Рішення

від 21.02.2024 по справі 910/5675/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2024Справа № 910/5675/23Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши заяву IMEXA Group S.r.o. про розподіл судових витрат у справі

за позовом IMEXA Group S.r.o.

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція»

про стягнення 9799784,72 дол США

Представники сторін:

від позивача: Терновий Р.Б.;

від відповідача: Гвоздецький А.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі №910/5675/23 позов IMEXA Group S.r.o. задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» грошові кошти у розмірі 9799784 дол. США 72 центи та судовий збір у розмірі 25688 дол. США 71 цент.

13.02.2024 до Господарського суду міста Києва від IMEXA Group S.r.o. надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 20000,00 дол США.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 розгляд вказаної заяви призначено на 21.02.2024.

21.02.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката.

У судове засідання 21.02.2024 з`явились представники сторін, надали усні пояснення по справі.

У судовому засіданні 21.02.2024 судом було оголошено вступну і резолютивну частину рішення суду.

Розглянувши подану заяву та додані до неї документи і матеріали, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

У позовній заяві позивач зазначив, що орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу адвоката становить 29499,46 дол США, докази понесення яких будуть подані у строки, передбачені ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

23.02.2023 між позивачем (замовник) та Адвокатським об`єднанням «Інвікта» (виконавець) укладено Договір №1520 про надання правничої допомоги.

Пунктом 1.1 Договору №1520 від 23.02.2023 передбачено, що за цим договором Виконавець приймає на себе доручення (заявку) іншої сторони - Замовника (або його представника) про надання Замовнику правничої допомоги обумовленого ним виду в інтересах Замовника на умовах, передбачених Договором, а інша сторона - Замовник (або його представник) - зобов`язується сплатити гонорар за дії Виконавця по наданню правничої допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов`язані з виконанням Договору.

Відповідно до пп. 2.1.1. п. 2.1. Договору №1520 від 23.02.2023 на виконання вимог цього договору Виконавець зобов`язується надавати Замовнику правничу допомогу (адвокатські та інші юридичні послуги з правових питань) на підставі поданих Замовником та погоджених з Виконавцем доручень (завдань), що мають відношення до предмету цього Договору.

Згідно з п. 2.2 Договору №1520 від 23.02.2023 під час виконання зобов`язань за цим договором Виконавець має низку прав для повної реалізації правничої допомоги.

Порядок надання послуг, гонорар, сума договору визначена у розділі 3 Договору №1520 від 23.02.2023.

Пунктом 3.1. Договору №1520 від 23.02.2023 передбачено, що надання послуг Виконавцем здійснюється на підставі усного або письмового або електронного доручення (заявки) Замовника. При поданні доручення (заявки) Замовник надає Виконавцю опис ситуації, що склалася, перелік документів для вивчення й опрацювання, а також викладає сутність своїх вимог. При цьому Замовник зазначає: мету, яку вважає за необхідне досягти у зв`язку з ситуацією, що склалася; завдання, яке встановлено для виконання Виконавцю; перелік документів, що надано Виконавцю для вивчення та аналізу; строки, в які необхідно виконати це завдання.

Доручення (заявка) набуває чинності і підлягає виконанню Виконавцем за умови його погодження Виконавцем та сплати Замовником гонорару у вигляді авансового платежу, визначеного у відповідних Додаткових угодах до цього Договору (п. 3.2. Договору №1520 від 23.02.2023).

Відповідно до п. 3.3. Договору №1520 від 23.02.2023 гонорар Виконавця, у тому числі додатковий гонорар (гонорар успіху), за надання правничої допомоги за цим Договором, а також порядок та строки його сплати визначено у відповідних Додаткових угодах до Договору.

Згідно із п. 3.4. Договору №1520 від 23.02.2023 сплата гонорару Виконавця та покриття фактичних витрат, пов`язаних з виконанням цього Договору, здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на рахунок Виконавця, який зазначений у цьому Договорі. Валютою розрахунків між Сторонами є долар США.

Відповідно до п. 3.5. Договору №1520 від 23.02.2023 за результатами надання правничої допомоги за цим Договором Виконавець складає акт приймання-передання виконаних робіт (наданих послуг), в якому міститься опис наданої правничої допомоги та понесених витрат, а саме: виконані роботи (надані послуги), що передаються Виконавцем і приймаються Замовником. Такий акт надсилається Замовнику міжнародним листом чи електронною поштою або надається йому особисто. Оплата за таким актом означає згоду Замовника із зазначеною у ньому правничою допомогою (виконаними роботами/наданими послугами) і понесеними витратами та прирівнюється до підписання акту Замовником. Надання Виконавцем такого акту Замовнику прирівнюється до Акту виконання роботи (надання послуги), тобто роботи (послуги) вважаються виконаними (наданими). Якщо протягом 7 (семи) днів після надсилання (надання) акту Замовник не надає Виконавцю своїх письмових заперечень, роботи (послуги) вважаються прийнятими за обсягом та якістю, а акт - таким, який прийнятий і підписаний Замовником.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №1 від 23.02.2023 до Договору №1520 від 23.02.2023 Сторони дійшли взаємної згоди розділ 1 Договору №1520 доповнити, зокрема, пунктом 1.2. наступного змісту: « 1.2. Замовник доручає Виконавцю надати правничу допомогу щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» на користь Замовника суми основної заборгованості, що утворилася внаслідок прострочення виконання грошових зобов`язань за Договором №IM/ER-2020 від 01.09.2020, Договором №261120 від 26.11.2020 та Контрактом купівлі-продажу товарів №IM-ER-2022 від 07.02.2022, укладеними між Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція».

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди №1 від 23.02.2023 до Договору №1520 в редакції п. 1 Додаткової угоди №6 від 07.02.2024 до Договору №1520, гонорар Виконавця за надання правничої допомоги, визначеної п. 1.2. розділу 1 Договору №1520, складає 20000,00 доларів США, з яких: 5000 (п`ять тисяч) доларів США Замовник сплачує Виконавцю авансовим платежем протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати укладення цієї Додаткової угоди №1 згідно із виставленим Виконавцем рахунком, а решту 15000,00 доларів США - протягом 10 (десяти) календарних днів з дати ухвалення рішення судом першої інстанції з питання, передбаченого п. 1.2 розділу 1 Договору №1520, згідно із виставленим Виконавцем рахунком».

Як вбачається з матеріалів справи, АО «ІНВІКТА» виставило IMEXA Group S.r.o. рахунок №13 від 23.02.2023 на суму 5000,00 дол США, а IMEXA Group S.r.o. на виконання згаданих умов Договору №1520 і Додаткової угоди №1 до нього перерахувала на рахунок АО «ІНВІКТА» авансовий платіж у розмірі 5000 доларів США, що підтверджується електронним платіжним документом (підтвердження транзакції) від 02.03.2023 та відповідною платіжною інструкцією № 65222784 від 10.03.2024.

Крім того, АО «ІНВІКТА» виставило позивачу рахунок №40 від 07.02.2024 на суму 15000,00 дол США, який був оплачений позивачем у повному обсязі.

07.02.2024 за результатами надання правничої допомоги за Договором №1520 від 23.02.2023 між АО «ІНВІКТА» і IMEXA Group S.r.o. було підписано акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за №01061-1 від 07.02.2024, в якому міститься опис наданої і запланованої правничої допомоги АО «ІНВІКТА», а також необхідних та понесених витрат та отриманих доходів.

Як вбачається з вказаного акту, АО «ІНВІКТА» в особі її адвокатів - Войнаровського Олександра Вацлавовича та Тернового Руслана Богдановича в межах даної справи надало Позивачу такі послуги:

1) Правовий аналіз документів, підготовка і подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» про стягнення заборгованості за договорами поставки. Організація перекладу деяких документів (додатків до позову) та їх нотаріального посвідчення; витрачено 24 год. - 10.04.23-11.04.23;

2) Підготовка та подання до Господарського суду міста Києва заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду. Аналіз практики Верховного Суду з питань застосування ст. 173 ГПК України у подібних правовідносинах; витрачено 6 год. - 12.05.23;

3) Підготовка та подання до Господарського суду міста Києва відповіді на відзив; витрачено 3 год. - 05.06.23;

4) Підготовка та подання до Господарського суду міста Києва заперечення на клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» про витребування доказів, витрачено 3 год. - 10.07.23;

5) Підготовка та подання до Господарського суду міста заяви/клопотання про долучення доказів. Організація перекладу деяких документів і їх нотаріального посвідчення; витрачено 9 год. - 27.07.23 і 22.08.23;

6) Аналіз практики Верховного Суду з питань застосування Закону України «Про санкції» та постанови Кабінету Міністрів №187 від 03.03.2022 в подібних правовідносинах; витрачено 1 год. - 06.02.24;

7) Підготовка та подання до Господарського суду міста Києва заяви про намір подати докази понесення витрат на правничу допомоги; витрачено 0,5 год. - 04.02.24;

8) Підготовка до судових засідань; витрачено 19 год. - 23.05.23, 20.06.23, 11.07.23, 31.07.23, 05.09.23, 26.09.23, 24.10.23, 06.02.24;

9) Представництво інтересів клієнта в Господарському суді м. Києва; витрачено 10 год. - 24.05.23, 21.06.23, 12.07.23, 02.08.23, 06.09.23, 27.09.23, 25.10.23, 07.02.24.

Усього адвокатами АО «ІНВІКТА» за виконання усіх видів робіт витрачено 75,5 годин часу.

Отже, позивачем були понесені витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 20000,00 дол США, розмір яких є фіксованим та визначений сторонами у п. 1.2 договору в редакції Додаткової угоди №6 від 07.02.2024.

У заяві про зменшення розміру адвокатських витрат відповідач зазначив, що розмір витрат, заявлених позивачем, не є обґрунтованим та не доведено, що такі витрати дійсно є фактичними та неминучими.

Зокрема, загальна кількість годин наданої правової допомоги складає 75,5 годин, тобто вартість однієї години правової допомоги складає близько 265 доларів США (264,90).

По-перше, відповідач звертає увагу, що відповідне значення вартості години правової допомоги суттєво відрізняється від вартості надання правової допомоги адвокатськими об`єднаннями України. Відповідно до досліджень професійних фахових видань України середні погодинні ставки залежать від позиції відповідної юридичної фірми (адвокатського об`єднання) в рейтингових дослідженнях надавачів правової допомоги. АО «ІНВІКТА» не представлене в поширених та відомих професійних дослідженнях, надавачів правової допомоги (юридичних послуг), наприклад, «ТОП 50 провідних юридичних фірм України» (видавництво «Юридична практика»), «Лідери ринку» (всеукраїнське професійне юридичне видання «Юридична газета») та інші.

Поряд із тим, за даними професійного видання «Юридична газета» середня погодинна ставка правової допомоги складає від 200 доларів США (позиція партнера) до 127 доларів США (позиція старшого юриста).

За таких обставин, як вказує відповідач, сумнівною є обґрунтованість заявлених витрат на правову допомогу, навіть якщо не вдаватися до аналізу змісту наданих послуг правової допомоги, відшкодування яких вимагає позивач.

Крім того, відповідач зауважив, що організація перекладу документів не становить собою надання правової допомоги та не відповідає критерію обґрунтованості та неминучості, оскільки такі дії могли бути реалізовані самим позивачем без залучення для цієї мети адвоката.

При цьому, відповідач вказав на недоведеність обґрунтованості та фактичності витрат часу на підготовку до кожного судового засідання в обсязі по дві або три години.

Суд зазначає, що відповідно змісту пункту 4 частини другої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», а саме диспозицією вказаної норми визначено, що адвокатський гонорар може існувати у фіксованій формі.

Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.

Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18.

Оскільки договором визначено суму гонорару саме у фіксований спосіб, позивач не зобов`язаний посилатися на час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката в такому разі визначається на підставі наявних доказів.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 924/447/18.

Крім того, суд зазначає, що так як сторони дійшли згоди встановити фіксований розмір гонорару адвоката, то надання детального опису робіт не є обов`язковим, оскільки фіксований розмір адвокатських витрат не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого адвокатом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.

Водночас, судом враховано, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Судом враховано, що Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року,«Гімайдуліна і інші проти України»(пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші.

У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Водночас, судом враховано, що відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладені обставини, зважаючи на подане відповідачем клопотання про зменшення розміру адвокатських витрат, суд дійшов висновку частково задовольнити подану IMEXA Group S.r.o. заяву та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 5000,00 дол США.

Крім того, судом враховано, що позивачем було включено до переліку виконаних адвокатом робіт такий вид робіт як підготовка та подання до Господарського суду міста Києва заяви про намір подати докази понесення витрат на правничу допомоги (витрачено 0,5 год. - 04.02.24).

Однак, у постанові Верховного Суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 висловлено правову позицію про те, що заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Заяву IMEXA Group S.r.o. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20; ідентифікаційний номер: 37739041) на користь IMEXA Group S.r.o. (KVP class 1040 23 Koљice Sidlisko KVP, Slovenskб republika; identifikator 52920291; KVP class 1040 23 Кошице, міський округ Сидліско KVP, Словаччина; ідентифікаційний номер 52920291) витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 5000 (п`ять тисяч) дол. США 00 центів.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 27.02.2024.

Суддя О.М. Спичак