Постанова

від 28.02.2024 по справі 815/1460/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 815/1460/18

касаційне провадження № К/9901/60812/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.06.2017 (суддя Марин П.П.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2018 (головуючий суддя - Турецька І.О., судді - Стас Л.В., Градовський Ю.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДТРЕСТ-ВВ" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДТРЕСТ-ВВ" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду із позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - відповідач, Митниця, митний орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати: рішення про коригування митної вартості товарів від 28.02.2018 №UA100110/2018/000015/2, №UA100110/2018/000014/2, від 20.03.2018 №UA100110/2018/000016/2; картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.02.2018 №UA100110/2018/00078, №UA100110/2018/00077, від 20.03.2018 №UA100110/2018/00099.

В обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на протиправність прийняття митним органом рішень про коригування митної вартості та карток відмови в прийнятті митної декларації, оскільки ним під час митного оформлення товару разом з поданням митної декларації були подані відповідні обов`язкові документи для визначення митної вартості імпортованих товарів, які відповідають вимогам статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є належними і допустимими, підтверджують числове значення митної вартості товару за ціною контракту, не мають розбіжностей, тому відповідач не мав законних підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 04.06.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2018, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 28.02.2018 №UA100110/2018/000015/2, №UA100110/2018/000014/2, 20.03.2018 №UA100110/2018/000016/2, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.02.2018 №UA100110/2018/00078, №UA100110/2018/00077, від 20.03.2018 №UA100110/2018/00099.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що позивачем були надані для митного оформлення товару всі документи, необхідні для визначення його митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість товару та її складові частини, не містять розбіжностей, а відмова відповідача у розмитненні товару за поданими митними деклараціями є неправомірною, відтак, оскаржувані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.

Митниця, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи. Відповідач зазначає, що митну вартість імпортованих позивачем товарів було нею скориговано у зв`язку із непідтвердженням Товариством правильності обраного методу визначення їх митної вартості та її складових.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, митний орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного рішення та картки відмови.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.09.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.02.2024 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 28.02.2024.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 22.04.2017 між позивачем (покупець) та Фірмою HENGSHUI LINHAY FIBERGLASS CO LTD (Китай) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №НLF/BB - 220417 (далі - Контракт), згідно з пунктом 3.1 якого, ціни є предметом усної чи письмової домовленості між сторонами і вказуються в інвойсах.

Відповідно до умов контракту Фірма HENGSHUI LINHAY FIBERGLASS CO LTD (Китай) у лютому 2018 року поставила позивачу товар, а саме: інструменти ручні, з вбудованим бензиновим двигуном, нові, призначені для використання в побуті: Мотокоса модель FORTE БМК-1943 з бензиновим двухтактовим одноциліндровим двигуном, потужність 1,9 кВт - 2,5 к.с., макс. обертовий момент 2,2 н.м., об`єм двигуна 42,7 см3, торгівельна марка та виробник - FORTE.

Декларант позивача - ТОВ «ІНВЕКТА ТРЕЙД», з метою проведення митного оформлення наведеного вище товару 28.02.2018 подав до Митниці електронні митні декларації №UA100110/2018/305328 на загальну суму 23878,40 дол. США по кількості товару 2624 шт. і № UA100110/2018/305324 на загальну суму 62842,20 дол. США по кількості товару 3060 шт., де визначив митну вартість за основним методом - за ціною зовнішньоекономічного контракту.

20.03.2018 декларантом подано електронну митну декларацію №UA100110/2018/307191 по кількості товару 3000 шт. на загальну суму 33330 дол. США, в яких було визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньоекономічного контракту.

Для підтвердження митної вартості вказаного вище товару декларант надав: зовнішньоекономічний Контракт; специфікацію від 27.06.2017 №36; рахунки-фактури (інвойси) від 09.01.2018 №НLF/BB-20180901, №НLF/BB-NT17Н367607, від 02.02.2018 №НLF/BB-NT17Н367608; пакувальні листи від 09.01.2018 №НLF/ВВ-NT17Н367607, №НLF/ВВ-20180901, від 02.02.2018 №НLF/ВВ - NT17Н367608; прейскуранти (прайс-листи) від 26.12.2017 №б/н, від 19.01.2018 №б/н; декларації походження товару від 09.01.2018 №НLF/BB-NT17Н367607, від 02.02.2018 №НLF/BB-NT17Н367608; коносаменти від 09.01.2018 №МRFB17122306, №SZНSЕ1801019, від 02.02.2018 №4359-0177-801.024 та інші.

Під час здійснення Митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих позивачем для підтвердження митної вартості товарів, митним органом було встановлено, що документи містять наступні розбіжності:

у пункті 4.1 вказаного вище Контракту зазначено, що умови поставки товару визначаються окремо у кожному наступному інвойсі. В наданих інвойсах зазначені умови поставки товару - СРТ Київ. Разом із тим, в пакувальних листах від 09.01.2018 №НLF/ВВ - NT17Н367607, №НLF/ВВ-20180901, від 02.02.2018 №НLF/ВВ - NT17Н367608 зазначені умови поставки СІF Одеса. Відповідно до Міжнародних правил, що при застосуванні умов поставки СІF до обов`язків продавця належить здійснити страхування вантажу на користь покупця. Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 53 Кодексу, якщо здійснювалось страхування для підтвердження заявленої митної вартості товарів декларант повинен надати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Проте, до митного оформлення не подані страхові документи чи документи, що містять відомості про вартість страхування, або документальне підтвердження про відсутність страхування;

в підпункті 6.3 Контракту зазначено, що «вартість палет, тари та упаковки включено у вартість товару». Згідно з пунктом 10 статті 58 Митного кодексу України «вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням» це складові митної вартості. Але, разом з тим, відомості щодо числових значень таких складових не підтверджено документально, тобто, немає можливості відокремити числові значення вартості самого товару;

документ, поданий в якості прайс-листа, отриманий від продавця, а не від виробника товару, в ньому відсутні умови поставки товару.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару, позивачу було запропоновано протягом 10 календарних днів, у відповідності до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, надати (за наявності) додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; документи, що підтверджують вартість страхування, у разі його здійснення.

Позивачем до митного органу направлено повідомлення від 28.02.2018 №1, №2, від 20.03.2018 №1, в яких позивачем зазначено, що усі документи було надано до митного органу і немає можливості надати додаткові документи.

Митним органом відмовлено у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю і складено відповідні картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.02.2018 №UA100110/2018/00078, №UA100110/2018/00077, №UA100110/2018/00099.

Також Митницею прийняті рішення про коригування митної вартості від 28.02.2018 №UA100110/2018/000015/2, №UA100110/2018/000014/2, від 20.03.2018 №UA100110/2018/000016/2, відповідно до яких митну вартість товарів скориговано та самостійно визначено за резервним методом.

Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу, відповідно до статті 64 Митного кодексу України, та визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товарів, подібних за якісними характеристиками, митне оформлення яких вже здійснене за митними деклараціями від 17.01.2018 №UA50030/2018/ІІА50030/2018/725, від 26.12.2017 №UA100030/2017/318445. Всі вищенаведені розбіжності, на думку відповідача, виключають можливість перевірки числового значення заявленої митної вартості, відповідно до умов частини 1 статті 54 Митного кодексу України.

Позивач, не погодившись з рішеннями про коригування митної вартості, прийнятими Митницею, відповідно до положень глави IV Митного кодексу України, оскаржив їх. В якості додатку до даної скарги позивач надав лист продавця товару Фірми HENGSHUI LINHAY FIBERGLASS CO LTD (Китай) від 02.03.2018, в якому останній пояснив, що мала місце технічна помилка та правильними слід вважати умови поставки СРТ Київ, що відповідає даним, зазначених в інвойсах.

Однак, митний орган листом від 06.03.2018 №1869/10/26-70-19-01 відмовив у скасуванні рішень про коригування митної вартості товарів.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

За правилами частини шостої статті 54 Митного Кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункти 2, 5 частини другої статті 55 Митного Кодексу України).

Зазначені положення зобов`язують митницю у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту положень розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Аналіз такого правого регулювання дає підстави зробити висновок, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Зробивши висновок про те, що надані позивачем для митного оформлення на підтвердження митної вартості товарів документи містили розбіжності і не підтверджують числових складових товару, що ввозився на митну територію України на підставі поданих декларантом митних декларацій, відповідач залишив поза увагою таке.

Наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару.

Відтак, наявність розбіжностей в інвойсі та пакувальному листі щодо умов поставки товару не може свідчити про неправильне визначення позивачем митної вартості товару, оскільки за змістом листів продавця - Фірми HENGSHUI LINHAI FIBERGLASS CO., LTD (Китай) при видачі пакувальних листів щодо товарів, які направлені позивачем, в зв`язку з технічною помилкою була вказана невірна інформація в графі «умови поставки» СІF Одеса, вірним необхідно вважати СРТ-Київ.

Як установлено судами, відповідачем не доведено, що зазначені недоліки змісту пакувальних листів вплинули чи могли вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.

Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо безпідставності посилання митного органу не неможливість встановлення понесених витрат на страхування та пакування поставленого товару. Так, за офіційними правилами тлумачення торгівельних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року термін СРТ означає, що продавець здійснює поставку покупцю у вказане місце призначення. Відповідно до умов СРТ у покупця немає обов`язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому, страхування може бути здійснено продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватись. Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов`язок страхування товару.

Митний орган, ухвалюючи оскаржувані акти індивідуальної дії, вважав, що вартість упаковки, вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, мають бути окремо включені до складу митної вартості товару, однак, за умовами поставки та за змістом пред`явлених позивачем до декларування документів витрати на пакування товару включені до його вартості, що відповідає пункту 6.3 Контракту та розділу А.9 умов CPT Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, які введені в дію з 01.01.2000.

За умовами поставки CPT пакування товару здійснюється за рахунок продавця, а надані позивачем документи підтверджують той факт, що узгоджена сторонами Контракту ціна товару включає в себе також і вартість упаковки товару, і окремо ця вартість не визначається, а тому є безпідставним послання відповідача на те, що неможливість відокремлення вартості упаковки від вартості товару впливає на митну вартість ввезеного позивачем товару.

Колегія суддів вважає помилковими твердження відповідача про те, що прайси-листи, отримані від продавця, а не від виробника товарів, і в них відсутні умови поставки товару, зважаючи на таке.

Так, до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Водночас, положення цієї статті передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-лист виробника, а й інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, до яких, зокрема можна й віднести прайс-лист продавця товару.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Суд касаційної інстанції зазначає, що за умови непідтвердження належними і допустимими доказами наявності у поданих на підтвердження митної вартості товарів документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари, суб`єкт владних повноважень, приймаючи відповідні рішення, діє не в межах, не у спосіб та не у порядку, передбаченому положеннями чинного законодавства.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Водночас, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як містили розбіжності, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхили, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Ураховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, Верховний Суд дійшов до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відзначено про надання позивачем Митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

У зв`язку з цим суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення митниці про коригування митної вартості та картки відмови.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.06.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк