Рішення

від 14.02.2024 по справі 910/14586/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.02.2024Справа № 910/14586/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Старовойтова Є.А. розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Концерну "ІНФОРМАЦІЯ_1" (АДРЕСА_1)

до Державного агентства резерву України (вул. Пушкінська 28, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37472392)

про стягнення 347 454, 34 грн,

представники сторін: згідно протоколу судового засідання;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Концерн "ІНФОРМАЦІЯ_1" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного агентства резерву України (далі - відповідач) про стягнення 347 454, 34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №5/30 від 15.06.2006 в частині оплати наданих послуг, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 307 440, 00 грн, а також обов`язок сплатити на користь позивача 30 791, 14 грн інфляційних втрат та 9 223, 20 грн 3% річних.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.10.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/14586/23, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

07.11.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує та вказує, що Акти на відшкодування витрат за зберігання не були погоджені та повернуті позивачу. Не було складено поквартальних актів на відшкодування витрат, у звітних документах позивача відсутнє чітке визначення суми витрат на фактичний обсяг проведених робіт або послуг, крім того, не надано первинних підтверджуючих документів щодо фактичної суми та дійсності понесених витрат.

У відповідності до ч.3 ст.12 Господарського процесуального кодексу України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.23 розгляд справи №910/14586/23 було переведено до правил загального позовного провадження, з призначенням підготовчого засідання на 07.12.23.

За результатом підготовчого засідання 07.12.23 суд ухвалив відкласти розгляд справи до 17.01.24.

17.01.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 17.01.2024, суд, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу №910/14586/23 до розгляду по суті на 14.02.2024.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог. Представник позивача засідання суду не з`явився про розгляд справи повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 14.02.2024 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.06.2006 між Державним комітетом України з державного матеріального резерву, правонаступником якого є Державне агентство резерву України (далі - Комітет, відповідач) та Концерном "ІНФОРМАЦІЯ_1" (далі - Зберігач, позивач) укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № 5/30 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву здійснюється на складських приміщеннях, майданчиках, холодильних камерах, резервуарах, підземних сховищах Зберігача.

Спір виник у зв`язку з тим, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №5/30 від 15.06.2006 в частині оплати наданих послуг, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 307 440, 00 грн, а також обов`язок сплатити на користь позивача 30 791, 14 грн інфляційних втрат та 9 223, 20 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору від 15.06.2006 № 5/30 між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов`язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з пунктом першим статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов`язки відповідно до договору.

Стаття 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Стаття 946 Цивільного кодексу України передбачає, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Статтею 947 Цивільного кодексу України визначено, що витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання.

Відповідно до пункту 7.3 договору, він набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом усього терміну зберігання цінностей (до повного виконання нарядів Комітету на відпуск матеріальних цінностей).

Згідно з пунктом 1.2 договору Комітет передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією (затвердженою номенклатурою) у кількості та за вартістю згідно з актом форми 1. Передбачені цим договором форми актів затверджуються Комітетом.

Відповідно до пункту 2.1 договору, Зберігач зобов`язаний вживати заходів для належного зберігання цінностей відповідного виду.

Відповідно до пункту 3.1 договору, Комітет зобов`язаний відшкодувати Зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі.

Згідно з пунктом 4.1 договору, вартість зберігання цінностей визначається згідно з Порядком відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 532 від 12.04.2002 затверджений Порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов`язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву (далі - Порядок), який запроваджує механізм відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов`язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, у тому числі мобілізаційного, і визначення суми цих витрат.

Відповідно до пункту 7 Порядку, відшкодування витрат, пов`язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком 1, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Згідно з пунктом 2 Порядку, сума витрат, що підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням вимог цього Порядку на кожен рік і сплачується пропорційними частками за узгодженням між Держрезервом та відповідальним зберігачем.

Відтак, відповідно до вищевказаного договору від 15.06.2006 № 5/30 Концерном «ІНФОРМАЦІЯ_1» здійснюється забезпечення зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на складських приміщеннях, майданчиках позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання укладеного договору Зберігачем та Комітетом було затверджено кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційної резерву у відповідального зберігача на 2021 рік.

Загальна сума відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей згідно з вказаним погодженим сторонами кошторисом на 2021 рік склала 256 200,00 грн, в т. ч. 51 240,00 грн ПДВ, разом 307 440,00 грн.

Відповідно до п.4.2. договору, відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між Комітетом та Зберігачем згідно з поданими документами (узгодженого з Комітетом кошторису витрат, затверджених Комітетом акту виконаних робіт по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та наданими до нього копій документів, що підтверджують фактичні витрати, акту звірки заборгованості згідно з даним договором, податкової накладної на момент сплати). У разі, коли Комітет визнає за можливе, відрахування суми витрат проводиться частинами протягом поточного року.

Так, згідно, кошторису, пояснювальної записки, довідки про рух матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, звіту про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву за 2021 рік, актів звірки взаєморозрахунків на відшкодування витрат матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та акту виконаних робіт по зберіганню цінностей мобілізаційного резерву, підтверджено, що позивачем надано послуги по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву згідно з договором від 15.06.2006 № 5/30 на суму 307 440,00 грн.

В свою чергу, звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву, акт звірки взаєморозрахунків на відшкодування витрат матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву позивачем направлено віповідачу, відповідно до листа №255/К/18-22 від 20.01.2022.

Однак, дані акти на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, дані акти звірки взаєморозрахунків Державним агентством резерву України не підписано без зазначення підстав та причин.

При цьому, сам факт не підписання (відмови від підписання) таких актів та звітів про витрати, за відсутності вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про те, що такі витрати не були понесені позивачем.

Доказів відшкодування відповідачем витрат із зберігання в сумі 307 440,00 грн. матеріали справи не містять.

Таким чином, факт наявності заборгованості за договором у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 307 440,00 грн. витрат за зберігання матеріальних цінностей за Договором є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.7. договору, обов`язки зберігача, щороку подавати комітетові станом на 01 січня - звіт форми №12 до 20 січня наступного за звітним року.

Отже, доводи відповідача щодо надходження звітів на відшкодування витрат пов`язаних з зберіганням матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, в розумінні п.2.7. договору, після 2021 року, є не обгрунтованими. Також умовами укладеного договору не передбачено надання відповідачу поквартальних Актів на відшкодування витрат. Інші доводи відповідача спростовуються матеріалами справи.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, припустився прострочення зі сплати за надані послуги зберігання, Концерн «ІНФОРМАЦІЯ_1» на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 30 791,14 грн інфляційних втрат та 9 223,20 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача направлялася вимога про сплату вартості наданих послуг зберігання цінностей в розмірі 307 440,00 грн - 23.04.2023.

При цьому, позивач просить стягнути з відподача інфляційні втрати та 3% річні за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, проте, умовами договору не визначено строк виконання грошового зобов`язання по сплаті витрат за зберігання цінностей, а розрахунку на стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період після пред`явлення вимоги, позивачем не надано.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача 30 791,14 грн інфляційних втрат та 9 223,20 грн 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 86, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного агентства резерву України (вул. Пушкінська 28, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37472392) на користь Концерну "ІНФОРМАЦІЯ_1" (АДРЕСА_1) 307 440 (триста сім тисяч чотириста сорок) грн 00 коп. заборгованості та 4 611 (чотири тисячі шістсот одинадцять) грн 60 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне судове рішення складено 21.02.2024.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА