Постанова

від 17.01.2024 по справі 910/10252/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2024 р. Справа№ 910/10252/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

за участю секретаря судового засідання Михайленко С.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний дім"Діамант-13"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 16.02.2023 (повний текст - 27.02.2023)

у справі №910/10252/22 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариство "Завод супутник"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний дім"Діамант-13"

про стягнення 126 663,73 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний дім "Діамант-13"

до Приватного акціонерного товариство "Завод супутник"

про визнання недійсною додаткової угоди

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "ЗАВОД СУПУТНИК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВЕЛІРНИЙ ДІМ "ДІАМАНТ-13" про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди № 686 від 07.04.2016 в розмірі 96 480,00 грн, пені в розмірі 17 365,59 грн, 3% річних в розмірі 1 388,72 грн, інфляційних втрат сумі 11 429,42 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобовязань з орендної плати за договором оренди № 686 від 07.04.2016.

04.11.2022 через загальний відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВЕЛІРНИЙ ДІМ "ДІАМАНТ-13" надійшов зустрічний позов до Приватного акціонерного товариство "ЗАВОД СУПУТНИК" про визнання недійсною додаткової угоди до договору б/н від грудня 2019.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що дія договору № 686 від 07.04.2016 припинена 01.05.2019 та, в подальшому, відносини сторін не були врегульовані їх письмовою згодою, на умовах, визначених договором.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВЕЛІРНИЙ ДІМ "ДІАМАНТ-13" до Приватного акціонерного товариство "ЗАВОД СУПУТНИК" про визнання недійсною додаткової угоди до договору б/н від _.12.2019 об`єднано в одне провадження з первісним позовом Приватного акціонерного товариства "ЗАВОД СУПУТНИК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВЕЛІРНИЙ ДІМ "ДІАМАНТ-13" про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди № 686 від 07.04.2016 в розмірі 96 480,00 грн, пені в розмірі 17 365, 59 грн, 3% річних в розмірі 1 388,72 грн, інфляційних втрат сумі 11 429,42 грн по справі № 910/10252/22.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 первісний позов Приватного акціонерного товариство "ЗАВОД СУПУТНИК" задоволено частково.

Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВЕЛІРНИЙ ДІМ "ДІАМАНТ-13" на користь Приватного акціонерного товариство "ЗАВОД СУПУТНИК" заборгованість в розмірі 96 480,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 11 429,42 грн, 3% річних в розмірі 1 388,72 грн, пені в розмірі 15 484,05 грн, та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 444,16 грн. У задоволенні решти первісних позовних вимог Приватного акціонерного товариство "ЗАВОД СУПУТНИК" відмовлено. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВЕЛІРНИЙ ДІМ "ДІАМАНТ-13" відмовлено повністю.

В частині задоволення первісного позову суд виходив з встановлених ним обставин прострочення відповідачем зобов`язань зі сплати орендних платежів.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, місцевий господарський суд послався на недоведеністю позивачем за зустрічним позовом підстав для визнання оспорюваної додаткової угоди, у якій не вказано дати її підписання, недійсною.

Не погодившись з висновками та мотивами, якими суд керувався при вирішенні спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮВЕЛІРНИЙ ДІМ"ДІАМАНТ-13" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 у справі №910/10252/22 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні первісних вимог в повному обсязі, а вимоги за зустрічним позовом задовольнити. Також скаржником в апеляційній скарзі ставиться питання про звільнення від сплати судового збору.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував того, що укладений між сторонами договір оренди є строковим, а сплив строку пов`язаний із настанням певної календарної дати;

умови договору не передбачають можливості автоматичної пролонгації дії цього договору, натомість містять застереження у п. 4.2 Договору щодо необхідності окремої письмової згоди обох сторін на продовження такого договору;

на момент спливу дії договору орендар всі зобов`язання виконав, однак не отримував від орендодавця і не надсилав йому документів, які могли би вважатися письмовою згодою на продовження дії договору в розумінні п. 4.2 Договору;

внесення змін до договору, дія якого закінчилася, не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків, адже припинення зобов`язання має остаточний характер, і чинне чивільне законодавство не передбачає можливості відновлення вже припиненого зобов`язання. Отже станом на 01.05.2019 між сторонами не існувало правовідносин, які підпадали під регулювання Договору оренди.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2023 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддві: Суліма В.В., Шапрана В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 витребувано матеріали справи №910/10252/22 з Господарського суду міста Києва.

12.04.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/10252/22.

У зв`язку з перебуванням судді Шапрана В.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Майданевич А.Г. (суддя-доповідач), суддіа: Ткаченка Б.О., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВЕЛІРНИЙ ДІМ «ДІАМАНТ-13» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 у справі №910/10252/22 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути недоліки протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали шляхом подання до суду відповідної заяви та доказів, які підтверджують сплату судового збору в розмірі 3 721,50 грн. та доказів надсилання копії апеляційної скарги Приватному акціонерному товариству «ЗАВОД СУПУТНИК» листом з описом вкладення.

08.05.2023 скаржником усунуто недоліки апеляційної скарги, а саме подано квитанцію №32528798800006834654 про сплату судового збору у розмірі 3721.50грн. та докази надсилання копії апеляційної скарги Приватному акціонерному товариству «ЗАВОД СУПУТНИК».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВЕЛІРНИЙ ДІМ"ДІАМАНТ-13" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 у справі №910/10252/22 та призначено справу № 910/10252/22 до розгляду у судовому засіданні 19.06.2023 о 11 год. 00 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 відкладено розгляд справи №910/10252/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний дім "Діамант-13" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 у справі №910/10252/22 на 24.07.2023 о 10 год. 30 хв.

У судовому засіданні 24.07.2023 оголошено перерву до 28.08.2023 об 10:00.

На підставі службової записки секретаря судової палати Суліма В.В. розпорядженням керівника апарату № 09.1-07/791/23 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку із перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Майданевича А.Г. на довготривалому лікарняному.

Згідно протоколу автоматизованого повторного авто розподілу судової справи між суддями матеріали апеляційної скарги передані на розгляд суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний дім"Діамант-13" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 у справі №910/10252/22 прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено судове засідання у справі № 910/10252/22 на 08.11.2023 о 12 год. 30 хв.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2023, в зв`язку з перебуванням судді Барсук М.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, для розгляду справи № 910/10252/22 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 (головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.) розгляд справи № 910/10252/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний дім "Діамант-13" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 відкладено на 17 січня 2024 року об 11 год. 45 хв.

Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції, 07.04.2016 між Приватним акціонерним товариством "ЗАВОД СУПУТНИК" (як орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮВЕЛІРНИЙ ДІМ "ДІАМАНТ-13" (як орендарем) укладено договір оренди № 686 (далі також - договір оренди), згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування, без права передання в суборенду та без права викупу, приміщення, назване у подальшому "приміщення, що орендується", за адресою м. Київ, 04080, вул. Межигірська, 82-А, загальною площею 10 м.кв., корпус № 3, поверх 1.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору орендар вступає в строкове платне користування приміщенням у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та Акта приймання-передачі приміщення, що орендується. Власником залишається орендодавець, а орендар користується приміщенням протягом строку оренди.

У розділі 5 договору сторони погодили, що орендну плату орендар незалежно від наслідків його господарської діяльності сплачує в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця наперед, не пізніше 05 числа місяця в розмірі згідно Додатків № 1 до цього договору. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, 01.05.2016 сторонами підписано Акт приймання-передачі приміщення загальною площею 10 м.кв. під офіс, яке знаходиться за адресою: 04080, м. Київ, вул. Межигірська, 82А, корпус № 3, поверх - 1.

01.02.2017 сторони підписали Додаткову угоду про зміну і доповнення договору оренди № 686 від 07.04.2016, а саме п.п. 1.2., 1.3. договору в частині загальної площі приміщення 18,5 м. кв., корпус № 3, поверх -2.

Згодом, 01.05.2017, сторони в Додатковій угоді від 01.05.2017 погодили продовжити строк дії договору оренди з 01.05.2017 по 01.05.2019.

У Додатковій угоді від 01.08.2017 сторони встановили, що з 01.08.2017 загальна площа приміщення, що орендується становить 65,0 кв.м., корпус № 3, поверх -2.

Згідно з Додатковою угодою, яку сторони уклали в грудні 2019, строк дії договору оренди продовжено з 01.05.2019 до 01.05.2021.

Заперечуючи проти первісного позову, відповідач просив визнати недійсною додаткову угоду, яка підписана сторонами, але яка не містила дати її укладення, а обмежувалася тільки місяцем - грудень - та роком -2021.

Отже, на вирішення суду було винесено питання, чи за таких обставин орендодавцю належить право на отримання орендної плати від орендаря та інших платежів, передбачених укладеним між ними договором.

Колегія суддів вважає, що орендодавець вправі вимагати від орендаря сплати орендних та інших платежів, передбачених договором, а також на нарахування до стягнення пені, які забезпечують її сплату орендарем, з наступних підстав.

Станом на 01 .05.2019 року жодна із сторін правовідносин з оренди не заявила своїх заперечень на продовження дії договору. Орендоване приміщення до повернення орендодавцю не готувалося, акти про повернення майна між сторонами не підписувалися.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 4 статті 284 Господарського кодексу України у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно зі статтею 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

З аналізу наведених норм випливає, що у правововідносинах найму(оренди) закон надає сили юридичного факту мовчанню сторін після закінчення строку дії договору .

Таким чином, доводи апелянта з приводу того, що оренда припинила свою дію і сторони не зв`язані умовами укладеного ними договору є неспроможними.

Що стосується доводів апелянта, які пов`язані з нарахуванням до стягнення орендних платежів за період з лютого 2022 року по березень 2022 р., то колегія суддів критично оцінює такі доводи, виходячи з того, що у пункті 11.1. договору оренди міститься засвідчена підписами та печатками обох сторін відмітка про те, що розрахунок платежів оренди та комунальних послуг узгоджені сторонами і викладені у вигляді додатку до Договору оренди.

До того ж, при вирішенні спору суд оцінює докази за стандартом балансу вірогідності, за яким наявність обставин на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини,є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

За правилами господарського процесуального законодавства, відповідач, до якого направлено позову, має право заперечувати проти позову шляхом подання відзиву або шляхом подання зустрічного позову.

Упродовж розгляду справи у суді першої інстанції орендар не подав суду мотивованих заперечень на здійснені позивачем розрахунки ціни позову, з урахуванням того, що місячна орендна плата обчислюється з розрахунку ціни за 1 метр квадратний орендованої площі - 160 гр., помноженої на кількість квадратних метрів об`єкта оренди, без ПДВ. Заперечуючи позов, орендар звернувся із зустрічним позовом про визнання недійсною Додатковою угодою, яку сторони уклали в грудні 2019.

Як на підставу заявленого зустрічного позову про визнання додаткової угоди за грудень 2019 року недійсною, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" посилається на те, що вказаний правочин є таким, що вчинений після закінчення строку основного договору, який не міг бути пролонгований автоматично, не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Перевіряючи доводи апелянта щодо неправомірної відмови судом першої у задоволені зустрічного позову, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції що у задоволенні зустрічного позову належало відмовити, проте, виходить з інших, ніж вказано місцевим господарським судом, мотивів.

Недійсною може бути визнана двостороння угода (договір) лише у разі її вчинення сторонами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають , зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною 1 статті 173, абз. 4 частини 1 статті 174, частини 1 статті 175, частин 1, 7 статті 179 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов`язання, що виникли між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності на підставі господарського договору, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарсько-договірним зобов`язаннями та регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, а господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 3 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Додаткова угода не містить дати її підписання сторонами, що позбавляє її сили юридичного факту, з яким закон пов`язує виникнення цивільних прав та обов`язків у осіб, які вказані її сторонами .

За встановлених обставин додаткову угоду не можна визнати вчиненою, і, відповідно, недійсною, адже недійсність договору пов`язується з моментом її вчинення.

Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Орендодавець стверджував, що орендар не дотримався своїх зобов`язань в частині своєчасної оплати орендних платежів та компенсації витрат на комунальні послуги, а з лютого по вересень 2022 року взагалі припинив оплату платежів за договором. Доказів зворотного відповідачем за первісним позовом не надано.

Наявність обов`язку відповідача за первісним позовом щодо сплати заборгованості у розмірі 96 480, 00 грн підтверджується матеріалами справи , у зв`язку з чим первісний позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором) в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, частина 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачає право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом застосування штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.13. Договору сторонами узгоджено, що орендар зобов`язаний у випадку прострочення сплати орендних платежів сплачувати пеню в розмірі 1,5% від суми боргу за кожен день прострочення.

Оскільки, судом встановлено обставини неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо своєчасної сплати орендних платежів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі вимагати стягнення з відповідача передбачену п. 7.13. договору пеню та передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційні втрати.

Перевіривши здійснений судом перерахунок пені у розмірі 15 484,05 грн., 3 % річних у розмірі 1 388,72 грн та інфляційні втрати у розмірі 11 429,42 грн. за період з 06.10.2021 по 20.09.2022, колегія суддів зазначає, що він арифметично вірний.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.

Місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

Відповідно до ст. 276 ГПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний дім"Діамант-13" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 у справі №910/10252/22 - залишити без задоволення.

2. Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 у справі №910/10252/22 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/10252/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України

Повний текст постанови складено 26.02.2024 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко