Ухвала

від 22.03.2024 по справі 904/590/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/590/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2023 (суддя Бєлік В.Г.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2024 (колегія суддів: Мороз В.Ф., Коваль Л.А., Чередко А.Є.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до Дніпровського фахового коледжу залізничного транспорту та транспортної інфраструктури

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг",

2) Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз"

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило стягнути з Державного вищого навчального закладу "Дніпровський коледж залізничного транспорту та транспортної інфраструктури" заборгованість у загальному розмірі 543 429,09 грн, яка складається з: 374 652,61 грн основного боргу; 53 059,53 грн пені; 106 169,32 грн інфляційних втрат; 9 547,63 грн 3% річних.

2. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 22.05.2023 позовні вимоги задовольнив частково; стягнув з Державного вищого навчального закладу "Дніпровський коледж залізничного транспорту та транспортної інфраструктури" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" основний борг у розмірі 90 863,30 грн; пеню у розмірі 28 603,27 грн; інфляційні втрати у розмірі 21 906,92 грн, 3% річних у розмірі 2 262,87 грн; в решті позову відмовив.

3. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 08.02.2024 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2023 змінив; стягнув з Дніпровського фахового коледжу залізничного транспорту та транспортної інфраструктури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" основний борг у розмірі 289 390,20 грн; пеню у розмірі 42 734,61 грн; інфляційні втрати у розмірі 69 771,25 грн, 3% річних у розмірі 7 207,00 грн.

4. 06.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2024, в якій просить їх скасувати в частині відмови в стягненні 85 262,41 грн основного боргу, 10 324,92 грн пені, 2 340,63 грн 3% річних, 36 398,07 грн інфляційних втрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

5. Дослідивши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

6. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

7. Відповідно до п.9 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

8. Згідно із п.2 ч.3 ст.287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

9. У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (п.1 ч.1 ст.163 ГПК).

10. Згідно з ч.7 ст.12 ГПК для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

11. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

12. Скаржник оскаржує судові рішення, якими вирішено спір про стягнення 543 429,09 грн, а тому вони не підлягають касаційному оскарженню.

13. Скаржник стверджує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (пп."а" п.2 ч.3 ст.287 ГПК). Однак такі твердження скаржника належним чином не обґрунтовані.

14. Скаржник зазначає, що "касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах на ринку природного газу, а саме: застосування постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102, якою п.24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809, яку доповнено абзацами такого змісту: "Переможець конкурсу погоджується, що він як постачальник "останньої надії" буде здійснювати постачання природного газу за ціною, що з 01.10.2021 що визначається за формулою для відповідної категорії споживача визначеної Операторами газорозподільних систем та відображеної на Інформаційній платформі, що використовується постачальником "останньої надії" для розрахунку вартості спожитого природного газу. Отже, загальна формула розрахунку ціни природного газу для постачальника "останньої надії" встановлена Кабінетом Міністрів України, вказані обставини не були враховані судами в оскаржуваних рішеннях".

15. Фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами. При цьому, скаржник не наводить жодних аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм, зазначених ним у касаційній скарзі нормативних актів. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.

16. Натомість зі змісту касаційної скарги вбачається, що наведені скаржником доводи фактично зводяться до обґрунтування такої загальної підстави касаційного оскарження як застосування норм права без урахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах (п.1 ч.2 ст.287 ГПК).

17. Отже, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

18. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч."с" ст.7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

19. Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у п.1 ч.1 ст.293 ГПК, і це повністю узгоджується з положеннями ст.129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

20. При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

21. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

22. Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені п.2 ч.3 ст.287 ГПК випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

23. Згідно з п.1 ч.1 ст.293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

24. Оскільки касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК, Верховний Суд вважає, що скаржником не дотримано умову допуску цієї справи до касаційного оскарження.

25. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2024, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №904/590/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді І. Кондратова

В. Студенець