якими постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу діяв у період з 1 жовтня 2021 року по 30 листопада 2021 року.

Однак, правовідносини у справі та період, за який позивач заявив вимоги про стягнення основного боргу та супутніх нарахувань, стосується з 16.11.2021 по 19.12.2021, тобто частково лежить поза межами періоду, коли застосовувалася «гранична ціна».

З 1 грудня 2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) стала однаковою для всіх споживачів ПОН та відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача (роздруківка наявна в матеріалах справи, т. 1 а.с. 14-43).

Тобто починаючи з 01.12.2021 не існувало рішень Регулятора, як і постанов КМУ, якими б встановлювались/затверджувались граничні ціни, за якими постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу, в тому числі споживачам, що є бюджетними установами відповідно до Бюджетного кодексу України.

За таких умов, доводи апелянта в цій частині скарги є обґрунтованими та знайшли своє документальне підтвердження.

Суд першої інстанції неправильно перерахував заявлену позивачем до стягнення суму заборгованості, що виникла за договором у період поставки з 01.12.2021 по 19.12.2021, та відповідно суму пені, 3% річних та інфляційних втрат, виходячи з граничного тарифу - 16,8 грн/м.куб.

Судом встановлено, що в означений період діяли наступні ціни (https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, т. 1 а.с. 38-39):

ДатаЦіна газу без урахування вартості послуги з транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системиПослуга з транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системиПодаток на додану вартість 20%Ціна природного газу для споживачів з ПДВ

19.12.202153,8890520,12416010,80264264,81585418.12.202153,8890520,12416010,80264264,81585417.12.202154,0950250,12416010,84383765,06302216.12.202151,9933490,12416010,42350262,54101115.12.202150,6058870,12416010,14600960,87605614.12.202146,4012360,1241609,30507955,83047513.12.202141,5666830,1241608,33816950,02901212.12.202141,7365530,1241608,37214350,23285611.12.202141,7365530,1241608,37214350,23285610.12.202140,7415040,1241608,173133?49,03879709.12.202141,5740090,1241608,33963450,03780308.12.202138,3767970,1241607,70019146,20114807.12.202136,5046460,1241607,32576143,95456706.12.202136,3097240,1241607,286777?43,72066105.12.202136,0520320,1241607,23523843,41143004.12.202136,0520320,1241607,23523843,41143003.12.202137,4690100,1241607,51836445,11180402.12.202138,7954670,1241607,78392546,70355201.12.2021 37,3046050,1241607,48575344,914518

Апеляційним судом перевірено розрахунок позивача (заборгованості позивача за грудень 2021 (т. 1 а.с. 11-12) та штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат за грудень 2021 (т. 1 а.с. 10), та встановлено, що він здійснений математично правильно, розрахунки виконані методологічно у відповідності до визначених цін, встановлених нормативів та правил, в межах допустимого періоду, обсяги постачання та споживання підтверджені матеріалами справи та не заперечуються сторонами.

Контррозрахунку відповідачем суду не надано.

Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За визначенням ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України, в силу якої у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 4.5. типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Дніпровський фаховий коледж залізничного транспорту та транспортної інфраструктури наявність своєї вини в порушенні грошових зобов`язань за договором, як це вимагається ч. 2 ст. 614 ЦК України, не спростовано, що є підставою для притягнення його до відповідальності у вигляді сплати пені.

Крім того, згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненнями грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тому ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов`язань.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Отже з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, кредитор (постраждала сторона) також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав, на відміну від доведення розміру збитків. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання грошових зобов`язань з оплати поставленого товару, позивач на підставі статті 625 ЦК України має право нараховувати 3% річних та інфляційні втрати.

При цьому стягнення 3% річних та інфляційних втрат не пов`язується з наявністю в діях відповідача вини, оскільки такі нарахування не є санкціями, а виступають мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, тобто способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (неналежне виконання зобов`язання), а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача за період з 01.12.2021 по 19.12.2021 суму основного боргу 289 390,20 грн, пені 42 734,61 грн, 3% річних 7 207,00 грн, інфляційних втрат 69 771,25 грн.

Слід наголосити на тому, що обчислення пені, 3% річних та інфляційних втрат не потребує спеціальних знань, оскільки їх розмір визначається шляхом математичних розрахунків з урахуванням норм законодавства та умов договору, що віднесено до компетенції суду (правова позиція Верховного Суду в постанові від 02.07.2019р. у справі 925/1641/17).

У постанові Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17 викладений наступний правовий висновок: «З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контр розрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем)».

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Наявний розрахунок позивача щодо пені, 3% річних та інфляційних втрат, був перевірений колегією суддів на предмет правильності та обґрунтованості розрахунків, арифметичних та методологічних помилок чи невідповідностей приписам законодавства України та умовам Договору, виявлено не було.

За таких умов, є обґрунтованим вимоги позивача (апелянта) про стягнення з відповідача основного боргу 289 390,20 грн, пені 42 734,61 грн, 3% річних 7 207,00 грн, інфляційних втрат 69 771,25 грн за період 01.12.2021-19.12.2021

А отже, оскаржуване рішення в частині задоволення позову належить змінити, відмовивши в решті вимог.

Принцип справедливості судового розгляду (ст. 6 Конвенції) в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Принцип справедливості судового розгляду в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).

З урахуванням фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, частково є обґрунтованими, а тому рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2023 у справі № 904/590/23 належить змінити як таке, що прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, в результаті неправильного застосування норм матеріального права, виклавши резолютивну частину рішення в частині присуджених сум в такому вигляді:

«Стягнути з Дніпровського фахового коледжу залізничного транспорту та транспортної інфраструктури (49006, м. Дніпро, пр-т Пушкіна, буд. 77-А; код ЄДРПОУ 01116118) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 40121452) основний борг у розмірі 289 390,20 грн; пеню у розмірі 42 734,61 грн; інфляційні втрати у розмірі 69 771,25 грн, 3% річних у розмірі 7 207,00 грн».

Частиною 14 ст. 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як апеляційну скаргу частково задоволено, суд відповідно змінює розподіл судових витрат пропорційно задоволеним вимогам наступним чином: сплачений судовий збір за подання позову у розмірі 6136,55 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 6 771,85 грн належить стягнути з відповідача на користь позивача (апелянта), поклавши решту на останнього.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2023 у справі № 904/590/23 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2023 у справі №904/590/23 змінити.

Стягнути з Дніпровського фахового коледжу залізничного транспорту та транспортної інфраструктури (49006, м. Дніпро, пр-т Пушкіна, буд. 77-А; код ЄДРПОУ 01116118) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 40121452) основний борг у розмірі 289 390,20 грн; пеню у розмірі 42 734,61 грн; інфляційні втрати у розмірі 69 771,25 грн, 3% річних у розмірі 7 207,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 6 136,55 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 6 771,85 грн, про що видати наказ.

В решті вимог відмовити.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 27.02.2024

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко