Рішення

від 08.02.2024 по справі 914/2068/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2024 Справа № 914/2068/23

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Лілії Бернацької розглянув матеріали

за первісним позовом: Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТОТ», м. Львів,

предмет позову: стягнення 577 861,32 грн,

підстава позову: порушення умов договору від 01.11.2021,

у справі № 914/2068/22

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТОТ», м. Львів,

до відповідача: Львівської міської ради, м. Львів,

предмет спору: визнання частково недійсним договору,

підстава позову: укладення договору під впливом помилки,

за участю представників:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Гузюк Наталія Ігорівна представник;

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Хомин Юрій Володимирович - представник.

1.ПРОЦЕС

1.1.На розгляд Господарського суду Львівської області 06.07.2023 надійшла позовна заява Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТОТ» про стягнення 577 861,32 грн.

1.2.Ухвалою суду від 10.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

1.3.Судом 08.08.2023 зареєстровано зустрічну позовну заяву про визнання частково недійсним пункту 1 договору №20091 від 01.11.2021 про відшкодування втрат від недоотриманих коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування СПД Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «ТОТ», укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «ТОТ» та Львівською міською радою в частині зобов`язання Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «ТОТ» щодо оплати коштів у розмірі 282 170, 43 грн.

1.4.Ухвалою суду від 14.08.2023 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТОТ» прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 914/2068/23 та об`єднано в одне провадження з первісним позовом вимоги за зустрічним позовом.

1.5.Хід судових засідань відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань. Зокрема, у судовому засіданні 20.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справи до розгляду по суті.

1.6.Відводів складу суду сторонами не заявлено.

1.7.У судовому засіданні 08.02.2024 за участю представників сторін за первісним і зустрічним позовами проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

2.1. СУТЬ СПОРУ ЗА ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ

2.1.1. Позивач стверджує, що відповідач, порушив зобов`язання за договором № 20091 від 01.11.2021 про відшкодування втрат від недоотриманих коштів Львівською міською радою в частині оплати за фактичне землекористування у період 07.09.2020 01.11.2021 земельною ділянкою комунальної власності у сумі 422 388, 58 грн. У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання у сумі 422 388, 58 грн, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 135 753, 56 грн інфляційних втрат, 19 719, 18 грн 3% річних.

2.1.2. Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому частково заперечив заявлені позовні вимоги. Зокрема зазначив, що у період липня 2019 березня 2020 років відповідачем здійснено оплату за землю у розмірі 282 170, 43 грн, а тому в цій частині просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того, відповідач не погоджується з розміром нарахованих позивачем на суму боргу інфляційних втрат та 3% річних.

2.1.3. Позивач зауважує, що договором від 01.11.2021 визначено суму оплати за землекористування відповідачем у період 07.09.2020 - 01.11.2021, а долучені відповідачем платіжні доручення відображають здійснені відповідачем оплати за оренду землі за період липня 2019 року березня 2020.

2.2. СУТЬ СПОРУ ЗА ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ

2.2.1. Відповідач звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про визнання частково недійсним пункту 1 договору № 20091 від 01.11.2021 про відшкодування втрат від недоотриманих коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «ТОТ» в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТОТ» щодо оплати коштів у розмірі 282 170, 43 грн, оскільки вважає, що договір укладено під впливом помилки (щодо розміру відшкодування).

2.2.2. Так, позивач за зустрічним позовом зазначає, що до моменту укладення договору про відшкодування втрат від недоотриманих коштів, останній частково здійснив оплату за фактичне землекористування у сумі 282 170, 41 грн, а тому при укладенні договору Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТОТ» допустило помилку в частині розміру зобов`язання, що підлягало виконанню.

2.2.3. Відповідач за зустрічним позовом заперечує вимоги за зустрічним позовом, оскільки доводи про укладення зі сторони відповідача договору під впливом помилки не відповідають дійсності, долучені відповідачем оплати за землю не відповідають періодам, визначеним сторонами у оспорюваному договорі.

3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

3.1.Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка площею 18, 1 га за адресою м. Львів, вул. Ковельська, 109 (кадастровий номер 4610137200:08:007:0024) належить на праві власності Львівській міській територіальній громаді та на праві оренди на підставі договору оренди землі, серія та номер Л-2, виданий 01.11.2021, перебуває у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОТ».

3.2.Правовідносини з приводу оренди Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОТ» земельної ділянки комунальної власності площею 18, 1 га за адресою м. Львів, вул. Ковельська, 109, (кадастровий номер 4610137200:08:007:0024) існують з 2004 року, адже ухвалою Львівської міської ради від 01.07.2004 № 1611 «Про затвердження Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «ТОТ» проекту відведення земельних ділянок на вул. Ковельській, 109 у м. Львові» погоджено проект відведення земельної ділянки, площею 1,81 га, за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення в оренду терміном на 15 років для реконструкції та обслуговування єдиного виробничого комплексу АЗС - складу паливно-мастильних матеріалів. Ухвалено Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «ТОТ» укласти з Львівською міською радою: договір оренди земельної ділянки площею 1,81 га терміном на 15 років та зареєструвати у встановленому порядку угоду про відшкодування недоотриманих коштів за користування

3.3.Львівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОТ» 05.03.2005 укладено договір оренди землі № Л- 219 строком дії на 15 років до 01.07.2019.

3.4.Пункт 8 договору оренди передбачає переважне право орендаря після закінчення строку договору на його поновлення на новий строк.

3.5.Ухвалою Львівської міської ради № 3503 від 19.06.2014 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 01.07.2004 № 1611 та скасування ухвали міської ради від 10.02.2005 № 2081» ухвалено внести зміни до ухвали міської ради від 01.07.2004 №1611 та затвердити Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «ТОТ» проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надати земельні ділянки, загальною площею 1,81 га, на вул. Ковельській, 109 в оренду терміном до 01.07.2019 за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення: площею 1,3150 га для реконструкції та обслуговування комплексного складу паливно-мастильних матеріалів; площею 0,4950 га для обслуговування під`їзних шляхів колії; площею 0,0172 га для обслуговування блок-пункту АЗС. Ухвалено Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «ТОТ» укласти з Львівською міською радою: договори оренди землі та зареєструвати їх у встановленому порядку, договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельними ділянками.

3.6.Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «ТОТ» долучено до матеріалів справи листи звернення від 01.04.2019 і від 04.11.2019 до Львівської міської ради з ініціативою продовжити договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 4610137200:08:007:0024).

3.7.Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «ТОТ» долучено до матеріалів справи податкову декларацію з плати за землю за 2019 рік, лист Головного управління ДПС у Львівській області № 13990/7/6/13-01-04-04 від 09.12.2021 про наявність переплати Товариства орендної плати за землю з юридичних осіб станом на 09.12.2021 року у розмірі 282, 3 тис гривень.

3.8.Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ТОТ» листом від 28.01.2021 зверталось до Управління архітектури та урбаністики про видачу нового висновку про містобудівельні обмеження та сервітути у зв`язку з виявленими недоліками у прийнятій Львівською міською радою ухвалі № 6741 від 07.09.2020.

3.9. Ухвалою Львівської міської ради від 07.09.2020 № 6743 «Про продовження Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «ТОТ» терміну оренди земельної ділянки на вул. Ковельській, 109» ухвалено: продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «ТОТ» на 10 років термін оренди земельної ділянки, площею 1,8100 га (у тому числі площею 0,0197 га у межах червоних ліній з обмеженням без права будь-якого будівництва та посадки багаторічних насаджень) на вул. Ковельській, 109 (кадастровий номер 4610137200:08:007:0024) для обслуговування єдиного виробничого комплексу - складу паливно-мастильних матеріалів та для обслуговування під`їзних шляхів колії за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «ТОТ» у тримісячний термін укласти з Львівською міською радою: договір оренди землі, встановивши річну орендну плату за землю у розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та зареєструвати її відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою у розмірі орендної плати з моменту прийняття цієї ухвали до часу укладання договору оренди землі.

3.10. Ухвалою Львівської міської ради №1365 від 16.09.2021 внесено зміни до ухвали Львівської міської ради № 6743 від 07.09.2020 в частині визначення розміру річної орендної плати.

3.11. Львівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «ТОТ» 01.11.2021 укладено договір оренди землі №Л- 2870 строком дії на 10 років без права поновлення, однак, з переважним правом орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк.

3.12. Землекористувачем Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «ТОТ» та землевласником Львівською міською радою укладено договір № 20031 від 01.11.2021 про відшкодування втрат від недоотриманих коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «ТОТ» земельною ділянкою за адресою м. Львів, вул. Ковельська, 109, площею 19, 1 га. Саме цей договір є підставою позову в справі, що розглядається.

3.13. Сторонами у п. 1 вказаного договору погоджено, що землекористувач зобов`язується сплатити до 30 листопада 2021 року на визначений розрахунковий рахунок 432 662,67 грн за землекористування за період від 07.09.2020 року до 01.11.2021 року. При наявності сплати орендної плати чи земельного податку за аналогічний період по цій земельній ділянці (що підтверджується відповідною довідкою, виданою органом ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки) сума сплати, передбачена в пункті 1, зменшується на суму сплати орендної плати чи земельного податку (п. 2 договору).

3.14. Договір діє до моменту сплати землекористувачем суми, вказаної у пункті 1, або суми, зменшеної на підставі дії пункту 2 цього договору (п. 4 договору).

3.15. Відповідно до виписки по рахунку ГУДКСУ у Львівській області від 10.12.2021, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «ТОТ» 09.12.2021 здійснено платіж у сумі 10 274, 09 грн, призначення платежу «земельний податок з юр. осіб за 2019, 2020, 2021).

3.16. Відповідачем долучено до матеріалів зустрічної позовної заяви копії платіжних доручень: № 1643 від 29.08.2019 року на суму 31 352,37 грн; № 1698 від 27.09.2019 року на суму 31 352,37 грн; № 85 від 25.10.2019 року на суму 31 352,37 грн; № 210 від 27.11.2019 року на суму 31 352,37 грн; № 286 від 24.12.2019 року на суму 31 352,37 грн; № 389 від 24.01.2020 року на суму 31 352,37 грн; № 472 від 26.02.2020 року на суму 31 352,37 грн; № 549 від 30.03.2019 року на суму 31 352,37 грн; № 607 від 30.04.2020 року на суму 31 352,37 грн, тобто, всього на суму 282 171, 33 грн; призначення платежів: орендна плата за землю за період липня 2019 року березня 2020.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ЩОДО ПЕРВІСНИХ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

4.1. Спір виник з приводу невиконання відповідачем умов укладеного з Львівською міською радою договору № 20031 від 01.11.2021 про відшкодування втрат від недоотриманих коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «ТОТ» земельною ділянкою у період 07.09.2020 року - 01.11.2021 року, тобто в період, що передував укладенню між сторонами договору оренди землі.

4.2. Як встановлено вище, відповідач зобов`язався сплатити до 30 листопада 2021 року 432 662, 67 грн за землекористування за період 07.09.2020 року - 01.11.2021 року. Відповідно до встановлених обставин справи попередній договір оренди закінчився 01.07.2019, а наступний договір оренди сторонами укладено 01.11.2021.

4.3. У період між закінченням строку дії попереднього договору та укладенням нового договору з 29.08.2019 по 30.04.2020 відповідач здійснив платежі з призначенням по орендній платі за землю за період липень 2019 року березень 2020 року. Після цього відповідач платежі не здійснював, з вимогами про повернення раніше сплачених коштів до міської ради не звертався, зауважень чи протоколів розбіжностей при укладенні договору про відшкодування втрат від недоотримання коштів за фактичне землекористування не висловлював, не фіксував.

4.4. Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

4.5. Як вказано у ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

4.6. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) - ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України.

4.7. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

4.8. Відповідно, відповідач мав обов`язок сплатити до 30.11.2021 кошти в сумі 432 662, 67 грн за землекористування за період від 07.09.2020 року до 01.11.2021 року. Як встановлено судом, відповідач у вказаний період сплатив земельний податок в сумі 10 274,09 грн, але не виконав основне зобов`язання у повному обсязі. З урахуванням п. 2 договору сума оплати, передбачена в п. 1 договору (432 662, 67 грн), зменшена позивачем з його ініціативи на суму сплати земельного податку у розмірі 10 274, 09 грн, незважаючи на те, що такий платіж стосувався земельного податку за 2019, 2020 і 2021 роки, а не лише за 2020 2021 роки.

4.9.Щодо зауважень відповідача за первісним позовом про неправильні дії міської ради по врахуванню всієї суми незалежно від періоду, визначеного договором від 01.11.2021, то такі не змінюють підстав позову та не призводять до зменшення суми, визначеної договором - 432 662, 67 грн. Крім того, жодною зі сторін не подано доказу чіткого розподілу по роках сплаченого податку в сумі 10 274, 09 грн; позивачем не подано заяв про зміну предмету позову, зменшення чи збільшення позовних вимог. Тому суд немає підстав враховувати більшу суму не виконаного грошового зобов`язання, ніж визначає позивач.

4.10.Суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача про часткову оплату 282 171, 33 грн за користування землею у період 07.09.2020 01.11.2021 суми, що визначена договором про відшкодування втрат, оскільки долучені відповідачем платіжні доручення є доказом здійснення відповідачем орендної плати за землю за період липня 2019 року березня 2020 року, а не спірного в цій справі періоду. Крім цього, вказані платежі були здійснені до укладення договору про відшкодування втрат від недоотриманих коштів за фактичне землекористування і про них сторони не могли не бути обізнані на час укладення договору від 01.11.2021.

4.11.Водночас суд зауважує, що правова природа таких коштів і правова підстава їх сплати не входить до обставин, що підлягають встановленню в межах розгляду цієї справи, і не впливають на підстави позову у справі № 914/2068/23. Тому суд не робить висновків щодо відносин сторін у частині правомірності чи неправомірності сплати таких. Відповідно питання щодо суми цих платежів є відкритими для врегулювання сторонами на їх розсуд поза межами судового провадження чи в окремому провадженні.

4.12.Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

4.13. Враховуючи неспростовану обставину щодо утворення заборгованості у відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом в сумі 422 662, 67 грн, суд доходить висновку про обгрунтованість позовної вимоги про стягнення основної заборгованості у заявленому розмірі.

4.14. Щодо позовних вимог за первісним позовом про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, суд зазначає таке.

4.15.Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму 422 388, 58 грн у період 01.12.2021 - 21.06.2023.

4.16.Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

4.17.Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

4.18.Сторонами умовами п. 1 договору про відшкодування втрат погоджено, що землекористувач зобов`язується сплатити за землекористування за період від 07.09.2020 року до 01.11.2021 року до 30 листопада 2021 року, відтак з 01.12.2021 відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов`язання у сумі 432 662, 67 грн, що зменшилось 09.12.2021 на суму сплаченого земельного податку у розмірі 10 274, 09 грн.

4.19.Перевіривши правильність розрахунку заявлених до стягнення 3 % річних, суд зазначає, що такий здійснено правильно, до стягнення підлягають нараховані на суму боргу 3% річних у заявленому розмірі 19 719, 18 грн.

4.20.За наслідками здійснення перерахунку розміру заявлених до стягнення інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем правильно визначено період прострочення і здійснено розрахунок витрат, до стягнення підлягає 135 753, 56 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу.

4.21.Враховуючи все наведене вище, суд доходить висновку про необхідність захисту порушеного права позивача за первісним позовом у спосіб стягнення з відповідача боргу у сумі 422 388, 58 грн за землекористування у період 07.09.2020 01.11.2021 за договором № 20091 від 01.11.2021, а також 135 753, 56 грн інфляційних втрат, 19 719, 18 грн 3 % річних.

5. ВИСНОВКИ СУДУ ЩОДО ЗУСТРІЧНИХ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

5.1.Позивач за зустрічним позовом просить суд визнати частково недійсним пункт 1 договору № 20091 від 01.11.2021 про відшкодування втрат від недоотриманих коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування в частині розміру його зобов`язання щодо оплати коштів, а саме у розмірі 282 170, 43 грн. Позивач за зустрічним позовом вважає, що договір укладено під впливом помилки (щодо розміру відшкодування), оскільки до моменту укладення договору про відшкодування втрат від недоотриманих коштів, останній частково здійснив оплату за фактичне землекористування у сумі 282 170, 41 грн, відповідно, умова договору мала б передбачати суму коштів 150 492, 24 грн.

5.2.У статті 629 Цивільного кодексу України закріплено одну із основ, на якій базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18).

5.3.Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, серед іншого, визнання правочину недійсним.

5.4. Так, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

5.5. Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А згідно із ч. 2 вказаної статті особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

5.6. Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України (зокрема: постанова Верховного Суду України від 25 грудня 2013 у справі № 6-78цс13; постанова Верховного Суду України від 11 травня 2016 у справі № 6-806цс16).

5.7.У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 759/17065/14-ц (провадження № 61-2779св18) зроблено висновок по застосуванню статті 229 Цивільного кодексу України та вказано, що «під помилкою розуміється неправильне, помилкове, таке, що не відповідає дійсності уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов`язків сторін; властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення. Під природою правочину слід розуміти сутність правочину, яка дозволяє відмежувати його від інших правочинів. Причому природа правочину охоплюватиме собою його характеристику з позицій: а) оплатності або безоплатності (наприклад, особа вважала, що укладає договір довічного утримання, а насправді уклала договір дарування); б) правових наслідків його вчинення (наприклад, особа вважала, що укладає договір комісії, а насправді це був договір купівлі-продажу з відстроченням платежу)».

5.8.Із аналізу долучених позивачем за зустрічним позовом до матеріалів зустрічної позовної заяви копій платіжних доручень вбачається, що платежі, на які посилається останній, здійснено з призначенням: орендна плата за землю за період липень 2019 року березень 2020 року. Натомість, сторонами в оспорюваному п. 1 договору погоджено, що землекористувач зобов`язується сплатити до 30.11.2021 кошти в сумі 432 662,67 грн за землекористування за період від 07.09.2020 року до 01.11.2021 року.

5.9.Оскільки позивачем за зустрічним позовом не надано доказів здійснення оплат за землекористування у період, визначений сторонами у оспорюваному п. 1 договору, а відповідний пункт договору оспорюється лише з підстав невідповідності, на думку позивача за зустрічним позовом, суми визначеного зобов`язання, то відсутні підстави вважати, що зі сторони землекористувача допущено помилку при укладенні оспорюваного договору. Як зазначено в п. 4.1 рішення, платежі у розмірі 282 170, 43 грн були здійснені до укладення договору про відшкодування втрат від недоотриманих коштів за фактичне землекористування і про них сторони не могли не бути обізнані на час укладення договору від 01.11.2021.

5.10.Крім цього, відповідно до висловлених представниками сторін пояснень сума 432 662, 67 грн, визначена до сплати в договорі від 01.11.2021, визначалась на основі орендної плати відповідно до попереднього договору оренди. Тобто на час укладення договору від 01.11.2021 сторонам була зрозуміла логіка та арифметика утворення суми відшкодування - 432 662, 67 грн.

5.11.Крім цього, з часу укладення договору від 01.11.2021 до подання позовної заяви про визнання недійсним пункту 1 договору в частині суми відшкодування минуло понад півтора року і заперечення стосовно незгоди з такою сумою та стосовно допущення помилки при укладенні договору, строк виконання якого закінчився 30.11.2021, позивач за первісним позовом від відповідача не отримував.

5.12.На підставі вказаного суд доходить висновку, що вчинення правочину 01.11.2021 відбувалося при усвідомленні сторонами своїх дій, зокрема, в частині визначення суми відшкодування втрат за користування земельною ділянкою. Відповідно, суд зазначає про недоведеність позивачем за зустрічним позовом факту порушення його цивільних прав та відсутність підстав для захисту таких прав у обраний стороною спосіб.

5.13.У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин.

5.14.Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 ГПК України (частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України). Позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 19.09.2023 у справі № 910/19668/21. Близька за змістом позиція викладена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

5.15.Зважаючи на вищевикладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

5.16.Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає, що сплачених судовий збір за подання первісного позову підлягає відшкодуванню відповідачем за первісним позовом, пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до положень п. 2. ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

5.17.Сплачених судовий збір за подання зустрічного позову покладається на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТОТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 20790375, 79020, Львівська обл., місто Львів, вулиця Варшавська, будинок 49) на користь Львівської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 04055896, 79006, місто Львів, площа Ринок, будинок 1) заборгованість у сумі 422 388, 58 грн, 135 753, 56 грн інфляційних втрат, 19 719, 18 грн 3 % річних, 8 667, 92 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.

4. Судові витрати позивача за зустрічним позовом залишити за позивачем за зустрічним позовом.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 27.02.2024.

Суддя Матвіїв Р.І.