Ухвала

від 27.02.2024 по справі 461/1980/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 461/1980/17

провадження № 61-2280ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду

м. Львова від 16 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 18 січня 2024 року у справі за позовом Львівської міської ради до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Загвойської Наталії Ігорівни, ОСОБА_1 , треті особи: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, ОСОБА_2 , Львівське комунальне підприємство «Центральне», фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , про скасування державної реєстрації права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов`язання повернути майно, в частині вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов`язання повернути майно,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Львівська міська рада звернулася до суду з вищевказаним позовом до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Загвойської Н. І. (далі - приватний нотаріус ЛМНО Загвойська Н. І.),

ОСОБА_1 , треті особи: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Управління КВ Департаменту економічного розвитку ЛМР), ОСОБА_2 , Львівське комунальне підприємство «Центральне» (ЛКП «Центральне»), фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ), в якому просила суд:

- витребувати у ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Львова

в особі Львівського міської ради об`єкти нерухомого майна - нежитлового приміщення площею 19,7 кв. м та приміщення під індексом 16-1 площею 10,5 кв. м, загальною площею 30,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1057576646101, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати повернути зазначене майно за актом приймання-передачі територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказані приміщення, здійснену приватним нотаріусом ЛМНО Загвойською Н. І.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 16 жовтня 2018 року

у задоволенні позовних вимог Львівської міської ради відмовлено.

Арешт, накладений ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 07 серпня 2017 року на нежитлові приміщення площею 19,7 кв. м та приміщення під індексом 16-1 площею 10,5 кв. м, загальна площа 30,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1057576646101, за адресою АДРЕСА_1 , належні на праві приватної власності ОСОБА_1 , скасовано.

Постановою Львівського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року апеляційну скаргу Львівської міської ради задоволено.

Апеляційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради задоволено.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 жовтня 2018 року скасовано та постановлено нове судове рішення, яким позов Львівської міської ради до приватного нотаріуса ЛМНО Загвойської Н. І., ОСОБА_1 , треті особи: Управління КВ ЛМР, ОСОБА_2 , ЛКП «Центральне», ФОП ОСОБА_3 , про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено.

Витребувано в ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Львова

в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення площею 19,7 кв. м. та приміщення під індексом 16-1 площею 10,5 кв. м., загальна площа 30,2 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1057576646101.

Зобов`язано повернути нежитлові приміщення площею 19,7 кв. м. та приміщення під індексом 16-1 площею 10,5 кв. м., загальна площа 30,2 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1057576646101 за актом приймання - передачі територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення площею 19,7 кв. м. та приміщення під індексом 16-1 площею 10,5 кв. м., загальна площа 30,2 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , здійснену приватним нотаріусом ЛМНО Загвойською Н. І. (індексний номер: 32082156 від 27 жовтня

2016 року, форма власності: приватна, розмір частки: 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1057576646101).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради 3 200,00 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви, 4 800,00 грн за подання апеляційної скарги.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління КВ Департаменту економічного розвитку ЛМР 4 800,00 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 11 серпня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року в частині вирішення позовних вимог Львівської міської ради про скасування державної реєстрації права власності скасовано.

У задоволенні позову Львівської міської ради про скасування державної реєстрації права власності відмовлено.

Постанову Львівського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року в частині вирішення позовних вимог Львівської міської ради про витребування майна

з чужого незаконного володіння скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Львівського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року апеляційні скарги Львівської міської ради та Управління КВ ЛМР задоволено частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 жовтня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов`язання повернути майно, скасовано та ухвалено

в цій частині нове рішення.

Позов Львівської міської ради до приватного нотаріуса ЛМНО Загвойської Н. І., ОСОБА_1 , треті особи: Управління КВ ЛМР, ОСОБА_2 , ЛКП «Центральне», ФОП ОСОБА_3 , про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов`язання повернути майно задоволено частково.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради нежитлові приміщення площею 19,7 кв. м. та приміщення під індексом 16-1 площею 10,5 кв. м., загальна площа 30,2 кв. м., що знаходяться за адресою:

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1057576646101.

У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 повернути вказане майно за актом приймання-передачі територіальній громаді м. Львова

в особі Львівської міської ради відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради 1 600,00 грн судового збору за подання позову до суду першої інстанції та 2 400,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги і на користь Управління КВ ЛМР 2 400,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 12 липня 2023 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Львівського апеляційного суду від 18 січня 2024 року апеляційні скарги Львівської міської ради та Управління КВ Департаменту економічного розвитку ЛМР залишено без задоволення.

Рішення Галицького районного суду міста Львова від 16 жовтня 2018 року залишено без змін.

22 лютого 2024 року Управління КВ Департаменту економічного розвитку ЛМР через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 січня 2024 року (надійшла до суду 26 лютого 2024 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило суд скасувати оскаржувані судові рішення в частині витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

У порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги доданий документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 6 400,00 грн, однак це не підтверджує сплату судового збору у повному розмірі.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення

в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Управління КВ Департаменту економічного розвитку ЛМР оскаржує рішення суду першої та апеляційної інстанції у частини витребування майна.

Львівська міська рада звернулася до суду з позовом у березні 2017 року.

Станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1 600,00 грн.

Зі змісту положень пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».

При цьому суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем.

Оскільки із поданої касаційної скарги та копій судових рішень не вбачається ціни позову станом на день його подання (відсутнє визначення вартості спірного майна), тому неможливо визначити розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви за вимогу майнового характеру, у зв`язку з чим заявник при сплаті судового збору має підтвердити відповідність такої сплати належними доказами (позовна заява з визначеною ціною позову, майнова оцінка майна або інші належні докази).

Заявником не надано доказів вартості спірного майна.

Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги за позовну вимогу майнового характеру (у розмірі 1,5 % від вартості об`єктів нерухомого майна, помноженого на 200 %).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату в повному обсязі.

Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Згідно з частиною шостою статті 43 ЦПК України процесуальні документи

в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до пункту 29 Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), у разі подання до суду документів

в електронній формі учасник зобов`язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Згідно із частиною сьомою статті 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Так, касаційна скарга була сформована в системі «Електронний суд», проте доказів надсилання листом з описом вкладення всім іншим учасникам справи копій цієї касаційної скарги заявником не надано. До касаційної скарги надано лише докази направлення Львівській міській раді.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду

м. Львова від 16 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 18 січня 2024 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Коломієць