Постанова

від 26.02.2024 по справі 2-711/10

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-711/10 Головуючий у 1 інстанції: Мікула В. Є.

Провадження № 22-ц/811/3748/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Ванівського О.М.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

секретаря: Цьони С.Ю.,

з участю: представників апелянта ОСОБА_1 ОСОБА_2 , адвоката Яцишина А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на ухвалуЖовківського районногосуду Львівськоїобласті від12жовтня 2023року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальність "ДІДЖИ ФІНАНАС" про заміну стягувача, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" звернулось до суду із заявою про заміну сторони стягувача його правонаступником.

В обґрунтування поданої заяви зазначив, що Жовківський районний суд Львівської області ухвалив рішення по справі № 2-711/10 про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 014/1227/82/51798 від 13.09.2007 року.

18 жовтня 2018р. Жовківський районний суд Львівської області постановив ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження відповідно до якої суд замінивпервісного стягувана Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909) з виконання виконавчого листа, який видано згідно рішення Жовківського районного суду Львівської області по справі № 2-711/10 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , на нового стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»(код ЄДРПОУ 21580639).

Зазначає, що 14.07.2022 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та Товариством з обмеженою відповідальність "ДІДЖИ ФІНАНАС", відповідно до чинного законодавства України, був укладений Договір відступлення прав вимоги № 1404 ДФВ. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 014/1227/82/51798 від 13.09.2007 року.

На підставі вище наведеного просив задоволити дану заяву.

Ухвалою Жовківського районногосуду Львівськоїобласті від12жовтня 2023року заяву ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНАС" про заміну стягувача - задоволено.

Заміненостягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»(код ЄДРПОУ 21580639) з виконання виконавчого листа, який видано згідно рішення Жовківського районного суду Львівської області по справі № 2-711/10 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , на його правонаступникаТовариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНАС"(код ЄДРПОУ 42649746) .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та у задоволенні заяви відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що для заміни сторони у виконавчому провадженні на її правонаступника необхідною умовою такої заміни є саме існування виконавчого провадження. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів існування відкритого чи закінченого виконавчого провадження. Жоден із вказаних заявником правонаступників за цей період не звертався у встановленому чинним законодавством порядку із заявами про поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання. Заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, порушує принцип правової визначеності, який є одним із основоположних аспектів верховенства права. Аналогічну правову позицію викладено у Постановах ВС від 25.06.2019 у справі №910/10031/13, від 30.07.2019 у справі №5/128 і інших. Необхідною умовою для заміни сторони виконавчого провадження є перебування вказаного виконавчого провадження на виконанні, а для заміни стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження у особи в наявності повинен бути виконавчий лист. Заявник не надав відомостей про те, чи було відкрите виконавче провадження за виконавчим листом, а також не надано відомостей про те, чи не збіг строк пред`явлення виконавчого листа до виконання станом на день подання заяви про заміну стягувача. Крім того, звертає увагу суду, що на його адресу не надходили жодні повідомлення про розгляд справи. Просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нову, якою заяву про заміну стягувача залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта ОСОБА_1 ОСОБА_2 , адвоката Яцишина А.В. на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що 14.07.2022 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та Товариством з обмеженою відповідальність "ДІДЖИ ФІНАНАС", відповідно до чинного законодавства України, був укладений Договір відступлення прав вимоги № 1404 ДФВ. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 014/1227/82/51798 від 13.09.2007 року. У зв`язку з такою заміною кредитора відбулося вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припинився її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором №014/1227/82/51798 від 13 вересня 2007р. року, суддею Жовківського районного суду Львівської області від 05 липня 2010р. було ухвалене рішення по справі № 2-711/10 про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості в розмірі 13522,16 дол. США що в еквіваленті становить 107974,45 гривень.

18 жовтня 2018р. Жовківський районний суд Львівської області постановив ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження відповідно до якої суд замінивпервісного стягувана Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909) з виконання виконавчого листа, який видано згідно рішення Жовківського районного суду Львівської області по справі № 2-711/10 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , на нового стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»(код ЄДРПОУ 21580639).

14 липня 2022 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та Товариством з обмеженою відповідальність "ДІДЖИ ФІНАНАС", був укладений Договір відступлення прав вимоги № 1404 ДФВ. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 014/1227/82/51798 від 13.09.2007 року.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.

Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Частиною 1 статті 431 ЦПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Таким чином, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Водночас відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

Згідно із частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником, і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17.

В постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження суди мають встановити, чи не сплив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Після спливу строку виконавчого провадження не може вирішуватись питання про заміну сторони виконавчого провадження.

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що реалізація процесуального правонаступництва повинна мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим. Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі. За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.

Необхідно відмітити, що згідно із частиною п`ятою статті 15 Закону про виконавче провадження для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Отже, це правило розповсюджується на заміну сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України). У свою чергу, аналогічні умови розповсюджуються на процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, яке стосується будь-якої стадії судового процесу, відповідно до частини другої статті 55 ЦПК України.

Отже, якщо немає підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження чи для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, то немає і підстав для процесуального правонаступництва.

Так, рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 05 липня 2010р. ухвалено стягнути з ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості в розмірі 13522,16 дол. США що в еквіваленті становить 107974,45 гривень.

15 липня 2010р. представник позивача звертався до суду із заявою про направлення копії рішення суду та виконавчого листа по даній справі (а.с. 44) і такі були направлені 01.08.2010р.(а.с.46)

28 квітня 2011р. від ОСОБА_1 надійшла письмова заява в суд про перегляд заочного рішення(а.с.47), яка ухвалою суду від 10 червня 2011р. була залишена без задоволення(а.с.57)

Отримавши виконавчий лист у справі, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не скористалося своїм правом його пред`явлення до виконання, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо відкриття виконавчого провадження.

Вирішуючи питання щодо заміни стягувача, вищезазначені обставини не були враховані судом першої інстанції.

Таким чином, враховуючи обставини в даній справі, норми чинного законодавства, а також висновки Верховного Суду, викладені в постановах за наслідками розгляду аналогічних справ, колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для процесуального правонаступництва.

Не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення. Разом з тим і заміна стягувача у виконавчому документі як сторони справи має мати дійсну процесуальну мету, а підстави такої заміни належним чином аргументовані. Саме тільки матеріальне правонаступництво без процесуальної мети не є достатнім аргументом, оскільки не відповідає вимогам частини першої статті 2 ЦПК України. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства. Якщо, наприклад, суд підтвердив зобов`язання однієї сторони договору перед іншою та відповідне судове рішення набуло законної сили, то суд не здійснює заміну його сторони у випадку уступки відповідним кредитором за цим договором своїх прав та обов`язків іншій особі на цю іншу особу лише заради процесуальної констатації цього матеріального правонаступництва. Суд може здійснити заміну учасника справи виключно для виконання вимог частини першої статті 2 ЦПК України.

Суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви про заміну сторони стягувача його правонаступником.

Крім того, розглядаючи доводи апеляційної скарги в частині неналежного повідомлення боржника про розгляд заяви про заміну сторони, апеляційний суд зазначає наступне.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина 1 статті 8 ЦПК України).

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина 2 статті 211 ЦПК України).

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (частини шоста, сьома статті 128 ЦПК України).

ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Відповідно до статті 442 ЦПК України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Зі справи вбачається, що Жовківський районний суд Львівської області призначив розгляд заяви про заміну сторони на 12 жовтня 2023 року.(а.с.81)

12 жовтня 2023 року учасники справи в судове засідання не з`явились (а.с. 85). Жовківським районним судом Львівської області розглянута заява про заміну сторони у відсутності осіб, що не з`явились.

З аналізу наведених вище документів вбачається, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення боржника ОСОБА_1 про розгляд заяви.

Отже, ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд заяви судом першої інстанції, судове рішення суду першої інстанції ухвалене за його відсутністю.

Процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи стосовно нього порушені через його непоінформованість про дату і час розгляду справи в суді першої інстанції.

Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 , серед іншого, посилався на не повідомлення його судом першої інстанції про судове засідання.

Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, а й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення.

Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені під час розгляду справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції.

Правило про те, що "не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань" стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18, Верховним Судом у постановах від 28 квітня 2022 року у справі № 692/565/21, від 04 травня 2022 року у справі №759/15052/19, від 01 червня 2022 року у справі № 2-1673/2010.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини 3 статті 376 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

На підставі пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

За частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів з огляду на те, що суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини, що мають значення для справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Жовківського районногосуду Львівськоїобласті від12жовтня 2023року скасувати та постановити нову ухвалу.

У задоволенні заяви ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНАС" про заміну стягувача з виконання виконавчого листа, який видано згідно рішення Жовківського районного суду Львівської області по справі № 2-711/10 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , на його правонаступникавідмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 27.02.2024р..

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.