Постанова

від 27.02.2024 по справі 420/30262/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2024 р. Категорія: 111010000м. ОдесаСправа № 420/30262/23Перша інстанція: суддя Бездрабко О.І.,

час і місце ухвалення: письмове провадження,

м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Семенюка Г.В.,

суддів Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Південьагропереробка" на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 р. у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Південьагропереробка" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування індивідуального акту, -

встановиВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Південьагропереробка" звернулося з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.05.2023 р. №10972/15-32-04-08-20, що видане Головним управлінням ДПС в Одеській області.

Ухвалою від 07.11.2023 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати до суду мотивовану заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною та належним чином засвідчені документи на підтвердження вказаних у заяві обставин.

17.11.2023 р. від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року повернуто позов позивачеві.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Південьагропереробка" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що повертаючи позов позивачеві, суд першої інстанції не врахував, що директор не є фахівцем у сфері права, підготовка позовної заяви вимагає значного часу та доступу до певних засобів, в тому числі електронних. В період з 22.08.2023 р., коли було отримано оскаржуване податкове повідомлення-рішення, по 02.11.2023 р. на території Одеської області 107 разів оголошували повітряну тривогу загальною тривалістю майже 112 годин, причому приблизно 60-70 % із загального мало місце саме в робочі дні (понеділок-п`ятниця) в робочий час (6:00018:00). На можливість своєчасного звернення до суду вплинуло саме неможливість здійснювати нормальну життєдіяльність у зв`язку з обґрунтованою небезпекою для життя, що обумовлено збройною агресією рф проти України. Внаслідок цього був вимушений провести у бомбосховищах майже 7 % часу доби у період з 22.08.2023 р. по 02.11.2023 р., що не могло не завдати вплив на стан директора. Календарні 2022 та 2023 роки були для директора особливо складними, постійно нервував, переймався не тільки за життя та здоров`я членів своєї сім`ї, але і за життя та здоров`я усіх найманих працівників товариства. Для відновлення нормального самопочуття та здоров`я директор вимушений був брати додаткові вихідні та відпустку щоб повернути можливість нормального функціонування.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке:

Судом першої інстанції встановлено, що СТОВ "Південьагропереробка" оскаржило в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення від 24.05.2023 р. №10972/15-32-04-08-20 до ДПС України, рішенням якої від 17.08.2023 р. № 23446/6/99-00-06-03-01-06 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 24.05.2023 р. №10972/15-32-04-08-20 - без змін.

Вказане рішення про результати розгляду скарги отримано позивачем 22.08.2023 р., про що позивач сам зазначив як у позовній заяві, так і у заяві про поновлення строку звернення до суду, а тому місячний строк звернення до суду розпочався 04.08.2023 р. і закінчився 04.09.2023 р. (включно).

Між тим, позовна заява подана до суду лише 03.11.2023 р., тобто, з пропуском місячного строку звернення до суду, визначеного п. 56.19 ст.56 ПК України, а тому суд першої інстанції повернув позовну заяву позивачеві.

П`ятий апеляційний адміністративний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:

Так, спірні правовідносини у цій справі, зокрема, склалися з приводу протиправності податкового повідомлення-рішення від 24.05.2023 р. №10972/15-32-04-08-20.

На стадії ж апеляційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду із даним позовом.

Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Проте, щоб адміністративний позов був прийнятий до провадження судом першої інстанції, позивачу, в свою чергу, необхідно дотримуватись порядку подання позовної заяви в межах реалізації права на звернення до суду та кореспондуючого права на повноважний суд з урахуванням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 55 Конституції України, а також ст. 5 КАС України.

Так, реалізація захисту порушеного або оспорюваного права відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду 1-ї інстанції, однак у межах часових рамок, чітко визначених процесуальним законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

А як вбачається зі змісту ч. 2 цієї ж статті, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися й інші строки для звернення до суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або ж повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки ж пропуску строку звернення до суду регламентовані ст. 123 КАС України.

Так, як передбачено нормами ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк чи вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Приймаючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що введення «воєнного стану» може бути «поважною» причиною пропущення процесуального строку якщо це пов`язано не з загальними, а лише конкретними причинами, що практично, а не теоретично, заважали вчасно виконати процесуальну дію. Разом із тим, позивачем, на думку суду 1-ї інстанції, не було доведено, що між пропуском процесуального строку та введенням в країні «воєнного стану» є безпосередній, прямий, причинний зв`язок.

Разом з тим, колегія суддів, уважно дослідивши матеріали справи, вважає такий висновок суду 1-ї інстанції необґрунтованим і передчасним, з огляду на таке.

Так, як встановлено з матеріалів справи, спірне податкове повідомлення-рішення від № 10972/15-32-04-08-20, було прийняте ГУ ДПС в Одеській області - 24.05.2023 р. (про що вказує відповідач та чого не заперечує сам позивач), а до суду позивач звернувся 03.11.2023 р., пропустивши встановлений КАС України строк звернення до суду.

У той же час, колегія суддів враховує той факт, що у зв`язку з розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України і Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 р. № 389-VIII, Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 (затв. Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ) в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. строком на 30 діб.

У зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України та у відповідності до згаданих вище положень Конституції України і Закону № 389-VIII, Указом Президента України від 14.03.2022р. за № 133/2022 було продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 р. строком на 30 діб.

У подальшому, як загальновідомо, Указами Президента України від 17.05.2022 р. за № 341/2022 (затв. Законом України від 22.05.2022р. № 2263-ІХ), від 12.08.2022 р. за № 573/2022 (затв. Законом України від 15.08.2022 р. № 2500-ІХ), від 07.11.2022 р. за № 757/2022 (затв. Законом України від 16.11.2022 р. № 2738-IX), від 06.02.2023 р. за № 58/2023 (затв. Законом України від 07.02.2023 р. № 2915-IX), від 01.05.2023 р. за № 254/2023 (затв. Законом України від 02.05.2023 р. № 3057-IX), від 26.07.2023 р. за № 451/2023 (затв. Законом України від 27.07.2023 р. № 3275-IX), строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався на 90 діб.

Станом на час розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Як слідує зі змісту ст.1 Закону № 389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії або ж загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав та свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частинами 1 та 4 ст. 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

При цьому, у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (ч. 1 ст. 10 Закону № 389-VIII).

Тобто, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 р. у справі № 990/115/22, зазначила, з-поміж іншого, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв`язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків.

У розумінні ч. 1 ст. 118 КАС України, процесуальними строками є встановлені законом або ж судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями та роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, що повинна неминуче настати.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розумними строками в адміністративному судочинстві - вважаються найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників справи (забезпечення балансу інтересів).

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За правилами ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У питанні наявності підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом, усталеним є підхід Верховного Суду про те, що поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, відноситься до компетенції суду, що безпосередньо розглядає спір, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням фактичних обставин кожної справи.

Тобто, оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умова: 1) це обставина або ж кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Усталеною також є і практика Верховного Суду, що в межах кожної конкретної справи під час вирішення питання про поновлення процесуального строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Тобто, поновленню підлягають порушені виключно з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з позовом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 23.02.2023р. у справі № 640/7095/22 при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 р. у справі № 320/1753/23.

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції, у справі, що розглядається, позивачем зазначено та, відповідно, подано докази, які підтверджують реальну відсутність можливості вчасно підготувати та подати позовну заяву, а саме те, що директор не є фахівцем у сфері права, підготовка позовної заяви вимагає значного часу та доступу до певних засобів, в тому числі електронних.

В період з 22.08.2023 р., коли було отримано оскаржуване податкове повідомлення-рішення, по 02.11.2023 р. на території Одеської області 107 разів оголошували повітряну тривогу загальною тривалістю майже 112 годин, причому приблизно 60-70 % із загального мало місце саме в робочі дні (понеділок-п`ятниця) в робочий час (6:00018:00). На можливість своєчасного звернення до суду вплинуло саме неможливість здійснювати нормальну життєдіяльність у зв`язку з обґрунтованою небезпекою для життя, що обумовлено збройною агресією рф проти України.

Внаслідок цього директор був вимушений провести у бомбосховищах майже 7 % часу доби у період з 22.08.2023 р. по 02.11.2023 р., що не могло не завдати вплив на стан директора. Календарні 2022 та 2023 роки були для директора особливо складними, постійно нервував, переймався не тільки за життя та здоров`я членів своєї сім`ї, але і за життя та здоров`я усіх найманих працівників товариства. Для відновлення нормального самопочуття та здоров`я директор вимушений був брати додаткові вихідні та відпустку щоб повернути можливість нормального функціонування.

Таким чином, уважне дослідження змісту клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, у сукупності з наданими доказами, дає підстави для висновку, що позивач чітко та послідовно вказав обставини, які, за його позицією, дійсно унеможливили своєчасне звернення до суду.

На переконання колегії суддів, наведена позивачем сукупність обставин об`єктивно перешкоджала підприємству своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду у межах визначеного процесуального строку. Більш того, із урахуванням наведених обставин та предмету даного спору, пропущений строк звернення фактично є незначним та, в умовах посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно та беззаперечно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу, позивач намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на звернення до суду.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити й про те, що відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 р. у справі № 500/1912/22, протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування судами процесуальних строків щодо звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст.ст.55,124,129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, а також ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011 р. № 19-рп/2011 підкреслив значущість положень ст. 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій або ж бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.

Як вже зазначалося вище, у КАС України конституційне право особи на звернення до суду конкретизоване в ч. 1 ст. 5, за змістом якої, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Судова колегія зазначає про те, що за змістом ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р., необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з п.1 ст.6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, п.п.50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п.29).

При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між «формалізмом» та «надмірним формалізмом». Так, «формалізм» є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Однак, «надмірний формалізм» заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, п.25).

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Проте, суворе трактування національним законодавством процесуального правила («надмірний формалізм») може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

Підсумовуючи викладене, висновки суду попередньої інстанції, при поверненні позовної заяви СТОВ «Південьагропереробка» на підставі вимог ч. 2 ст. 123 КАС України, зумовлюють утворення перешкод особі у доступі до правосуддя та не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті ухвали від 22 листопада 2023 року було неповно з`ясовано судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до її неправильного вирішення, а відтак, відповідно до ч. 3 ст. 312, ст. 320 КАС України, - оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Південьагропереробка", - задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року по справі № 420/30262/23, - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Г.В. СеменюкСудді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький