Постанова

від 27.02.2024 по справі 910/6416/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/6416/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача - Коваль О.А.,

розглянув у відкритому судовому касаційну скаргу ОСОБА_1

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Зеленіної Н.І.

від 25.04.2023 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Корсак В.А., Алданова С.О., Євсіков О.О.

від 10.07.2023

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Силует"

про визнання недійсним рішення загальних зборів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Силует" про визнання недійсним рішення загальних зборів, оформленого протоколом № 1 від 23.01.2018 по питанню № 4 порядку денного щодо підвищення тарифу по сплаті членських внесків на експлуатаційні витрати та утримання будинку в розмірі 5,26 грн за 1 кв. м. для квартир 1-го поверху та 6,20 грн за 1 кв. м. для квартир 2-16 поверхів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що спірні рішення загальних зборів було прийнято з порушенням норм Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та умов статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Силует".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 у справі № 910/6416/22 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- відповідачем при підрахунку результатів голосування порушено вимоги статуту та Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", не враховано площу квартир, які належать співвласникам, та розраховано результати лише по кількості співвласників, які проголосували;

- враховуючи, що положеннями статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Силует" передбачено, що рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше ніж дві третини усіх співвласників, то при загальній кількості квартир (що є значно меншою ніж кількість співвласників) (222 квартири), рішення не набрало необхідної кількості голосів (доказів протилежного до матеріалів справи не додано), а відтак рішення мало бути визнане таким, що не прийняте;

- отже проведення підрахунку голосів співвласників, які брали участь у загальних зборах та письмовому опитуванні фактично було здійснені з порушенням порядку їх проведення, визначеного законом та статутом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Силует", результатом чого є прийняття незаконного рішення, яке підлягає визнанню недійсним;

- крім того, враховуючи фактичні обставини справи, суд першої інстанції погодився з доводами позивача щодо неможливості проведення голосування за тарифи, які були розраховані після голосування, що також є підтвердженням незаконності спірного рішення загальних зборів в оскаржуваній частині;

- враховуючи викладене, спірне рішення прийнято з порушенням норм Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Силует", а відтак підлягає визнанню недійсним;

- разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог через сплив строку позовної давності;

- Урбанська О.О. будучи представником ОСОБА_1 та діючи в її інтересах, ще 27.08.2018 звернулася до відповідача із заявою про отримання копії документів. Тобто, фактично з 27.08.2018 позивач могла знати про порушення свого права;

- у провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебувала справа №754/16289/18 за позовом фізичних осіб та ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Силует" про скасування рішення. Згідно з долученої копії позовної заяви у даній справі, позов зареєстровано 19.11.2018. Крім того, позовна заява підписана особисто ОСОБА_1 ;

- таким чином з 27.08.2018 позивач фактично могла знати про порушення свого права, а з листопада 2018 року (подання позову у справі № 754/16289/18) позивач фактично знала про своє порушене право. Разом з тим, позовна заява надійшла до суду 22.07.2022, про що міститься відповідна відмітка на позовні заяві. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущений строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову;

- позивачем не долучено до матеріалів справи належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності, а відтак суд не вбачає підстав для визнання причин пропуску поважними.

11 квітня 2023 року до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про судові витрати, у якій позивач просив долучити до матеріалів справи докази понесення витрат на професійну правничу допомогу та вирішити питання щодо розподілу витрат.

18 квітня 2023 року до суду першої інстанції від відповідача надійшла заява про розподілу судових витрат, у якій відповідач просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 31 000,00 грн.

2. Короткий зміст судових рішень

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2023 у справі № 910/6416/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2023, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат відмовлено. Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Силует" про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Силует" 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- розмір гонорару визначено за погодженням адвоката з клієнтом і є фіксованим, послуги адвоката були реально надані відповідачеві і це підтверджується матеріалами справи, також судом взято до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору та те, що адвокатом здійснювалося представництво інтересів відповідача в Господарському суді міста Києва, про що свідчать наявні у матеріалах справи протоколи судових засідань;

- заперечення позивача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу судом відхиляються як необґрунтовані та безпідставні;

- враховуючи складність справи та розумну необхідність витрат для даної справи у суді першої інстанції, зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, на переконання суду, співмірною є компенсація витрат відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн, розмір якої є доведеним та обґрунтованим.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- відповідачем було надало суду належні докази понесених стороною судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підтверджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, а тому в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України такі витрати підлягають розподілу;

- відповідачем в першій заяві по суті спору наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на надання правничої допомоги в сумі 25 000,00 грн, а у заяві про відшкодування судових витрат від 06.04.2023 відповідач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 31 000,00 грн. Проте у такій заяві не міститься будь-яких пояснень та обґрунтувань щодо перевищення суми, заявленої в першій заяві по суті спору;

- оскільки відповідачем не було подано до суду доказів щодо обґрунтованості перевищення суми визначеної у попередньому розрахунку суми судових витрат, наявні підстави для часткового задоволення заяви відповідача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн (яка узгоджується з розміром гонорару визначеного сторонами в додатковій угоді "за комплексне ведення справи").

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині стягнення з позивача на користь відповідача 23 750,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а в іншій частині оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у додаткових постановах від 14.07.2021 у справі № 916/1914/20, від 06.07.2022 у справі № 905/671/19 та у постанові від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 щодо застосування частин 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

27 лютого 2024 року до Верховного Суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника ОСОБА_1 .

4. Позиція Верховного Суду

Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Об`єктом касаційного перегляду у даній справі є додаткове рішення суду першої інстанції, залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції, про покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем під час розгялду справи в суді першої інстанції.

Як зазначалось вище, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2023 у справі № 910/6416/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2023, зокрема, частково задоволено заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Силует" про розподіл судових витрат, та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Силует" 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Судами попередніх інстанцій, при прийнятті оскаржуваних судових рішень, встановлено, що:

- 17.05.2021 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Силует" (надалі - Клієнт) та Сенчилом Віталієм Вікторовичем (надалі - Адвокат) укладено договір про надання правової допомоги від 17.05.2021 № 1/23 (надалі - Договір) та додаткову угоду від 17.05.2021 № 1 до Договору (надалі - Додаткова угода № 1);

- відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Договору Адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу Клієнту під час представництва інтересів в сфері майнових правовідносин, а також представляти Клієнта у господарських, цивільних, адміністративних справах, надавати Клієнту консультаційну та юридичну допомогу щодо захисту інтересів останнього, а Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар за надання правової допомоги;

- згідно з пунктом 5.1 Договору за надання правової допомоги Клієнт зобов`язаний виплатити Адвокату гонорар у розміри та строки, що узгоджені Додатковою угодою № 1;

- Додатковою угодою № 1 сторони погодили вартість надання адвокатом правової допомоги, зокрема, вказана додаткова угода містить як розмір вартості погодинної оплати гонорару за відповідну надану адвокатом послугу, так і розмір гонорару за комплексне ведення справи, що включає надання правової консультації, складання процесуальних документів та представлення інтересів клієнта в суді першої інстанції;

- відповідно до пункту 7 Додаткової угоди № 1 на вимогу Клієнта завершення доручення оформлюється актом здачі-прийняття робіт за підписом уповноважених осіб сторін та є підставою для проведення остаточних розрахунків;

- відповідно до актів здачі-прийняття наданих послуг № 050423 від 05.04.2023 на суму 30 000,00 грн та № 08082022 від 08.08.2022 на суму 1 000,00 грн, які підписані сторонами без будь-яких зауважень та заперечень, Адвокатом виконано наступні послуги: 13.09.2022 підготовлено відзив на позовну заяву у справі № 910/6416/22, адвокатом витрачено 4 (чотири) години, вартість 10 000 грн; 28.09.2022 підготовлено заяву про застосування строку позовної давності у справі № 910/6416/22, адвокатом витрачено 30 (тридцять) хвилин, вартість 1 250 грн; 28.09.2022 представництво інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва у справі №910/6416/22, адвокатом витрачено 30 (тридцять) хвилин, вартість 1 250 грн; 07.10.2022 підготовлено супровідний лист з додатками у справі № 910/6416/22, адвокатом витрачено 30 (тридцять) хвилин, вартість 1 250 грн; 08.11.2022 представництво інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва у справі № 910/6416/22, адвокатом витрачено 15 (п`ятнадцять ) хвилин, вартість 625 грн; 16.11.2022 підготовлено клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 910/6416/22, адвокатом витрачено 15 (п`ятнадцять ) хвилин, вартість 625 грн; 28.11.2022 підготовлено супровідний лист з додатками у справі № 910/6416/22, адвокатом витрачено 30 (тридцять) хвилин, вартість 1 250 грн; 28.11.2022 ознайомлення з матеріалами справи № 910/6416/22, адвокатом витрачено 1 (одна) година, вартість 2 500 грн; 30.11.2022 представництво інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва у справі № 910/6416/22, адвокатом витрачено 30 (тридцять) хвилин, вартість 1 250 грн; 06.12.2022 підготовлено клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 754/16289/18, адвокатом витрачено 15 (п`ятнадцять ) хвилин, вартість 625 грн; 14.12.2022 ознайомлення в Деснянському районному суді м. Києва з матеріалами цивільної справи № 754/16289/18, адвокатом витрачено 1 (одна) година, вартість 2 500 грн; 16.12.2022 підготовлено пояснення у справі № 910/6416/22, витрачено 30 хвилин, вартість 1 250 грн; 20.12.2022 підготовлено клопотання у справі № 910/6416/22, витрачено 15 хвилин, вартість 625 грн; 20.12.2022 ознайомлення з матеріалами справи № 910/6416/22, адвокатом витрачено 30 (тридцять) хвилин, вартість 1 250 грн; 21.12.2022 представництво інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва у справі № 910/6416/22, адвокатом витрачено 30 (тридцять) хвилин, вартість 1 250 грн; 04.04.2023 представництво інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва у справі № 910/6416/22, адвокатом витрачено 1 (одна) година, вартість 2 500 грн; 04.08.2022 надання усної консультації з приводу отримання позовної заяви про визнання недійсним рішення загальних зборів, адвокатом витрачено 1 (одну) годину 30 хвилин, вартість 1 000,00 грн;

- факт оплати 25 000,00 грн підтверджуються копіями платіжних доручень № 128 від 16.08.2022 на суму 1 000,00 грн, № 194 від 22.11.2022 на суму 10 000,00 грн, № 49 від 06.04.2023 на суму 14 000,00 грн.

Приймаючи оскаржувані судові рішення суди першої та апеляційної інстанцій виходили, зокрема, з того, що розмір гонорару визначено за погодженням адвоката з клієнтом і є фіксованим, послуги адвоката були реально надані відповідачеві і це підтверджується матеріалами справи, присудженні до стягнення судові витрати є співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, то заява представника відповідача підлягає задоволенню частково.

Однак, такі висновки є помилковими, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Зокрема, згідно з положеннями частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Відповідно до положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту наведених положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд і ухвалює рішення в цій частині.

В пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 Господарського процесуального кодексу України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Розподіл судового збору здійснюється за результатами розгляду справи, з урахуванням прийнятого по суті рішення, від чого залежить вирішення питання, на яку із сторін необхідно покласти (частини 4, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Наведене в повній мірі відповідає одній з основних засад господарського та цивільного судочинства, а саме - відшкодуванню судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Суд має застосовувати зазначені положення процесуального закону за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони. Висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим (схожі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 910/18790/19, від 31.05.2022 у справі № 927/515/21, від 25.11.2021 у справі № 904/5929/19 та додаткових постановах Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 910/18790/19, від 04.03.2021 у справі № 916/376/19, від 06.07.2022 у справі № 905/671/19).

Так, вирішуючи питання розподілу судових витрат суди першої та апеляційної інстанцій не врахував те, що: предметом даного спору є одна немайнова вимога, і розмір витрат на професійну правничу допомогу є непропорційним до предмета спору; спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача (прийняття спірного рішення з порушенням норм Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Силует") та саме з його вини і вказане призвело до необхідності звернення за захистом порушеного права до суду; покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн становить надмірний тягар для нього та порушує принцип пропорційності.

Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на викладене, не можна погодитись з висновками суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції про те, що заявлені до стягнення судові витрати є співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Таким чином, Суд вважає за необхідне змінити додаткове рішення суду першої інстанції, залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає до стягнення з позивача на користь відповідача 5 000,00 грн, який відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру та співрозмірністю з виконаною роботою у суді першої інстанції.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

Згідно з положеннями статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд змінює судове рішення, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи наведені вище висновки, Суд вважає, що касаційну скаргу скаржника слід задовольнити частково, додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції змінити у мотивувальних та резолютивних частинах, а в решті - залишити без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 у справі № 910/6416/22 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2023 у справі № 910/6416/22, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2023, змінити, шляхом викладення пункту 3 резолютивної частини рішення у новій редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН - НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Силует" (02222, м. Київ, вул. Бальзака, буд. 52/22, код ЄДРПОУ - 26125259) 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.».

4. В іншій частині додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 у справі № 910/6416/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді І.Д. Кондратова

В.І. Студенець