Рішення

від 11.12.2023 по справі 160/17830/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року Справа № 160/17830/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Царікової О.В.,

секретаря судового засідання:Осуховської Ж.С.,

за участі:

представника позивача: Дударенко А.Д.,

представника відповідача:Якименко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/17830/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Зекор» (вул. Малиновського Маршала, буд. 114, м. Дніпро, 49022; ідентифікаційний код юридичної особи 38114523) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49089; ідентифікаційний код юридичної особи 43971371) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

ВСТАНОВИВ:

20.07.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Зекор» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110150/2023/000048/2 від 11.07.2023;

- визнати протиправною картку відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2023/000198.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ним було подано митну декларацію разом з усіма необхідними документами з метою митного оформлення товарів, при цьому, відповідач відмовив позивачу у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач не погоджується із оспорюваними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та вважає їх протиправними та такими, що не відповідають вимогам законодавства, у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

23.08.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №19120/23), в якому останній зазначив, що оспорювані рішення є правомірними та такими, що прийняті відповідно до вимог законодавства України, оскільки відповідачем встановлено в митній декларації та митних документах розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

29.08.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами електронного зв`язку від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №10808/23-ел), відповідно до якої останній заперечив усі доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, оскільки такі є необґрунтованими та не відповідають вимогам чинного законодавства. Наголошував на тому, що позивачем вірно визначено митну вартість товарів та надано всі необхідні підтверджуючі документи. Разом з тим, представником позивача наведено доводи щодо стягнення витрат на правничу допомогу на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. З огляду на викладене, просив суд адміністративний позов задовольнити.

18.09.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх. №21696/23), в яких останній підтримав заперечення проти позовних вимог та щодо стягнення витрат на правничу допомогу, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

18.09.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами електронного зв`язку від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. №11650/23-ел) на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 перейдено зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи №160/17830/23 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 26.10.2023. Останнє судове засідання у справі відбулось 11.12.2023.

07.12.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх. №30834/23), в яких останній підтримав позовні вимоги та надав пояснення щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

У судовому засіданні, призначеному на 11.12.2023, представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у заявах останнього по суті справи, просив суд адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні, призначеному на 11.12.2023, заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер Зекор» (далі ТОВ «Партнер Зекор», позивач), ідентифікаційний код 38114523, зареєстроване як юридична особа з 21.03.2012 за адресою: 49022, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Малиновського Маршала, буд. 114, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №12241020000054417.

Основний вид економічної діяльності ТОВ «Партнер Зекор» відповідно до КВЕД: 46.44 Оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення.

22.06.2021 між компанією «Vetreria di Borgonovo S.p.A.» (Італія) та ТОВ «Партнер Зекор» укладено контракт №22/06/21-1 (далі Контракт), згідно п. п. 1.1, 1.2 якого продавець продає, а покупець купує вироби зі скла (далі по тексту товар) на підставі погоджених сторонами заявок покупця. Поставка товару буде здійснюватися на територію України окремими партіями відповідно до інвойсів, що оформляються Сторонами для кожної партії товару.

Відповідно до умов п. 2.1 Контракту товар поставляється на умовах згідно Інкотермс 2020, які сторони узгоджують в Специфікаціях на кожну партію.

Згідно з п. 3.2 Контракту загальна вартість цього контракту визначається сумою вартості всіх партій товару. Вартість кожної партії товару визначається згідно Специфікації та включає в себе вартість товару, вартість тари, упаковки і палет.

Згідно з п. 2.2 Контракту поставка товару виконується партіями протягом терміну дії цього Контракту. На кожну поставку оформляється окремий інвойс і Специфікація.

У Специфікації № 6 від 21.06.2023 до Контракту сторони домовились, що компанія «Vetreria di Borgonovo S.p.A» поставить TOB «Партнер Зекор» товари (посуд) на загальну суму 20818,68 євро, 41 палета.

Разом з тим, у Специфікації сторони визначили, що передплата у розмірі 2635,52 євро була отримана в результаті переплати минулого замовлення; залишок у розмірі 18182,16 євро проводиться шляхом банківського переказу на рахунок постачальника, вказаний в попередньому рахунку, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання Специфікації. Базис поставки: FCA Боргоново Вал Ті, Італія (Інкотермс 2020).

10.07.2023 ТОВ «Партнер Зекор» при митному оформленні товару за митною декларацією 23UA110150009563U6, який ввозився на митну територію України, визначило його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту).

На підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару позивачем було надано до Дніпровської митниці наступні документи: пакувальний лист (Packing list) F750 від 30.06.2023; рахунок-проформу (Proforma invoice) Р23318 від 21.06.2023; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) F750 від 30.06.2023; автотранспортну накладну (Road consignment note) №039383 від 30.06.2023; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №48 від 23.06.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №42992 від 03.07.2023; довідку №266 від 03.07.2023; розрахунок ціни (калькуляцію) №21/06/2023-1 від 21.06.2023; комерційну пропозицію №21/06/23 від 21.06.2023; Додаткову угоду №1 від 28.11.2022 до Контракту №22/06/21-1; Специфікацію №6 від 21.06.2023 до Контракту №22/06/21-1 від 22.06.2021; Контракт №22/06/21-1 від 22.06.2021; Договір про надання послуг митного брокера №03/07/23-1 від 03.07.2023; договір-заявку №UA-928/1 від 27.06.2023; декларацію-інвойс №F750 від 30.06.2023; копію митної декларації країни відправлення №23ITQVI1T0037087E9 від 30.06.2023; митну декларацію №23UA110150009563U6 від 10.07.2023.

Дніпровська митниця під час контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості товару на підставі поданої митної декларації зазначила, що виник сумнів стосовно достовірності наданих позивачем до митного оформлення відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару та зобов`язала позивача протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

2) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

4) якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

5) виписку з бухгалтерської документації;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

10.07.2023 ТОВ «Смартфомтранс», що здійснювало представництво інтересів позивача при митному оформленні товарів, додатково надано до митного органу лист №10/07-1, в якому повідомив митний орган про те, що усі наявні у ТОВ «Партнер Зекор» документи було надано ним під час подання митної декларації, також зазначив, що додаткові документи в десятиденний термін надаватись не будуть.

У відповідь відповідач надав позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2023/000198 та зазначив, що позивачу необхідно подати нову митну декларацію з митною вартістю товару відповідно до рішення про коригування митної вартості товару від 11.07.2023 №UA110150/2023/000048/2.

З картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2023/000198 слідує, що підставами для відмови відповідач вважає неможливість використання обраного декларантом методу визначення митної вартості згідно п. 3 ч. 6 ст. 54 МК України.

Перевіривши подані документи, відповідач встановив наявність розбіжностей, а тому, відповідно до вимог МК України, відмовив у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 11.07.2023 №UA110150/2023/000048/2, згідно якого скорегував вартість декларованого товару за резервним методом визначення митної вартості товару.

Позивач вважає вказане рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України (далі МК України) митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

За приписами ч. 8 ст. 52 МК України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Положеннями ст. 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 МК України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та (або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об`єктивної неможливості застосування попереднього методу.

У ході перевірки правильності визначення митної вартості товарів, задекларованих позивачем, Дніпровська митниця дійшла висновку про неможливість застосування методу за ціною договору, оскільки в ході перевірки правильності визначення митної вартості товару виявлені невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару.

Проте, суд вважає необґрунтованими висновки митного органу з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Суд враховує, що орган доходів і зборів має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас, цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. І на підставі тих, що надані додатково з ініціативи декларанта чи на вимогу митного органу.

Так, позивачем разом з декларацією митної вартості для митного оформлення було надано всі необхідні документи, які передбачені умовами ст. 53 МК України.

При цьому, суд зазначає, що митний орган не вказав на наявність виправлень, підробок, розбіжностей та відсутності всіх відомостей у наданих документах.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Так, відповідач в оспорюваних рішеннях вказав, що загальна фактурна вартість оцінюваних товарів відповідно до гр. 22 ЕМД від 10.07.2023 №23UA110150009563U6 20818,66 євро, що не підтверджується відомостями у проформі-інвойсі від 21.06.2023 №P23318, загальна вартість партії товару 20818,68 євро та специфікацією від 21.06.2023 №6 на загальну суму 20818,68 євро та не кореспондується із заявленою до митного оформлення партією товару. Декларантом надано експортну декларацію країни відправлення від 30.06.2023 №23ITQVI1T0037087E9, в якій указано вартість 20818,66 євро, яка також не кореспондується із проформою-інвойсом.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Митна вартість ввезеного позивачем товару визначалась ним за першим методом ціною договору на підставі Контракту №22/06/21-1 від 22.06.2021, Додаткової угоди №1 від 28.11.2022 до Контракту №22/06/21-1, Специфікації №6 від 21.06.2023 до Контракту №22/06/21-1 від 22.06.2021, рахунку-проформи (Proforma invoice) Р23318 від 21.06.2023; рахунку-фактури (інвойс) (Commercial invoice) F750 від 30.06.2023, та платіжного документа, що підтверджує вартість товару №48 від 23.06.2023.

Таким чином, згідно Специфікації №6 від 21.06.2023 до Контракту №22/06/21-1 від 22.06.2021, рахунку-фактури (інвойс) (Commercial invoice) F750 від 30.06.2023 та платіжного документа, що підтверджує вартість товару №48 від 23.06.2023, загальна вартість товару складає 20818,68 євро. У первісній митній декларації №23UA110150009563U6 від 10.07.2023 позивачем була задекларована вартість ввезеного товару 20818,66 євро.

Згідно рахунку-фактури (інвойсу) (Commercial invoice) F750 від 30.06.2023 загальна вартість товару складає 20818,68 євро, а сума до сплати з урахуванням передоплати складає 18182,16 євро, про що було зазначено й у Специфікації №6 від 21.06.2023 до Контракту №22/06/21-1. Проте, як зазначено позивачем похибка в два центи сталась внаслідок округлення десятих чисел в сумі при вирахуванні загальної вартості товару, при цьому така похибка не впливає на визначену позивачем митну вартість товару, оскільки вартість товару в первісній митній декларації зазначена як 20818,66 євро.

Щодо експортної декларації країни відправлення суд зазначає, що остання не є первинним документом підтвердження митної вартості, а декларант не відповідає за її заповнення, оскільки заповнення митної декларації країни відправлення знаходиться поза межами компетенції позивача, та відповідно наявність у ній розбіжностей чи відсутність певних відомостей не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості товару.

При цьому, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.

Разом з тим, прайс-лист не є основним документом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, прайс-лист це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Вказані висновки зроблено Верховним Судом в постанові від 23.10.2020 у справі №810/690/17.

Таким чином, експортна митна декларація та прайс-лист є додатковими документами, які витребовуються у декларанта у випадках, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з цим, декларантом було надано до митного контролю повний пакет документів, що підтверджує заявлену ним митну вартість товару, що ввозився на митну територію країни.

Щодо висновків митного органу про те, що відповідно до п. 1.1 Контракту від 22.06.2021 №22/06/2021-1 продавець продає, а покупець купує вироби зі скла на підставі погоджених сторонами заявок, однак, до митного оформлення декларантом даного документу не надано, суд зазначає таке.

ТОВ «Партнер Зекор» на основі комерційної пропозиції постачальника в усному порядку оформило заявку на поставку бажаного товару, після чого компанія «Vetreria di Borgonovo S.p.A.» виставила ТОВ «Партнер Зекор» попередній рахунок №Р23318 від 21.06.2023 для того, щоб останній, як покупець, міг вирішити чи підходить йому вартість товарів.

Щодо вартості, кількості і асортименту товару було укладено Специфікацію №6 від 21.06.2023 до Контракту №22/06/21-1 від 22.06.2021, в якій сторони визначили всі основні умови поставки та згідно якої надано строк для оплати вартості товару. На виконання умов Специфікації №6 від 21.06.2023 до Контракту №22/06/21-1 від 22.06.2021, 23.06.2023 ТОВ «Партнер Зекор» оплатило на користь компанії «Vetreria di Borgonovo S.p.A.» вартість товару в сумі 18182,16 євро, що підтверджується платіжним дорученням №48 від 23.06.2023.

На виконання умов Специфікації №6 від 21.06.2023 до Контракту №22/06/21-1 від 22.06.2021, 30.06.2023 компанія «Vetreria di Borgonovo S.p.A.» відвантажила на користь ТОВ «Партнер Зекор» товар, про що було складено рахунок (інвойс) №F750 від 30.06.2023.

При цьому, відсутність заявки на поставку товару та оформлення проформи-інвойса №Р23318 від 21.06.2023 раніше, Специфікації №6 від 21.06.2023 до Контракту №22/06/21-1 від 22.06.2021, жодним чином не впливає на визначення митної вартості ввезеного позивачем товару, а рішення щодо процедури оформлення первинних документів щодо господарської операції є виключною компетенцією позивача та його контрагента, а не митного органу.

Щодо доводів відповідача в оскаржуваній картці відмови про те, що наданий декларантом платіжний документ, що підтверджує вартість товару №48 від 23.06.2023 не засвідчений належним чином банківською установою, слід зазначити таке.

З аналізу статті 57 МК України вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів (Постанова Верховного Суду по справі №815/143/17 від 05.03.2019).

Відповідно до пункту 3.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, відповідальний виконавець уповноваженого банку має проставити на всіх примірниках платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах дати надходження і виконання цього документа, засвідчивши їх своїм підписом та відбитком штампа уповноваженого банку. Уповноважений банк має право не проставляти дату надходження платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах, якщо вона збігається з датою його виконання.

З матеріалів доданих до позовної заяви вбачається, що платіжне доручення в іноземній валюті №48 від 23.06.2023 на суму 18182,16 євро, перерахованих постачальнику в за поставлений товар, у графі «Відмітки банку» містить відбиток штампу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» та підпис уповноваженої особи, що свідчить про відповідність цього платіжного документа вимогам п. 3.2 Постанови Правління НБУ від 28.07.2008 №216.

Пунктом 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що платіжне доручення розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 1.35 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунковий документ документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» документ на переказ може бути паперовим або електронним.

Відповідно до положень пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 за №22 (далі Інструкція), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 1.8 Інструкції платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією.

Згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Згідно пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у випадку, якщо грошові кошти вже були списані з рахунку платника та зараховані на рахунок отримувача, переказ набуває статусу завершеного. Тобто, з моменту перерахування грошових коштів на рахунок отримувача обов`язок банку з виконання доручення платника вважається виконаним. Внесення змін до призначення платежу такого платіжного доручення є неможливим. Питання уточнення інформації, вказаної у реквізиті «Призначення платежу» виконаного платіжного доручення вирішується сторонами у порядку, узгодженому між ними, без участі банку.

Таким чином, при оформленні іноземного переказу з рахунку ТОВ «Партнер Зекор» було списано кошти для подальшого переказу іноземному постачальнику задекларованого товару, в якості підтвердження списання коштів з рахунку та переказу за вказаними платником реквізитами отримувача було надано платіжне доручення в іноземній валюті №48 від 23.06.2023 на суму 18182,16 євро, оформлене відповідно до вимог чинного законодавства України.

Щодо доводів відповідача про те, що в рахунку від 03.07.2023 №42992 виставлена розбивка ТЕО Італія (без зазначення місця завантаження) Чоп 48255 грн; м/п Чоп м. Дніпро 22914 грн, що не кореспондується із відомостями у Довідці про транспортні витрати від 03.07.2023 №266 вартість перевезення від м. Боргоново, Італія до кордону України (п/перехід Чоп) складає 48255,00 грн від п/переходу Чоп, Україна до місця доставки вантажу м. Дніпро, Україна, 229140,00 грн та не містить відомостей щодо вартості експедиційних послуг, суд зазначає таке.

За умовами Договору-заявки на організацію перевезення автомобільним транспортом від 27.06.2023 №UA-928/1, укладеним позивачем з ТОВ «Рівнетранссервіс» сторони узгодили, що повна оплата проводиться протягом 4 днів від моменту отримання оригіналів документів у паперовому вигляді або в системі Вчасно.

Таким чином, оплата послуг та складання акту-приймання виконаних послуг повинна була проводитись після доставки товару до адреси вивантаження - місцезнаходження позивача за адресою: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 114, у зв`язку з чим, акт виконаних робіт та платіжні документи про сплату експедиційної винагороди не могли бути надані при перевірці на пункті митного контролю, оскільки такі документи підписуються сторонами вже по факту вивантаження товару на складі замовника.

Крім того, п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що декларант для підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу її визначення подає митному органу транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Суд зазначає, що позивач надав до митного контролю усі наявні, на той час, документи, що підтверджували вартість послуг з перевезення, а саме: рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №42992 від 03.07.2023; довідку №266 від 03.07.2023; автотранспортну накладну (Road consignment note) №039383 від 30.06.2023; договір-заявку №UA-928/1 від 27.06.2023, а тому доводи відповідача про недостатність вищенаведених документів на підтвердження повноти суми транспортних та експедиторських витрат позивача є безпідставними.

Також, в якості доказу вірності зазначених для митного контролю сум витрат на транспортні та експедиторські послуги, позивачем надано до суду акт здачі - приймання виконаних робіт (надання послуг) №42992 від 11.07.2023 та платіжну інструкцію №2036 від 13.07.2023.

Щодо твердження відповідача про реєстрацію постачальника "Vetretia di Borgonovo S.p.A." в м. Мілан, Італія, натомість поставка відбувалася з Боргонова-валь-Тідоне, Італія, що свідчить про наявність розбіжностей в документах, оскільки Компанія «Vetreria di Borgonovo S.p.A.» зареєстрована в м. Мілан, Італія, а тому незрозуміло чому поставка відбувалася з Боргоново Вал Тідоне, Італія, судом встановлено таке.

У Зовнішньоекономічному договорі (контракті) купівлі-продажу № 22/06/21-1 від 22.06.2021 та Спеціифікації № 6 від 21.06.2023 до контракту № 22/06/21-1 від 22.06.2021 в розділі "Юридичні адреси на банківські реквізити сторін" в інформації про продавця зазначено "Компанія "Vetretia di Borgonovo S.p.A." адреса: Via Pianello, 75-29011 Borgonovo Val Tidone (Placenza) Italy. За умовами Спеціифікації № 6 від 21.06.2023 до Контракту, рахунку-проформи №Р23318 від 21.06.2023 та рахунку-фактури (інфойс) №F750 від 30.06.2023 поставка товару відбувалася на умовах FCA Боргоново Вал Ті, Італія (FCA, Borgonovo Val Ti, Italy) згідно Інкотермс 2020. Згідно автотранспортної накладної (CMR) №039383 від 30.06.2023 завантаження товару відбувалося за адресою: 29011, Borgonovo (PC), Italy.

Відповідно до відомостей офіційного реєстру компаній, зареєстрованих в Італійській республіці, за адресою: http://www.registroimprese.it/ , посилання на якого розміщено на офіційному сайті Посольства України в Італійській Республіці, в Республіці Мальта та в Республіці Сан Марино (за сумісництвом) (https://italy.mfa.gov.ua/spivrobitnictvo/3155-trade/elektronni-bazi-danih-pidpriyemstvitaliyi), в Республіці Італія зареєстровано головний офіс (Sede Legale) компанії Vetreria di Borgonovo S.p.A. в м. Мілан (адреса: Milano (MI) Via Aurelio Saffi 34) та місцевий підрозділ (Unita Locale) компанії Vetreria di Borgonovo S.p.A. в муніципалітеті Borgonovo Val Tidone провінції PIACENZA, на підтвердження чого позивач надав скріншоти з офіційного реєстру компаній, зареєстрованих в Італійській республіці, як містяться в матеріалах справи.

Таким чином, Зовнішньоекономічний контракт та усі інші документи укладалися між ТОВ «ПАРТНЕР ЗЕКОР» та місцевим підрозділом компанії Vetreria di Borgonovo S.p.A., зареєстрованим за адресою: Borgonovo Val Tidone(PC) Via Pianello 75, PIACENZA, ITALY. Поставка відбувалася зі складу цього ж місцевого підрозділу за його офіційно зареєстрованою юридичною адресою, що свідчить про відсутність розбіжностей між юридичною адресою постачальника та місцем відвантаження товару.

Таким чином, вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товару.

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №815/6827/17, від 22.04.2019 у справі №815/6242/17, від 07.08.2018 у справі №815/3400/17.

З огляду на викладене, вимога відповідача надати додаткові документи відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України є безпідставною та необґрунтованою.

Дослідивши подані позивачем до митної декларації документи, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 53 МК України, суд вважає їх достатніми для підтвердження заявленої митної вартості.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Приписами ч. 6 ст. 55 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За умовами ч. ч. 1-2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Щодо коригування митницею митної вартості товару відповідно до статті 59 МК України за резервним методом визначення митної вартості товару, суд звертає увагу на те, що за приписами ч. 1 ст. 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 МК України при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

За умовами ч. 4 ст. 59 МК України ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачем у рішенні про коригування заявленої митної вартості за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару було взято митні декларації, умови поставки товару у яких, наданих до митного оформлення позивачем є різними.

Крім того, суд зазначає, що відповідач повинен був навести конкретну інформацію та критерії, за якими він порівнював відповідний товар з тим, який був імпортований позивачем (період постачання, країну відправлення, умови поставки тощо), однак вказані відомості відповідачем у рішенні не наведені.

За викладених обставин, застосування відомостей щодо вартості ідентичних товарів, є таким, що порушує вимоги ст. 59 МК України.

Суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 09.04.2021 у справі №804/5143/16, в якій зазначено, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Саме ж по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення .

Таким чином, суд, оцінивши наявні в матеріалах справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, дійшов висновку про підтвердження заявленої митної вартості товарів за основним методом (за ціною договору), недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом, наявності встановлених ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України. Відповідачем не наведено обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в ч. 6 ст. 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

З огляду на викладене, рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2023/000048/2 від 11.07.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2023/000198, прийняті Дніпровською митницею, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню судом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 5368,00 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією №2042 від 18.07.2023.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подання адміністративного позову до суду в розмірі 5368,00 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 72-77, 90, 132, 139, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Зекор» (вул. Малиновського Маршала, буд. 114, м. Дніпро, 49022; ідентифікаційний код юридичної особи 38114523) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49089; ідентифікаційний код юридичної особи 43971371) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110150/2023/000048/2 від 11.07.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110150/2023/000198.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49089; ідентифікаційний код юридичної особи 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Зекор» (вул. Малиновського Маршала, буд. 114, м. Дніпро, 49022; ідентифікаційний код юридичної особи 38114523) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп.

Призначити на 21 грудня 2023 року о 11:40 судове засідання у цій адміністративній справі для вирішення питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу та зобов`язати позивача до 15 грудня 2023 року включно надати суду докази понесення витрат на правничу допомогу та докази направлення відповідачу належним чином засвідчених копій вказаних документів. Судове засідання відбудеться у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, буд. 4, зала № 12.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний тест рішення суду складено 21.12.2023.

Суддя О.В. Царікова