Ухвала

від 28.02.2024 по справі 331/3023/22

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2024

Справа № 331/3023/22

Провадження № 4-с/331/15/2024

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя у складі судді Н.В.Фісун, за участю секретаря Свириденко О.С. , розглянувши у відкритому судовому засідання скаргу ТОВ « АЛІНТІКА» на неправомірні дії державного виконавця,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ « Алінтіка» в особі представника Левицької Ю.В. звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Кисліциної Ю.Д. Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Запоріжжі щодо винесення постанови від 04.07.2023 року ВП №73064307 про накладення штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5100,00 грн та постанови від 17.10.2023 року ВП №71607446 у розмірі 10200 ,00 грн.

Заяву обґрунтувала тим, що в провадженні Олександрівського ВДВС на виконанні перебувало виконавче провадження ВП 61607446, на виконання виконавчого листа № 331/3023/22 від 13.04.2023 року, що видав Жовтневий районний суд м. Запоріжжя. Постановами головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя ПМУМЮ (м. Одеса ) Кисліциною Юлією Дмитрівною були винесені постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду від 04.07.2023 року у розмірі 5100, 00 грн., від 18.07.2023 року у розмірі 10200,00 грн. в яких зазначено, що згідно акту державного виконавця боржником рішення суду не виконано, повідомлення про поважні причини не виконання рішення суду до відділу не надходили.

Адвокат Левицька Ю.В. звернулася на адресу ВДВС зі скаргою в якій просила визнати незаконними постанови про накладення штрафу у розмірі 5100, 00 грн. та 10 200, 00 грн., оскільки штраф накладений на ТОВ «Алінтіку» безпідставно у зв`язку з тим, що Товариство не отримувала від відділу постанови та інші документи, які направлялися зі слів ВДВ на їх адресу. Відповідь наскаргу адвокатЛевицька отримала20.12.2023року ,про що свідчить конвертв якомунадійшла відповідьна адресуадвоката. Листом від11.12.2023року №103320/5виконавча службазазначила, державний виконавецьдіяв вмежах закону,тому підставищодо визнаннядій державного виконавцянезаконними відсутні. ТОВ «Алінтіка» не погоджується з прийнятими постановами, просить їх скасувати, як такі, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки, для накладення штрафу за невиконання рішення суду у Божника має бути прямий умисел такого не виконання.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представник виконавчої служби не з`явилася, належним чином повідомлялася про розгляд справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. 55, ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За правилами ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.Однією із засад здійснення виконавчого провадження є обов`язковість виконання судових рішень.

Згідно ст. 6 Закону У країни «Про виконавче провадження» державний виконавець, зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ст. 11 Закону У країни «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема роз`яснювати сторонам їх права і обов`язки, право звертатися до суду із заявою про роз`яснення рішення, встановлення способу його виконання, викликати фізичних осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні.

Згідно ч. 1ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 1 ч. 2ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідноп. 7 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно до ч. 2ст. 63 ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно ч. 2ст. 74 ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження таштрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особамидо відповідного адміністративного судув порядку, передбаченому законом.

Отже, частиною другоюстатті 74 ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження» передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягненнявиконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією тапроведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язанихз організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 та від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11.

Встановлено, що в провадженні Олександрівського ВДВС на виконанні перебувало виконавче провадження ВП 61607446, на виконання виконавчого листа № 331/3023/22 від 13.04.2023 року, що видав Жовтневий районний суд м. Запоріжжя. Постановами головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя ПМУМЮ (м. Одеса ) Кисліциною Юлією Дмитрівною були винесені постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду від 04.07.2023 року у розмірі 5100, 00 грн., від 18.07.2023 року у розмірі 10200,00 грн. 25.06.2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження№ 62424496,яку скеровано ОСОБА_1 для відома та виконання.

Відповідно до п. 7 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6 , в редакції на час звернення до суду із скаргою ,відповідно до статей 28, 41, 89 Закону про виконавче провадження при визначених умовах у разі невиконання боржником рішення самостійно державний виконавець виносить постанови про стягнення виконавчого збору, про накладення штрафу та про стягнення витрат, пов`язаних із організацією та проведенням виконавчих дій. За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону про виконавче провадження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами. У зв`язку із цим справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язанихз організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до компетенції адміністративних судів.

Крім того, у п. 6 Постанови пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 13 грудня 2010 року № 3 роз`яснено, що судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на боржника, не виконана самостійно, є підставою для її примусового виконання. За змістом пункту 7 частини другоїстатті 17 Закону України «Про виконавче провадження»постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку. Тому слід ураховувати, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Відтак, постанова державного виконавця про накладення штрафу є окремим виконавчим документом, а тому справи щодо оскарження постанов державного виконавця про накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі відноситься до компетенції адміністративних судів.

Таким чином, дана скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно п. 1 ч. 1ст. 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі № 750/3192/14 (провадження № 14-439цс19) вказано, що якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної п. 1 ч. 1ст. 255 цього Кодексу,суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Керуючись ст. ст.255,256,ЦПК України , суд,-

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі за скаргою ТОВ « АЛІНТІКА» на неправомірні дії державного виконавця -закрити.

Роз`яснити ТОВ « Алінтіка» , що розгляд його скарги відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

Копію даної ухвали направити сторонам.

Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, або отримання її копії.

Повний текст ухвали складено 28.02.2024 року

Суддя: Н.В.Фісун