Постанова

від 19.02.2024 по справі 904/789/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2024 року м. Дніпро Справа № 904/789/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Коваль Л.А.

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Манько Г.В.) від 13.07.2023 у справі № 904/789/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЗ КАРГО", м.Коростень, Коростенський район, Житомирська область

до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м.Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення 11 303 764 грн. 80 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УЗ КАРГО" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 09.05.2023, просило стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" 12 899 456 грн. основного боргу за договором про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів №2100458 від 01.02.2021р., 2234243 грн. 46 коп. пені, 134 054 грн. 62 коп. 3% річних, 482 800 грн. 48 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язання за договором про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів №2100458 від 01.02.2021р. щодо своєчасної оплати наданих позивачем послуг. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання, окрім основної заборгованості, позивачем нараховані та заявлені то стягнення з відповідача інфляційні втрати, 3% річних та пеня.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЗ КАРГО" заборгованість 12 899 456 грн., пені 1 597 794 грн. 76 коп., 3% річних 95 867 грн. 71 коп., інфляційних втрат 313 805 грн. 52 коп., судовий збір 223 603 грн. 86 коп. В решті відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано посиланням на наступні обставини:

- відповідачем не сплачені надані позивачем послуги за договором про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів №2100458 від 01.02.2021р. у загальному розмірі 12 899 456 грн;

- приймаючи до уваги час отримання відповідачем документів щодо оплати за актами, визначеними позивачем у заяві про збільшення позовних вимог, що надійшла до Господарського суду Дніпропетровської області 09.05.2023р., розмір пені, інфляційних втрат та 3% річних є необґрунтовано збільшеним.

Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду, Акціонерне товариство Нікопольський завод феросплавів звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти та прийняти нове, яким відмовити в частині задоволених позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник зазначає:

- умови протоколу погодження договірної ціни №9 від 01.08.2022 (на серпень 2022 року) та №10 від 01.09.2022 (на вересень 2022 року) передбачають оплату користування контейнерами, які надані під навантаження і перебувають в очікуванні навантаження, тобто в разі їх надання за відповідною заявкою замовника та погодженням виконавцем. Доказів наявності заявок замовника на надання послуг на спірні контейнери з 01.08.2022 позивач суду не надав;

- починаючи з вересня 2022 року позивачем не надано, а в матеріалах справи відсутні будь-які заявки відповідача та погодження відповідача щодо надання будь-яких транспортних послуг із супутнім зазначенням станції відправлення, станції призначення, виду вантажу тощо;

- зміст протоколів №9 та №10 до спірного договору свідчить про те, що при його укладенні сторони погоджували вартість оплати послуг за договором за відповідними напрямками руху вантажу, що однозначно підтверджується відповідним формулюванням вартість перевезення за контейнер;

- висновок суду першої інстанції щодо правової кваліфікації умов укладених протоколів погодження договірної ціни №9 та №10 до договору №2100458, які регламентують умови та порядок відповідальності сторін є необґрунтованими, адже суперечать фактичним дійсним умовам цих протоколів;

- чинність протоколів погодження ціни №9 та №10 від 01.08.2022 та від 01.09.2022 відповідно, починається з цих же періодів часу та не має зворотної сили у часі. Водночас, плата за користування контейнерами, визначена односторонньо позивачем щомісячними актами наданих транспортних послуг, розповсюджується на рухомий склад, який був поданий позивачем під навантаження у відповідному періоду (вересень 2022 року), а був у використанні відповідача до укладення протоколів №9 та №10;

- сторони мають спір при застосуванні та тлумаченні нових умов договору, які введені в дію з 01.08.2022, зокрема протоколом погодження ціни №9 до вказаного договору;

- з огляду на вимоги ст.213 Цивільного кодексу України витлумачити зміст умов правочину щодо підстав та порядку нарахування вартості користування контейнерами не має можливості. Умови договору про користування контейнером, який поданий під навантаження і перебуває в очікуванні навантаження сторони тлумачать по різному. Оскільки практика відносин між сторонами за цими умовами відсутня, тому відповідач вважає, що суду необхідно застосувати принцип сontra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав);

- відповідно до умов п.4.1 договору замовник здійснює оплату послуг, зокрема, після отримання оригіналів рахунку, акту наданих послуг та податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у відповідності з нормами податкового законодавства України;

- з листопада 2022 року позивачем не було зареєстровано податкові накладні в ЄРПН, яке це передбачено умовами договору, що виключає підстави для оплати будь-яких послуг позивачу;

- судом першої інстанції залишено поза увагою клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) на 95%.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Березкіної О.В., судді Дармін М.О., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2023 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/789/23; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.

Розпорядженням керівника апарату суду від 22.08.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Березкіної О.В., судді Дармін М.О., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 25.10.2023 на 09:00 год.

Розпорядженням керівника апарату суду від 16.10.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Чередка А.Є., судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 25.10.2023 колегією суддів у наведеному вище складі прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 15.01.2024р.

15.01.204 у судовому засіданні оголошена перерва до 19.02.2024.

Представники відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали у повному обсягу та просили її задовольнити.

Також 16.02.2024р. відповідачем подані до матеріалів справи додаткові пояснення, згідно з якими на підтвердження не надання позивачем послуг з користування контейнерами посилається на не складення останнім Актів наданих послуг за користування контейнерами за листопад 2022 січень 2023р.р., а також на не складення та реєстрацію податкових накладних за цей період.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представники у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції, позивач зазначає:

- на підтвердження надання ТОВ УЗ Карго послуг, зокрема факту поставки 116 контейнерів, за договором 2100458 до матеріалів справи було додано залізничні накладні з відомостями вагонів і контейнерів, виданими АТ Українська залізниця, що перевозилися за відповідними маршрутами за період січень-березень 2022 року;

- поставка 116 контейнерів, конкретний перелік яких вказаний у відповідних рахунках позивача, було здійснено відповідачу на підставі раніше сформованих та направлених позивачу заявок замовника, що узгоджується з вимогами п.1.3. договору;

- відповідачем було направлено позивачу і інші заявки, як на поставку великовантажних контейнерів так і на поставку порожніх платформ, для переміщення АТ НЗФ наповнених або порожніх контейнерів у власних цілях;

- механізм поставки замовник контейнерів та механізм їх повернення замовником чітко врегульований умовами договору, а саме наявністю відповідної заявки та не відрізняється один від одного;

- відповідачем не надано акту про непридатність контейнерів;

- листом №2022.11.25/5-4040/6995 відповідач фактично підтвердив наявність у його розпорядженні контейнерів, що були поставлені позивачем, а також, зазначив про можливість оплати за виконані послуги з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів у серпні-вересні 2022 року протягом 6 місяців;

- протоколом №9 від 01.08.2022 та протоколом №10 від 01.09.2022 сторони узгодили та запровадили додаткову платну послугу за користування контейнером та визначили умови (порядок) оплати такої послуги, відмінні від встановлених розділом 4 договору, а саме відповідно до рахунків, виставлених виконавцем;

- твердження відповідача про те, що судом застосовано зворотну силу до умов договору не відповідає дійсності, оскільки лише починаючи з 01.08.2022 позивач нараховує плату за користування відповідачем поставленими контейнерами, що повністю відповідає умовам договору та підписаними сторонами протоколами №9 та №10;

- посилання відповідача на наявність спору при застосуванні та тлумаченні умов договору, є в даному випадку безпідставним, оскільки спору щодо тлумачення умов договору не існує. Сторони підписали протоколи №9 та 10 без будь-яких заперечень або зауважень, що в свою чергу свідчить про дійсний намір та узгоджену спільну позицію сторін;

- заперечення відповідача щодо неотримання ним оригіналів актів та рахунків не відповідає дійсності та спростовується доданими позивачем до справи письмовими доказами;

- факт надання послуг за договором підтверджується виключно Актами наданих послуг, а усі податкові накладні складені та зареєстровані позивачем у спірний період за взаємовідносинами з відповідачем були прийняті податковим органом.

11.09.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства Нікопольський завод феросплавів надійшла заява про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: копії листа вих. №Л іски/К-01-09/278 від 17.07.2023; копії залізничних накладних №45564366 від 14.08.2023, №№42282590, 42281253 від 15.08.2023 та №42308627 від 18.08.2023; копії листа №2023.08.28/1-4016/4040/6995.

Позивач у наданих запереченнях просить відмовити відповідачу у задоволенні заяви про приєднання доказів, з огляду на те, що вказані докази не існували на момент ухвалення рішення судом першої інстанції.

Колегія суддів не приймає до розгляду надані відповідачем додаткові докази, оскільки така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів (нових) у порядку, передбаченому статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УЗ КАРГО" (виконавець) та акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (замовник) укладено договір №2100458 про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів, за умовами п.1.1 якого предметом договору є забезпечення виконавцем транспортно-експедиційного обслуговування вантажів відповідно до заявок замовника, зокрема, забезпечення надання рухомого складу і контейнерів для здійснення перевезень вантажів по території України, країн СНД та інших держав, а також надання інших погоджених сторонами послуг (63.11; 63.21, 63.40 за ДК 016:2000), а замовник зобов`язується оплачувати надані послуги під власну відповідальність за збереження, технічний стан наданого рухомого складу і контейнерів під час завантаження вантажем замовника та передачі виконавцю та його повернення згідно з умовами даного договору.

Послугами, які можуть надаватись Виконавцем на підставі цього Договору, є, зокрема, такі: забезпечення подачі рухомого складу і контейнерів; організації робіт, пов`язаних з прийманням, накопиченням, подрібненням, складуванням, зберіганням, зважуванням, митним оформленням вантажів замовника; декларування товарів та транспортних засобів; інші послуги за заявками замовника (п. 1.2 договору).

Виконавець на підставі заявок і доручень замовника представляє інтереси замовника і діє від його імені у взаємних з перевізниками, експедиторами, портами, митними органами та іншими організаціями з перевезення, перевалки, зберігання і ТЕО вантажів (п.п.2.1.1 договору).

Замовник повертає рухомий склад і контейнери в технічно справному стані (п.п.2.2.15 договору).

За умовами п.3.1 договору вартість послуг узгоджується сторонами шляхом підписання протоколу погодження договірної ціни, який стає невід`ємною частиною цього договору. У разі якщо протокол погодження договірної ціни щодо наступної заявки сторонами не погоджено, то до послуг, що надаються згідно з такою заявкою, застосовуються ціни, раніше погоджені сторонами у протоколі погодження договірної ціни.

Замовник здійснює оплату послуг за цим договором наступним чином: 70% відсотків вартості послуг за відповідною заявкою - протягом 2 банківських днів з моменту виставлення рахунку виконавця, який виставляється виконавцем по факту одержання заявки замовника; 30% вартості послуг за відповідною заявкою - сплачується протягом 5 банківських днів після отримання оригіналів рахунку, акту наданих послуг та податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності з нормами податкового законодавства України (п. 4.1 договору).

За прострочення грошових зобов`язань за цим договором замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення і згідно з термінами нарахування, передбаченими чинним законодавством України (п.7.2 договору).

Якщо жодна із сторін до останнього дня строку дії договору, передбаченому у п. 9.1, не проінформувала іншу в письмовому вигляді про намір припинити договір, даний договір автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік (п. 9.3 договору).

Товариством з обмеженою відповідальністю "УЗ КАРГО" та акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" складено та підписано протокол погодження договірної ціни №6 від 01.01.2022р. до договору №2100458 про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів від 01.02.2021р.

Товариством з обмеженою відповідальністю "УЗ КАРГО" та акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" складено та підписано протокол погодження договірної ціни №7 від 01.02.2022р. до договору №2100458 про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів від 01.02.2021р.

Товариством з обмеженою відповідальністю "УЗ КАРГО" та акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" складено та підписано протокол погодження договірної ціни №8 від 01.07.2022р. до договору №2100458 про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів від 01.02.2021р.

Товариством з обмеженою відповідальністю "УЗ КАРГО" та акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" складено та підписано протокол погодження договірної ціни № 9 від 01.08.2022р. до договору №2100458 про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів від 01.02.2021р.

Відповідно до протоколу №9 від 01.08.2022 сторони узгодили, що вартість користування контейнером, який поданий під навантаження, і перебуває в очікуванні навантаження, складає 370 грн/контейнер за добу. Дана вартість додатково сплачується замовником відповідно до рахунків виставлених виконавцем. Ставки дійсні з 01.08.2022р. та діють протягом строку дії договору №2100458 від 01.02.2021р., або до введення в дію нових тарифів на перевезення УЗ. Виконавець зберігає за собою право змінювати вартість послуг, відповідно до умов договору.

Товариством з обмеженою відповідальністю "УЗ КАРГО" та акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" складено та підписано протокол погодження договірної ціни №10 від 01.09.2022р. до договору №2100458 про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів від 01.02.2021р.

Вказаним протоколом передбачено, що вартість користування контейнером, який поданий під навантаження, і перебуває в очікуванні навантаження, складає 370 грн/контейнер за добу. Дана вартість додатково сплачується замовником відповідно до рахунків виставлених виконавцем. Ставки дійсні з 01.09.2022р. та діють протягом строку дії договору №2100458 від 01.02.2021р., або до введення в дію нових тарифів на перевезення УЗ. Виконавець зберігає за собою право змінювати вартість послуг, відповідно до умов договору.

У протоколах № 9 та №10 сторони погодили відповідальність відповідача у разі невиконання пункту 2.2.15 договору - невчасного повернення рухомого складу, оплату 370 грн/контейнер за добу з правом збільшення розміру оплати у разі введення в дію нових тарифів на перевезення.

Протоколами №9 та №10 встановлено порядок оплати за користування контейнерами - відповідно до рахунків позивача.

За період з 01.08.2022 по 31.10.2022 позивачем були надані відповідачу послуги з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів на загальну суму 9 666 192,00 грн разом з ПДВ.

На виконання п.4.1-4.3 договору, позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки: №143 від 22.08.2022 на суму 940 920,00 грн; №144 від 30.08.2022 на суму 1 028 592,00 грн; №145 від 30.08.2022 на суму 857 160,00 грн; №146 від 31.08.2022 на суму 628 584,00 грн; №149 від 20.09.2022 на суму 1341736,00 грн; №151 від 30.09.2022 на суму 346 320,00 грн; №152 від 30.09.2022 на суму 1 038 220,00 грн; №153 від 30.09.2022 на суму 321 900,00 грн; №154 на суму 252 340,00 грн; №155 від 31.10.2022 на суму 527 620,00 грн; №156 від 31.10.2022 на суму 2 382 800,00 грн.

На підтвердження факту надання послуг, на виконання п.5.1 договору позивачем було складено та направлено відповідачу акти надання послуг: акт №148 від 31.08.2022 на суму 3 455 256,00 грн; акт №151 від 30.09.2022 на суму 3 300 516,00 грн; акт №159 від 31.10.2022 на суму 2 910 420,00 грн.

Акт №148 від 31.08.2022 підписано відповідачем без зауважень.

Акти №151 від 30.09.2022 та №159 від 31.10.2022 відповідачем не підписані.

Надані позивачем послуги за період з 01.08.2022 по 31.10.2022 на загальну суму 9666192,00 грн сплачені відповідачем частково у розмірі 3 455 256,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідачем перед позивачем за надані послуги транспортно-експедиційного обслуговування та послуги з користування контейнерами становить 6 210 936,00 грн.

За користування відповідачем контейнером, який поданий під навантаження і перебуває в очікуванні навантаження за період з 01.11.2022 по 30.04.2023 позивачем відповідно до умов протоколу №10 від 01.09.2022 нараховано 7 768 520,00 грн.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату: №1 від 01.02.2023 на суму 3 948 640,00 грн; №4 від 28.02.2023 на суму 1 201 760,00 грн; №5 від 31.03.2023 на суму 1 330 520,00 грн; №6 від 30.04.2023 на суму 1 287 600,00 грн та надіслані відповідні акти надання послуг.

Позивач стверджує, що відповідачем не сплачено заборгованість за надані послуги у розмірі 12 899 456,00 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

За приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов`язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що замовник здійснює оплату послуг за цим договором наступним чином: 70% відсотків вартості послуг за відповідною заявкою - протягом 2 банківських днів з моменту виставлення рахунку виконавця, який виставляється виконавцем по факту одержання заявки замовника; 30% вартості послуг за відповідною заявкою - сплачується протягом 5 банківських днів після отримання оригіналів рахунку, акту наданих послуг та податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності з нормами податкового законодавства України.

Як вже зазначалося, на виконання умов договору позивачем складено акти надання послуг та виставлені відповідачу відповідні рахунки.

Акти надання послуг №151 від 30.09.2022, №159 від 31.10.2022, №1 від 01.02.2023, №4 від 28.02.2023, №5 від 31.03.2023, № 6 від 30.04.2023 відповідачем не підписані.

Натомість відповідачем у встановленому договором порядку не надано жодних доказів у спростування факту надання позивачем послуг за вказаними актами.

Здійснивши перерахунок заборгованості відповідачем перед позивачем за актами надання послуг №151 від 30.09.2022 (3 300 516,00 грн), №159 від 31.10.2022 (2 910 420,00 грн), №1 від 01.02.2023 (3 948 640,00 грн), №4 від 28.02.2023 (1 201 760,00 грн), №5 від 31.03.2023 (1330520,00 грн), № 6 від 30.04.2023 (1 287 600,00 грн), колегією суддів встановлено, що заборгованість за вказаними актами становить 13 979 456,00 грн.

Водночас, позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за надані послуги у розмірі 12 899 456,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи викладене, встановивши факт невиконання відповідачем умов договору про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів №2100458 від 01.02.2021р. щодо своєчасного та в повному обсязі розрахунку за надані позивачем послуги, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги у розмірі 12 899 456,00 грн.

При цьому, апеляційний господарський суд вважає безпідставними доводи скаржника стосовно ненадання позивачем доказів наявності заявок замовника на надання послуг на спірні контейнери з 01.08.2022, у зв`язку з тим, що поставка вказаних контейнерів була здійснена відповідачу на підставі раніше сформованих та направлених позивачу заявок замовника, що узгоджується з вимогами п.1.3. договору.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача, що чинність протоколів погодження ціни №9 та №10 від 01.08.2022 та від 01.09.2022 відповідно, починається з цих же періодів часу та не має зворотної сили у часі, з огляду на те, що за користування відповідачем поставленими контейнерами позивачем було нараховано додаткову плату з 01.08.2022. Вказане узгоджується з умовами спірного договору та протоколами №9 та №10. Отже, твердження відповідача про те, що судом застосовано зворотну силу до умов договору, не відповідає дійсності.

Щодо посилання скаржника на необхідність тлумачення нових умов спірного договору, які введені в дію з 01.08.2022, зокрема протоколом погодження ціни №9 до цього договору, колегія суддів зауважує, що вказаний протокол підписаний уповноваженим представником відповідача без зауважень та заперечень. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодився із передбаченою ним додатковою платою за користування контейнерами.

Апеляційний господарський вважає необґрунтованими посилання скаржника на відсутність доказів надіслання позивачем оригіналів рахунків на оплату та актів наданих послуг, оскільки наведене спростовується наявними у справі доказами, зокрема описом вкладення, повідомленням про вручення, поштовою квитанцією, накладною.

Крім того, за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар (постанова Верховного Суду у справі №920/1343/21 від 29.04.2020).

Виходячи зі змісту договору та вищенаведених норм чинного законодаваства, що регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставами для звільнення відповідача від виконання грошового зобов`язання і обставини складення та реєстрації позивачем відповідних податкових накладних.

Позивачем також нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у загальному розмірі 134 054,62 грн за період з 14.10.2022 по 05.05.2023 та інфляційні втрати у загальному розмірі 482 800,48 грн за період з 14.10.2022 по 05.05.2023.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів вважає, що цей розрахунок є арифметично правильним та нарахованим відповідно до вимог чинного законодавства, а тому доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 134 054,62 грн та інфляційних втрат у розмірі 482 800,48 грн.

Відповідно до частини другої ст.193, частини першої 1 ст.216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п.7.2 договору за прострочення грошових зобов`язань за цим договором замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення і згідно з термінами нарахування, передбаченими чинним законодавством України.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у загальному розмірі 2 234 243,46 грн за період з 14.10.2022 по 05.05.2023.

Встановивши факт порушення відповідачем зобов`язання за спірним договором, здійснивши перерахунок пені окремо за кожним актом наданих послуг, колегія суддів вважає наданий позивачем розрахунок обґрунтованим та правомірним.

Відповідач у поданому клопотанні до суду першої інстанції просив суд зменшити штрафні санкції (пеню) на 95%.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що місцевим господарським судом було зменшено розмір заявлених позивачем до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, втім не наведено належного мотивування такого зменшення та його розміру, що обумовлює необхідність скасування оскаржуваного рішення в цій частині.

Так, відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення стороною порушення та/або його наслідків тощо.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18).

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі №922/1716/20).

Апеляційний господарський суд зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі № 923/536/18, від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Саме суд першої та апеляційної інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду викладені у постановах у справі № 925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20).

В обґрунтування наявності підстав для зменшення штрафних санкцій, відповідач вказує наступні обставини:

- відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією Нікопольська міська територіальна громада, де знаходиться відповідач, з 21.07.2022 віднесена до території активних бойових дій;

- починаючи з серпня 2022 року господарська діяльність відповідача знаходиться в стані часткового простою, що викликано руйнуванням майна відповідача, яке використовується ним у його діяльності, внаслідок ворожих обстрілів;

- внаслідок вказаних обстрілів відповідачу завдано значні матеріальні збитки, остаточний розмір яких на даний час встановлюється;

- АТ Нікопольський завод феросплавів є фактично містоутворюючим підприємством у м.Нікополі зі штатною чисельністю майже 6 тис.працівників, з яких на даний час працює лише 3 703 людини;

- у цей складний час АТ Нікопольський завод феросплавів наповнює податками частку місцевого бюджету; своєчасно сплачує заробітну плату працівникам, за умови наявності збитків від господарської діяльності у зв`язку з відсутністю попиту на готову продукцію на внутрішньому ринку та значними ускладненнями з логістикою її збуту за кордон.

З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, майновий стан сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов`язання, зважаючи, що стягнення штрафних санкцій не повинне перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитора, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд апеляційної інстанції доходить до висновку про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення пені у сумі 2 234 243,46грн. на 50%, тобто до 1 117 121,73грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.

При цьому, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних, оскільки інфляційні втрати та 3% річних, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.

Встановивши неповне з`ясування судом обставн, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів доходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення в частині позовних вимог про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та розподілу судових витрат та часткове задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 у справі № 904/789/23 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 у справі № 904/789/23 скасувати в частині позовних вимог про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та розподілу судових витрат.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 30, ідентифікаційний код 00186520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЗ КАРГО" (11501, Житомирська область, Коростенський район, м. Коростень, вул. Шолом-Алейхема, буд. 3/100, кімната 3, ідентифікаційний код 41919538) пеню у сумі 1 117 121,73грн., 3% річних у сумі 134 054,62грн., інфляційні втрати у сумі 482 800,48грн. та судовий збір, сплачений за подання позову у сумі 219 501,49грн.

В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 у справі № 904/789/23 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УЗ КАРГО" (11501, Житомирська область, Коростенський район, м. Коростень, вул. Шолом-Алейхема, буд. 3/100, кімната 3, ідентифікаційний код 41919538) на користь Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 30, ідентифікаційний код 00186520) судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у сумі 25 135,23 грн.

Видачу наказів, на виконання даної постанови, у відповідності до ст. 327 ГПК України, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 28.02.2024 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз