Ухвала

від 06.02.2024 по справі 911/2190/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"06" лютого 2024 р., м. Київ Справа № 911/2190/22

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши заяву позивача про заміну сторони виконавчого провадження у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект» (08300, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Дзержинського, будинок 3, квартира 45, код ЄДРПОУ 37791452)

до Гірської сільської ради (08324, Київська обл., Бориспільський р-н, село Гора, вулиця Центральна, будинок 5, код ЄДРПОУ 04363647)

про стягнення 4411,81 грн за договором № 45 від 19.10.2017,

за участю представників:

позивача: Мкртічян Арен Артурович;

відповідача: не з`явились,

в с т а н о в и в :

У провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа № 911/2190/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект» до Гірської сільської ради про стягнення 4411,81 грн за договором № 45 від 19.10.2017.

Рішенням у справі від 18.01.2023 позов задоволено частково, стягнуто з Гірської сільської ради на користь ТОВ «Армукрземпроект» 2802,00 грн основної заборгованості за договором № 45 від 19.10.2017, 1058,98 грн інфляційних втрат, 241,59 грн трьох відсотків річних та 2307,09 грн судового збору.

На примусове виконання рішення видано наказ від 02.03.2023.

До Господарського суду Київської області 10.05.2023 позивачем подано клопотання № 33 від 08.05.2023 (вх. № 9090/23 від 10.05.2023) про заміну сторони виконавчого провадження, у якому заявник просив суд замінити відповідача у справі № 911/2190/22 Гірську сільську раду Бориспільського району Київської області на Виконавчий комітет Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Враховуючи перебування судді, що розглядав справу, у відпустці вказана заява відповідно до протоколу автоматизованого розподілу передана судді Лутак Т.В. Оскільки матеріали справи на час надходження до суду клопотання про заміну сторони виконавчого провадження були направлені до апеляційного суду, то ухвалою від 12.05.2023 суддя відклала вирішення питання про прийняття до розгляду клопотання ТОВ «Армукрземпроект» № 33 від 08.05.2023 (вх. № 9090/23 від 10.05.2023) про заміну сторони виконавчого провадження до повернення матеріалів справи № 911/2190/22 до Господарського суду Київської області.

Після повернення матеріалів справи до суду першої інстанції, на підставі розпорядження керівника апарату суду № 14-АР від 24.01.2024 заяву передано судді А.Ф. Черногузу відповідно до підпункту 2.3.49 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 4.10 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Київської області, затверджених рішенням зборів суддів №3 від 14.01.2021.

Перевіривши передані на розгляд судді А.Ф. Черногузу матеріали, суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 334 ГПК України (заміна сторони виконавчого провадження) заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому ст. 242 цього Кодексу.

З огляду на це суд призначив засідання з розгляду заяви про заміну сторони на 06.02.2024.

У судове засідання з`явився представник позивача. Судом частково задоволено заяву позивача враховуючи наступне.

Позивач просив суд замінити відповідача у справі з ради на виконавчий комітет ради.

В той же час, суд зазначає, що в силу статті 45 ГПК України відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Позивач звернувся з заявою про заміну сторони виконавчого провадження з огляду на те, що в процесі виконанні рішення Господарського суду Київської області відповідач отримав від Бориспільського Управління Державної казначейської служби України в Київській області повідомлення, що Гірська сільська рада відсутня в Єдиному реєстрі розпорядників і одержувачів бюджетних коштів та у Бориспільському управлінні не обслуговується.

Проте, позивач з`ясував з відкритих джерел, що Гірська сільська рада рішенням від 30.11.2020 № 20-I-VIII створила юридичну особу - Виконавчий комітет Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області. Пунктом 4 цього рішення вирішила Виконавчому комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, після його реєстрації забезпечити виготовлення печаток та штампів, відкриття рахунків в ДКСУ. Гірська сільська рада рішенням від 06.01.2021 № 162-5-VIII вирішила утворити Комісію з реорганізації Гірської сільської ради як розпорядника бюджетних коштів. Пунктом 2 цього рішення вирішено визнати правонаступником Виконавчий комітет Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Розглянувши доводи сторони позивача суд зазначає, що через відсутність у відповідача статусу розпорядника бюджетними коштами, та, як наслідок, відсутність розрахункового рахунку в Управлінні державної казначейської служби України існує обставина неможливості виконання рішення суду про стягнення грошових коштів.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, принцип обов`язковості судового рішення.

Згідно частини 1 статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно положень статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 N 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N 11-рп/2012).

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі «Фуклев проти України», заява N 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Статтею 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч.1 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»).

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно Бюджетного Кодексу в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України і управління наявними коштами Державного бюджету України. Зокрема, безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду входить до компетенції Державного казначейства України.

Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного Кодексу України передбачено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення врегульовано Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011.

Згідно з п. 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до п.6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв`язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Згідно з п.9 Порядку Орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли, зокрема, боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

За змістом ст.ст. 1, 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Рада є виборним представницьким органом місцевого самоврядування, який складається з депутатів, і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Виконавчі органи створюються радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування. Відповідно до ст. 16 вказаного Закону органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів та інші кошти, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

Місцевий бюджет це нормативно-правовий акт відповідної місцевої ради, виданий в установленому порядку, що затверджує місцевий бюджет та визначає повноваження відповідно виконавчого органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду (ст. 1 Бюджетного кодексу України). Водночас, ст. 22 цього Кодексу до головних розпорядників бюджетних коштів віднесено виключно виконавчі органи та апарати місцевих рад, виконавчі органи місцевих рад в особі їх керівників. Також визначено, що у разі коли згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Фінансові ресурси закріплено за виконавчими органами ради, які і є розпорядниками коштів бюджету міської ради, та саме до їх повноважень віднесено виконання місцевого бюджету.

Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях (ч.3 ст.12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

За змістом ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено повноваження сільського, селищного, міського голови. Зокрема, сільський, селищний, міський голова: організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства; здійснює інші повноваження місцевого самоврядування.

Сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Здійснюючи контроль за виконанням судового рішення суд зазначає, що як вбачається з досліджених судом обставин та законодавства, голова міської ради, який є керівником виконавчого органу ради, має усі повноваження та зобов`язаний виконати судове рішення про стягнення з ради, як боржника, грошових коштів за наказом, що виданий стягувачу у цій справі, проте доказів виконання такого обов`язку суду не надано.

Враховуючи, що фінансові ресурси, власником яких виступає боржник (відповідач), закріплено за виконавчими органами ради, які і є розпорядниками коштів бюджету ради, заявником обрано правильний та ефективний спосіб для захисту права стягувача на шляхом безспірного списання коштів з рахунків виконавчого органу ради.

Виконавчий комітет Гірської сільської ради, який відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 є органом, створеним радою для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами, має відкриті рахунки в органі Казначейства, та згідно рішення Гірської сільської ради від 06.01.2021 № 162-5-VIII є правонаступником ради в частині повноважень Гірської сільської ради, як розпорядника бюджетних коштів.

Оцінивши подану заяву позивача "про заміну сторони виконавчого провадження" в сукупності з доводами наведеними в ній, суд приходить до висновку, що заявник мав на меті замінити саме сторону виконавчого провадження, а не відповідача у справі у зв`язку з чим запис у прохальній частині заяви "замінити відповідача" суд розцінює як описку. З цих підстав, суд вважає за можливе задовольнити вказану заяву лише частково - в частині заміни сторони виконавчого провадження.

Відтак, для забезпечення належного виконання рішення, слід здійснити заміну сторони боржника у виконавчому провадженні, що пов`язане з виконання рішення у справі № 911/2190/22 від 18.01.2023 на примусове виконання якого видано наказ від 02.03.2023.

Водночас, суд зауважує, що позивач та його адвокат станом на день подання позову (27.10.22), мали та могли бути обізнані про ту обставину, що розпорядником бюджетних коштів ради є її виконавчий комітет та мали змогу і повинні були повідомити суд про таку осбтавину до моменту прийняття рішення у справі для його ефективного та оперативного виконання, оскільки вказана інформація була доступна у відкритих джерелах, а саме рішення ради про правонаступництво виконавчого комітету в частині повноважень розпорядника бюджетних коштів було прийнято задовго до звернення позивача до суду з позовом про стягнення коштів з ради, а саме на початку 2021 року.

Керуючись ст. 2, 11, 18, 45, 52, 234, 326, 334 ГПК України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Заяву позивача № 33 від 08.05.2023 про заміну сторони виконавчого проводження задовольнити частково.

2. Замінити сторону боржника виконавчого провадження за наказом, виданим Господарським судом Київської області 02.03.2023 на примусове виконання рішення від 18.01.2023 у справі № 911/2190/22 з Гірської сільської ради (08324, Київська обл., Бориспільський р-н, село Гора, вулиця Центральна, будинок 5, код ЄДРПОУ 04363647) на Виконавчий комітет Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області (08324, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Центральна, будинок 5, код ЄДРПОУ 44101089).

3. Повідомити учасників справи, що ця ухвала може бути пред`явлена до виконання разом з наказом Господарського суду Київської області від 02.03.2023, позаяк доповнює його зміст в частині зазначення сторони боржника.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 ГПК України.

Ухвала суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені ст. ст. 254-256 ГПК України.

Повний текст ухвали підписано 27.02.2024.

Суддя А.Ф. Черногуз