Рішення

від 27.02.2024 по справі 743/2000/23

РІПКИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 743/2000/23

Провадження №2/743/55/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року смт Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді: Кравчук М. В.

за участю секретаря: Довбенко О. М.

представника відповідача Огородник Ю. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі міського типу Ріпки в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Любецьке» Любецької селищної ради про стягнення заборгованості із заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

14.12.2023 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до КП «Любецьке» Любецької селищної ради, в якому просить суд стягнути на її користь заборгованість у розмірі 152800, 10 грн, з яких 58573, 41 грн - сума компенсації за невикористану відпустку, 14006, 67 грн - заборгованість з заробітної плати, 80220, 02 грн - компенсація за затримку здійснення остаточного розрахунку при звільненні.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивача відповідно до наказу від 08.04.2021 р. прийнято на посаду бухгалтера КП «Любецьке» Любецької селищної ради з 09.04.2021 р., наказом від 20.04.2021 р. переведено на посаду головного бухгалтера. Наказом від 15.09.2023 р. № 24 позивача було звільнено з посади на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Оскільки розрахунок в день звільнення з нею проведено не було, вважає, що має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З огляду на це, позивач звернулася з відповідним позовом до суду.

Справу передано головуючому судді 14.12.2023 р.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 18.12.2023 р. позовну заяву було залишено без руху.

19.12.2023 р. недоліки позовної заяви були усунуті.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20.12.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.01.2024 р.

16.01.2024 р. представником відповідача подано заяву про відкладення розгляду справи.

17.01.2024 р. представником позивача подано заперечення на клопотання про відкладення розгляду справи, у якому він просив відмовити у його задоволенні та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 17.01.2024 р., постановленою без виходу до нарадчої кімнати, клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та відкладено розгляд справи на 08.02.2024 р.

08.02.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач визнає факт нездійснення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні. Однак зауважує, що на дату подання відзиву відповідач має загальну заборгованість перед працівниками підприємства у розмірі 518370, 23 грн, тому позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не визнає, оскільки це створить додаткове фінансове навантаження на стан роботодавця. Звертає увагу суду на звернення до суду позивачем лише у грудні, попри те, що вона була звільнена у вересні, в чому відповідач вбачає недобросовісність позивача з метою збільшення розміру компенсації.

08.02.2024 р. до суду надійшла відповідь на відзив, зареєстрована за вх. № 520/24, у якій позивач зазначає про те, що судова практика, на яку посилається відповідач, втратила свою актуальність у зв`язку з законодавчими змінами. При цьому зауважує, що шестимісячний строк, визначений положеннями ст. 117 КЗпП України, позовні вимоги не перевищують, так само як і дотримано позивачем тримісячний строк звернення до суду.

У судовому засіданні 08.02.2024 р. представник відповідача заявила клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю ознайомлення з відповіддю на відзив.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 08.02.2024 р., постановленою без виходу до нарадчої кімнати, клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та відкладено розгляд справи на 27.02.2024 р.

27.02.2024 р. до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач зауважує, що датою звільнення позивача є саме 29.09.2024 р. та наголошує, що відступ від правового висновку ВП ВС, який відповідач просить застосувати до спірних правовідносин, на час розгляду справи відсутній.

У судовому засіданні 27.02.2024 р. представник відповідача заявила про визнання відповідачем позовних вимог про стягнення з КП «Любецьке» Любецької селищної ради заборгованості у розмірі 58573, 41 грн компенсації за невикористану відпустку та 14006, 67 грн заборгованості із заробітної плати.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог просила суд відмовити, посилаючись на практику суду касаційної інстанції та зазначаючи, що відповідач має тяжкий фінансовий стан, а тому стягнення з останнього середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 80220, 02 грн призведе до невиплати заборгованості з заробітної плати іншим працівникам. Також представник відповідача наголосила у судовому засіданні на тому, що днем звільнення позивача і, відповідно, останнім робочим днем є 29.09.2023 р.

Суд, заслухавши доводи представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, дійшов наступного висновку.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується жодною із сторін, позивач працювала у відповідача з 2021 року. Вказані обставини судом не досліджуються в силу вимог положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України.

Наказом від 15.09.2023 р. № 24 позивача було звільнено з посади на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 29.09.2023 р. Наказом від 29.09.2023 р. № 26 скасовано наказ від 15.09.2023 р. № 24 про звільнення ОСОБА_1 . Наказом від 02.10.2023 р. № 28 скасовано наказ від 29.09.2023 р. № 26 «Про скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 ».

Крім того, відповідачем надано дублікат наказу від 15.09.2023 року № 24 «Про звільнення ОСОБА_1 », в якому датою звільнення позивача вказано 29.09.2023 р.

На підтвердження того, що датою звільнення позивача є саме 29.09.2023 р. відповідачем надано табель використання робочого часу за вересень 2023 року, складений позивачем ОСОБА_1 , з якого вбачається, що нею у вересні 2023 року відпрацьовано 21 робочий день, в тому числі 29.09.2023 р.

Згідно довідки відповідача від 07.02.2024 р. № 200 розмір середньоденної заробітної плати позивача складає 1215, 45 грн.

З огляду на це, суд приходить до висновку, що останнім робочим днем позивача є 29.09.2023 р.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до частини першої статті 47КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст.117КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 зазначила, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно ч. 4 ст.206ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З огляду на безумовне визнання відповідачем позову в частині заборгованості у розмірі 58573, 41 грн компенсації за невикористану відпустку та 14006, 67 грн заборгованості із заробітної плати, а також невстановлення судом осіб, права, свободи чи інтереси яких можуть бути порушені визнанням позову, суд вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 80220, 02 грн суд зважає на таке.

Відповідач права позивача на отримання ним середнього заробітку за затримку у розрахунку не заперечує, натомість вказує, що матиме додатковий фінансовий тягар та це унеможливить виплату працівникам заробітної плати.

При цьому, відповідач зазначає, що позивач зволікав з поданням даного позову, чим спровокував таку суму середнього заробітку.

З даного приводу суд зауважує, що вимога позивача не порушує приписів ст.117КЗпП України та період затримки розрахунку, визначений позивачем, становить меншу частину шестимісячного строку, що саме по собі вже свідчить про більш м`які для відповідача наслідки.

Судом встановлено, що позивач заявляє зазначену позовну вимогу за період з 16.09.2023 р. до 13.12.2023 р.

Оскільки судом встановлено, що позивач звільнилася 29.09.2023 року суд стягує середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.09.2023 р. до 13.12.2023 р., що становить 53 робочі дні.

Середньоденний заробіток позивача за останні два місяці перед звільненням склав 1215, 45 грн.

Середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КабінетуМіністрів Українивід 08лютого 1995року №100 (далі - Порядок № 100).

Згідно з нормами зазначеного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

За таких умов, розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні становить 1215, 45 грн/день х 53 дні = 64418, 85 грн.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За вищенавених обставин, суд не вбачає підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі, заявленому позивачем, а відтак вказану позовну вимогу слід задовольнити частково на суму 64418, 85 грн.

Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, суд зауважує, що відповідачем визнано дві позовні вимоги, за які позивача звільнено від сплати судового збору.

Відтак, сплачений позивачем судовий збір за третю позовну вимогу, заперечену відповідачем, підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.430ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Таким чином, рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 77, 81, 82, 141, 258, 259, 265, 273, 354, 430 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до комунальногопідприємства «Любецьке»Любецької селищноїради простягнення заборгованостііз заробітноїплати,стягнення середньогозаробітку зачас затримкирозрахунку призвільненні задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Любецьке» Любецької селищної ради (ЄДРПОУ 41828179, місцезнаходження: 15041, Чернігівська область, Чернігівський район, селище міського типу Любеч, вулиця Красна площа, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 58 573, 41 гривень (п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот сімдесят три гривні 41 копійка) з урахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з комунального підприємства «Любецьке» Любецької селищної ради (ЄДРПОУ 41828179, місцезнаходження: 15041, Чернігівська область, Чернігівський район, селище міського типу Любеч, вулиця Красна площа, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість з виплати заробітної плати у розмірі 14006, 67 гривень (чотирнадцять тисяч шість гривень 67 копійок) з урахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з комунального підприємства «Любецьке» Любецької селищної ради (ЄДРПОУ 41828179, місцезнаходження: 15041, Чернігівська область, Чернігівський район, селище міського типу Любеч, вулиця Красна площа, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 64418, 85 гривень (шістдесят чотири тисячі чотириста вісімнадцять гривень 85 копійок) з урахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з комунального підприємства «Любецьке» Любецької селищної ради (ЄДРПОУ 41828179, місцезнаходження: 15041, Чернігівська область, Чернігівський район, селище міського типу Любеч, вулиця Красна площа, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 689, 68 гривень (шістсот вісімдесят дев`ять гривень 68 копійок).

Рішення підлягає негайному виконанню в межах суми стягнення заробітної плати за один місяць.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів до Чернігівського апеляційного суду з дня складання повного судового рішення.

Суддя М. В. Кравчук

(Повне рішення складено 27.02.2024 р.)