Рішення

від 29.12.2023 по справі 302/1607/22

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/1607/22

Провадження № 2/302/69/23

Номер рядка звіту 76

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.12.2023 смт.Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді Сидоренко Ю.В.,

при секретарі: Царь О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Міжгір`я цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Міжгірської дитячої музичноїшколи (юридична адреса: смт.Міжгір`я, вул.Маяковського, буд.1 Хустського району, Закарпатської області, ЄДРПОУ - 05462248), Відділу освіти,сім`ї,молоді,спорту такультури виконавчогокомітету Міжгірськоїселищної ради Хустського району Закарпатської області (юридична адреса: смт.Міжгір`я вул.Шевченка, 86 Хустського району, Закарпатської області, ЄДРПОУ 44070606), про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

30.12.2022 року до Міжгірського районного суду Закарпатської області надійшов позов ОСОБА_1 , який в подальшому уточнив в редакції від 03.05.2023 року (а.с.76-77), до Міжгірської дитячої музичної школи, Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначає, що з 15 серпня 2017 року, відповідно до наказу № 44-к від 14 серпня 2017 року, він працював у Міжгірській дитячій музичній школі на посаді викладача по класу гитара, на умовах постійного трудового договору з оплатою праці, згідно штатного розпису та тарифікації. 01.12.2022 року відповідачем Міжгірською дитячою музичною школою було видано наказ № 74-к, яким його, ОСОБА_1 , звільнено з займаної посади викладача Міжгірської дитячої музичної школи з 01.12.2022 року, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Позивач вказує, що з наказом про звільнення з роботи його було ознайомлено відповідачем та видано на руки його копію 01.12.2022 року.

Підставою наказу про звільнення зазначено Наказ відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради «Про упорядкування штатних одиниць та скорочення чисельності працівників у Міжгірській дитячій музичній школі» від 28.09.2022 року № 60; повідомлення про розірвання трудового договору від 29.09.2022 № 17 та штатний розпис.

Позивач вважає наказ Міжгірської дитячої музичної школи № 74-к від 01.12.2022 року про звільнення його з роботи незаконним, посилаючись на те, що 14 червня 2022 року відповідачем було видано наказ №27-к від про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 , починаючи з 14 червня 2022 року до закінчення воєнного стану. Даний наказ він також вважав незаконним та оскаржив його в судовому порядку.

За результатами судового розгляду, рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12.10.2022 (справа №302/1014/22) заявлений ним позов задоволено та визнано протиправним і скасовано наказ відповідача Міжгірської дитячої музичної школи №27-к від 14.06.2022 року «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » та стягнуто на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Тобто, наказ відповідача №27-к від 14 червня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » залишався чинним станом на день його звільнення - 01.12.2022 року. Отже, на момент видачі відповідачем оспорюваного наказу про звільнення за скороченням штату, укладений між ним та відповідачем трудовий договір було призупинено і він фактично не працював з 14.06.2022 року по день звільнення.

Позивач також посилається на ті обставини, що нормою п.1 ч.1 ст.40КЗпП України передбачено право роботодавця розірвати саме трудовий договір, а не трудові відносини, а відтак, трудовий договір, дію якого призупинено не може бути розірваний з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу без відновлення дії цього договору у встановленому порядку, оскільки права та обов`язки сторін за трудовим договором (включаючи і право роботодавця на розірвання договору) є також призупиненими. Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не скасовує і не змінює норми КЗпП України щодо підстав звільнення з ініціативи роботодавця, а встановлює тільки певні умови та обмеження, окремо прописані у цьому законі

Також позивач вказує, що у вересні 2022 року він не працював по причині призупинення відповідачем трудового договору та повідомлення про наступне вивільнення його було направлено відповідачем поштовим відправленням № 17 від 29.09.2022 року, в якому відповідачем вказано, що у закладі вакантних посад немає, а тому не взмозі запропонувати йому працевлаштування. Дане повідомлення відповідача вважає таким, що не відповідає об`єктивним обставинам та при цьому вказує, що він працював викладачем народних інструментів. Навчальну програму з викладання класу народних інструментів ніхто не відміняв і за цією спеціальністю, окрім нього, більш кваліфікованих спеціалістів у Міжгірській ДМШ немає.

Позивач вважає, що відповідач не дотримався встановленої законом процедури звільнення за п.1 ст.40 КЗпП Україн, а саме: порушив приписи ст.42 КЗпП України якою визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці; не запропонував йому вакантної посади та не повідомив про наявні вакансії та роботи, які може виконувати, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. А тому вважає, що у відповідача були відсутні об`єктивні причини та підстави для проведення скорочення штату працівників і про такі відповідачем йому не повідомлялося.

Також позивач зазначає у позові, що він має право на відшкодування відповідачем середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, відповідно до приписів ст.117 КЗпП. Тому, вищевказані обставини стали підставою для звернення до суду позивача ОСОБА_1 з даним позовом та в уточненій редакції якого від 08.05.2023 року позивач просить: 1) визнати протиправним та скасувати наказ відповідача Міжгірської дитячої музичної школи № 74-к від 01.12.2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 » у зв`язку зі скороченням штату за п.1 ст.40 КЗпП України; 2) Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді викладача по класу гітара Міжгірської дитячої музичної школи; 3) Стягнути з відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 01.12.2022 по день постановлення судового рішення; 4) стягнути з відповідача відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради судові витрати по справі, понесені на правничу допомогу адвоката, в сумі 6000 грн.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03.01.2023 відкрито провадження по справі № 302/1607/22 за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомленням) сторін, представників сторін (а.с.31-32).

В судове засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник в особі адвоката Кривка П.П. не з`явилися, про день та час його проведення були повідомлені судом своєчасно та належним чином, що підтверджується довідками про доставку смс-повідомлень, проте до суду подана письмова заява представника позивача адвоката Кривка П.П. про розгляд справи без його участі та без участі його довірителя та у заяві вказує, що заявлені позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги вони підтримують у повному обсязі та просять позов задовольнити за підставами, наведеними у позовній заяві (а.с.86).

Представник відповідача Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради Микулін М.М. в судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце проведення розгляду справи був своєчасно та належним чином судом повідомлений, що підтверджується довідками про доставку смс-повідомлень, проте до суду 08.05.2023 подано заяву представника відповідача ОСОБА_2 , в якій він просить розглянути справу без участі представника відповідача, проти заявлених ОСОБА_1 позовних вимог заперечує та просить в задоволенні позову відмовити повністю,, на підставі матеріалів, які знаходяться у справі (а.с.79). Відзив на позов не подано, будь-яких заперечень проти заявлених позивачем ОСОБА_1 позовних вимог від представника відповідача Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради, на адресу суду не подано.

Міжгірською дитячою музичною школою явку представника в судове засідання не забезпечено. При цьому, відповідачем своєчасно отримано копію ухвали про відкриття провадження у справі та позовну заяву ОСОБА_1 з додатками до позову (а.с.34) та судові повістки про виклик до суду, що підтверджується чисельними розписками, які є в матеріалах справи, проте у визначений судом строк, відзив на позов до суду не надходив, жодних заперечень проти заявлених позивачем ОСОБА_1 позовних вимог на адресу суду від відповідача Міжгірської дитячої музичної школи, до суду не подано.

Дослідивши матеріали цивільної справи № 302/1607/22, повно та всебічно з`ясувавши обставини по справі, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами даної цивільної справи, суд вважає, що заявлені позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з частиною першоюстатті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1ст.4 ЦПКУкраїни).

Статтею 13 ЦПКУкраїни встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина 3).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч..ч1,2ст.12 ЦПКУкраїни).

Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 прийнятий на посаду викладача Міжгірської дитячої музичної школи по класу гітара, на повний посадовий оклад, з 15 серпня 2017 року, що вбачається з наказу № 44-к від 14 серпня 2017 року, копія якого є в матеріалах справи (а.с.18).

14 червня 2022 року Міжгірською дитячою музичною школою в особі в.о.директора Магдалини Юртин видано наказ № 27-к про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 , з 14 червня 2022 року до закінчення воєнного стану (а.с.17).

Вказаний наказ № 27-к від 14.06.2022 року позивачем ОСОБА_1 було оскаржено в судовому порядку.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12.10.2022 року (справа №302/1014/22), яке набрало законної сили, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Міжгірської дитячої музичної школи №27-к від 14.06.2022 року «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » та стягнуто з Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради на користь ОСОБА_1 його середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.06.2022 року по 12.10.2022 року включно, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн., сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн. (а.с.20-22).

Визнаючи протиправним та скасовуючи наказ Міжгірської дитячої музичної школи № 27-к від 14 червня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 », суд виходив з недоведеності Міжгірською ДМШ належними та допустимими доказами законності та обґрунтованості оскаржуваного наказу. Зокрема не доведено, що на час видання наказу існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника виконувати її.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 22.06.2023 року апеляційну скаргу Міжгірської дитячої музичної школи залишено без задоволення, рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12.10.2022 року - залишено без змін (а.с.87-90).

29.09.2022 позивачу ОСОБА_1 за місцем його проживання направлено відповідачем Міжгірською дитячою музичною школою (далі - Міжгірська ДМШ) повідомлення за вих.№ 17 про розірвання трудового договору на підставі п.1 ст.40 КЗпП у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників в Міжгірській ДМШ, не пізніше, ніж за два місяці з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку, посилаючись на виконання наказу начальника Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради № 60 від 28.09.2022 року. Також у повідомленні зазначено, що у закладі вакантних посад немає, тому заклад не може запропонувати працевлаштування (а.с.23).

Як вказує у позові ОСОБА_1 , дане повідомлення відповідача не відповідає об`єктивним обставинам, оскільки він працював викладачем по класу гітара та навчальну програму з викладання класу гітара ніхто не відміняв і за цією спеціальністю, окрім нього, більш кваліфікованих спеціалістів у Міжгірській ДМШ немає.

Вказані обставини відповідачами не спростовано та належними доказами протилежного не доведено.

01.12.2022 року Міжгірською дитячою музичною школою видано наказ № 74-к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади викладача народних інструментів Міжгірської дитячої музичної школи з 01.12.2022 року, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України(у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників). Зобов`язано бухгалтерію відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконкому Міжгірської селищної ради здійснити повний розрахунок відповідно до чинного законодавства, виплатити компенсацію за 32 календарні дні невикористаної щорічної основної відпустки та вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку (а.с.19).

Зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що підставою видачі наказу № 74-к про звільнення ОСОБА_1 є наказ відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради «Про упорядкування штатних одиниць та скорочення чисельності працівників у Міжгірській дитячій музичній школі» від 28.09.2022 року № 60; повідомлення про розірвання трудового договору від 29.09.2022 року № 16 та штатний розпис (а.с.19).

Позивач ОСОБА_1 вказує, що з наказом про звільнення з роботи його ознайомлено 01.12.2022 року.

Отже, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 у вересні 2022 року, на час направлення йому поштою повідомлення про розірвання в подальшому трудового договору, а також станом на день звільнення, 01.12.2022 року, ОСОБА_1 не працював у зв`язку з призупиненням відповідачем Міжгірською ДМШ трудового договору.

Тобто, наказ відповідача №27-к від 14 червня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » станом на 01.12.2022 року залишався чинним.

Положеннями ч.1 ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ від 15.03.2022 року визначено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасуванняпризупинення діїтрудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.

Тому, виходячи з положень вищевказаної норми Закону, під час призупинення дії трудового договору роботодавець не був наділений правом припиняти трудові відносини з ОСОБА_1 , за відсутністю відповідного наказу (розпорядження) про поновленнядії трудового договору з вказаним працівником.

З вищенаведеного вбачається, шо на день видачі 01.12.2022 відповідачем оскаржуваного наказу № 74-к про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, трудовий договір між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем Міжгірською ДМШ було призупинено і ОСОБА_1 фактично не працював з 14.06.2022 року по день його звільнення 01.12.2022 та відповідно, трудові обов`язки не виконував.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, після визнання протиправним та скасування судом 12.10.2022 року наказу Міжгірської дитячої музичної школи №27-к від 14.06.2022 року «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » (справа №302/1014/22), відповідач невідновив дію трудового договору та не повідомив працівника ОСОБА_1 про необхідність стати до роботи, згідно вимог ч.1 ст.13 вищевказаного Закону № 2136-ІХ та під час саме призупинення дії трудового договору, 01.12.2022 року відповідач розірвав трудовий договір з ОСОБА_1 та звільнив його з займаної посади, на підставі п.1 ст.40 КЗпП.

За нормою п.1 ч.1 ст.40КЗпП України передбачено право роботодавця розірвати саме трудовий договір, а не трудові відносини, а відтак, трудовий договір, дію якого призупинено, не може бути розірваний з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу без відновленнядії цьогодоговору увстановленому порядку,оскільки правата обов`язкисторін затрудовим договором(включаючиі правороботодавця нарозірвання договору)є також призупиненими. Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не скасовує і не змінює норми КЗпП України щодо підстав звільнення з ініціативи роботодавця, а встановлює тільки певні умови та обмеження, окремо прописані у цьому Законі.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не дотримався встановленої Законом процедури звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно положень статті 4 КЗпП законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Приписами статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 23 Загальної декларації прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю передбачені статтями 43-46 Конституції України. Разом з тим відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Однією з підстав для припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, зокрема, стаття 40 КЗпП України, яка регулює порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу

За пунктом першим частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Аналіз даної норми дає підстави дійти висновку про те, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, а саме: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених в цьому пункті цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України.

При цьому вживані в цій нормі поняття: «ліквідація», «реорганізація», «перепрофілювання», «банкрутство», «скорочення чисельності або штату працівників» - стосуються саме підприємств, установ, організацій як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів.

Правовим наслідком ліквідації підприємства є припинення всіх прав та обов`язків юридичної особи, реорганізації - перехід всіх права та обов`язків в порядку правонаступництва до нової (іншої) юридичної особи не тільки в частині майна і майнових прав та обов`язків, а й у трудових відносинах.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення (постанова Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 641/5330/16-ц).

Відповідно дороз`ясненняМіністерства праціта соціальноїполітики України,надане листом№114/06/187-11 від 07.04.2011 року, скорочення штату працівників та скорочення чисельності працівників це різні поняття. Чисельність працівників це списочний склад працюючих, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості. Наприклад, у штатному розписі замість 7 штатних одиниць менеджерів з продажу залишається лише 3. Тобто, зменшується певна кількість працюючих однієї професії. Штат працівників це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами. Наприклад, скорочується посада водія, посада інспектора з кадрів тощо. Скорочення чисельності або штату працівників допускається виключно у разі наявності змін в організації виробництва і праці (наприклад, вдосконалення, покращення процесу виробництва, зменшення обсягу виробництва продукції, перепрофілювання підприємства, установи, організації тощо).

Як вбачається з витребуваного судом Статуту Міжгірської дитячої музичної школи, затвердженого у новій редакції рішенням Міжгірської селищної ради від 21.01.2021 року № 717, засновником (власником) закладу є Міжгірська селищна рада (пункт 2 розділу І). Заклад освіти Міжгірської дитячої музичної школи належить до комунальної форми власності. Заклад безпосередньо підпорядкований відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури Міжгірської селищної ради. Власником майна закладу є Міжгірська селищна рада. Фінансування закладу здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету та плати за навчання учнів (пункт 2 розділу VІ); кошти бюджету на утримання закладу, батьківська плата за навчання учнів, кошти за надання платних послуг, кошти, що надходять з інших джерел перераховуються та зберігаються на власних рахунках закладу. Ведення бухгалтерського обліку, фінансування закладу здійснюється централізованою бухгалтерією відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури Міжгірської селищної ради (пункт 8 розділ VІ). Директор в межах наданих йому повноважень, серед іншого, здійснює кадрову політику музичної школи, призначає на посади та звільняє з посад заступників директора, педагогічних та інших працівників музичної школи, згідно затвердженого засновником штатного розпису, визначає їх функціональні обов`язки; видає у межах своєї компетенції накази та розпорядження і контролює їх виконання (пункт 3 розділ ІІІ) (а.с.53-61).

З наявної у Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій та установ України інформації, відповідач Міжгірська дитячамузична школа(кодЄДРПОУ 05462248) у стані припинення не перебуває.

Листом Міжгірської селищної ради від 22.02.2023 року за вих.№02-11/361 на запит суду повідомлено, що протягом 2020-2022 років рішень про початок процедури реорганізації, у тому числі шляхом злиття Міжгірської дитячої музичної школи та Комунального закладу «Дитяча школа мистецтв» Міжгірської селищної ради, не приймалось (а.с.48-51).

Процедура вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України регламентована положеннями частини другої статті 40, ст.ст.42, 49-2 цього Кодексу, що містять юридичні гарантії забезпечення прав працівників від незаконного звільнення та сприяння у збереженні роботи.

Так, частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч.ч.1,2 статті 49-2 цього ж Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Частиною третьою статті 49-2 КЗпП України передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

У разі якщо вивільнення є масовим, відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Положеннями частини 1 статті 42 КЗпП України регламентовано, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частиною 2 статті 42 КЗпП України визначено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, сімейним при наявності двох і більше утриманців; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 11 березня 2020 року у справі №813/1220/16, від 09 липня 2020 року у справі № 809/2894/13-a, наголошував на тому, що однією з правових гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. При цьому, власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Верховний Суд вказав, що звільнення у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці (п.1 ст.40 КЗпП) є незаконним, якщо працівнику не запропоновано всі вакантні посади (ВС/КЦС № 487/6407/16-ц від 10 вересня 2018 року).

Як вказує позивач ОСОБА_1 , працюючи викладачем по класу гітара за цією спеціальністю, окрім нього, більш кваліфікованих спеціалістів у Міжгірській ДМШ немає та направлене відповідачем на його адресу повідомлення не відповідає об`єктивним обставинам, оскільки він працював викладачем по класу гітара та навчальна програма з викладання класу гітара не відмінена і за цією спеціальністю, окрім нього, більш кваліфікованих спеціалістів у Міжгірській ДМШ немає.

Вказані обставини відповідачами по справі не спростовано та належними і допустимими доказами ними в судовому засіданні не доведено.

Матеріали справи свідчать, що роботодавець повідомив позивача ОСОБА_1 про вивільнення за два місяці до запланованої дати у зв`язку зі змінами у штатному розписі відділу освіти, що потягло за собою скорочення чисельності та штату працівників, однак відповідачами не було вжито жодних заходів щодо працевлаштування позивача ОСОБА_1 , та останнього не повідомлено та не проінформавано про наявність чи відсутність вакантних посад на момент вивільнення.

Отже, відповідачами порушено приписи ст.42 КЗпП України, якою визначено, що при скороченні чисельності або штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці та, відповідно, не запропоновано ОСОБА_1 вакантної посади та не повідомлено про наявні вакансії та роботи, які він може виконувати, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. А тому суд вважає, що у відповідача були відсутні об`єктивні причини та підстави для проведення скорочення штату працівників і про такі відповідачем ОСОБА_1 взагалі не повідомлялося.

Таким чином, має місце порушення трудових прав позивача ОСОБА_1 , а саме його було звільнено без законної підстави.

Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, врахувавши встановлені судом обставини, суд зауважує, що відповідачами не доведено належними та допустимими доказами законність та обґрунтованість оскаржуваного наказу.

Отже, суд приходить до висновку, що наказ Міжгірської дитячої музичної школи № 74-к від 01.12.2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 » був виданий з порушенням вимог законодавства, оскільки позивача було звільнено під час дії наказу про призупинення трудового договору, відповідно, обов`язки сторін за трудовим договором, у тому числі і право роботодавця на розірвання договору, були призупинені, тому суд вважає протиправним наказ № 74-к від 01.12.2022 року про звільнення ОСОБА_1 з займаної ним посади та виданий відповідачем Міжгірською ДМШ наказ підлягає скасуванню. За вищенаведеного, позов у цій частині підлягає задоволенню.

При вирішення питання обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями частини першої статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд у своїй постанові від 08.02.2022 року у справі № 755/12623/19 зазначав, що на підставі системного аналізу положень трудового законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Зміст позовних вимог та спосіб (способи) захисту прав або інтересів позивача і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 572/2429/15-ц, тлумачення частини другої статті 235 КЗпП, пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, свідчить, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток працівника визначається відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати працівника, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» передбачено, що цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду.

Відповідно доположень пункту8вищевказаного Порядку,нарахування виплат,що обчислюютьсяіз середньоїзаробітної платиза останнідва місяціроботи,провадяться шляхоммноження середньоденного(годинного)заробітку начисло робочихднів/годин,а увипадках,передбачених чиннимзаконодавством,календарних днів,які маютьбути оплаченіза середнімзаробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів за цей період.

Згідно з п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню; оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно відомостей, які містяться у матеріалах справи, зокрема довідки відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради № 01-15/642 від 12.09.2022 року вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 , який працює на посаді вчителя в Міжгірській ДМШ, за останні два місяці 2022 року становила: за лютий 10580,00 грн., за березень 10580,00 грн. Та, відповідно, середньомісячний заробіток ОСОБА_1 становить 10580,00 грн. (а.с.16).

Кількість фактично відпрацьованих робочих днів у вказаний період становить - 42 дні (20 днів у лютому 2022 року + 22 дні у березні 2022 року). Та середньоденна заробітна плата для вирахування середнього заробітку становить 503 грн. 81 коп. (10580,00 грн. + 10580,00 грн. : 42 дні = 503,81 грн.).

Отже, час вимушеного прогулу за період з 02 грудня 2022 року (наступний день після звільнення) по 29 грудня 2023 року включно (день ухвалення судового рішення) складає 280 робочих днів, в тому числі: грудень 2022 року 21 день; січень 2023 року 22 дні; лютий 2023 року - 20 днів; березень 2023 року - 22 дні, квітень 2023 року -20 днів, травень 2023 року 23 дні; червень 2023 року -22 дні; липень 2023 року 21 день; серпень 2023 року -23 дні; вересень 2023 року 21 день; жовтень 2023 року -22 дні; листопад 2023 року -22 дні; грудень 2023 року 21 день.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача складає 141066 грн. 80 коп. (503,81 грн. х 280 робочих днів = 141066,80 грн.).

Виходячи зі встановлених обставин, суд вважає, що права позивача ОСОБА_1 були порушені та підлягають захисту у заявлений ним спосіб.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3статті 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1, 3, 4статті 137 ЦПК Українипередбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено судом, за наданням професійної правничої допомоги позивачу ОСОБА_1 у цивільній справі № 302/1607/22 (провадження № 2/302/69/23) за пред?явленим ним позовом до Міжгірської дитячої музичної школи, Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - в інтересах позивача діяв адвокат Кривка П.П. повноваження якого підтверджуються Договором про надання правничої допомоги від 29.12.2022 року та Ордером на надання правничої (правової) допомоги від 29.12.2022 року серії АО № 1094151 (а.с.91) та який здійснює свою професійну діяльність на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №21/267, виданого 11.11.2002 року (а.с.12).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем ОСОБА_1 надано наступні документи: договір про надання правничої допомоги адвокатом №б/н від 29.12.2022 року (а.с.11); Додаток до Договору про надання правничої допомоги від 29.12.2002 року (а.с.13), ордер на надання правничої (правової) допомоги від 29.12.2022 року серії АО № 1094151 (а.с.91); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №21/267 від 11.11.2002 (а.с.24); квитанцію №б/н від 29.12.2022 року на оплату за договором про надання правничої допомоги адвокатом на суму 6000 грн. (а.с.14).

Як вбачається з Додатку до Договору про надання правничої допомоги від 29.12.2022 року, відповідно до якого адвокат Кривка П.П. надав замовнику ОСОБА_1 юридичні послуги на загальну суму 6000,00 грн., та які складаються з: попереднього опрацювання матеріалів та законодавчої бази (1000 грн.), ознайомлення з матеріалами справи, підготовка процесуальних документів по справі, складання позовної заяви (3500 грн.), участь адвоката в судових засіданнях (1000 грн./1 год.) (а.с.13) та відповідно до наданого оригіналу квитанції від 29.12.2022 року адвокатом Кривка П.П. отримано від ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 6000,00 грн. за надання правничих послуг (а.с.14).

Вищенаведені документи можуть бути оцінені судом як належні та достатні у розумінні положень ст..77-80 ЦПК України,оскільки підтверджують факт понесених позивачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, суд має оцінити обсяг адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі № 201/14495/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України).

У іншому рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на такі види послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; об`єм та кількість доказів, які необхідно зібрати; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката (правничу допомогу), якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Проаналізувавши обсяг робіт, виконаних адвокатом Кривка П.П., складність справи, яка розглянута судом за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (консультації з правових питань, збір доказів, необхідність складання позову, письмових заяв по суті справи та інших документів для підготовки правової позиції у справі), з урахуванням критерію реальності адвокатських витрат, співмірності та розумності розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу порівняно з обсягом виконаних адвокатом робіт (послуг) та складністю цієї справи, виходячи з конкретних обставин цивільної справи, незначний обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних ним робіт ,прийняття участі в судовому засіданні 15.02.2023 року (тривалістю 50 хв) (а.с.44-45), та суд вважає необхідним зменшити розмір витрат на правничу допомогу та приходить до висновку, що понесені позивачем ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню частково, на суму 2000,00 гривень.

Відповідно до положень ст.ст.13,43,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 77 та частиною другою статті 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі вищевикладеного, повно та всебічно з`ясувавши обставини по даній справі, надавши оцінку зібраним по справі доказам та доводам позивача в обгрунтування заявленого позову, відсутність заперечень відповідачів проти заявлених ОСОБА_1 позовнихвимог, приймаючидо уваги,що відповідачамине доведенов судовомузасіданні належнимита допустимимидоказами законністьта обґрунтованістьоскаржуваного наказу, суд приходить до висновку, щопозовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволеннюза вищенаведенимисудом підставами,а томупідлягає скасуванню наказ Міжгірської дитячої музичної школи № 74-к від 01.12.2022 року, а позивач ОСОБА_1 поновленню на роботі, на посаді викладача по класу гітара Міжгірської ДШМ, з 02 грудня 2022 року, наступного дня після його звільнення та стягненню з відповідача Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради, як розпорядника коштів, на користь позивача ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за вищенаведеним розрахунком.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач ОСОБА_1 на підставі пункту першого частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за заявленими ним позовними вимогами, тому відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради, який є розпорядником коштів, підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 992,40 грн.

Згідно ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.43 Конституції України, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08.02.1995 року, ст.27 Закону України «Про оплату праці», ст.ст.4,21,23, 40, 42, 47, 49-2, 117, 235 КЗпП України, ст.ст. 9, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Міжгірської дитячої музичної школи, Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міжгірської дитячоїмузичної школи № 74-к від 01.12.2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 » за п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників».

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на посаді викладача з класу гітари Міжгірської дитячої музичної школи, з 02 грудня 2022 року.

Стягнути з Відділу освіти,сім`ї,молоді,спорту такультури виконавчогокомітету Міжгірськоїселищної ради (Закарпатська область, Хустський район, смт.Міжгір?я вул.Шевченка, 86, ЄДРПОУ 44070606) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02грудня 2022року по29грудня 2023року включно, в сумі 141066 (сто сорок одна тисяча шістдесят шість) гривень 80 копійок, з відрахуванням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Стягнути з Відділу освіти,сім`ї,молоді,спорту такультури виконавчогокомітету Міжгірськоїселищної ради (код ЄДРПОУ 44070606, адреса місцезнаходження: Закарпатська область, Хустський район, смт.Міжгір?я, вул.Шевченка, 86) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з Відділу освіти,сім`ї,молоді,спорту такультури виконавчогокомітету Міжгірськоїселищної ради (код ЄДРПОУ 44070606,адреса місцезнаходження:Закарпатська область,Хустський район,смт.Міжгір?я,вул.Шевченка,86)на користь держави судовий збір в розмірі - 992 (дев?ятсот дев?яносто дві) гривні 40 копійок.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення, через Міжгірський районний суд Закарпатської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення набирає законної сили згідно зі статтею 273 ЦПК України.

Суддя

Міжгірського районного суду

Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО