Ухвала

від 26.02.2024 по справі 760/2468/22

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 760/2468/22

провадження № 51-2937 ск 23

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , який брав участь у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 6 лютого 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,

встановила:

Як убачається з матеріалів за скаргою, 25 січня 2024 року Святошинський районний суд м. Києва в підготовчому судовому засіданні у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 постановив ухвалу, якою серед іншого відмовив у задоволенні клопотання прокурора про застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді застави, натомість застосував - особисте зобов`язання.

Не погодившись із таким рішенням суду, прокурор оскаржив його в апеляційному порядку.

Суддя Київського апеляційного суду, керуючись ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), 6 лютого 2023 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою сторони обвинувачення. Мотивуючи позицію, суддя послався на приписи ч. 2 ст. 392, ст. 4221 КПК, у силу яких окремому оскарженню підлягають постановлені під час судового провадження ухвали про обрання, зміну та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Прокурор ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 6 лютого 2023 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Суть доводів сторони обвинувачення зводиться до того, що з огляду на визначені у ст. 2 КПК завдання кримінального провадження, законодавчу неврегульованість порядку оскарження ухвал, якими застосовано інші ніж тримання під вартою запобіжні заходи, апеляційний суд неправомірно відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою сторони обвинувачення. Крім того, скаржник зауважує, що за наявності виключної правової проблеми кримінальне провадження може бути передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

Частиною 1 ст. 392 КПК передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали чинності, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

Також у ч. 2 згаданої статті міститься вказівка на те, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, окрім випадків, визначених КПК. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 цієї статті. Ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження у суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 4221 КПК передбачено апеляційне оскарження лише ухвал суду, що стосуються обрання, зміни, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення.

Таким чином, рішення суду першої інстанції від 25 січня 2024 року, яким обрали ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, а не застави, як пропонував прокурор, до визначеного процесуальним законом переліку не входить.

Отже, установивши такий факт і відмовляючи у відкритті провадження за скаргою прокурора, суддя апеляційного суду діяв згідно з вимогами ч. 4 ст. 399 КПК, а доводи в касаційній скарзі про протилежне не ґрунтуються на нормах процесуального права.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Що стосується питання про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, то в силу статей 434-1, 434-2 КПК таке рішення приймається виключно після відкриття касаційного провадження.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів

постановила:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_4 , який брав участь у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 6 лютого 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3