Постанова

від 22.05.2024 по справі 914/2068/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2024 р. Справа №914/2068/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

явка представників сторін:

від позивача Гузюк Н.І.

від відповідача Хомин Ю.В.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірма ТОТ за №15/03-24 від 15.03.2024,

на рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2024, суддя Матвіїв Р.І., м. Львів, повний текст рішення складено 27.02.2024,

у справі № 914/2068/23

за позовом Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю фірма ТОТ, м. Львів,

про стягнення 577 861,32 грн.,

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма ТОТ, м. Львів,

до відповідача Львівської міської ради, м. Львів,

про визнання частково недійсним договору,

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог

06.07.2023 до Господарського суду Львівської області звернулася Львівська міська рада до відповідача ТОВ фірма ТОТ про стягнення 577 861,32 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, порушив зобов`язання за договором № 20091 від 01.11.2021 про відшкодування втрат від недоотриманих коштів Львівською міською радою в частині оплати за фактичне землекористування земельною ділянкою за кадастровим номером 4610137200:08:007:0024 комунальної власності за період з 07.09.2020 по 01.11.2021 на суму 422 388, 58 грн.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання в сумі 422 388, 58 грн., позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 135 753,56 грн. інфляційних втрат та 19 719,18 грн. 3% річних.

Нормативно-правовим обгрунтуванням позову зазначає ст. ст. 83, 93, 125 ЗК України, ст.ст. 16, 509, 525, 526, 530, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 218, 222 ГК України, ст. 10, 265 ПК України, п. 19 ч. 1 ст. 64 БК України, ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Короткий зміст зустрічних позовних вимог

08.08.2023 до Господарського суду Львівської області звернулося ТОВ фірма ТОТ із зустрічним позовом до Львівської міської ради про визнання частково недійсним пункту 1 договору № 20091 від 01.11.2021 про відшкодування втрат від недоотриманих коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування ТОВ фірма «ТОТ» в частині зобов`язання ТОВ фірма «ТОТ» щодо оплати коштів у розмірі 282 170,43 грн.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що договір укладено під впливом помилки (щодо розміру відшкодування), оскільки до моменту укладення договору про відшкодування втрат від недоотриманих коштів, останній частково здійснив оплату за фактичне землекористування у сумі 282 170,41 грн.

Нормативно-правовим обгрунтуванням позову зазначає ст. ст. 15, 16, 202, 203, 207, 215, 216, 229-233 ЦК України, ст. 180 ГК України.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.08.2023 прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ фірма «ТОТ» до спільного розгляду з первісним позовом в справі № 914/2068/23.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.02.2024 первісний позов задоволено повністю.

Стягнуто з ТОВ фірма «ТОТ» на користь Львівської міської ради заборгованість в сумі 422 388,58 грн., 135 753,56 грн. інфляційних втрат, 19 719,18 грн. 3 % річних та 8 667,92 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом. За безпідставністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі відповідач (ТОВ фірма ТОТ) просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задоволити зустрічні позовні вимоги, в задоволенні первісних позовних вимог просить відмовити частково та стягнути з ТОВ фірма ТОТ на користь Львівської міської ради 140 218,43 грн. заборгованості за договором № 20091 від 01.11.2021 про відшкодування втрат від недоотриманих коштів Львівською міською радою в частині оплати за фактичне землекористування земельною ділянкою комунальної власності.

Вважає, що місцевим господарським судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а також порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що:

-місцевий господарський суд не врахував те, що відповідач сплачував орендну оплату за землю, що підтверджується платіжними дорученнями на суму 282 170,43 грн., податковою декларацією з плати за землю за 2019 рік та довідкою ГУ ДПС України у Львівській області за № 13999/7/6/13-01-04-04 від 09.12.2021;

-суд не врахував того, що здійснені відповідачем оплати в розмірі 282 170,43 грн. повинні були бути враховані при укладенні спірного договору;

-ТОВ фірма «ТОТ» на момент укладення спірного договору перебувало під впливом помилки щодо правовідносин між сторонами;

-вважає помилковим висновок суду, що кошти сплачені скаржником не відповідають періоду, який зазначено в договорі.

Узагальнені заперечення позивача

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого заперечує доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу посилається на те, що сторони погодили суму заборгованості та терміни сплати, тому вважає, що договір укладено відповідно до норм законодавства, в порядку вільного волевиявлення, умови визнані та погоджені сторонами.

Зазначає, що період сплати коштів за фактичне землекористування передбачений спірним договором з 07.09.2020 по 01.11.2021. Також договором передбачено суму коштів, що підлягає стягненню - 432 662,67 грн. та період сплати цієї суми до 30.11.2021.

Тому вважає, що здійснені відповідачем оплати за землю за період липень 2019 року - березень 2020 року в розмірі 282 170,43 грн. обгрунтовано відхилені судом.

У судове засідання 22.05.2024 з`явилися учасники справи.

У судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задоволити.

Представники позивача за зустрічним позовом заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача за первісним позовом та представника відповідача за первісним позовом, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка площею 18,1 га за адресою м. Львів, вул. Ковельська, 109 (кадастровий номер 4610137200:08:007:0024) належить на праві власності Львівській міській територіальній громаді та на праві оренди на підставі договору оренди землі, серія та номер Л-2, виданий 01.11.2021, перебуває у користуванні ТОВ фірма «ТОТ» (т. 1 а.с. 9-16).

Ухвалою Львівської міської ради від 01.07.2004 № 1611 «Про затвердження ТОВ «ТОТ» проекту відведення земельних ділянок на вул. Ковельській, 109 у м. Львові» погоджено проект відведення земельної ділянки, площею 1,81 га, за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення в оренду терміном на 15 років для реконструкції та обслуговування єдиного виробничого комплексу АЗС - складу паливно-мастильних матеріалів. Ухвалено ТОВ фірмі «ТОТ» укласти з Львівською міською радою: договір оренди земельної ділянки площею 1,81 га терміном на 15 років та зареєструвати у встановленому порядку угоду про відшкодування недоотриманих коштів за користування (т. 1 а.с. 17).

05.03.2005 Львівською міською радою (орендодавець) та ТОВ «ТОТ» (орендар) укладено договір оренди землі за № Л- 219 строком дії на 15 років до 01.07.2019 (т. 1 а.с. 114-117).

Відповідно до п. 8 договору оренди землі за № Л- 219 передбачено переважне право орендаря, після закінчення строку договору, на його поновлення на новий строк.

Ухвалою Львівської міської ради № 3503 від 19.06.2014 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 01.07.2004 № 1611 та скасування ухвали міської ради від 10.02.2005 № 2081» ухвалено внести зміни до ухвали міської ради від 01.07.2004 №1611 та затвердити ТОВ фірмі «ТОТ» проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надати земельні ділянки, загальною площею 1,81 га, на вул. Ковельській, 109 в оренду терміном до 01.07.2019 за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення: площею 1,3150 га для реконструкції та обслуговування комплексного складу паливно-мастильних матеріалів; площею 0,4950 га для обслуговування під`їзних шляхів колії; площею 0,0172 га для обслуговування блок-пункту АЗС. Ухвалено ТОВ фірмі «ТОТ» укласти з Львівською міською радою: договори оренди землі та зареєструвати їх у встановленому порядку, договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельними ділянками (т. 1 а.с. 18).

01.04.2019 та 04.11.2019 ТОВ фірма «ТОТ» зверталася до Львівської міської ради з листами, за змістом яких просила продовжити договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 4610137200:08:007:0024) (т. 1 а.с. 122, 123).

Ухвалою Львівської міської ради від 07.09.2020 № 6743 «Про продовження ТОВ фірмі «ТОТ» терміну оренди земельної ділянки на вул. Ковельській, 109» ухвалено: продовжити ТОВ фірмі «ТОТ» на 10 років термін оренди земельної ділянки, площею 1,8100 га (у тому числі площею 0,0197 га у межах червоних ліній з обмеженням без права будь-якого будівництва та посадки багаторічних насаджень) на вул. Ковельській, 109 (кадастровий номер 4610137200:08:007:0024) для обслуговування єдиного виробничого комплексу - складу паливно-мастильних матеріалів та для обслуговування під`їзних шляхів колії за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. ТОВ фірмі «ТОТ» у тримісячний термін укласти з Львівською міською радою: договір оренди землі, встановивши річну орендну плату за землю у розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та зареєструвати її відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою у розмірі орендної плати з моменту прийняття цієї ухвали до часу укладання договору оренди землі (т. 1 а.с. 20).

28.01.2021 ТОВ фірма «ТОТ» зверталася до Управління архітектури та урбаністики з листом, за змістом якого просила видати новий висновок про містобудівельні обмеження та сервітути у зв`язку з виявленими недоліками у прийнятій Львівською міською радою ухвалі № 6743 від 07.09.2020 (т. 1 а.с. 129).

Ухвалою Львівської міської ради №1365 від 16.09.2021 внесено зміни до ухвали Львівської міської ради № 6743 від 07.09.2020 в частині визначення розміру річної орендної плати (т. 1 а.с. 131).

01.11.2021 Львівською міською радою (орендодавець) та ТОВ фірма «ТОТ» (орендар) укладено договір оренди землі за №Л- 2870 строком дії на 10 років без права поновлення, проте з переважним правом орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк (т. 1 а.с.118-121).

Також, 01.11.2021 Львівською міською радою (землевласником) та ТОВ фірма «ТОТ» (землекористувачем) укладено договір за № 20031 про відшкодування втрат від недоотриманих коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування ТОВ фірма «ТОТ» земельною ділянкою за адресою м. Львів, вул. Ковельська, 109, площею 19, 1 га (спірний договір) (т. 1 а.с. 21) в сумі 432 662,67 грн. за землекористування за період з 07.09.2020 року до 01.11.2021 року.

Судами встановлено, що попередній договір оренди (за № Л- 219 від 05.03.2005) закінчився 01.07.2019, а наступний (новий) договір оренди сторонами укладено 01.11.2021 (за №Л- 2870 від 01.11.2021).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, спір виник з приводу невиконання відповідачем умов договору за № 20031 від 01.11.2021 про відшкодування втрат від недоотриманих коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування ТОВ фірма «ТОТ» земельною ділянкою у період з 07.09.2020 року по 01.11.2021 року, тобто в період, між закінченням дії попереднього договору та укладенню між сторонами нового договору оренди землі.

За змістом п. 1 спірного договору, землекористувач зобов`язується сплатити до 30 листопада 2021 року на визначений розрахунковий рахунок 432 662,67 грн. за землекористування за період з 07.09.2020 року до 01.11.2021 року.

Відповідно до п. 4 спірного договору, договір діє до моменту сплати землекористувачем суми, вказаної у пункті 1, або суми, зменшеної на підставі дії пункту 2 цього договору.

Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 ГК України.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) - ч. 1 ст. 610 ЦК України.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи умови спірного договору (за № 20031 від 01.11.2021 про відшкодування втрат від недоотриманих коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування ТОВ фірма «ТОТ» земельною ділянкою), відповідач мав сплатити до 30.11.2021 кошти в сумі 432 662,67 грн. за землекористування за період з 07.09.2020 року до 01.11.2021 року.

Судами встановлено, що відповідач в спірний період (з 07.09.2020 року до 01.11.2021 року) сплатив земельний податок в сумі 10 274,09 грн., що підтверджується випискою по рахунку ГУДКСУ у Львівській області від 10.12.2021.

Відповідно до п. 2 спірного договору, при наявності сплати орендної плати чи земельного податку за аналогічний період по цій земельній ділянці (що підтверджується відповідною довідкою, виданою органом ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки) сума сплати, передбачена в пункті 1, зменшується на суму сплати орендної плати чи земельного податку.

Таким чином, враховуючи п. 2 спірного договору, сума передбачена в п. 1 договору (432 662,67 грн.), зменшена позивачем з його ініціативи на суму сплати земельного податку у розмірі 10 274, 09 грн.

З цих підстав, позивачем заявлено до стягнення суму за землекористування 422 388,58 грн. (432 662, 67 грн. 10 274,09 грн.) за період з 07.09.2020 року до 01.11.2021 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач сплатив орендну плату за землю за період липня 2019 року по березня 2020 року на загальну суму 282 170,43 грн., що підтверджується платіжними дорученнями за № 1643 від 29.08.2019 року на суму 31 352,37 грн.; за № 1698 від 27.09.2019 року на суму 31 352,37 грн.; за № 85 від 25.10.2019 року на суму 31 352,37 грн.; за № 210 від 27.11.2019 року на суму 31 352,37 грн.; за № 286 від 24.12.2019 року на суму 31 352,37 грн.; за № 389 від 24.01.2020 року на суму 31 352,37 грн.; за № 472 від 26.02.2020 року на суму 31 352,37 грн.; за № 549 від 30.03.2019 року на суму 31 352,37 грн. та за № 607 від 30.04.2020 року на суму 31 352,37 грн. (т. 1 а.с. 40- 48).

Спростовуючи доводи апеляційної скарги про те, що відповідач сплачував орендну оплату за землю, що підтверджується платіжними дорученнями на суму 282 170,43 грн., податковою декларацією з плати за землю за 2019 рік та довідкою ГУ ДПС України у Львівській області за № 13999/7/6/13-01-04-04 від 09.12.2021, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Долучені відповідачем платіжні доручення (т. 1 а.с. 40- 48) є доказом здійснення відповідачем орендної плати за землю за період з липня 2019 року по березень 2020 року, а не спірного в цій справі періоду з 07.09.2020 року до 01.11.2021 року.

З цих підстав спростовуються доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду, що кошти сплачені скаржником не відповідають періоду, який зазначено в договорі.

Крім цього, зазначені платежі здійснені до укладення договору про відшкодування втрат від недоотриманих коштів за фактичне землекористування і про них відповідач був обізнаний на час укладення спірного договору за № 20031 від 01.11.2021.

Таким чином, відсутні підстави враховувати здійснені відповідачем оплати в розмірі 282 170,43 грн. при укладенні спірного договору (за № 20031 від 01.11.2021).

Також апеляційний господарський суд вважає обгрунтованими висновки місцевого господарського суду про те, що правова природа сплачених позивачем коштів (в розмірі 282 170,43 грн.) і правова підстава їх сплати не входить до обставин, що підлягають встановленню в межах розгляду цієї справи, і не впливають на підстави позову в справі.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення первісних позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 422 662, 67 грн. заборгованості за договором № 20031 від 01.11.2021 про відшкодування втрат від недоотриманих коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування ТОВ фірма «ТОТ» земельною ділянкою.

Доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються висновків суду щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Тому, в силу вимог ст. 269 ГПК України, рішення місцевого господарського суду в цій частині не ревізується.

Щодо вимог зустрічної позовної заяви, за змістом якої ТОВ фірма «ТОТ» просить визнати частково недійсним пункт 1 спірного договору за № 20091 від 01.11.2021 в частині розміру його зобов`язання щодо оплати коштів, а саме у розмірі 282 170, 43 грн.

Апелянт зазначає, що спірний договір укладено під впливом помилки (щодо розміру відшкодування), оскільки до моменту укладення договору про відшкодування втрат від недоотриманих коштів, ТОВ фірма «ТОТ» частково здійснило оплату за фактичне землекористування в сумі 282 170,41 грн., а тому договір мав би передбачати суму коштів в розмірі 140 218,17 грн.

За змістом правового висновку викладеного в постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18, у статті 629 ЦК України закріплено одну із основ, на якій базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, серед іншого, визнання правочину недійсним.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А згідно із ч. 2 вказаної статті особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

За змістом правового висновку щодо застосування статті 229 Цивільного кодексу України, який викладено в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 759/17065/14-ц (провадження № 61-2779св18), під помилкою розуміється неправильне, помилкове, таке, що не відповідає дійсності уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов`язків сторін; властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення. Під природою правочину слід розуміти сутність правочину, яка дозволяє відмежувати його від інших правочинів.

Причому природа правочину охоплюватиме собою його характеристику з позицій:

а) оплатності або безоплатності (наприклад, особа вважала, що укладає договір довічного утримання, а насправді уклала договір дарування);

б) правових наслідків його вчинення (наприклад, особа вважала, що укладає договір комісії, а насправді це був договір купівлі-продажу з відстроченням платежу).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено вище, позивачем за зустрічним позовом не подано суду доказів здійснення оплат за землекористування в спірний період (з 07.09.2020 року до 01.11.2021 року), який визначено сторонами в оспорюваному п. 1 договору.

При цьому, апелянт зазначає, що пункт 1 договору оспорюється лише з підстав невідповідності суми визначеного зобов`язання - 282 170, 43 грн., а не 422 662, 67 грн.

Як встановлено вище, платежі у розмірі 282 170, 43 грн. були здійснені апелянтом до укладення договору про відшкодування втрат від недоотриманих коштів за фактичне землекористування і про них сторони не могли не бути обізнані на час укладення договору від 01.11.2021.

Крім цього, з часу укладення договору від 01.11.2021 до подання позовної заяви про визнання недійсним пункту 1 договору в частині суми відшкодування минуло понад півтора року і заперечення стосовно незгоди з такою сумою та стосовно допущення помилки при укладенні договору, строк виконання якого закінчився 30.11.2021, позивач за первісним позовом від відповідача не отримував.

З цих підстав доводи апеляційної скарги, що ТОВ фірма «ТОТ» на момент укладення спірного договору перебувало під впливом помилки щодо правовідносин між сторонами відхиляються апеляційним господарським судом.

За змістом правового висновку викладеного в постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин.

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 ГПК України (частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.09.2023 у справі № 910/19668/21, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає обгрунтованим висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу про те, що сторони погодили суму заборгованості та терміни сплати, що договір укладено відповідно до норм законодавства, в порядку вільного волевиявлення, умови визнані та погоджені сторонами, а також про те, що здійснені відповідачем оплати за землю за період липень 2019 року - березень 2020 року в розмірі 282 170,43 грн. обгрунтовано відхилені судом знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та беруться апеляційним судом до уваги.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення Господарського суду Львівської області прийняте з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Заперечення позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу відповідають фактичним обставинам по справі, а тому апеляційний суд враховує їх як обґрунтовані.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю фірма ТОТ за №15/03-24 від 15.03.2024 підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта (відповідача) судового збору в розмірі 13 872,96 грн. (4 026,00 грн. + 9 846,96 грн.), який сплачений згідно з платіжними інструкціями за № 4127 від 15.03.2024 та за № 4163 від 02.04.2024.

Керуючись ст.ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірма ТОТ за №15/03-24 від 15.03.2024 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2024 в справі №914/2068/23 залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 13 872,96 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

Повний текст постанови складено 24.05.2024