Рішення

від 27.02.2024 по справі 910/19063/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.02.2024Справа № 910/19063/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МСІВВС ГРУП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРАСИМОВИЧ"

про стягнення 333274,28 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "МСІВВС ГРУП" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРАСИМОВИЧ" про стягнення, з яких (з урахуванням усунених недоліків): 190100,22 грн - основний борг, 45259,47 грн - пеня, 38020,00 грн - 20% штрафу згідно із п.6.2. договору, 59894,59 грн - 20% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 02/0419ГМ від 02.04.2019.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 вказану позовну заяву залишено без руху.

21.12.2023 через систему Електронний суд від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 22.12.2023 Господарським судом міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/19063/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

11.01.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Також у відзиві відповідачем заявлено клопотання про витребування доказів в Товариства з обмеженою відповідальністю "МСІВВС ГРУП".

19.01.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 25.01.2024 Господарським судом міста Києва задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРАСИМОВИЧ", викладене у відзиві на позовну заяву, про витребування доказів, витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "МСІВВС ГРУП": оригінал договору поставки № 02/0419 ГМ від 02.04.2019; додаток № 1 - специфікація, додаток № 2 - графік замовлень та доставки (до договору поставки № 02/0419 ГМ від 02.04.2019).

08.02.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар згідно видаткових накладних №S-SBA24002ES від 21.12.2021 на суму 117509,76 грн, №S-SBA24002GF від 18.01.2022 на суму 72756,00 грн та №S-SBA24002IL від 15.02.2022 на суму 58078,08 грн.

Однак, відповідач взяті на себе за договором поставки грошові зобов`язання не виконав та не оплатив поставлений товар, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за оплату поставленого відповідно договору товару становить 190100,22 грн.

Також позивачем нараховані: пеня у сумі 45259,47 грн 20% річних у сумі 59894,59 грн та 20% штрафу згідно із п.6.2. договору у сумі 38020,00 грн.

Позиція відповідача

Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечив.

В обґрунтування заперечень на позов відповідач посилається на те, що видаткові накладні додані позивачем до позову не містять посилання на договір поставки № 02/0419 ГМ від 02.04.2019, а тому не можуть бути застосовані умови договору щодо термінів оплати (п.3.7.), штрафних санкцій (п.6.2., 11.6 договору).

Відповідач стверджує, що договір поставки, на який посилається позивач, директор відповідача не підписував та договір поставки № 02/0419 ГМ від 02.04.2019 не укладався відповідачем. Відповідач зазначає, що з копії договору поставки, яка додана до позову, сторінка із підписами створена з оригіналу іншого договору, який укладений з ТОВ "ТЕМА-Б".

З огляду на те, що видаткові накладні не містять посилання на договір поставки №02/0419 ГМ від 02.04.2019, оскільки чинним законодавством встановлений термін оплати, який починає свій відлік з моменту пред`явлення вимоги, а позивачем не було пред`явлено відповідачу таку вимогу, то на переконання відповідача, станом на час подання позову строк оплати за спірними накладними не настав.

Відповідачем заявлено клопотання про витребування доказів, оригіналу договору поставки № 02/0419 ГМ від 02.04.2019; додатку № 1 - специфікації, додатку № 2 - графіку замовлень та доставки.

Окрім того, відповідач посилається на те, що директор відповідача (Копач Р.Л.) знаходиться на службі в Збройних Силах України та у зв`язку із отриманими пошкодженнями визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку. Також у відзиві зазначено, що майно Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРАСИМОВИЧ", в тому числі те, яке зазначене у видаткових накладних, було знищено під час воєнних дій, на підтвердження чого відповідачем надано Експертний висновок №І-321 від 05.04.2023, виданий Київською ТПП.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно із матеріалів справи, 02.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МСІВВС ГРУП" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕРАСИМОВИЧ" (покупець) укладений договір поставки № 02/0419 ГМ (надалі - договір).

Згідно із п.1.1 договору, постачальник зобов`язується поставляти і передавати на умовах даного договору згідно із замовленнями (заявками) непродовольчу продукцію (надалі - товар) у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.

Відповідно до п.1.3. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару покупцю. Підтвердженням передачі товару є підписання сторонами (їх уповноваженими представниками) накладної або іншої визначеної чинним законодавством України документації на товар .

Відповідно до п.3.3 договору передбачено, що вартість конкретної партії товару визначається виходячи із цін, вказаних у замовленнях покупця, на підставі специфікації. Вартість товару також зазначається у видаткових накладних/товарнотранспортних накладних на товар, які підтверджують кількість фактично прийнятого покупцем товару та поставленого постачальником згідно даного договору.

Відповідно до п.3.7. договору покупець зобов`язується оплачувати кожну конкретну партію товару в строк, що не перевищує 90 (дев`яносто) календарних днів з моменту виконання постачальником зобов`язання з поставки відповідної партії товару. Якщо останній день строку оплати приходиться на вихідний або святковий день, то оплата поставленої партії товару здійснюється в наступний робочий день за вихідним або святковим днем.

Згідно із п.6.2. договору у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі двадцять відсотків від суми боргу.

У пункті 11.6 договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом одного календарного року, а частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення договору, в строк не менший ніж за 10 календарних днів до закінчення строку його дії, договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах, які передбачені цим договором (п.9.1.,9.2. договору).

Спір у справі виник у зв`язку із тим, що як стверджує позивач, відповідачем не здійснено повну оплату товару, поставленого за видатковими накладними №S-SBA24002ES від 21.12.2021 на суму 117509,76 грн, №S-SBA24002GF від 18.01.2022 на суму 72756,00 грн та №S-SBA24002IL від 15.02.2022 на суму 58078,08 грн, у зв`язку із чим у відповідача по договору наявна заборгованість у сумі 190100,22 грн.

Посилаючись на прострочення відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: за період з 17.05.2022 по 16.11.2022 пеня у сумі 45259,47 грн; за період з 17.05.2022 по 12.12.2022 - 20% річних у сумі 59894,59 грн; а також 20% штрафу згідно із п.6.2. договору у сумі 38020,00 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як підтверджено наявними у матеріалах справи видатковими накладними №S-SBA24002ES від 21.12.2021 на суму 117509,76 грн, №S-SBA24002GF від 18.01.2022 на суму 72756,00 грн та №S-SBA24002IL від 15.02.2022 на суму 58078,08 грн позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 248343,84 грн.

Видаткові накладні підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

Відповідач стверджує, що видаткові накладні не містять посилань на договір поставки № 02/0419 ГМ від 02.04.2019 та складені сторонами не на підставі договору.

Дослідивши надані позивачем на обґрунтування позовних вимог видаткові накладні №S-SBA24002ES від 21.12.2021, №S-SBA24002GF від 18.01.2022 та №S-SBA24002IL від 15.02.2022, судом встановлено, що дійсно вказані видаткові накладні не містять посилання на договір поставки №02/0419 ГМ від 02.04.2019.

Водночас відповідач стверджує, що директор відповідача не підписував договір поставки № 02/0419 ГМ від 02.04.2019 та зазначений договір між сторонами не укладався.

Ухвалою від 25.01.2024 Господарським судом міста Києва задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРАСИМОВИЧ", викладене у відзиві на позовну заяву, про витребування доказів та витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "МСІВВС ГРУП": оригінал договору поставки № 02/0419 ГМ від 02.04.2019; додаток № 1 - специфікація, додаток № 2 - графік замовлень та доставки (до договору поставки № 02/0419 ГМ від 02.04.2019).

На виконання вимог ухвали суду позивач надав суду: оригінал додатку № 1 до договору поставки 02/0419 ГМ від 02.04.2019 - специфікація; оригінал додатку № 2 - графік замовлень та доставки; оригінал графіку сплати заборгованості від 07.03.2023 за договором поставки № 02/0419 ГМ від 02.04.2019 разом з оригіналом акту звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 03.03.2023; оригінал листа директора ТОВ "ГЕРАСИМОВИЧ" Копача Р.Л. від 02.07.2020 про помилку в призначенні платежу.

Оригінал договору позивач не надав, зазначивши, що у вересні 2022 року ТОВ "МСІВВС ГРУП" припинило виробництво, у зв`язку з чим усі наявні документи товариства з місця знаходження виробничих потужностей та складів (м. Житомир) були переміщенні до центрального офісу компанії (м. Київ), проте внаслідок переїзду оригінал договору поставки №02/0419 ГМ від 02.04.2019 було втрачено.

Дослідивши докази наявні у матеріалах справи, оцінюючи заперечення відповідача щодо укладення договору поставки №02/0419 ГМ від 02.04.2019, суд зазначає таке.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Саме така правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена в постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (частина друга статті 180 Господарського кодексу України).

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно із ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Позивачем надані у матеріали справи оригінал додатку № 1 до договору поставки №02/0419 ГМ від 02.04.2019 (специфікація); оригінал додатку № 2 (графік замовлень та доставки), що містять підписи та печатки сторін.

Також у матеріалах справи наявні видаткові накладні №РН-00000017 від 01.07.2022, №РН-0000016 від 01.07.2022, №РН-0000018 від 01.07.2022, №РН-0000019 від 29.07.2022, №РН-0000022 від 07.11.2022 на повернення товару за спірний період, які містять посилання на договір поставки №02/0419 ГМ від 02.04.2019.

Згідно із наявних у матеріалах справи платіжних інструкцій за період з 21.12.2021 по 21.09.2022, відповідач здійснював часткові оплати по договору поставки № 02/0419 ГМ від 02.04.2019.

Відповідно до п.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163 (далі - Інструкція), платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

Згідно із п.37 Інструкції платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис(и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.

Платник заповнює обов`язкові реквізити платіжної інструкції, оформленої у паперовій формі, від руки/із застосуванням технічних засобів або надавач платіжних послуг платника за згодою платника заповнює платіжну інструкцію із застосуванням технічних засобів.

Правильність заповнення реквізитів платіжної інструкції надавачем платіжних послуг платника із застосуванням технічних засобів платник засвідчує власноручним/електронним підписом.

Також відповідно до п.41 Інструкції платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Отже, відповідач самостійно визначав призначення платежу та здійснював переказ коштів на користь позивача з чітким призначення платежу, а саме за договором поставки №02/0419 ГМ від 02.04.2019.

Факт здійснення оплати саме по договору №02/0419 ГМ від 02.04.2019, часткове повернення товару за договором відповідачем не заперечується. Обставини щодо виконання договору №02/0419 ГМ від 02.04.2019 відповідачем не спростовані.

Крім того, позивачем надані у матеріалах підписаний зі сторони відповідача графік сплати заборгованості від 07.03.2023 за договором поставки № 02/0419 ГМ від 02.04.2019, підписаний між сторонами акт звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 03.03.2023, відповідно до якого звірка взаємних розрахунків проведена за договором № 02/0419 ГМ від 02.04.2019, а також лист директора ТОВ "ГЕРАСИМОВИЧ" Копача Р.Л. від 02.07.2020 про помилку в призначенні платежу за договором поставки № 02/0419 ГМ від 02.04.2019.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази у сукупності, оскільки зазначений договір сторонами виконувався та з обставин справи вбачається, що відповідачем визнано факт укладення договору поставки № 02/0419 ГМ від 02.04.2019, з урахуванням правового висновку, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, згідно з яким не можна вважати неукладеним договір після його повного чи частково виконання сторонами, суд дійшов висновку, що кваліфікація договору №02/0419 ГМ від 02.04.2019 як неукладеного виключається, і зазначений договір розглядається як укладений та чинний.

Відтак, суд вважає безпідставним посилання відповідача щодо не підписання договору.

Окрім того, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, що правові відносини між сторонами виникли саме на підставі договору поставки №02/0419 ГМ від 02.04.2019, оскільки сторонами не надано у матеріали справи інших укладених між ними протягом спірного періоду договорів, враховуючи, що сторонами не надано суду письмової заяви однієї із сторін про припинення договору, суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних №S-SBA24002ES від 21.12.2021, №S-SBA24002GF від 18.01.2022 та №S-SBA24002IL від 15.02.2022 посилання на договір поставки №02/0419 ГМ від 02.04.2019 не спростовує факту поставки товару на виконання зазначеного договору.

Відповідач не надав суду іншого за змістом договору від 02.04.2019 за №02/0419 ГМ посилання на який містилося, зокрема, у платіжних інструкціях, видаткових накладних на повернення товару, в акті звірки взаємних розрахунків.

Враховуючи наведене, заперечення відповідача, викладені у відзиві визнаються судом необґрунтованими.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 ЦК України.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3.7. договору відповідач зобов`язується оплачувати кожну конкретну партію товару в строк, що не перевищує 90 (дев`яносто) календарних днів з моменту виконання постачальником зобов`язання з поставки відповідної партії товару.

Отже, відповідач мав здійснити оплату товару у такі строки: за видатковою накладною №S-SBA24002ES від 21.12.2021 - у строк до 21.03.2022; за видатковою накладною №S-SBA24002GF від 18.01.2022 - у строк до 18.04.2022; за видатковою накладною №S-SBA24002IL від 15.02.2022 - у строк до 16.05.2022.

Невиконане зобов`язання за договором поставки №02/0419 ГМ від 02.04.2019 у сумі 190100,22 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за поставлений товар у сумі 190100,22 грн відповідачем не надано.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 190100,22 грн належним чином доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 190100,22 грн.

З приводу посилання відповідача на Експертний висновок №І-321 від 05.04.2023, виданого Київською ТПП, суд зазначає таке.

Відповідно до наданого відповідачем Експертного висновку №І-321 від 05.04.2023, виданого Київською ТПП, 15.04.2022 Бучанським РУП ГУНП в Київській області була зареєстрована заява відповідача про пошкодження виробничих приміщень та часткове знищення товару внаслідок бойових дій.

Відповідно до п.1.3. договору поставки право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару покупцю. Підтвердженням передачі товару є підписання сторонами (їх уповноваженими представниками накладної або іншої визначеної чинним законодавством України документації на товар.

Відповідно до ч.1 ст.668 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, ризик випадкового знищення товару перейшов до відповідача після отримання товару за видатковими накладними. Також, відповідач не надав жодних доказів в підтвердження того, що у пошкоджених внаслідок бойових дій виробничих приміщеннях знаходився саме товар, який був поставлений позивачем.

Окрім того, після 15.04.2022 - дати, визначеної у Експертному висновку №І-321 від 05.04.2023 відповідачем здійснено часткову оплату товару та часткове його повернення, що фактично підтверджує можливість виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Відтак, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на Експертний висновок №І-321 від 05.04.2023.

Також суд відхиляє посилання відповідача на перебування директора відповідача на службі в Збройних Силах України, оскільки юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями та відповідно обставина на яку посилається відповідач не впливає на виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕРАСИМОВИЧ" взятих на себе зобов`язань за договором поставки №02/0419 ГМ від 02.04.2019.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та заявив до стягнення 45259,47 грн пені (нарахована за період з 17.05.2022 по 16.11.2022); 20% річних у сумі 59894,59 грн (нарахована за період з 17.05.2022 по 12.12.2022); 20% штрафу згідно із п.6.2. договору у сумі 38020,00 грн.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зі змісту пункту п.6.2. договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі двадцять відсотків від суми боргу.

З доданого до позову розрахунку вбачається, що позивач здійснює нарахування пені на заборгованість у сумі 190100,22 грн за період з 17.05.2022 по 16.11.2022.

Враховуючи встановлені у договорі строки оплати, з огляду на визначені позивачем періоди нарахування та суму, на яку здійснюється нарахування, то нарахування пені слід здійснювати у наступному порядку: на суму боргу 59266,14 грн (залишок боргу за видатковою накладною №S-SBA24002ES від 21.12.2021) за період з 17.05.2022 по 21.09.2022, на суму боргу 72756,00 грн за період з 17.05.2022 по 18.10.2022, на суму боргу 58078,08 грн за період з 17.05.2022 по 16.11.2022.

За перерахунком суду сума пені становить 37822,73 грн, а відтак, позовні вимоги у частині стягнення пені є частково обґрунтованими.

Оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання у більше ніж на 30 календарних днів, правомірним є нарахування 20% штрафу. Перевіривши розрахунок штрафу, враховуючи вимоги ч.2 ст.237 ГПК України, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у сумі 38020,00 грн у межах заявлених позовних вимог.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.

Судом встановлено, що сторони скористалися наданим їх законодавцем правом врегулювати у договорі правовідносини в частині відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання та погодили розмір процентів річних, а саме: 20% річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок 20% річних, нарахованих на заборгованість у сумі 190100,22 грн за період з 17.05.2022 по 12.12.2023, судом встановлено, що розрахунок 20% річних є арифметично правильним, здійснений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, а тому позовні вимоги у частині стягнення розрахунок 20% річних є обґрунтованими.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 190100,22 грн, пені у сумі 37822,73 грн, 20% штрафу у сумі 38020,00 грн та 20% річних у сумі 59894,59 грн є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню. Водночас, позовні вимоги в частині стягнення 7436,74 грн пені задоволенню не підлягають з огляду на їх необґрунтованість.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МСІВВС ГРУП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРАСИМОВИЧ", а саме: в частині стягнення заборгованості у сумі 190100,22 грн, пені у сумі 37822,73 грн, 20% штрафу у сумі 38020,00 грн та 20% річних у сумі 59894,59 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРАСИМОВИЧ" (03151, місто Київ, вулиця Молодогвардійська, будинок 22, ідентифікаційний номер 36715585) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МСІВВС ГРУП" (09700, Київська область, Обухівський район, місто Богуслав, вулиця Грушевського, будинок 27, ідентифікаційний номер 40572237) заборгованість у сумі 190100,22 грн, пеню у сумі 37822,73 грн, 20% штраф у сумі 38020,00 грн, 20% річних у сумі 59894,59 грн та судовий збір у сумі 4887,56 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 27.02.2024.

Суддя С.О. Турчин