Рішення

від 19.02.2024 по справі 921/756/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 лютого 2024 року м. ТернопільСправа № 921/756/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О.

за участі секретаря судового засідання Саловська О.А.

за позовом: Приватного підприємства "Гарт Плюс" (вул. Коновальця, 25, с. Конопківка, Теребовлянського району, Тернопільської області)

до відповідача 1: Тернопільської районної державної адміністрації (майдан Перемоги, 1, м. Тернопіль, 46009)

відповідача 2: Микулинецької селищної ради (вул. С. Бандери, 11, смт. Микулинці, Тернопільський район, Тернопільська область, 48120),

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та стягнення безпідставно одержаних коштів

За участю представників від:

Позивача: Шевчук Тарас Богданович, директор

Олена Шмигельська, адвокат

Відповідача 1: Гринишин Петро Орестович, начальник юридичного відділу апарату

Відповідача 2: Ярмусь Віктор Дмитрович, адвокат

Суть справи:

Приватне підприємство "Гарт Плюс" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської районної державної адміністрації та Микулинецької селищної ради про:

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12.03.2012 , укладеного між Теребовлянською районною державною адміністрацією та ПП "Гарт Плюс", зареєстрованого в управлінні Держкомзему Теребовлянської районної адміністрації 17.04.2012 за №611800004004631;

- стягнення з Микулинецької селищної ради на користь позивача 118 492,99 грн безпідставно одержаних грошових коштів, 26 622,67 грн 3% річних та 168 367,91 грн втрат від інфляції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 08.11.2023, головуючим суддею для розгляду справи № 921/756/23 визначено суддю Чопка Ю.О.

Позиція відповідача 1

Відповідач 1 у поданому 08.12.2023 через систему "Електронний суд" відзиві на позовну заяву (вх.№9938 від 11.12.2023) та його представник у судовому засіданні позовні вимоги заперечив. Зазначив, що 23.12.2005 між ПАП "Надзбруччя" і ПП "Гарт Плюс" було укладено договір купівлі-продажу відповідно до якого позивач купив нежитлову будівлю (цех по виготовленню скла) яка знаходиться за адресою с. Конопківка, колишнього Теребовлянського району, Тернопільської області. 28.12.2005 позивач зареєстрував право власності на вказану нежитлову будівлю. Також зауважив, що з матеріалів цивільної справи №606/969/17 відомо, що на підставі рішення Теребовлянського районного суду від 04.11.2010 у справі №2-767/2010 встановлено, що ПАП "Надзбруччя" стало правонаступником сільськогосподарського товариства власників земельних і майнових паїв "Надзбруччя", яке в свою чергу стало правонаступником колгоспу "Надзбруччя". Просить суд врахувати, що факт правонаступництва встановлений судом в 2010 році. Тобто на час укладення договору купівлі-продажу від 23.12.2005 ПАП "Надзбруччя" не вважало себе правонаступником сільськогосподарського товариства власників земельних і майнових паїв "Надзбруччя", а тому не могло бути власником земельної ділянки з кадастровим №6125055400:01:001:1521. В свою чергу у покупця не могло виникнути право власності на вказану земельну ділянку, а лише право користування.

Також просить суд врахувати, що в матеріалах цивільної справи №606/969/17 міститься інформація, що згідно постанови Господарського суду Тернопільської області від 22.01.2013 у справі №11/Б-921/1444/2013 ПАП "Надзбруччя", с. Конопківка, Теребовлянського району, Тернопільської області, код 03782204 визнано банкрутом. Також судом встановлено, що за боржником нерухомого майна, земельних ділянок не зареєстровано. Тобто станом на 22.01.2013 майна для забезпечення вимог кредиторів не було.

Посилання позивача на рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.03.2016 у справі №921/1171/15-г/4 яким визнано незаконним розпорядження голови Теребовлянської районної державної адміністрації "Про передачу земель загального користування колишніх КСП до земель запасу сільських рад на території району" № 7 від 06.01.2005 р. та запис під № 39 Додатку до розпорядження голови районної державної адміністрації № 7 від 06.01.2005 р. в частині передачі до земель запасу Микулинецької селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області земельної ділянки колективної власності колишнього колгоспу "Надзбруччя" в с. Конопківка, вул. Коновальця (вул. Радянська), 25, Теребовлянського району Тернопільської області площею 1.1276 га під господарськими будівлями і дворами, кадастровий номер земельної ділянки 6125055400:01:001:1521, на якій знаходиться викуплена ПП "Гарт Плюс" нежитлова будівля (цех по виготовленню скла) вважає недоречним, так як дане рішення не є підставою для визнання права власності на земельну ділянку з кадастровим №6125055400:01:001:1521.

Також вважає недоречним твердження позивача, що підприємство стало власником земельної ділянки з моменту придбання ним нерухомого майна, оскільки рішення Теребовлянського районного суду від 05.11.2020 у справі №606/969/17 немає зворотного характеру і не може застосовуватись до попередніх правовідносин.

Також звертає увагу суду на те, що позивачем пропущено строк позовної давності. Так, договір оренди земельної ділянки укладений 12.03.2012 припинив свою дію в березні 2017 року. Позивачем не доведено поважності пропуску строків позовної давності. Просить в позові відмовити.

Позиція відповідача 2

Відповідач 2 у поданому через "Електронний суд" 12.12.2023 відзиві на позов (вх.№10019) та його представник в судовому засіданні позовні вимоги заперечив повністю. При цьому посилається на те, що дійсно 23.12.2005 на підставі договору купівлі-продажу ПП "Гарт Плюс" купила належну ПАП "Надзбруччя" нежитлову будівлю (цех по виготовленню скла) яка знаходиться за адресою с. Конопківка, колишнього Теребовлянського району, Тернопільської області.

Позивачем зареєстрована право власності на вказану нежитлову будівлю 28.12.2005.

З матеріалів цивільної справи №606/969/17 відомо, що на підставі рішення Теребовлянського районного суду від 04.11.2010 у справі №2-767/2010 встановлено, що ПАП "Надзбруччя" стало правонаступником сільськогосподарського товариства власників земельних і майнових паїв "Надзбруччя", яке в свою чергу стало правонаступником колгоспу "Надзбруччя".

Водночас просить суд врахувати, що факт правонаступництва встановлений судом лише в 2010 році. На час укладення договору купівлі-продажу від 23.12.2005 ПАП "Надзбруччя" не вважало себе правонаступником сільськогосподарського товариства власників земельних і майнових паїв "Надзбруччя", а тому не могло бути власником земельної ділянки з кадастровим №6125055400:01:001:1521. В свою чергу у покупця не могло виникнути право власності на вказану земельну ділянку, а лише право користування.

Також звертає увагу суду на те, що в матеріалах згадуваної цивільної справи №606/969/17 міститься інформація, що згідно постанови Господарського суду Тернопільської області від 22.01.2013 у справі №11/Б-921/1444/2013 ПАП "Надзбруччя", с. Конопківка, Теребовлянського району, Тернопільської області, код 03782204 визнано банкрутом. Також судом було встановлено, що за боржником нерухомого майна, земельних ділянок не зареєстровано. Тобто станом на 22.01.2013 майна для забезпечення вимог кредиторів не було.

Посилання позивача на рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.03.2016 у справі №921/1171/15-г/4 яким визнано незаконним розпорядження голови Теребовлянської районної державної адміністрації "Про передачу земель загального користування колишніх КСП до земель запасу сільських рад на території району" № 7 від 06.01.2005 р. та запис під № 39 Додатку до розпорядження голови районної державної адміністрації № 7 від 06.01.2005 р. в частині передачі до земель запасу Микулинецької селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області земельної ділянки колективної власності колишнього колгоспу "Надзбруччя" в с. Конопківка, вул. Коновальця (вул. Радянська), 25, Теребовлянського району Тернопільської області площею 1.1276 га під господарськими будівлями і дворами, кадастровий номер земельної ділянки 6125055400:01:001:1521, на якій знаходиться викуплена ПП "Гарт Плюс" нежитлова будівля (цех по виготовленню скла) вважає недоречним, так як дане рішення не є підставою для визнання права власності на земельну ділянку з кадастровим №6125055400:01:001:1521.

Також вважає недоречним твердження позивача, що підприємство стало власником земельної ділянки з моменту придбання ним нерухомого майна, оскільки рішення Теребовлянського районного суду від 05.11.2020 у справі №606/969/17 немає зворотного характеру і не може застосовуватись до попередніх правовідносин.

Крім того зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності. Договір оренди земельної ділянки укладений 12.03.2012 терміном на 5 років. Договір зареєстрований у встановленому порядку 17.04.2012. Таким чином договір припинив свою дію в 17.04.2017 року. Відповідно останнім днем звернення з позовною заявою є 11.03.2020. Позивач звернувся з позовом тільки через 6 років після закінчення терміну дії договору оренди, а тому пропустив 3-річний строк для звернення з позовною заявою. Просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити позивачу в позові.

Також просить суд звернути увагу на те, що при укладенні договору, сторонами було досягнуто усіх істотних умов. Позивачем будь-яких зауважень до укладеного договору не заявляв та на протязі його дії сплачував орендну плату.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 2 коштів зазначив, що обов`язок сплачувати орендну плату був встановлений договором оренди землі від 12.03.2012. Позивачем не наведено підстав визнання договору недійсним. Позивач став власником земельної ділянки тільки 08.07.2021 на підставі рішення Теребовлянського районного суду від 05.11.2020 у справі №606/969/17, тобто після укладення та виконання договору оренди земельної ділянки. Таким чином вважає, що позивач сплачував орендну плату на підставі діючого договору відповідно позовні вимоги в цій частині є безпідставними.

Позиція позивача викладена у відповіді на відзив

Позивач з доводами відповідача 2 викладеними у відзиві на позов не погодився та зауважив, що селищною радою не доведено належними та допустимими доказами право Теребовлянської районної державної адміністрації права розпоряджатися спірною земельною ділянкою. Не спростовано відповідачем 2 і рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.03.2016 у справі №921/1171/15-г/4 так і рішення Теребовлянського районного суду у справі №606/969/17.

Також що селищною радою не заявлено жодної правової підстави одержання орендної плати за спірну земельну ділянку, окрім укладеного договору оренди.

Звертає увагу суду на те, що Теребовлянська районна державна адміністрація не мала права розпоряджатися земельною ділянкою з кадастровим №6125055400:01:001:1521, оскільки вказана ділянка, згідно рішення у справі №606/969/17, не перебувала у державній власності. Основною підставою для визнання недійсним спірного договору є відсутність у орендодавця необхідної обсягу цивільної дієздатності.

Також заперечив доводи відповідача щодо спливу строків позовної давності 17.04.2020, оскільки 02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" відповідно до якого строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин було встановлено з 12.03.2020 до 01.07.2023. Поряд з цим 17.03.2022 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" у якому зазначено, що у період дії в Україна воєнного, надзвичайного стану строки визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

За таких обставин вважає що строк позовної давності позивачем не пропущено.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24.11.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.12.2023 року.

Ухвалою суду від 13.12.2023 за усним клопотанням представника позивача відкладено підготовче засідання на 15.01.2024 року.

Ухвалою від 15.01.2024 за клопотанням відповідача 2 відкладено підготовче засідання на 24.01.2024 року.

Ухвалою суду від 24.01.2024 закрито підготовче провадження по справі №921/756/23 та призначено її до розгляду по суті на 12 лютого 2024 року.

24.01.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача 2 надійшли заперечення (пояснення) на відповідь на відзив (вх.№686 від 24.01.2024) у якому відповідач 2 заперечив доводи позивача викладені у відповіді на відзив.

Представниця позивача звертає увагу на те, що провадження у справі відкрито 24.11.2023. Відповідь на відзив надано суду 21.12.2023, а заперечення на відповідь на відзив надіслано лише 24.01.2024, тобто з пропуском процесуального строку. Право на подання заперечення може бути реалізовано відповідачем лише у строк, встановлений судом. Враховуючи подання відповідачем 2 заперечень без клопотання про поновлення строку просить суд залишити їх без розгляду.

Суд, розглянувши подані відповідачем 2 заперечення вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, ухвалою суду від 24.11.2023 відкрито провадження у справі та запропоновано відповідачу, серед іншого, подати заперечення на відповідь на відзив (у разі отримання відповіді на відзив), протягом 5 днів з дня його отримання, оформлений згідно з вимогами ст.167 ГПК України, разом із документами, що підтверджують їх надіслання (надання) позивачу.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 921/756/23 від 24.11.2023 була надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідачем 2 отримано ухвалу про відкриття провадження у справі 27.11.2023, про що свідчить повернуте поштовим відділенням на адресу суду рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № трекінгу 0600235029011.

Відповідь на відзив відповідача 2 отримано судом 21.12.2023, на адреси відповідачів відповідь на відзив направлена 18.12.2023.

24.01.2024 від відповідача 2 на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до ч.4 ст.167 ГПК України, заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті..

Отже, з урахуванням викладеного, строк для подання заперечень на відповідь на відзив сплив.

Відповідно до ч.1 ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Статтею 116 ГПК України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Згідно ч.ч. 1, 2, 6 ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

Тобто кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.

Таким чином відповідач мав достатньо часу для підготовки заперечень.

У зв`язку з наведеним, враховуючи не подання відповідачем клопотання про поновлення строку на подання заперечень, останній судом до розгляду не приймається.

Ухвалою суду від 12.02.2024 з метою надання сторонам можливості підготуватися до виступу у судових дебатах, розгляд справи відкладено на 19.02.2024.

У судовому засіданні 19.02.2024, суд після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Розпорядженням голови Теребовлянської районної державної адміністрації №7 від 06.01.2005 "Про передачу земель загального користування колишніх КСП до земель запасу сільських рад на території району" вирішено передати до земель запасу сільських рад землі колективної власності загального користування колишніх КСП загальною площею 3477,87 га, в тому числі під господарськими будівлями і дворами 846,31га.

Додатком до вказаного розпорядження під назвою "Перелік земель загального користування колишніх КСП, які передаються до земель сільських рад на території району" до земель запасу Микулинецької селищної ради передано 44 га під господарськими будівлями і дворами (запис №39).

23.12.2005р. між Приватним агропромисловим підприємством "Надзбруччя" (Продавець) та Приватним підприємством "Гарт Плюс" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п.1. якого Продавець продає і передає у власність, а Покупець купляє та приймає належну продавцеві нежитлову будівлю (цех по виготовленню скла), яка знаходиться в селі Конопківка Теребовлянського району Тернопільської області по вул. Коновальця, буд. 25.

Вказаний договір підписаний сторонами, скріплений відтисками їх печаток та посвідчений 23.12.2005 приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Гордєєвою Л.І. за реєстровим номером 4368.

Теребовлянським БТІ 28.12.2005 зареєстровано за ПП "Гарт Плюс" право власності на придбану нежитлову будівлю (цех по виготовленню скла за адресою: Тернопільська область, Теребовлянський район, с. Конопківка, вул. Коновальця, буд 25), що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28.12.2005 за №9459377.

12.03.2012 між Теребовлянською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством "Гарт Плюс" укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду передається земельна ділянка площею 1,1276 га, на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна нежитлова будівля (цех по виготовленню скла).

25.06.2015 приватне підприємство звернулося до Теребовлянської РДА з листом №3 щодо надання інформації про підтвердження права на земельну ділянку, у відповідь на що остання надала копію розпорядження голови Теребовлянської районної державної адміністрації №7 від 06.01.2005, що підтверджується копією листа Теребовлянської РДА за №01-1036/02-18 від 08.07.2015.

Рішенням Теребовлянського районного суду від 04.11.2010 у справі №2-767/2010 встановлено, що ПАП "Надзбруччя" є правонаступником сільськогосподарського товариства власників земельних і майнових паїв "Надзбруччя", яке в свою чергу стало правонаступником колгоспу "Надзбруччя".

За колгоспом "Надзбруччя", с. Конопківка Теребовлянського району Тернопільської області згідно Державного акту серії ТР33 було закріплено державою право колективної власності на землю для сільськогосподарського використання площею 1018,7 га.

Державний акт на право колективної власності на землю серії від вересня 1995р. серії ТР33 виданий на підстав рішення Микулинецької селищної ради від 01.09.1995р. за №32, зареєстрований в книзі державних актів на право колективної власності на землю за №33

З огляду на встановлене слід рахувати, що ПАП "Надзбруччя" було правонаступником усіх прав і зобов`язань , які належали колгоспу "Надзбруччя" та СТВЗМП "Надзбруччя", в тому числі і щодо земель колективної власності, що не підлягають паюванню;

Зазначені обставини встановлені рішенням господарського суду Тернопільської області у справі №921/1171/15- г/4 від 01 березня 2016 року, яким визнано незаконним розпорядження голови Теребовлянської районної державної адміністрації "Про передачу земель загального користування колишніх КСП до земель запасу сільських рад на території району" № 7 від 06 січня 2005 року та запис під № 39 додатку до розпорядження голови Теребовлянської районної державної адміністрації № 7 від 06 січня 2005 року в частині передачі до земель запасу Микулинецької селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області земельної ділянки колективної власності колишнього колгоспу "Надзбруччя" в с. Конопківка, вул. Коновальця (Радянська), 25, Теребовлянського району Тернопільської області площею 1,1276 га під господарськими будівлями і дворами, кадастровий номер земельної ділянки 6125055400:01:001:1521, на якій знаходиться викуплена ПП "Гарт Плюс" нежитлова будівля (цех по виготовленню скла).

Зазначене рішення у встановленому порядку не оскаржувалося та набрало законної сили.

Також, рішенням Теребовлянського районного суду від 05.11.2020 у справі №606/969/17 визнано за Приватним підприємством "Гарт Плюс" право власності на земельну ділянку площею 1,1276 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, кадастровий номер 6125055400:01:001:1521 розміщеної на території Микулинецької селищної ради Теребовлянського району.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 02.06.2021 апеляційну скаргу Тернопільської обласної державної адміністрації залишено без задоволення, а рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 05 листопада 2020 року залишено без змін.

Вказаною постановою також встановлено, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 22 січня 2013 року у справі № 11/Б-921/1444/2013 ПАП "Надзбруччя" визнано банкрутом, а ухвалою від 09 квітня 2013 року затверджено звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс та вирішено ліквідувати ПАП "Надзбруччя" як юридичну особу, а грошові вимоги вважати погашеними.

В силу приписів частини 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Розпорядженням КМ України №1635-р від 16.12.2020 здійснено реорганізацію Теребовлянської районної державної адміністрації шляхом приєднання до Тернопільської районної адміністрації.

На виконання рішення суду земельна ділянка з кадастровим номером 6125055400:01:001:1521 зареєстрована 05.07.2021 за Приватним підприємством "Гарт Плюс".

Позивач звертаючись з позовом посилається на те, що рішеннями судів першої та апеляційної інстанції у справі №606/969/17 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6125055400:01:001:1521 не належить державі, з огляду на що Теребовлянська районна державна адміністрація не мала права нею розпоряджатися. У зв`язку з чим просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 12.03.2012. Поряд з цим позивачем в період з 25.05.2012 по 04.04.2018 на підставі укладеного договору сплачено Микулинецькій селищній раді орендна плата, на загальну суму 118 492,99 грн. Вказану суму позивач просить суд стягнути з відповідача 2 керуючись ст.1212 ЦК України, а також нараховані суми 3% річних та інфляційних нарахувань.

Мотиви суду:

За договором від 12 березня 2012 року ПП "Гарт Плюс" взяло в оренду свою власну землю. Всі погодяться, що такий договір має якісь суттєві вади. Важче визначити, в чому вони полягають.

Спершу позивач висунув теорію, згідно якої Теребовлянська районна державна адміністрація уклала спірний договір з перевищенням своїх повноважень, або за межами своєї дієздатності, при цьому посилався на ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 2 статті 203 особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

З таким підходом погодитися не можна. Районні державні адміністрації мають всі повноваження на укладення цивільно-правових договорів, зокрема, договорі оренди землі. Так, відповідно до ч.4 ст.4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування. Відповідно до п. а) ч.1 ст.17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим кодексом. Суд звертає увагу, що позивач не заперечував повноваження голови адміністрації Пігуляка С.П. діяти від імені адміністрації. Отже, договір зі сторони орендодавця укладено цілком в межах повноважень місцевого органу держаної виконавчої влади уповноваженою на те особою.

Після переходу до розгляду справи по суті, а точніше, в судових дебатах, представниця позивача висунула іншу теорію недійсності спірного договору. А саме, посилалася на наявність помилки в діях орендаря, котрий вважав свою землю державною. Дійсно, закон допускає визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення (стаття 229 Цивільного кодексу України). Проте, позивач втратив право змінити підставу позову після закінчення підготовчого засідання (ч.3 ст.46 Господарського процесуального кодексу України).

На виправдання пізньої зміни підстави позову позивач наводить давню латинську юридичну максиму jura novit curia, а також судову практику. А саме, у Постанові Верховного Суду України від 4 грудня 2019 року по справі №917/1739/17 висловлена правова позиція, що суди повинні самі застосувати закон, навіть якщо сторони на нього не посилалися. І, все ж, ця постанова до даної справи не застосовується. У справі 917/1739/17 суди відмовили в задоволенні позову, оскільки прийшли до висновку, що на спірні правовідносини поширюються норми закону про відшкодування збитків, а не про безпідставне збагачення, на котрі посилався позивач. Верховний Суд України рішення судів нижчих інстанцій по справі скасував, вказавши, що предмет доказування по справі про відшкодування збитків ширший від того, що у випадку безпідставного збагачення. В останньому випадку достатньо самого факту збагачення, в той час як у випадку збитків підлягає доведенню цілий склад правопорушення. Якщо позивач довів збитки, то тим більше мав право на отримання від позивача безпідставно отриманого чи збереженого. У нашій же справі ситуація відмінна. Закон не надає відповідачу жодних способів захисту у випадку, коли застосуванню підлягає ч.2 статті 203 ЦК, на котру спершу посилався позивач. У тому ж випадку, коли мова йде про укладення договору під впливом помилки ч.2 ст.229 Цивільного кодексу надає відповідачу право, за деяких умов, ставити питання про відшкодування збитків. Очевидно, що таке право може бути реалізоване шляхом подання зустрічного позову (ст.180 Господарського процесуального кодексу України). Зустрічний позов може бути подано у строк для подання відзиву (там же). Таким чином, фактично змінивши підстави позову на пізній стадії процесу позивач позбавив відповідача наданого йому законом способу захисту від позовних вимог. З таким суд погодитися не може.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 73-75, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 242 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги залишити без задоволення.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі оскаржити його до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення виготовлено 28 лютого 2024 року.

Суддя Ю.О. Чопко