Рішення

від 26.02.2024 по справі 601/1945/23

ШУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 601/1945/23

2/609/6/2024

26 лютого 2024 року Шумський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді: Ковтуновича О.В.

при секретарі судового засідання: Сандулович О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ цивільну справу за позовом: ОСОБА_1

до

відповідача: ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЮШЕНЕЯ»

вимоги позивача: про визнання недійсним акту приймання-передачі майна до статутного капіталу, повернення земельної ділянки у спільну сумісну власність,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_3

представника відповідача: ОСОБА_4

представника відповідача: ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позиції сторін.

1.14серпня 2023року за підсудністю із Кременецького районного суду Тернопільської області до Шумського районного суду Тернопільської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 (далі позивач) до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЮШЕНЕЯ» (далі відповідачі) про визнання недійсним акту приймання-передачі майна до статутного капіталу, повернення земельної ділянки у спільну сумісну власність, стягнення матеріальних збитків в якій позивач просить:

- визнати недійсним Акт приймання приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЮШЕНЕЯ», укладеного та підписаного ОСОБА_2 з ТОВ «ДЮШЕНЕЯ» 19 травня 2017 року;

- зобов`язати відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю код ЄДРПОУ: 41209479 повернути земельну ділянку площею 2,000 гектара, кадастровий номер 6125885700:01:001:0496, що знаходиться на території Кременецького району Тернопільської області, у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у стані, в якому вона була передана відповідачем ОСОБА_2 19 травня 2017 року до статутного капіталу ТОВ «ДЮШЕНЕЯ»;

- стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь позивача ОСОБА_1 матеральні збитки в розмірі 100000 грн.;

- стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати по справі пропорційно до розміру позовних вимог.

2. Позов обґрунтований тим, що 24 грудня 1999 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб, який був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Фастівського міського управління юстиції Київської області за актовим записом №410.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2022 року, шлюб між сторонами був розірваний.

10 березня 2017 року сторони, як подружжя, за кошти сімейного бюджету придбали за договором купівлі-продажу у власність земельну ділянку площею 2,000 гектара, кадастровий номер 6125885700:01:001:0496, що знаходиться на території Онишковецької сільської ради Шумського (Кременецького) району Тернопільської області. За домовленістю подружжя покупцем земельної ділянки (титульним власником) в договорі купівлі-продажу виступив відповідач, на ім`я якого було зареєстровано право власності на землю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, 10 березня 2017 року подружжя, за кошти сімейного бюджету придбало за договором купівлі-продажу нежиле приміщення господарська будівля-піднавіс, загальна площа 294,99 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та споруджене на земельній ділянці площею 2,000 гектара, кадастровий номер 6125885700:01:001:0496. Так само, за домовленістю подружжя, титульним власником у договорі купівлі-продажу зазначений відповідач, на ім`я якого було зареєстровано право власності на землю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чинном, позивач вважає, що з дати реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у подружжя виникло право спільної сумісної власності на вищевказану земельну ділянку та нежиле приміщення.

У 2017-му році відповідач без дозволу позивача розпорядився спільною земельною ділянкою площею 2,000 гектара, кадастровий номер 6125885700:01:001:0496, шляхом внесення її до статутного капіталу господарського товариства.

Так, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором прав Тернопільської районної державної адміністрації Легкою Л.Г., 26.05.2017 року було зареєстровано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЮШЕНЕЯ» на земельну ділянку площею 2,000 гектара, кадастровий номер 6125885700:01:001:0496, яка знаходиться на території Онишковецької сільської ради Шумського (Кременецького) району Тернопільської області. Реєстрація права власності проведена державним реєстратором на підставі поданого заявником Акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «ДЮШЕНЕЯ», укладеного та підписаного 19 травня 2017 року.

Позивач стверджує, що відповідачу належить 50% частки у статутному капіталі ТОВ «ДЮШЕНЕЯ», вартість якої становить 25000000 грн., однак останній свідомо припинив її право власності на спірну земельну ділянку шляхом укладення правочину, передавши право власності на неї юридичній особі. При цьому позивач вказує на те, що саме ТОВ «ДЮШЕНЕЯ», в особі вищого органу управління, була добре обізнана про неправомірність набуття нею права власності на земельну ділянку в порушення права спільної сумісної власності позивача. Таким чинном відповідач ТОВ «ДЮШЕНЕЯ» зобов`язане повернути земельну ділянку у спільну сумісну власність сторін, відновивши її стан який існував до порушення прав.

Згідно з інформацією в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на 17.02.2022 року (інформаційна довідка №300205549 від 17.02.2022 р.) за відповідачем зареєстроване право власності на нежиле приміщення господарська будівля-піднавіс, загальна площа 294,99 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1193241661258), що розташований на земельній ділянці площею 2,000 гектара, кадастровий номер 6125885700:01:001:0496.

Однак, згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 30.06.2023 року (інформаційна довідка №337669903 від 30.06.2023 р.) запис про право власності відповідача на вищевказаний об`єкт нерухомого майна, на який поширюється режим права спільної сумісної власності сторін, зник.

Позивач вважає, що відповідач самостійно без її згоди, знищив об`єкт права спільної сумісної власності, розпорядившись таким чином спірним майном на власний розсуд всупереч її правам, як співвласника майна. А тому зобов`язаний відшкодувати їй завдану майнову шкоду в розмірі ринкової вартості об`єкта нерухомого майна на дату знищення. Орієнтовно розмір збитків становить 100000 грн.

Також, позивач зазначає, що у неї немає в наявності правовстановлюючих документів на вищевказане нерухомого майна, оскільки вони перебувають у відповідача, в тому числі і Акт приймання- передачі земельної ділянки до статутного капіталу ТОВ «ДЮШЕНЕЯ», який зберігається у реєстраційних справах та можуть бути витребувані тільки судом, оскільки на адвокатський запит була надана відмова у надані копії такого документа.

Під час підготовчого розгляду справи сторона позивача просила залишити без розгляду позовну вимогу про стягнення з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь позивача ОСОБА_1 матеральні збитки в розмірі 100000 грн.

2. В судовому засіданні представник позивача адвокат Губар А.Л. повністю підтримав позовні вимоги свого довірителя та просив їх задоволити у повному об`ємі.

3. У судове засідання, яке було призначене на 20 лютого 2024 року, відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Кавійчик В.П. не з`явилися, однак 06 вересня 2023 року на адресу Шумського районного суду Тернопільської області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого остання вважає позовну заяву ОСОБА_1 безпідставною та необґрунтованою, а тому просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі із слідуючих підстав.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Кавійчик В.П. у вищевказаному відзиві стверджує, що якщо один із подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

З урахуванням пред`явлених позовних вимог позивач має право вимоги щодо виплати половини суми грошових коштів, внесеної відповідачем до статутного капіталу ТОВ «ДЮШЕНЕЯ», а не вимагати Акт приймання-передачі земельної ділянки до статутного капіталу товариства визнати недійсним.

Щодо обраного позивачем способу захисту, то представник відповідача наголошує, що викладений в позовних вимогах спосіб є неефективним і не зможе відновити майноі права позивачки в повному обсязі, а натомість ще й порушить майнові права ТОВ «ДЮШЕНЕЯ».

Остання зазначає, що земельну ділянку неможливо повернути в попередній стан, адже було змінено її цільове призначення і станом на сьогоднішній день на ній розташована виробнича будівля.

Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, по як юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.

Тобто, наявність розташованої на спірній ділянці будівля, право власності зареєстровано за ТОВ «ДЮШЕНЕЯ» є ще однією підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача.

В судовому засіданні, яке відбулося 26 лютого 2024 року, представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Кавійчик В.П., позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні із підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

4. У судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЮШЕНЕЯ» - адвокат Гнат Н.А. позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні із підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 06 вересня 2023 року.

Представник відповідача адвокат, Гнат Н.А. у своєму відзиві мотивується тим, що якщо один із подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Представник відповідача наголошує, що обраний позивачем спосіб захисту, який викладений в позовних вимогах є неефективним і не зможе відновити майноі права позивачки в повному обсязі, а натомість порушить майнові права добросовісного набувача ТОВ «ДЮШЕНЕЯ».

Також остання зазначає, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір не отримав згоди на це другою з подружжя.

Беручи до уваги вищезазначене, просить взяти до уваги, що при формуванні статутного капіталу, а саме передачі змельної ділянки від ОСОБА_2 до ТОВ «ДЮШЕНЕЯ» не було обізнано щодо того факту чи перебуває засновник у шлюбі чи ні, а тому останній діяв виключно в межах закону та є добросовісним набувачем спірного майна та на момент передачі до статутного капіталу Товариства жодних протиправних дій вчинено не було, а тому і вимоги позивача щодо скасування Акту приймання-передачі майна до статутного капіталу, повернення земельної ділянки у спільну сумісну власність, стягнення матеріальних збитків є безпідставними та необґрунтованими.

5. 20 вересня 2023 року на адресу Шумського районного суду Тернопільської області від представника позивача ОСОБА_1 адвоката, Губара А.Л. надійшла відповідь на відзив ТОВ «ДЮШЕНЕЯ» та відповідь на відзив ОСОБА_2 .

Із вищевказаних відзивів слідує, що сторона позивача просить надати критичну оцінку доводам відповідачів у відзивах на позов, оскільки відповідно до п. 15 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 березня 2017 року вбачається, що відповідачу ТОВ «ДЮШЕНЕЯ» було відомо про перебування вищевказаної земельної ділянки у спільній сумісній власності подружжя. А тому набуття права власності на земельну ділянку ґрунтується на недобросовісній поведінці набувача ТОВ «ДЮШЕНЕЯ», що неодмінно повинно спричинити недійсність оспорюваного у даній справі правочину щодо передачі земельної ділянки до статутного капіталу господарського товариства на тлі порушення права власності позивача.

Також доводи відповідача про неефективний спосіб захисту прав позивача не заслуговують на увагу, оскільки наслідком завідомо недобросовісних дій відповідачів має бути приведення земельної ділянки позивача у попереднє становище та повернення її співвласникам у спільну сумісну власність.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

6. Ухвалою суду від 16 серпня 2023 року було прийнято до розгляду позовну заяву в порядку загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого розгляду на 14 вересня 2023 року із витребуванням доказів за клопотанням представника позивача при подачі позовної заяви до суду.

7. Ухвалою суду від 20 вересня 2023 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката, Губара А.Л. про витребування доказів задоволено. Підготовче судовезасідання цивільноїсправи №601/1945/23 відкладено на 17 жовтня 2023 року.

8. Ухвалою суду від 23 жовтня 2023 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката, Губара А.Л. про витребування доказів задоволено. Підготовче судовезасідання цивільноїсправи №601/1945/23 відкладено на 07 листопада 2023 року.

9. Ухвалою суду від 07 листопада 2023 року відкладено підготовчезасідання цивільноїсправи на 30 листопада 2023 року з метою повторного витребуння доказів.

10. Ухвалою суду від 21 грудня 2023 року відкладено підготовчезасідання цивільноїсправи на 04 січня 2024 року.

11. Ухвалою суду від 04 січня 2024 року клопотання представника позивача - ОСОБА_3 про залишення без розгляду клопотання про призначення судової оціночно-будівельної експертизи задоволено. Клопотання представника позивача - ОСОБА_3 про залишення без розгляду позовної вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь позивача ОСОБА_1 матеральні збитки в розмірі 100000 грн. задоволено. Закрито підготовче провадження у цивільній справі №601/1945/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 17 січня 2024 року.

12. Ухвалою суду від 17 січня 2024 року відкладено судовий розгляд цивільноїсправи №601/1945/23 на 20 лютого 2024 року.

13. В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином, однак інтереси останньої представляє адвокат Губар А.Л., який був присутній у судовому засіданні, яке було призначене на 20 лютого 2024 року та 26 лютого 2024 року.

14. Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача адвокат, ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися, однак від останньої 20 лютого 2024 року на електрону адресу Шумського районного суду Тернопільської області поступило клопотання про відкладення судового розгляду справи, який призначений на 20 лютого 2024 року у зв`язку із неможливістю її прибуття у судове засідання.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

15. Із рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2022 року вбачається, що шлюб який був зареєстрований 24 грудня 1999 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Фастівського міського управління юстиції Київської області, актовий запис №410, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був розірваний.

16. Судом встановлено, що ОСОБА_2 було придбано за договором купівлі-продажу від 10 березня 2017 року, укладеного з ОСОБА_6 , земельну ділянку площею 2,0000 гектара, кадастровий номер 6125885700:01:001:0496, що знаходиться на території Онишковецької сільської ради Шумського (Кременецького) району Тернопільської області, що стверджується договором купівлі-продажу від 10 березня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Шумського районного нотаріального округу Тернопільської області Хаблюк Т.В. та зареєстрованим в реєстрі за номером №212.

17. Із договору купівлі-продажу від 10 березня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Шумського районного нотаріального округу Тернопільської області Хаблюк Т.В. та зареєстрованим в реєстрі за номером №211 вбачається, що ОСОБА_2 булопридбано нежилеприміщення,господарська будівля-піднавіс98Г,місце розташування: АДРЕСА_1 ,загальна площа294,99кв.м.,яке знаходитьсяна земельнійділянці дляведення особистогоселянського господарстваплощею 2,000гектара,кадастровий номер6125885700:01:001:0496.

18. Зокрема, Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.03.2017 року, індексний номер витягу 82188541 та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 04.01.2022 року, індексний номер витягу: 293677379 підтверджується, що ОСОБА_2 за вищезазначеним договором купівлі-продажу від 10.03.2017 року, набув у власність нежиле приміщення, господарська будівля-піднавіс, загальною площею 294,99 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чинном, судом було встановлено, що на час придбання вищезазначеної земельної ділянки та нежитлового приміщення позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, тобто з моменту реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у подружжя виникло право спільної сумісної власності на вищезазначене майно.

19. Як вбачається із відомостей з Державного реєстру речових прав, індексний номер 628527061258 (номер відомостей про речове право: 20687574) за Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЮШЕНЕЯ» (код ЄДРПОУ: 41209479), було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2 га., кадастровий номер 6125885700:01:001:0496, що знаходиться на території Онишковецької сільської ради Шумського (Кременецького) району Тернопільської області, із цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, на підставі акту від 19.05.2017 року та протоколу від 19.05.2017 року.

20. Суд встановив, що відповідач ОСОБА_2 розпорядився земельною ділянкою площею 2,000 гектара, кадастровий номер 6125885700:01:001:0496, шляхом внесення її до статутного капіталу господарського товариства, що стверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер інформаційної довідки: 329953645 від 22.04.2023 року, Актом № 3 оцінки вартості та приймання передачі майна що вноситься до Статутного капіталу ТОВ «ДЮШЕНЕЯ» від 19 травня 2017 року та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер інформаційної довідки: 337669903 від 30.06.2023 року відповідно до якої слідує факт того, що у відповідача ОСОБА_2 відсутнє право власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна на який поширюється режим права спільної сумісної власності сторін.

21. Як вбачається із відомостей наданих КП «Шумське БТІ» №274 від 07.11.2023 року, запис про реєстрацію права власності №1640, книга №3 на нежитлову господарську будівлю з піднавісом, яка знаходиться в АДРЕСА_1 закрито на підставі довідки про демонтаж будівлі від 19.07.2017 року.

ІV. Оцінка Суду.

22. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

23. Згідно зст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

24. Відповідно до вимогст. 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

25. Вимогамист.10 ЦПК Українипередбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законами України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

26. Відповідно до вимогст.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

27. Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

28.Згідност. 3 СК Українивизначено, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

29. Відповідно до ч. 1ст. 21 СК Українишлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

30. Згідно із ч. 1ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

31. Згідно зістаттею 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

32. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

33. Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентуєтьсястаттею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

34. Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено устатті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, другастатті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина другастатті 364 Цивільного кодексу України.

35. Частинами 1, 2статті 70 СК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

36. Статтею 71 СК Українивстановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

37. Згідно ч.3ст.368 ЦК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

38.У відповідностідо ст.367ЦК Українимайно,що єу спільнійчастковій власності,може бутиподілене внатурі міжспіввласниками задомовленістю міжними. Уразі поділуспільного майнаміж співвласникамиправо спільноїчасткової власностіна ньогоприпиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

39. Як вбачається із ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разівчинення одниміз співвласниківправочину щодорозпорядження спільниммайном вважається,що вінвчинений зазгодою всіхспіввласників,якщо іншене встановленозаконом. Згодаспіввласників навчинення правочинущодо розпорядженняспільним майном,який підлягаєнотаріальному посвідченнюта (або)державній реєстрації,має бутивисловлена письмовоі нотаріальнопосвідчена. Співвласники маютьправо уповноважитиодного зних навчинення правочинівщодо розпорядженняспільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Однак, всупереч вимогам законодавства відповідачами порушенно право позивача на володіння та користування спірним майном, яке перебувало у спільній сумісній власності подружжя, оскільки позивачем по справі не надавалася письмова згода на відчудження земельної ділянки та нежилого приміщення.

40. Положеннямст.370 ЦК Українивизначено право співвласників на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній сумісній власності. В разі виділу частки з майна, що є у спільній сумісній власності, визначаючи порядок володіння, користування та розпорядження таким майном, що визначає зміст права спільної сумісної власності. Хоча при праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або судом.

41. Частиною 1статті 372 ЦК Українивизначено, що майно, яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до ч.2ст.372 ЦК Українив разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обстави, які мають істотне значення.

Згідно із ч.3ст.372 ЦК Україниу разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

42.Як вбачаєтьсяіз ст. 378 ЦК України, право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

43. Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року №11).

Зі змісту п.п. 23, 24постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11«Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п.30постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК України.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

44. Відповідно до вимог ст.ст.12,81 ЦПК України, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

45. Відповідно до ст.ст. 15-16 ЦК України,ст. 4 ЦПК Українитаст.55 Конституції Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

46. Положеннямист.41 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

47. Відповідно із ч.5ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»(в редакціїЗакону № 2497-VIII) для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю (далі в цій частині - товариство) подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію змін до цих відомостей;

2) документ про сплату адміністративного збору;

3) один із таких відповідних документів:

а) рішення загальних зборів учасників товариства про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників;

б) рішення загальних зборів учасників товариства про виключення учасника з товариства;

в) заява про вступ до товариства;

г) заява про вихід з товариства;

ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства;

д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства;

е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення з (повернення з володіння) відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства.

48. За правилами наведеними в абз.5 ч.5ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»у разі подання державному реєстратору акту приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства то документи подаються особою, яка набула частку (частину частки) у статутному капіталі товариства, або особою, яка передала її.

Вказана норма Закону є імперативною, тобто виражається в категоричній, чітко позначені дії й не допускає ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов`язків суб`єктів, що в свою чергу виключає можливість подання документів за даних обставин представником.

Таке твердження кореспондується з положеннями ч.1 р.ІІ Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженогоНаказом Міністерства юстиції України від 09.02.2016р. № 359/5(надалі - Порядок),згідно з яким у паперовій формі заява та документи подаються особисто заявником або поштовим відправленням. Заява про державну реєстрацію підписується заявником.У разі подання заяви для державної реєстрації поштовим відправленням справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена.

49. Приписами ч.1ст.28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»(в редакціїЗакону № 2497-VIII) визначено, що підставою для відмови у державній реєстрації, серед іншого, є: документи подано особою, яка не має на це повноважень

50. За приписами ч.1ст.18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»(у редакціїЗакону України від 06.02.2018 № 2275-VIII), яка діяла на момент проведення реєстраційної дії) учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників.

51. Положеннями ч.3ст.18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»(у редакціїЗакону України від 06.02.2018 № 2275-VIII) визначено, що у рішенні загальних зборів учасників товариства про залучення додаткових вкладів визначаються загальна сума збільшення статутного капіталу товариства, коефіцієнт відношення суми збільшення до розміру частки кожного учасника у статутному капіталі та запланований розмір статутного капіталу.

52. Водночас, ч.4ст.18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»(у редакціїЗакону України від 06.02.2018 № 2275-VIII) визначено, що додаткові вклади можуть вноситися у негрошовій формі. У такому разі рішенням загальних зборів учасників визначаються учасники товариства та/або треті особи, які вносять майно,та його грошова оцінка.

53. За визначенням наведеним у ч.1ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»(редакції Закону 2658-III від 16.01.2016 р., що діяла на момент здійснення реєстраційної дії)оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними встатті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

54. Приписами ч.1ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»визначений виключний перелік документів на підставі, яких проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, серед яких акт приймання-передачі майна до статутного капіталу не зазначений.

55. Поряд з цим, п.14) ч.1ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»передбачено проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

56. За приписами ч.1ст. 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

57. За визначенням наведеним у ч.1ст.202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

58. Положеннями ч.1ст. 209 ЦК Українивизначено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Власник нерухомого майна має право встановити (скасувати) вимогу нотаріального посвідчення договору (внесення змін до договору), предметом якого є таке майно чи його частина, крім випадків, якщо відповідно до закону такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на нерухоме майно та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

59. Відповідно до вимог встановлених ч.2ст.203 ЦК Україниособа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

60. За приписами ч.3ст. 203 ЦК Україниволевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

61. Положеннями ч.4ст. 203 ЦК Українивстановлено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

62. Вимогами визначеними ч.1ст.657 ЦК Українивстановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) абоіншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

63. Разом з тим, ч. 2ст.215 ЦК Українивизначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, а положеннями ч.3 цієї статті встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

64. Приписамист.220 ЦК Українивстановлені правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, зокрема зазначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

65. За своєю правовою природою акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства є правочином за яким у Сторін такого правочину змінились цивільні права та обов`язки, зокрема, батько Позивача набув корпоративних прав у товариства, а останнє, в обмін на такі права, набуло об`єкт нерухомого майна. За таких обставин, такий правочин (акт) має ознаки договору міни, які визначені ч.1ст.715 ЦК України, згідно з якою за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

66. За приписами ч.1ст.716 ЦК Українидо договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

67. Вимогами визначеними ч.1ст.657 ЦК Українивстановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) абоіншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

68. За таких обставин, акт приймання-передачі майна до статутного капіталу, на підставі якого Відповідачем-1 здійснена оскаржувана дія, в силу наведених норм закону має бути нотаріально посвідчений. Проте, вказаний акт містить нотаріальний напис, який свідчить про вчинення нотаріальної дії щодо засвідчення справжності підпису осіб які його підписали, а не нотаріального посвідчення такого правочину, що не відповідає наведеним вище вимогам законодавства.

69. Поряд з цим, за приписами ч.1ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(в редакції Закону України №2475-VIII від 28.08.2018 р.), визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

70. В свою чергу, положенням ч.1ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(в редакції Закону України №2475-VIII від 28.08.2018 р.) встановлено, що документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

71. Положеннями ч.2ст. 16 ЦК Українивизначені способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема серед іншого, шляхом визнання права (п.1) ч.2ст.16 ЦК України) та відновлення становища, яке існувало до порушення (п.4) ч.2 ст.16).

72. Згідно з ч. 1ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

73. Відповідно ч.ч.1,2ст. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

74. Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги письмові заяви учасників справи по суті позову, ураховуючи вищенаведені положення норм діючого законодавства України, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

75. Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормамист. 141 ЦПК України. Частиною 1ст. 141 ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 2ст. 141 ЦПК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог, відповідно до нормст. 141 ЦПК Україниз відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3162,00 грн., в рівних долях.

З цих підстав,

На підставі викладеного, на підставі та керуючись ст.ст. 15-16, 202, 203, 209, 215, 220, 367-372, 378, 657, 716, 657 ЦК України, ст.ст. 3, 21, 36, 60, 63, 65, 69, 70, 71 СК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 81, 76, 77, 81, 141, 259 ЦПК України, ст. 41, 51 Конституції України, постановою Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11«Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд -

У ХВ АЛ ИВ :

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЮШЕНЕЯ» про визнання недійсним акту приймання-передачі майна до статутного капіталу, повернення земельної ділянки у спільну сумісну власність задоволити повністю.

2. Визнати недійсним Акт приймання приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЮШЕНЕЯ», укладеного та підписаного ОСОБА_2 з ТОВ «ДЮШЕНЕЯ» 19 травня 2017 року.

3. Зобов`язати відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю код ЄДРПОУ: 41209479 повернути земельну ділянку площею 2,000 гектара, кадастровий номер 6125885700:01:001:0496, що знаходиться на території Кременецького району Тернопільської області, у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у стані, в якому вона була передана відповідачем ОСОБА_2 19 травня 2017 року до статутного капіталу ТОВ «ДЮШЕНЕЯ».

4. Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЮШЕНЕЯ» (місце знаходження: м. Шумськ, вул. Українська, 36 офіс 5, Кременецького району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 41209479) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 3162,00 грн., у рівних долях.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст судового рішення складено 27 лютого 2024 року.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЮШЕНЕЯ», місце знаходження: м. Шумськ, вул. Українська, 36 офіс 5, Кременецького району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 41209479.

Суддя: Олег КОВТУНОВИЧ