Ухвала

від 25.09.2024 по справі 302/1607/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 302/1607/22

провадження № 61-12796ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М., (суддя-доповідач) Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу Міжгірської дитячої музичної школи, в інтересах якої діє адвокат Гецко Вікторія Василівна, на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29 грудня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міжгірської дитячої музичної школи, Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міжгірської дитячої музичної школи, Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд визнати протиправним та скасувати наказ відповідача Міжгірської дитячої музичної школи № 74-к від 01 грудня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 » у зв`язку зі скороченням штату за пункту першого статті 40 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді викладача по класу гітара Міжгірської дитячої музичної школи; стягнути з відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду

від 01 серпня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Міжгірської дитячої музичної школи № 74-к від 01 грудня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 » на підставі пункту першого статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників». Поновлено ОСОБА_1 на посаді викладача з класу гітари Міжгірської дитячої музичної школи, з 02 грудня 2022 року. Стягнуто з Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період

з 02 грудня 2022 року по 29 грудня 2023 року включно, в сумі - 141 066, 80 грн, з відрахуванням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Вирішено питання розподілу судових витрат.

19 вересня 2024 року представник Міжгірської дитячої музичної школи - адвокат Гецко В. В. подала касаційну скаргу на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29 грудня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 серпня 2024 року, в якій просила суд скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норм процесуального права при ухваленні оскаржених судових рішень, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у випадку звільнення працівника у період призупинення дії трудового договору у подібних правовідносинах(пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, повний текст постанови Закарпатського апеляційного суду від 01 серпня 2024 року складено

12 серпня 2024 року, а касаційна скарга подана 19 вересня 2024року, тобто із пропуском строку на касаційне оскарження передбаченого статтею 390 ЦПК України.

Разом із касаційною скаргою представник Міжгірської дитячої музичної школи - адвокат Гецко В. В.подала клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивоване тим, що вперше касаційну скаргу на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29 грудня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 серпня 2024 року, було подано в межах строку на касаційне оскарження. Після отримання копії ухвали про повернення касаційної скарги, без зволікань у межах розумного строку, касаційну скаргу було подано вдруге.

З матеріалів касаційного провадження № 61-12495ск24 вбачається, що вперше Міжгірська дитяча музична школа касаційну скаргу у справі № 302/1607/22 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29 грудня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 серпня 2024 року подала до Верховного Суду 10 вересня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2024 року (провадження

№ 61-12495ск24) касаційну скаргу Міжгірської дитячої музичної школи було повернуто.

Колегія суддів визнає причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними, оскільки вперше скаргу було подано в межах встановленого законом строку, повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, після повернення касаційної скарги заявник без зайвих зволікань повторно подав касаційну скаргу в межах розумного строку, а обставини які стали підставою для повернення скарги усунуто.

Втім, вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у справі незначної складності з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року

№ 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України

(є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що зазначений припис має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом позову в цій справі є: визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, розмір якої суд першої інстанції визначив на рівні 141 066, 80 грн, що не перевищує сорок сім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Обставин, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.

Доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у випадку звільнення працівника у період призупинення дії трудового договору у подібних правовідносинах, не заслуговують на увагу, оскільки такий висновок сформований у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 758/2190/23, а схожі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 28 серпня 2024 року у справі № 521/8323/23, від 17 липня 2024 року у справі № 521/2212/23.

Таким чином, доводи касаційної скарги є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчть про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у справах з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга Міжгірської дитячої музичної школи подана на судові рішення у справі незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити Міжгірській дитячій музичній школі строк на касаційне оскарження рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29 грудня 2023 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 01 серпня 2024 року у справі № 302/1607/22.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міжгірської дитячої музичної школи, в інтересах якої діє адвокат Гецко Вікторія Василівна, на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області

від 29 грудня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міжгірської дитячої музичної школи, Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявниці.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара